2474 / Кондратенко П.Г. - Неотложная хирургия органов брюшной полости

ществлять деятельность, связанную с трансплантацией органов и других анатоми­ ческих материалов человеку» от 24.04.2000 г. № 695;

— «О мерах по организации деятельности учреждений здравоохранения и на­ учных учреждений, связанной с трансплантацией органов, тканей и клеток» от 5.09.2007 г. № 1100;

в) приказами Министерства здравоохранения Украины:

—«Об утверждении нормативно-правовых документов по вопросам трансплан­ тации» от 25.09.2000 г. № 226;

—«О регламентации трансплантационной службы Украины» от 24.05.2004 г.

№261;

—«Об утверждении Порядка проведения клинических испытаний тканевых и

клеточных трансплантатов и экспертизы материалов клинических испытаний и внесения изменений в Порядок проведения клинических испытаний» лекарствен­ ных средств и экспертизы материалов клинических испытаний от 13.02.2006 г. № 66 (зарегистрирован в Министерстве юстиции Украины 10.03.2006 г. под № 252/12126 от 10.10.2007 г. № 630);

— «Об утверждении Положения о Координационном центре трансплантации органов, тканей и клеток» от 11.12.2006 г. № 812.

Согласно ст. 1 Закона Украины «О трансплантации органов и других анатоми^ ческих материалов человеку» от 16.07.1999 г. № 1007-XIV (далее — Закон о транс­ плантации), трансплантация — специальный метод лечения, заключающийся в пересадке реципиенту органа или другого анатомического материала, взятого у че­ ловека или у животного.

Деятельность, связанную с трансплантацией, в соответствии с п. 1 ст. 8 Закона о трансплантации, могут осуществлять аккредитованные в установленном законода­ тельством Украины порядке государственные и коммунальные учреждения здраво­ охранения и государственные научные учреждения согласно перечню, утвержден­ ному Кабинетом министров Украины от 24.04.2000 г. № 695 «Некоторые вопросы реализации Закона Украины «О трансплантации органов и других анатомических материалов человеку».

Утвержденный приказом М3 Украины № 630 от 10.10.2007 г. «Порядок прове­ дения клинических испытаний тканевых и клеточных трансплантатов и эксперти­ зы материалов клинических испытаний...» распространяется на все виды клини­ ческих испытаний тканевых и клеточных трансплантатов, в т.ч. стволовых клеток пуповинной крови. «Порядок проведения клинических испытаний тканевых и клеточных трансплантатов и экспертизы материалов клинических испытаний...» не распространяется на клинические испытания препаратов крови человека.

Согласно Закону Украины «Основы законодательства Украины о здравоохране­ нии» от 19.11.1992 г. № 2801-XII, ст. 44, в медицинской практике применяются толь­ ко те методы профилактики, диагностики, лечения, реабилитации и лекарственные средства, которые разрешены Министерством здравоохранения Украины.

Таким образом, для внедрения в клиническую практику метода клинической трансплантации необходимо пройти процедуру клинического испытания, разре­ шение на которое дает Координационный центр трансплантации органов тканей и клеток М3 Украины.

В случае невыполнения требований приведенных выше нормативных актов субъект хозяйствования, в котором применяются клеточные трансплантаты, на­ рушает положения Закона Украины «Основы законодательства Украины о здраво­ охранении» от 19.11.1992 г. № 2801-XII и несет уголовную ответственность.

профессиональной деятельности не имеют права:

— получать от субъектов хозяйствования, осуществляющих производство и/или реализацию лекарственных средств, изделий медицинского назначения, их пред­ ставителей неправомерную выгоду;

— получать от субъектов хозяйствования, осуществляющих производство и / или реализацию лекарственных средств, изделий медицинского назначения, их представителей образцы лекарственных средств, изделий медицинского назначе­ ния для использования в профессиональной деятельности (кроме случаев, свя­ занных с проведением в соответствии с договорами клинических исследований лекарственных средств или клинических испытаний изделий медицинского на­ значения);

—рекламировать лекарственные средства, изделия медицинского назначения,

втом числе выписывать лекарственные средства на бланках, содержащих инфор­ мацию рекламного характера, и указывать производителей лекарственных средств (торговых марок). За нарушение требований настоящей статьи медицинские и фармацевтические работники несут ответственность, предусмотренную законода­ тельством (статья 78-1 Закона Украины «Основи законодавства України про охорону здоров ’я» № 2802-ХІІ от 19.11.1992 г.).

44 Часть I. Организационные и правовые основы хирургической деятельности

в устном виде как семейная традиция, из рода в род. Клятва впервые была записана Гиппократом в эллинистической Александрии при Герофиле (Herophilos, ок. 300 г. до н.э.) и Эразистрате и стала документом с III века до н.э.

Первоначальный вариант был написан Гиппократом в V веке до н.э. на ионийском диалекте древнегреческого языка. С тех пор текст клятвы многократно переводился на новые языки, подвергался редактированию, существенно меняющему его смысл. Текст клятвы Гиппократа на русском языке:

Клянусь Аполлоном-врачом, Асклепием, Гигиеей и Панакеей и всеми богами и богинями, беря их в свидетели, исполнять честно, соответственно моим силам и моему разумению, следующую присягу и письменное обязательство: почитать научившего меня врачебному искусству наравне с моими родителями, делиться с ним своими достатками и в случае надобности помогать ему в его нуждах; его потомство считать своими братьями, и это искусство, если они захотят его изучать, преподавать им безвозмездно и без всякого до­ говора; наставления, устные уроки и все остальное в учении сообщать своим сыновьям, сыновьям своего учителя и ученикам, связанным обязательством и клятвой по закону ме­ дицинскому, но никому другому.

Я направляю режим больных к их выгоде сообразно смоими силами и моим разумением, воздерживаясь от причинения всякого вреда и несправедливости. Я не дам никому проси­ мого у меня смертельного средства и не покажу пути для подобного замысла; точно так же я не вручу никакой женщине абортивного пессария. Чисто и непорочно буду я прово­ дить свою жизнь и свое искусство. Я ни в коем случае не буду делать сечения у страдаю­ щих каменной болезнью, предоставив это людям, занимающимся этим делом. В какой бы дом я ни вошел, я войду туда для пользы больного, будучи далек от всякого намеренного, неправедного и пагубного, особенно от любовных дел с женщинами и мужчинами, свобод­ ными и рабами.

Что бы при лечении — а также и без лечения — я ни увидел или ни услышал касательно жизни людской из того, что не следует когда-либо разглашать, я умолчу о том, считая подобные вещи тайной. Мне, нерушимо выполняющему клятву, да будет дано счастье в жизни и в искусстве и слава у всех людей на вечные времена, преступающему же и даю­ щему ложную клятву да будет обратное этому.

«Факультетское обещание» русских врачей

В Российской империи выпускники медицинских факультетов до 1917 г. при при­ своении первого врачебного звания «лекарь» давали так называемое «Факультетское обещание». Текст «Обещания» прилагался к свидетельству об окончании медицин­ ского факультета:

Принимая с глубокой признательностью даруемые мне наукою права врача и постигая всю важность обязанностей, возлагаемых на меня сим званием, даю обещание в течение всей своей жизни не омрачать чести сословия, в которое ныне вступаю.

Обещаю во всякое время помогать, по лучшему моему разумению, прибегающим к мо­ ему пособию страждущим, свято хранить вверяемые мне врачебные [семейные] тайны и не употреблять во зло оказываемого мне доверия.

Обещаю продолжать изучать врачебную науку и способствовать всеми своими сила­ ми ее процветанию, сообщая ученому свету все, что открою.

Обещаю не заниматься приготовлением и продажею тайных средств.

Обещаю быть справедливым к своим сотоварищам-врачам и не оскорблять их лич­ ности, однако же, если бы того потребовала польза больного, говорить правду прямо и

без лицеприятия. В важных случаях обещаю прибегать к советам врачей, более меня све­ дущих и опытных; когда же сам буду призван на совещание, буду по совести отдавать справедливость их заслугам и стараниям.

Женевская декларация

В 1948 г. Генеральная ассамблея Международной медицинской ассоциации при­ няла декларацию (называемую Женевской), которая, по существу, есть не что иное, как современная редакция клятвы Гиппократа. Позже, в 1949 году, декларация вошла

вМеждународный кодекс медицинской этики.

Яторжественно клянусь посвятить свою жизнь служению человечеству. Я воздам моим учителям должное уважение и благодарность; я достойно и добросовестно буду ис­ полнять свои профессиональные обязанности; здоровье моего пациента будет основной моей заботой; я буду уважать доверенные мне тайны; я всеми средствами, которые в моей власти, буду поддерживать честь и благородные традиции профессии врача; к сво­ им коллегам я буду относиться как к братьям; я не позволю, чтобы религиозные, наци­ ональные, расовые, политические или социальные мотивы помешали мне исполнить свой долг по отношению к пациенту; я буду придерживаться глубочайшего уважения к чело­ веческой жизни, начиная с момента зачатия; даже под угрозой я не буду использовать свои знания против законов человечности. Я обещаю это торжественно, добровольно и чистосердечно.

(Материал из Википедии, http://ru.wikipedia.org/wiki/)

Глава 4 Выдержки из справочника квалификационных

характеристик профессий работников. Выпуск 78. Здравоохранение*

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 березня 2002 p., № 117.

ПОГОДЖЕНО Міністерством праці та соціальної політики України. Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25 травня 2007 p., № 277.

ВСТУП Із змінами і доповненнями, внесеними наказом

Міністерства охорони здоров’я України від 25 травня 2007 року № 277 Випуск 78 «Охорона здоров’я» Довідника кваліфікаційних характеристик професій

(ДКХП) працівників розроблено з урахуванням змін державних стандартів щодо класифікації професій та чинної номенклатури посад медичних працівників системи Міністерства охорони здоров’я України.

Випуск побудовано відповідно до структури Класифікатора професій (ДК 003-95). До нього увійшли кваліфікаційні характеристики керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робітників, які є специфічними для галузі охорони здоров’я.

До розділу «Керівники» включені: керівники лікувально-профілактичних закладів; керівники основних підрозділів охорони здоров’я; керівники виробничих підрозділів у побутовому обслуговуванні, діяльність яких проходить у сфері надання медичної допомоги.

Розділ «Професіонали» поділяється за напрямами підготовки спеціалістів: професіонали в галузі лікувальної справи (у тому числі педіатричного профілю), стоматології, фармації, медико-профілактичної справи та інші професіонали в галузі медицини. До цього розділу належать професії, що вимагають від працівника кваліфікації за дипломом про повну вищу освіту, яка відповідає рівню спеціаліста або магістра.

Кваліфікаційні характеристики розміщені в абетковому порядку. Вони складають­ ся з таких розділів: «Завдання та обов’язки», «Повинен знати», «Кваліфікаційні ви­ моги».

Розділ «Завдання та обов’язки» подає опис основних завдань та обов’язків, власти­ вих для даної професії. Конкретний зміст, обсяг і порядок їх виконання на кожному робочому місці встановлюються безпосередньо в лікувально-профілактичних закла­ дах посадовими (робочими) інструкціями, контрактами чи іншими документами.

Розділ «Повинен знати» визначає обсяг необхідних знань професійного характеру залежно від професійних завдань та обов’язків.

У розділі «Кваліфікаційні вимоги» визначено освітньо-кваліфікаційний рівень працівника, напрям і спеціальність підготовки, підвищення кваліфікації, стаж ро­ боти.

* Данныйраздел представлен на языке оригинала.

Довідник кваліфікаційних характеристик професій призначається для вирішення питань раціонального розподілу праці та правильного використання персоналу згідно з фахом і кваліфікацією; визначення завдань, обов’язків і відповідальності працівників галузі.

При зарахуванні на посади лікарів, провізорів, середнього медичного і фармацев­ тичного персоналу слід ураховувати положення чинних нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України щодо Переліку вищих медичних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю.

Кваліфікаційні характеристики

3.1.Керівники

1.Генеральний директор (директор, головний лікар) лікувально-профілактичного закладу

Завдання та обов’язки

Здійснює керівництво лікувально-профілактичним закладом відповідно до чин­ ного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність підприємств, установ і організацій охорони здоров’я.

Організовує лікувально-профілактичну, адміністративно-господарську та фінан­ сову діяльність закладу.

Співпрацює з органами управління, місцевою владою, суміжними медичними за­ кладами та забезпечує взаємодію підрозділів лікувально-профілактичного закладу.

Організовує роботу з добору, розстановки і використання медичних кадрів, забез­ печує своєчасне підвищення їх кваліфікації.

Створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками пра­ вил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту.

Аналізує показники роботи закладу, вживає заходів щодо їх оптимізації, видає від­ повідні директивні документи з цього питання.

Повинен знати:

—чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регла­ ментують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я, основи права в медицині, трудове законодавство;

—директивні документи, що визначають завдання та функції медичних закладів;

—соціально-демографічну характеристику регіону та показники стану здоров’я населення;

—основи соціальної гігієни та організації охорони здоров’я, загальної і соціальної психології;

—організацію фінансово-економічної діяльності закладів охорони здоров’я;

—документи, що визначають потужність, структуру, штатний розклад закладу, укомплектованість підрозділів та потребу в кадрах;

—нормативні акти щодо підготовки, підвищення кваліфікації та атестації медич­ них працівників;

—порядок ведення облікової та звітної документації, обробки медичної статис­ тичної інформації;

—потреби в медичній техніці, обладнанні, медикаментах; специфіку менеджменту

імаркетингу в галузі медицини.

Кваліфікаційні вимоги

Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина». Проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медичного профілю з на­ ступною спеціалізацією з «Організації і управління охороною здоров’я». Підвищен­ ня кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвер­ дження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не мен­ ше 5 років.

10. Начальник (завідувач) структурного підрозділу медичного закладу

Завдання та обов’язки

Здійснює керівництво структурним підрозділом медичного закладу відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяль­ ність підприємств, установ і організацій охорони здоров’я.

Організовує лікувально-профілактичну та адміністративно-господарську діяль­ ність підрозділу, співпрацює з іншими підрозділами закладу.

Забезпечує надання якісної медичної допомоги населенню.

Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, диференційної діагности­ ки, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих в межах своєї спеціальності.

Впроваджує сучасні методи лікувально-оздоровчого режиму, раціонального хар­ чування.

Забезпечує своєчасне отримання та зберігання лікарських засобів, медичного оснащення, засобів догляду за хворими.

Раціонально використовує ліжковий фонд, медичну техніку і оснащення підроз­ ділу.

Здійснює заходи щодо забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов функці­ онування підрозділу.

Надає консультативну медичну допомогу персоналу структурного підрозділу. Здійснює контроль за правильним веденням медичної документації, готує та подає

керівникові лікувально-профілактичного закладу річні звіти.

Контролює своєчасне підвищення кваліфікації працівниками підрозділу. Розробляє та затверджує графік роботи співробітників структурного підрозділу,

здійснює належну розстановку, використання медичних кадрів і організовує їх працю. Створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками пра­

вил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту. Аналізує показники роботи підрозділу, вживає заходів щодо їх оптимізації. Організовує проведення науково-практичних конференцій медичних працівників

підрозділу з актуальних питань охорони здоров’я.

Несе відповідальність за стан роботи підрозділу та рівень медичного обслуговуван­ ня хворих.

Повинен знати:

—чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регла­ ментують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я, основи права в медицині, трудове законодавство;

—директивні документи, що визначають завдання та функції підрозділу медично­

го закладу;

—показники стану здоров’я населення;

—основи соціальної гігієни та організації охорони здоров’я, загальної і соціальної психології;

—основи медико-біологічних і клінічних наук;

—сучасну класифікацію хвороб;

—сучасні методи обстеження, діагностики, лікування, реабілітації та диспансери­ зації хворих;

—методи надання швидкої та невідкладної лікарської допомоги;

—організацію фінансово-економічної діяльності закладів охорони здоров’я;

—документи, що визначають потужність, структуру, штатний розклад підрозділу

та потребу в кадрах;

—нормативні акти щодо підготовки, підвищення кваліфікації та атестації медич­ них працівників;

—порядок ведення облікової та звітної документації, обробки медичної статис­ тичної інформації;

—потреби в медичній техніці, обладнанні, медикаментах;

—специфіку менеджменту і маркетингу в галузі медицини.

Кваліфікаційні вимоги

Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина». Проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медичного профілю з на­ ступною спеціалізацією за профілем структурного підрозділу. Підвищення кваліфі­ кації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не менше 5 років.

3.2.Професіонали

6.Лікар-анестезіолог

Завдання та обов’язки

Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативноправовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, юридичне право в анестезіології.

Обґрунтовує вибір виду анестезії; аналізує результати лабораторних, функціо­ нальних і спеціальних методів дослідження; здійснює кваліфіковане анестезіологіч­ не забезпечення; проводить масковий, внутрішньовенний, ендотрахеальний наркоз при термінових і планових операціях на органах черевної порожнини, малого тазу, в акушерській і ортопедо-травматологічній практиці; проводить адекватну корекцію водно-електролітного, кислотно-основного і білкового стану; налагоджує кардіомоніторний нагляд за хворими.

Володіє методиками проведення закритого масажу серця, пункції серця, елек­ тричної дефібриляції серця, забезпечує кваліфіковане проведення інтенсивної терапії і реанімації при невідкладних станах.

Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в тісному контакті з лікарями інших спеціальностей.

Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медич­ ного персоналу.

Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію.

Бере участь у поширенні медичних знань. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Повинен знати:

—чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регла­ ментують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, основи права в медицині;

—права, обов’язки та відповідальність лікаря-анестезіолога;

—організацію та показники роботи анестезіолого-реанімаційних відділень, служ­ би швидкої та невідкладної допомоги;

—топографічну анатомію;

—нормальну та патологічну фізіологію органів і систем людини; основи водноелектролітного обміну, кислотно-основної рівноваги, білкового стану, гемостазу, ме­ тоди їх корекції;

—загальну фармакологію;

—етіологію, патогенез, клініку і методи лікування внутрішніх, інфекційних, не­ рвових і хірургічних хвороб;

—механізм розвитку серцевої, судинної, дихальної, ниркової та печінкової недо­ статності;

—аналіз результатів лабораторних, функціональних і спеціальних методів дослі­ дження;

—класифікацію видів наркозу;

—клінічний перебіг провідникової і загальної анестезії;

—клінічні і фармакологічні засоби, що застосовуються при проведенні знеболю­ вання, інтенсивної терапії і реанімації;

—будову наркозо-дихальної і моніторної апаратури, організацію кардіомоніторного нагляду за хворим;

—методики проведення спеціальних діагностичних досліджень, анестезії, інтен­ сивної терапії та реанімації при різних патологіях і невідкладних станах;

—правила безпеки і гігієну роботи в операційній, правила асептики і антисептики;

—форми і методи санітарно-освітньої роботи;

—правила оформлення медичної документації;

—сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

Кваліфікаційні вимоги

Лікар-анестезіолог вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Лікувальна справа». Спеціалізація за фахом «Анестезіологія» (інтернатура, курси спеціалізації). Під­ вищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-анестезіолог І кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, ма­ гістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Лікувальна справа». Спе­ ціалізація за фахом «Анестезіологія» (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наяв­ ність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) І кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-анестезіолог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, ма­ гістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Лікувальна справа». Спе­ ціалізація за фахом «Анестезіологія» (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наян