- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Будова системи філософського знання.
- •6. Поняття методу.
- •7.Співвідношення філософських та загальнонаукових методів.
- •8.Діалектика та метафізика.
- •Конспект
- •9.Основні функції філософії:.
- •10.Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- •11.Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорій.
- •12.Характерні риси стародавньої філософії.
- •Основі філософські школи стародавньої Індії otto Філософія Стародавньої Індії
- •Зародження філософії у стародавньому Китаї. Otto
- •13.Антична філософія Греції, її характер та основні етапи розвитку.
- •13.Специфіка філософської думки в період Середньовіччя.
- •14.Особливості філософії епохи Відродження.
- •15.Філософія Нового Часу: загальна характеристика.
- •16.Класична німецька філософія.
- •17.Своєрідність філософії українського духу
- •18.Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.
- •19. Позитивізм і неопозитивізм
- •20.Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •21. Основні ідеї неотомізму
- •23.Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світ.
- •24.Структура світогляду.
- •Конспект
- •25.Історичні типи світогляду.
- •Конспект
- •26.Класична онтологія та ї'ї фундаментальні проблеми.
- •27.Основні рівні буття.
- •Конспект
- •28.Філософський зміст категорії "матерія".
- •29.Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії.
- •32.Визначальні категоріальні характеристики світу
- •33.Поняття природи.
- •34.Народонаселення як природне явище.
- •З5.Поняття біосфери і ноосфери.
- •36.Поняття глобалізації та форми ї"ї існування.
- •38. Інтелект, почуття, пам’ять і воля як здатності людини.
- •39.Співвідношення понять "людина", "індивід", "особистість", "індивідуальність".
- •40.Основні форми діяльності людини.
- •41.Проблема сенсу життя людини.
- •Християнське щастя
- •43.Свідомість як найвиша форма відображення.
- •44/45.Феноменологічна концепція свідомості. Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.
- •46.Евристична і творча функції інтуїції.
- •47.Поняття і форми суспільної свідомості.
- •Конспект
- •48. Несвідоме, свідоме і надсвідоме.
- •49.Основні складові пізнавальної діяльності.
- •Конспект
- •50.Гносеологія та епістемологія (конспект)- !!---------
- •52.Проблема істини в теорії пізнання.
- •53. Істина і правда.
- •54.Проблема критеріїв істини
- •55.Поняття методології.
- •56.Основні форми наукового пізнання.
- •58.Мова як засіб комунікації та пізнання.
- •60.Поліструктурність мови.
- •61.Поняття соціокультурної комунікації.
- •63.Об'єкт і предмет філософії історії.
- •65.Періодизація історії та ї"ї критерії.
- •66.Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •68.Основні характеристики суспільства
- •69.Сім'я як соціальна ланка суспільства.
- •70.Нація як соціальний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •73.Рушійні сили і суб»єкти історичного процесу.
- •74.Духовність та ї'ї призначення.
- •75.Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76.Гуманізм філософії.
- •77.Поняття філософії економіки.
- •78.Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •79.Поняття власності і ї"ї форм.
- •80.Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки. Сутність науково- технічної революції.
- •81. Поняття політики:
- •82.Поняття політичої системи та її структура
- •83.Держава - основна складова політичної організації суспільства.
- •84./85 Правова держава і громадяське суспільство:
- •86. Поняття культури
- •87.Масова культура, контркультура і антикультура
- •88.Поняття цивілізації.
- •89.Спадкоємність і традиції у культурі, новаторство
8.Діалектика та метафізика.
Діалектика є сучасною загальною теорією розвитку всього сущого, яка адекватно відображає його еволюцію у своїх законах, категоріях та принципах. Що таке розвиток? Розвиток — це закономірна якісна зміна матеріальних та ідеальних об'єктів, яка має незворотний і спрямований характер. Це — загальна властивість матерії, її найважливіша ознака. Розвиток — це насамперед зміна, рух, але не будь-яка зміна є розвитком. В процесі розвитку створюється нове, необхідне, здатне до саморуху, самовідтворення. Саморух і саморозвиток — важливі моменти діалектики як теорії розвитку. Саморозвиток "генетично" виростає з саморуху як невід'ємного атрибута матерії. Саморух відображає зміну явища, речі під дією внутрішніх суперечностей, їм притаманних. Що ж таке рух? Рух — це будь-яка зміна, це внутрішньо пов'язана єдність буття й небуття, тотожності й відмінності, стабільності й плинності, того, що зникає, з тим, що з'являється. Тому розвиток можна вважати вищою формою руху. Діалектика як теорія розвитку спирається на такі фундаментальні поняття, як зв'язок, взаємодія, відношення. Поняття зв'язку є одним із найважливіших у діалектиці. Що таке зв'язок? Поняття зв'язку відбиває взаємообумовленість речей і явищ. Є багато видів зв'язків. Вони класифікуються залежно від ознак, які кладуться в основу тієї чи іншої класифікації. Наприклад, залежно від рівня організації і форм руху матерії, зв'язки можуть бути фізичні, хімічні, біологічні та суспільні. Суспільні зв'язки у свою чергу можуть бути виробничі, класові, національні, родинні, групові, особисті тощо. Зв'язки можуть бути об'єктивними і суб'єктивними, внутрішніми і зовнішніми, суттєвими і несуттєвими, простими і складними, необхідними і випадковими, причинними і наслідковими, сталими і несталими, постійними і тимчасовими, прямими і опосередкованими, повторюваними і неповторюваними тощо. Зв'язки можуть бути одиничними, загальними і всезагальними. Зрозуміло, що дуже важливими для науки і практики є закономірні зв'язки, їх пізнання. Для розуміння діалектики як теорії розвитку важливим є поняття взаємодія, що відображає процеси взаємовпливу різних об'єктів один на одного. Гегель стверджував, що взаємодія виступає "взаємною причинністю" взаємно зумовлених субстанцій. У світі існують тільки речі, їхні властивості й відношення. Кожна річ має свої властивості, котрі є її певними відношеннями з іншими речами. Річ має здатність бути самою собою й іншою, залежно від її зв'язків із зовнішнім світом. Тобто річ виявляє свої властивості лише під час відповідного відношення до інших речей або лише через зіставлення з іншими речами. Звідси випливає висновок про філософську вагомість такої категорії, як відношення, котра характеризує взаємозалежність елементів певної системи.
Діалектика – це філософський метод, який визнає єдність протилежностей, розглядає поняття т предмети в розвитку. Грунтується на основних принципах (базисна ідея):1.принцип об’єктивності(світ існує незалежно від волі і свідомості людини);2.принцип суб’єктивності(існує суттєва різниця між світом і поняттям світу. Світ – це об’єктивно існуюче, поняття світу – те, як людина формує бачення світу);3.принцип розвитку(все у світі знаходиться в процесі змін, який має упорядкований характер);4.принцип все загальності зв’язку(все у світі знаходиться у стані взаємовідношення);5.закон взаємного заперечення кількісних дій і якісних змін(один із основних принципів діалектики. Зміни у світі відбуваються як перехід з одного стану існування до іншого, завдяки тим властивостям. Які існують в самих предметах);6.закон єдності і боротьби протилежностей(джерело розвитку – це внутрішні суперечності, а зміст розвитку – це саморозвиток);7.закон заперечення заперечення(розвиток завжди має спрямований характер і здійснюється у формі циклу чи спіралі).