83.Держава - основна складова політичної організації суспільства.

Рушійною силою розвитку суспільства є також політична си­стема, найбільш яскраво виражена у формі держави. Політична система – це система політичних партій, організацій. інститутів, рухів та відносин між ними. Політична система органіч­но входить до надбудови суспільства та обслуговує економічний ба­зис. Важливим компонентом надбудови є держава. Це основна фор­ма управління суспільством політичними засобами. Вона виникла після появи класів і необхідності встановлення злагоди між ними. Існує два погляди на сутність держави: марксистський, який вважає, що держава має класовий характер і є органом насильства, та за­гальнолюдський, за яким держава — це орган управління і досяг­нення злагоди в суспільстві. Тип держави завжди відповідає типові суспільства – рабовласниць­ка, феодальна, капіталіс-тична, соціалістична, постсоціалістична. Предметом особливих дискусій є питання щодо виникнення держави. Антична філософія в особі Платона і Арістотеля розглядала виникнення держави як прояв природніх потреб, притаманних людині. Формування сословій філософів, військових і працівників було проявом цих потреби. Філософія Нового часу висуває договірну теорію походження держави, представниками якої буи Гоббс, Ж.Руссо, А. Радіщев. Вони вважали, що держава виникла унаслідок суспільного договру, свідомо складеного людьми. Це — сила, що служить усьому суспільству: богатим і бідним, держава формується для забезпечення миру і безпеки громадян. Теорія насильства, представлена Е. Дюрингом і пояснила появу держави в результаті війн і політичного насилля, котрі усугубляють соціальні нерівність, призводять до утворення класів і експлуатації. Існує також психологічна теорія, котра розглядає виникнення держави як результат того, що у одних людей є потреба підкорювати, а у інших — бути підкореними. Згідно Марксу і Енгельсу держава виникає внаслідок розколу суспільства на антагоністичні класи. У наш час поступово преодолєвається притаманний марксизму вузькокласовий підхід до сутності держави, як органу одного пануючого класу, що протистоїть іншим, як апарату насилля, давління на суспільство . Але при цьому підкреслюється і всезагальність ряду функцій держави як органу, що керує справами усього суспільства, а також такого, що виражає в тій чи іншій мірі інтереси і захищаючого всіх і кожну конкретну особу. Можна дати наступне визначення держави: Держава — це соціальний інститут, що виконує усю повноту політичної влади і управління на певній території.

Основні ознаки держави:

1) наявність політичної влади, що спирається на армію, суд, поліцію, розвідку тощо;2) суверенітет;

3) наявність своєї території;4) стягування боргів, необхідних на утримання держ апарату і забезпечуючих фінансову основу державної діяльності.

Функції держави поділяють на внутрішні та зовнішні. Внутрішні: конституційна, правоохоронна, економічного регулювання, соц захисту населення тощо. Вони здебільшого спрямовані на управління суспільними відносинами у межах даної держави. Зовнішні: зовнішньоекономічна, військово-оборонна, дипломатична і політико-ідеологічна, спрямовані на відстоювання інтересів у міждержавних відносинах.