Конспект

Метафізика – це протилежний діалектиці спосіб мислення та метод пізнання, який розглядає предмети та явища поза їхнім внутрішнім зв’язком і розвитком, не визнає внутрішніх суперечностей як джерела саморуху.

9.Основні функції філософії:.

Основними функціями філософії вважають: світоглядну, методологічну та культурологічну функції. Світоглядна функція полягає у тому, що, опановуючи філософію, людина відтворює певний погляд на світ. Характер її уявлень про світ сприяє визначенню певної мети. Їх узагальнення створює загальний життєвий план, формує ідеали людини. Методологічна функція. Методологія - це світогляд, що виступає у вигляді методу та теорії методу. Інакше, методологія - це сукупність найбільш загальних ідей та принципів, що застосовуються у вирішенні конкретних теоретичних та практичних завдань, це й наукове обґрунтування, розробка ідей та принципів, шляхів та засобів пізнання та практики. Тобто ця ф-ція проявляється в тому, що повідношенню до ін.галузей філ є їх теоретичною основою. Культурологічна функція передбачає експлікацію, раціоналізацію та систематизацію

пізнавальна: філософія є творцем теорії пізнання, тобто є вченням про те, що таке знання.

практична: у реальному істор процесі існує у якості філос економіки, культури, політики...

аксіологічна: в найбільш загальній формі визначає що таке цінність..

соціальна: прогностична: вона є вченням про ідеали і ймовірність їх реалізації в житті людини і суспільства.

креативна: соме в філософії зявляється те нове що дозволяє розкрити потенціал людини і суспільства..

гуманістична6 вона обгрунтовує необхідність любити людину.

Функції філософії – це вираз, прояв залежності між взаємними величинамин. Функції виявляються через: вплив філ-ії на людське життя і характер існування суспільства, на інші галузі знання, на людське мислення, на способи реалізації мислення та вплив сусп-а, людини на розвиток філ-ії. Основні фун-ії філ-ії:1.світоглядна(дозволяє формувати цілісну картину світу);2.методологічна(формує категоріальний апарат і вказує засади на яких створюються категорії інших наук);3.пізнавальна(на основі узагальнення інших наук створює теорію пізнання);4.соціальна(вказує на те, що з однієї сторони існують закономірності, а з іншої – реальні соціальні дії);5.прогностична(філ-ія створює теорію майбутнього у соц. розвитку людини і суспільства);6.еврестична(визначаючи те без чого неможливий розвиток спонукає до відкриття нового знання);7.аксіологічна(визначає поняття цінності і вказує на відносний характер її існування);8.творча(визначає, що таке творчість).

10.Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.

Буття належить до числа тих системотворчих понять, які покла­дені в основи філософії багатьма мислителями як минулого, так і сучасного. Пер­ший аспект проблеми буття: а) Що існує? – Світ. Всесвіт; б) Де існує? – Тут і скрізь, всюди; в) Як довго він існує (Коли)? – Тепер і завжди. Суть проблеми полягає в існуванні суперечливої єдності неминучого, вічного і минулого, змінного буття окремих речей, ста­нів, людських та інших істот. Внутрішня логіка проблеми буття веде філософів від питання про існування світу «тут» і «тепер» до питання про його ієну вання «скрізь» і «завжди». Звідси випливав другий аспект проб леми буття – питання про єдність світу. Загальна відповідь на це питання сутності буття в даному аспекті має бути така: існу­вання всього, що є, було і буде, є об'єктивною передумовою єд­ності світу. Нарешті, третій аспект проблеми буття пов'язаний з тим, що світ у цілому і все, що в ньому існує, є сукупною реальністю, дійсністю, яка має внутрішню логіку свого існування, розвитку і реально представлена нашій свідомості діями окремих індивідів і поколінь людей. Філософський смисл поняття буття тісно пов'язаний з по­няттями небуття, існування, простору, часу, матерії, станов­лення, розвитку, якості, кількості, міри та іншими категоріями. Повсякденна мовна практика також робить свій внесок в осми­слення проблеми буття. Слова «буття», «є, існує» в минулому, сучасному і майбутньому існуванні належать до найбільш уживаних слів української, німецької, французької, англійської мов. В категорії буття об'єднуються такі основні ідеї: світ є, існує як безмежна і неминуща цілісність; природне і духовне, індивіди і суспільство рівноправно існу­ють, хоч і в різних формах, їх розрізненість фіксується тільки за формою, існування є передумовою єдності світу; за об'єктивної логіки існування і розвитку, світу наявності різних форм свого існування утворює сукупну об'єктивну ре­альність, дійсність, яка представляється свідомості і виражаєть­ся у дії конкретних індивідів та поколінь людей. Для розуміння сутності буття доцільно виділити такі якісно відмінні і в той же час взаємопов'язані його форми: буття речей, тіл, процесів, яке в свою чергу поділяється на буття речей, процесів, станів природи, буття природи як цілого і буття речей і процесів, створених людиною; буття людини, яке поділяється на буття людини в світі речей та на специфічно людське буття; буття духовного (ідеального), яке поділяється на індивідуалі­зоване духовне і об'єктивоване (позаіндивідуальне) духовне; буття соціального, яке поділяється на індивідуальне буття (буття окремої людини в суспільстві і в процесі історії) і буття су­спільства.

Задана філософська категорія	Протилежна філософська категорія	Визначення протилежної філософської категорії
Матеріалізм	Ідеалізм	Напрям у філософії, за первинне бере ідеальне (дух, свідомість).
Ідеалізм	Матеріалізм	Напрям у філософії, який за первинне бере матерію, природу.
Монізм	Дуалізм	Напрям у філософії, який визнає одночасне існування двох першоначал - матерії і свідомості, які не залежать одне від одного.
Дуалізм	Монізм	Напрям у філософії, який визнає за первинне тільки одне першоначало - матерію або свідомість (дух, ідею).
Монотеїзм	Політеїзм	Учення, котре визнає існування багатьох богів.
Політеїзм	Монотеїзм	Учення, що визнає існування тільки одного єдиного Бога.
Сенсуалізм	Раціоналізм	Напрям в теорії пізнання, який за основу пізнання бере розум.
Раціоналізм	Сенсуалізм	Напрям у філософії, який єдиним джерелом пізнання визнає відчуття.
Об’єктивна діалектика	Суб’єктивна діалектика	Діалектика, яка є відображенням у свідомості людини діалектики об’єктивної.
Суб’єктивна діалектика	Об’єктивна діалектика	Діалектика, яка існує об'єктивно в самих предметах і явищах, а суб’єктивна діалектика є лише відображенням у свідомості людей тих законів, які існують в самій дійсності.
Молодогегельянство	Старогегельянство	Прихильники Гегеля, які трактували його філософію в дусі протестантської ортодоксії (Гьошель, Гінрігс, Габлер), розглядаючи його філософську систему як раціональну форму богослов’я.
Старогегельянство	Молодогегельянство	Опозиційне ліве гегельянство, яке заперечувало релігійні мотиви вчення Гегеля і підкреслювало вирішальну роль суб’єктивного фактора в історії, протиставляючи його гегелівському світовому духові (Руге, Бауер та ін.).
Якість	Кількість	Категорія, що виражає таку визначеність об’єкта, зміна якої у певних межах не веде до перетворення даного предмета в інший і характеризується величиною предметами темпами змін тощо, котрі виражаються числом.
Кількість	Якість	Категорія, що виражає невіддільну від буття об’єкта його істотну визначеність, завдяки якій він є саме цим, а не іншим об’єктом.
Матеріальне буття	Ідеальне буття	Буття людського духа в усіх його проявах, форми пізнання, психічне.
Ідеальне буття	Матеріальне буття	Буття природи, суспільства, індивіда, яке існує об’єктивно.
Одиничне	Загальне	Філософська категорія на позначення спільних й істотних рис в одиничному.
Загальне	Одиничне	Філософська категорія на позначення неповторного, індивідуального в предметах і явищах.
Діалектика	Метафізика	Спосіб мислення, протилежний до діалектики, який розглядає предмети ізольовано, без розвитку, без визнання їхньої суперечливої природи.
Метафізика	Діалектика	Спосіб мислення і підходу до предметів, коли всі вони розглядаються у взаємозв’язках і розвитку як внутрішньо суперечливі, де протилежності переходять одна в одну. Найповніше розроблений Гегелем. У марксизмі - учення про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства і мисленя
Сутність	Явище	Категорія, що виражає зовнішні прояви сутності, зовнішню форму існування сутності.
Явище	Сутність	Категорія, що виражає внутрішні, глибинні зв’язки предмета, його основу.
Необхідність	Випадковість	Категорія, що виражає одиничні неістотні, зовнішні зв’язки предметів і явищ; те, що може відбутися, а може і не відбутися.
Випадковість	Необхідність	Категорія, що позначає спосіб перетворення в дійсність єдиної в даних умовах можливості; те, що неминуче має відбутися саме в такий спосіб, а не інший.
Причина	Наслідок	Явище, яке з необхідністю породжується причиною.
Наслідок	Причина	Явище, котре за певних умов щоразу з необхідністю породжує інше явище - наслідок.
Форма	Зміст	Філософська категорія, що виражає внутрішню єдність усіх сторін, елементів і властивостей даного предмета.
Зміст	Форма	Філософська категорія, що виражає спосіб існування певного змісту; внутрішня структура змісту, його організація.
Можливість	Дійсність	Філософська категорія на позначення реально існуючого буття (природи, суспільства, свідомості); сукупність усіх реалізованих можливостей.
Дійсність	Можливість	Філософська категорія, що виражає сукупність передумов, котрі за певних умов можуть стати дійсністю.

Категорії філ-ії є відображу. об’єкт реальності в цілому, тому що категорії як поняття поділ. світ на частини, а категорії як знання змінюють світ. Кат. Філ-ії спонук. до формув. правових категорій, к. політики, культури тощо. К. філ-ії вперше створив мислитель Аристотель. В подальшому філ-кі категорії набули подальш. розвитку і на сьогодні можна розглядати наступні філ-кі категорії:- людина-світ; -мислення-буття; - необх-випадк; - зміст-форма; - можливість-дійсність; - причина-наслідок.Суть такої категорії як ЛЮДИНА поляг. в тому, що вона відображу. Основне, визначальне в людині-це душевно означена прир-соц істота.