- •Передмова
- •Розділ і. Теоретико-методологічні основи культурології
- •Тема 1. Культурологія як галузь наукового знання
- •Соціокультурні передумови виникнення культурології
- •Предмет культурології та основні культурологічні категорії
- •Поліфункціональність культури
- •Першоджерела до вивчення теми: г. Риккерт. Науки о природе и науки о культуре
- •Бердяев н.А. О культуре
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 2: Релігія та мистецтво в системі культури
- •Релігія в соціокультурній системі суспільства
- •Основні структурні елементи релігії
- •Специфічні риси мистецтва як духовної сфери суспільного життя
- •Соціокультурні функції мистецтва
- •Види мистецтва та основні художньо-стильові напрямки
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та повідомлень:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •1. Проаналізуйте сутнісні характеристики релігії.
- •Тема 3. Культурна динаміка
- •Поняття культурної динаміки
- •Основні концепції походження культури
- •Механізми культурної динаміки
- •Схеми культурно- історичного процесу
- •Першоджерела до вивчення теми: к.Маркс. Экономическо-философские рукописи 1844 года.
- •Л. Мамфорд. Техника и природа человека
- •3. Фрейд. Будущее одной иллюзии
- •Неудовлетворенность культурой
- •Й.Хейзинга. Об игровых элементах культуры
- •Сорокин п.А. Кризис нашего времени
- •Гумилев л.Н. Этногенез и биосфера Земли
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 4: Класичні теорії цивілізацій
- •Поняття “цивілізація”
- •Класичні теорії цивілізацій
- •Першоджерела до вивчення теми: о. Шпенглер. Закат Европы.
- •Тойнби а. Дж. Постижение истории.
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання:
- •Тема 5: Культурна ідентифікація
- •Проблема культурної ідентифікації в ххі столітті
- •Категорії «тип культури», «цінність», «ментальність» як основні засоби вираження культурної ідентифікації
- •Першоджерела до вивчення теми: Фромм э.Иметь или быть? Значение различия между обладанием и бытием
- •С.Хантингтон. Столкновение цивилизаций.
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів і доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 6: Типологія культури
- •Поняття культурної типології
- •Основні варіанти типології: формаційна, цивілізаційна, релігійна, регіональна,
- •Першоджерела до вивчення теми: Леопольд Седар Сенгор. Негритюд: психология африканского негра.
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів і доповідей
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Розділ іі. Історичні етапи становлення та розвитку культури
- •Тема 7: Первісна культура
- •Загальна характеристика та хронологічні рамки первісної культури
- •Характерні риси свідомості первісної людини
- •Особливості первісного мистецтва
- •Першоджерела до вивчення теми: Кессиди ф.Х. Сущность мифа и его отношение к познанию, религии и художественному творчеству.
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 8. Давні цивілізації Сходу
- •Загальна характеристика давніх цивілізацій
- •Культура Давнього Єгипту
- •Цивілізація Давньої Месопотамії
- •Культура Давнього Китаю та Давньої Індії
- •Першоджерела до вивчення теми: к.Ясперс. О мировой истории.
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •1. Проаналізувати концепцію „осьового часу” (за роботою к.Ясперса „Смысл и назначение истории»).
- •Тема 9. Антична культура
- •Особливості становлення античної культури
- •Особливості культури Давньої Греції
- •Культура елліністичної епохи
- •Культура Давнього Риму
- •Античне мистецтво
- •Першоджерела до вивчення теми: Кессиди ф.Х. К проблеме греческого чуда
- •Вернан ж.-п. Духовный мир полиса
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 10. Культура Середньовіччя
- •Соціокультурні характеристики людини Середньовіччя
- •Основні субкультури середньовічного суспільства
- •Мистецтво європейського Середньовіччя
- •Першоджерела до вивчення теми: Жак Ле Гофф. О цивилизации средневекового Запада.
- •Хёйзинга й. Осень Средневековья
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 11. Культура Відродження
- •Характерні риси ренесансної культури: антропоцентризм, гуманізм
- •Суперечливість Ренесансної культури
- •Мистецтво Відродження
- •Першоджерела до вивчення теми: Пико делла Мирандола. Речь о достоинстве человека.
- •Лосев а.Ф. Общая характеристика эпохи Возрождения
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 12. Культура Нового часу.
- •Соціально-економічні та наукові передумови формування культури Нового часу
- •Ціннісно-світоглядні орієнтири людини Нового часу
- •Основні мистецькі напрями Нового часу
- •Першоджерела до вивчення теми: Вебер м. Протестантская этика и дух капитализма
- •Кант и. Ответ на вопрос: что такое Просвещение?
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів і доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 13. Культура Новітньої епохи
- •Особливості сучасного культурного розвитку на зламі хх-ххі століть
- •Мистецтво Новітньої епохи
- •Мистецтво першої половини хх століття
- •Мистецтво постмодернізму
- •Проблема діалогу культур в контексті сучасних глобалізаційних процесів
- •Першоджерела для вивчення теми: а. Печчеи. О человеческих качествах
- •Швейцер а. Этика благоговения перед жизнью
- •Тоффлер о. Футурошок
- •Швейцер а.А. Культура и этика. Кризис культуры и его духовная причина
- •Мукаржовский я. Положение современного искусства
- •Емелин в.А. Постмодернизм: проблемы и перспективы.
- •Список рекомендованої літератури до і та іі розділів Загальна довідкова і навчальна література:
- •Додаткова література до окремих тем: До теми і: Культурологія як галузь наукового знання:
- •До теми 2: Релігія та мистецтво в системі культури
- •До теми 3: Культурна динаміка
- •До теми 4: Класичні теорії цивілізацій
- •До теми 5: Культурна ідентифікація
- •До теми 6: Типологія культури
- •До теми 7: Первісна культура
- •До теми 8: Давні цивілазації Сходу
- •До теми 9: Антична культура
- •До теми 10. Культура Середньовіччя
- •До теми 11. Культура Відродження
- •До теми 12. Культура Нового часу
- •До теми 13. Культура Новітньої епохи
- •Глосарій
- •Мистецтво
- •Розділ ііі. Історичні форми релігії
- •Тема 13: Генеза релігії, її ранні форми
- •Виникнення та особливості первісних вірувань
- •Ранні форми релігії
- •План семінарського заняття:
- •Теми рефератів та доповідей:
- •Теми індивідуальних завдань:
- •Тема 14: Ранні національні релігії
- •Ранні національні релігії
- •Релігійні уявлення Давнього Єгипту
- •Релігії народів Дворіччя
- •Релігія Давньої Греції
- •Релігійні вірування давніх римлян
- •План семінарського заняття:
- •Теми рефератів та доповідей:
- •Теми індивідуальних завдань:
- •Тема 15: Пізні національні релігії
- •Зороастризм – стародавня релігія Ірану
- •Специфіка індуїзму як національної релігії Індії
- •Конфуціанство – національна релігія Китаю
- •Іудаїзм – національна монотеїстична релігія
- •План семінарського заняття:
- •Теми рефератів та доповідей:
- •Теми індивідуальних завдань:
- •Тема 16: Світові релігії
- •Основні риси світових релігій
- •Буддизм
- •Виникнення та еволюція християнства
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Теми індивідуальних завдань:
- •Тема 17: Історія і сучасний стан релігійних вірувань та конфесій в Україні
- •Дохристиянські вірування українського народу
- •Запровадження християнства в Київській Русі
- •Історія православної церкви в Україні
- •Сучасний стан релігійних вірувань та конфесій в Україні
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Теми індивідуальних завдань:
- •Глосарій основних релігієзнавчих термінів
- •Список рекомендованої літератури до ііi розділу Загальна довідкова і навчальна література:
- •Додаткова література до окремих тем: До теми 13 : Генеза релігії, її ранні форми
- •До теми 14: Ранні національні релігії
- •До теми 15: Пізні національні релігії
- •До теми 16: Світові релігії
- •До теми 17: Історія і сучасний стан релігійних вірувань та конфесій в Україні
- •Інтернет-ресурси
Релігійні вірування давніх римлян
Релігія давніх римлян, не дивлячись на ряд спільних рис з грецькою релігією, породжених частково схожими історичними умовами та прямим впливом, відрізнялась певною своєрідністю.
Один із найдавніших пластів релігійних вірувань та обрядів римлян - сімейно-родова релігія. Римляни вірили в душі чи тіні померлих - мани, які вважались покровителями сім’ї та роду, в пенатів (від penus - провізія, запаси їжі) - домашніх духів-оберегів, в ларів - духів-покровителів (lares familiaris - духи сім’ї, lares реrmarini - духи мореплавства, lares militares - духи військових). Сімейно-родовий культ був пов’язаний у римлян з архаїчним вшануванням вогню, який отримав загальнодержавну форму.
Вже здавна римляни шанували богів: Юпітера - бога неба, світла, володаря погоди і дощу, носія перемоги; Юнону - дружину Юпітера; Марса - бога війни; Мінерву - богиню родючості, покровительку мирної праці, наук і мудрості, а також ремесел, медицини і мистецтва. Вони також вірили в чисельних дрібних божеств, духів, що населяють весь світ, в духів предків. У них були широко вживані ворожіння і всілякі магічні дії.
Особлива заслуга у створенні початкової староримської релігії належить другому із семи царів Риму - Нумі Помпілію, який, одержавши владу, вирішив у місті, започаткованому силою зброї, встановити порядки, які спирались би на право і закони. А авторитет права та законів мав існувати на основі страху перед богами. Нума Помлілій встановив посаду верховного жерця бога Юпітера, надав йому двох помічників, які були жерцями богів Марса і Квіріна, встановив посаду понтіфіка, якому доручив наглядати за усіма жертвоприношеннями, порядок яких сам встановив. Отже, Нума Помпілій зробив перші кроки впорядкування релігійного культу, формальна сторона якого потім набрала у стародавній римській релігії виключного значення.
Для римлян було дуже важливим старанне дотримання всіх обрядових норм, узаконених формул; найменше порушення їх в діях чи словах (особливо, іменуючи бога) могло розсердити божество, і вся церемонія втрачала дієвість. Всі заклинання, магічні формули, звернення і заклики до богів були чітко унормовані: їх применшення вважалося зневагою до бога, якому вклоняються, а їх перебільшення - зневагою до інших богів.
До числа найдавніших пластів римської релігії належали також землеробські та скотарські обряди і вірування; багато богів за своїм походженням були пов’язані з землеробськими культами. Так, наприклад, Марс вважався богом війни, однак був також покровителем землеробства та скотарства; Венера, богиня любові й краси, в той же час вважалась божеством садівництва й виноградарства.
В міру зростання держави, входження в її склад нових областей римський пантеон наповнювався новими богами і богинями, особливо відчутним був вплив грецької традиції: до римлян потрапили грецькі боги, а саме: Аполлон, Геракл (потім Геркулес), Юпітер став ототожнюватися із Зевсом, Юнона з Герою, Мінерва з Афіною, Діана з Артемідою, Марс з Аресом, Венера з Афродітою, невгасимий вогонь богині Вести - аналогія з грецькою богинею Гестією. В період Римської республіки продовжувалась еллінізація римської релігії.
До початку II ст. до н.е., остаточно склався культ 12 головних римских богів: Юпітер - цар богів, бог грому і блискавки; Юнона, його сестра і дружина - покровителька жінок і материнства; Нептун - бог моря і покровитель мореплавства; Мінерва - богиня воїнів, покровителька ремесла; Марс - бог війни; Венера - богиня краси і кохання; Аполлон - покровитель музики, мистецтва, лікарів та віщунів, бог Сонця; Діана - богиня Місяця і полювання; Вулкан - бог ковалів та ремісників; Веста - богиня домашнього вогнища та держави; Меркурій - бог торгівлі, вісник Юпітера; Церера - богиня землеробства. На Форумі - центральному місці Риму, були встановлені антропоморфні статуї богів. Всі релігійні справи вирішував сенат, який був по суті державною радою.
У римлян культ зводився до виконання в точно визначені моменти і в точно визначених формах відомих обрядів, жертвоприношень, до виголошування узаконених формул. Основною формою культу була мантика - система ворожби. Перед кожною важливою подією суспільного характеру - перед початком війни, укладанням миру, побудовою храму чи іншої споруди - римляни брали дозвіл на це у бога. Найбільш поширеними способами мантики були:
- ауспіції - ворожба на польоті птахів, або спостереження за тим, як священні кури клюють зерно;
- гаруспіції - ворожба на нутрощах тварин, принесених в жертву;
- ворожба на основі спостережень за незвичайними явищами природи, які вважались неблаготворними знаменнями.
В римському суспільстві існувало чисельне жречество; жерці були посадовими особами держави. Особливого жрецького стану Рим не знав, однак в Римі здавна існували жрецькі колегії. Серед нього склалася спеціалізація: наприклад, жерці-фламіни обслуговували одного якогось бога; жерці-авгури ворожили по характеру польоту птахів; понтифіки - посадові особи, що слідкували за календарем, призначенням свят. Особливою шаною користувалися Весталки – жриці богині Вести, які доглядали вогнище в її храмі. Будучи представницями знатних родів, вони залишались у званні жерців 30 років, і повинні давати обітницю безшлюбності і строгої цнотливості; порушення обітниці суворо каралось - їх живцем закопували в землю. У весталок зберігалися заповіти. Магістрати повинні були давати їм дорогу, а коли весталка зустрічала злочинця, якого вели на страту, закон звільняв його від покарання. Посада жерця була виборною, вона не оплачувалася, але була впливова.
В період Римської імперії починається обожнення імператорської влади. Обоготворення імператорів, спочатку посмертне, а потім і за життя, почалось з Юлія Цезаря, який, ще домагаючись влади, підкреслював свою причетність до безсмертних богів. Йому першому був влаштований "апофеоз" - офіційні божественні почесті після смерті. До імені спадкоємця Юлія Цезаря - Октавіана, що мав необмежену владу, було добавлено "Август", що означає "звеличений богами", "рівний богам". Великого значення набув культ генія Августа, що прямо стверджував його виняткову владу. Август був верховним жерцем - великим понтіфіком, авгуром тощо. Свій культ Август поширював і в підлеглих Риму країнах: так, в Єгипті він вважався фараоном і сином бога Сонця Ра, на його честь будувались храми. Після смерті Августа сенат ухвалив спорудити йому храм і встановити його культ. Калігула вже за життя проголосив себе богом і навіть наказав замінити голови на статуях грецьких богів зображенням власної голови. По всій імперії був введений офіційний культ "генія імператора". Римська релігія привчала до дисципліни і підлеглості. Обожнення імператора ставало головним змістом римської релігії. З свого боку імператорська влада здійснювала безпосереднє управління всіма релігійними справами і в таких умовах потреби в церкві не було.
Також в імператорському Римі підсилюється вплив східних культів, що обіцяли нужденним потойбічне щасливе життя, якого нужденні не могли одержати від численних римських богів - в традиційній римській релігії уявлення про потойбічний світ були невиразними.
Серед східних культів з’явилась і нова релігія, якій належало велике майбутнє. Це було християнство, що зародилося в першій половині І ст. н.е. в Палестині як одна із сект іудейської релігії. В силу цілого ряду якостей і специфічних історичних умов розвитку, про які буде мова в наступних розділах, воно поступово набрало великого значення в центрі імперії - в Римі.
Римська релігія, що продовжувала існувати в той час, коли почало розвиватися християнство, була терпимою до чужих богів і культів, особливо підкорених Римом народів, оскільки шукала їхньої підтримки у зміцненні своєї влади. Правда, вимагалось, в усякому разі формально визнавати авторитет богів, що репрезентували державу. Переслідування християн у Римі були продиктовані не стільки ворожнечею до чужої релігії, скільки нетерпимістю державної релігії по відношенню до тих, хто не погоджувався приносити жертви імператора, як це було встановлено державною релігією і диктувалось прагненням підтримати державну єдність.