Розділ іі діагностика зовнішнього середовища стов «надія вп»
2.1. Сучасні тенденції та проблеми функціонування підприємств зернової галузі
Україна знаходиться в помірно-континентальному кліматичному поясі з переважанням найродючіших чорноземних ґрунтів. Ці чинники і зумовлюють зернову спеціалізацію сільського господарства нашої держави. Зернове господарство є основною галуззю землеробства України. Воно поділяється на такі галузі:
продовольчі хлібні культури – пшениця, жито, кукурудза, овес;
круп’яні культури – гречка, рис, просо, ячмінь;
фуражні культури – пшениця, ячмінь, овес, кукурудза;
зернобобові культури – горох, квасоля, боби.
Потрібно зазначити, що ряд зернових культур може використовуватись для різних потреб, тому, наприклад, кукурудза може бути і продовольчою, і фуражною. Це ж саме стосується пшениці, ячменю і вівса. Найбільші площі під зерновими культурами займає пшениця. В Україні переважно вирощують озиму пшеницю м’яких сортів. Пшениця є вибагливою культурою, потребує багато тепла. Жито в Україні вирощується яре та озиме, що пояснюється м’якими зимами. Жито – культура не дуже вибаглива до ґрунтів та потребує підвищеної вологості. Морозостійкою культурою є овес. Ячмінь і гречка за своїми властивостями можуть культивуватись практично по всій території України. Просо є посухостійкою культурою, а рис зростає на зрошувальних землях в умовах значної кількості тепла.
На обсяг валових зборів зернових культур впливають такі чинники:
погодні умови. Зважаючи на значну мінливість погодних умов на території України, цей чинник суттєво впливає на валові збори;
рівень інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Даний чинник має стабільний вплив на обсяги валових зборів. За середньою урожайністю зернових культур Україна відстає від провідних сільськогосподарських країн, тому і валові збори могли б бути значно вищі;
агрокліматичні і земельні ресурси. Україна має сприятливі агрокліматичні і земельні ресурси, тому цей чинник суттєво впливає на підвищення валових зборів зернових культур.
Динаміку виробництва зернових культур з 1990 по 2014 рр. можна прослідкувати за даними табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Динаміка виробництва зернових культур в України
|
Рік |
Посівна площа, тис. га |
Валовий збір, тис. тон |
Урожайність, ц/га |
|
1990 |
14583,4 |
51009 |
35,1 |
|
1991 |
14670,5 |
38674,1 |
26,5 |
|
1992 |
13903,1 |
38537,3 |
27,9 |
|
1993 |
14304,8 |
45622,6 |
32,1 |
|
1994 |
13526,5 |
35497,4 |
26,8 |
|
1995 |
14152,1 |
33929,8 |
24,3 |
|
1996 |
13247,9 |
24751,2 |
19,6 |
|
1997 |
15051,1 |
35471,7 |
24,5 |
|
1998 |
13717,9 |
26470,7 |
20,8 |
|
1999 |
13153,5 |
24580,6 |
19,7 |
|
2000 |
13646,5 |
24459,0 |
19,4 |
|
2001 |
15585,8 |
39706,1 |
27,1 |
|
2002 |
15447,6 |
38804,3 |
27,3 |
|
2003 |
12494,6 |
20233,9 |
18,2 |
|
2004 |
15433,5 |
41808,8 |
28,3 |
|
2005 |
15004,8 |
38015,5 |
26,0 |
|
2006 |
14515,2 |
34258,3 |
24,1 |
|
2007 |
15233,9 |
29294,9 |
21,8 |
|
2008 |
15380,7 |
53290,1 |
34,6 |
|
2009 |
15468,3 |
46007,6 |
30,4 |
|
2010 |
15090,0 |
39271,0 |
26,9 |
|
2011 |
15724,0 |
56747,0 |
37,0 |
|
2012 |
15449,0 |
46216,0 |
31,2 |
|
2013 |
16210,0 |
63051,0 |
39,9 |
|
2014 |
14801,0 |
63859,0 |
43,7 |
|
2014 р. у % до 1990 р. |
101,49 |
125,19 |
124,50 |
|
2014 р. у % до 2000 р. |
108,46 |
261,09 |
225,26 |
Джерело: розраховано за даними державного комітету статистики України.
За даними таблиці видно, що посівні площі під зерновими культурами у динаміці за 25 років суттєво не змінилися, їх коливання становить з 13 до 15 млн га. Стосовно валового збору зерна, то він суттєво змінювався з 24,5 до 64 млн т що відбувалося головним чином за рахунок урожайності. Потрібно звернути увагу на те, що за всі роки незалежності України лише у 2014 році валовий збір перевищив рівень «радянського» 1990 року, але це відбулось в основному за рахунок збільшення урожайності з 35 до 44 ц/га. Показники валового збору і урожайності за розглянутий період мають пульсуючий характер, що наочно показує вплив науково-технічного прогресу на сільськогосподарське виробництво за останні роки. За досліджуваний період середня урожайність склала 27,4 ц/га.
При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно правильно визначити систему взаємопов’язаних показників, які повинні більш ефективно відображувати її рівень. Для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.
В умовах вільної підприємницької діяльності і ринкових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових відносин і сприяють зміцненню товарної форми економічних зв’язків та господарського розрахунку. Розвиток зернового господарства відбувається на основі підвищення економічної ефективності виробництва зерна. За цих умов забезпечується збільшення валової і товарної продукції зернових культур, зміцнюється матеріально-технічна база галузі. Економічна ефективність виробництва зерна характеризується системою таких показників: урожайність; затрати праці на 1 ц зерна або виробництво зерна в розрахунку на 1 люд.-год.; собівартість 1 ц зерна; ціна реалізації 1 ц зерна; прибуток в розрахунку на 1 ц зерна; на 1 люд.-год.; на 1 га посівної площі; рівень рентабельності [10].
Розглянемо урожайність, як основний інтегральний показник ефективності зерновиробництва. Динаміку урожайності зернових в Україні наведено на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Динаміка урожайності зернових в Україні
Джерело: адаптовано відповідно до даних державного комітету статистики України.
З графіку видно, що динаміка урожайності зернових в Україні характеризується підйомами та спадами. За досліджуваний період найнижча урожайність спостерігалася в 2003 р. і становила 18,2 ц/га, а найвища урожайність спостерігалася в 2014 р. та становила 43,7 ц/га. Як стверджує І. Шувар, доктор с.-г. наук, професор, академік АНВО України і МАНЕБ, серед основних причин низької урожайності сільськогосподарських культур в Україні недостатнє забезпечення ґрунтів поживними мінеральними елементами через застосування недостатньої кількості мінеральних, органічних добрив, хімічних меліорантів протягом останніх 10-15 років. Це призвело до зміни і зменшення продуктивності родючості ґрунтів загалом. Відчутний також певний дефіцит макроелементів, очевидність якого не викликає сумніву у більшості фахівців-агрономів, як і нестача доступних форм мікроелементів. За даними ННЦ «Інституту ґрунтознавства і агрохімії імені А. О. Соколовського» НААН, із 33 млн га орних земель в Україні 56% мають низький вміст рухомого цинку, 25% рухомого бору, 8% рухомої міді.
Житомирська область в структурі зерновиробництва України і займає 2,7% від загального валового збору зерна країни. Детальніше структуру зерновиробництва зображено в табл. 2.2.
Таблиця 2.2