78.Поняття суспільного виробництва та його різновиди.

Проблема виробництва для людини постала у контексті задоволення її первинних потреб, зокрема у їжі, коли процес її добування поступово перетворився на процес виробництва, який за таких умов стає більш стабільним.

Процес виробництва є неоднорідним, вимагає чіткої організації: спеціалізації, упорядкування, регулювання. Тому виробництво поступово набуває суспільного характеру, значною мірою визначає основні параметри суспільства.

Суспільне виробництво — процес, завдяки якому люди (суспільство), викорстовуючи речовини і сили природи, суспільні відносини і соціальні сили, свої духовні багатства і здібності, відтворюють власне і суспільне життя.

Виробництво вносить у життя людей чітку організованість, поділяє людей на такі категорії: зайняті у сфері виробництва матеріальних благ; технічні керівники процесу виробництва; ті, що забезпечують стабільність зовнішніх умов виробництва; зайняті у невиробничій сфері; ті, що забезпечують обмін продуктами виробництва; учені.

Суспільне виробництво існує на усіх етапах розвитку людської спільноти, воно властиве всім історичним епохам, оскільки люди, які створюють матеріальні блага і духовні цінності та нові форми суспільних відносин, неодмінно вступають у певні взаємозв’язки і взаємовідносини. Завжди і у всіх своїх виявах воно є суспільним, розгалудженою системою, яка передбачає наявність таких важливих структурних елементів, своєрідних підсистем (різновидів суспільних виробництв):

• матеріальне виробництво, яке забезпечую вітальні людські потреби, предметні умови людського життя;

• виробництво необхідних соціальних умов існування людей, тобто виробництво форм спілкування;

• духовне виробництво, яке є основою формування власне людського в людині — духовності, її шляху до самовдосконалення і саморозвитку.

Усі складові суспільного виробництва перебувають у постійній взаємодії, особливості якої визначаються законом суспільно-історичної домінанти, згідно з яким, на певному щаблі суспільного розвитку домінує відповідна складова виробництва, надаючи іншим його складовим особливих ознак.

Марксизм ототожнює суспільне виробництво з матеріальним виробництвом. Матеріальні виробничі відносини абсолютизують Раймон Арон, Деніел Белл, Волт Ростоу. Духовно-виробничій домінанті суспільного виробництва значну увагу приділяли Гегель, Кант, Вільгельм Дільтей, Генріх Рікерт та ін.

Сучасне розуміння сутності і ролі суспільного виробництва в історичному процесі перебуває під впливом теорії “інформаційного суспільства”, яка вважає основною ознакою постіндустріального суспільства виробництво і поширення інформації, перетворення її на головний вид послуг, на товар і навіть на владу.

79.Поняття власності і ї"ї форм.

У філ-ому аспекті власність-це відносини між людьми стосовно присвоєння ними матеріальних умов суп. життя. Це озн., що власність-це не річ, предмет, а насамперед взаємозв’язок, взаємовідносини речей стосовно предмета.У філ-ому аспекті власність розгляд. У 4-ох вимірах:1-ше- родова сутність власності, яка полягає у тому, що будь-яка власність є приватною, тобто в системі відношення людина-світ нічого нічийного немає, все комусь належить. Родова сутність є приватною, інтимною. –«Якщо в відносини хлопця і дівчини вступає зірка, то відбувається процес привласнення»;2-ге- видова сутність, яка поділяється на особисте (власність, при якій особа, фіз або юр, виявляє своє володіння, користування, розпорядження)- підприємство або автомобіль; суспільне- це відносини щодо присвоєння матеріальних умов суп. Вир-цтва, яке базується на 2-ох принципах: обговорення проблем і особиста відповідальність за виконання прийнятих рішень.так сказано в «Очередние задачи советской власти»-Ленін.;3-тє- типова сутність власності, яка належить виробнику- той, що результати вир-цтва спрямовує на соц. потреби. І невиробнику –той, що результати спрямовує в особистих інтересах; 4-те- формоутворююча сутність власності: індивідуальна, особиста, колективна, акціонерна, комунальна, державна, профспілкова.