7. Дайте оцінку законодавчим ініціативам великих князів Київської Русі.

Одними з найдавніших законодавчих актів Київської Русі є церковні статути київських великих князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого. їх прийняття можна пояснити тим, що суспільство потребувало юридичного визначення статусу церкви в державі та окреслення сфери її компетенції. Церковний статут про десятини і церковних людей Володимира Великого закріпив привілеї духовенства: право збирати податки на церкву, право мата васалів тощо. Статут про церковні суди, прийнятий Ярославом Мудрим, відносив до юрисдикції цих органів справи щодо сімейних відносин і злочинів проти релігії. Найбільш відомим збірником князівського законодавства є «Руська правда», запроваджена Ярославом Мудрим. Вона діяла на усій території Київської Русі як законодавчий акт. Крім того, вона, здійснила значний вплив на подальший розвиток українського, російського та білоруського права. Руська Правда містить норми кримінального, спадкового, торгового та процесуального законодавства; є головним джерелом правових, соціальних та економічних відносин Давньої Русі. Оним із видів законодавчих актів були договори князів із народом які мали назву «ряди». У X ст. великий князь Ігор уклав ряд на київському віче, яким зобов’язувався керувати державою без зла та насилля, не порушуючи давніх звичаїв, а також справедливо здійснювати судочинство. Після втрати цілісності Київської Русі князівське законодавство почали формувати з’їзди - снеми. Перший такий з’їзд відбувся у 1072 р в місті Вишгород, до де князі Ізяслав, Святослав та Всеволод затвердили засади руського права. У 1097 році у місті Любеч відбувся з’їзд, на якому було затверджено принцип «хай кожен кожен держить отчину свою», що був спрямований на протидію міжнязівським міжсусобоцям, які виснажували державу. В умовах феодальної розробленості набули важливого значення договори між удільними князями, які мали назву «хрестоцілувальні грамоти». Ці договори прийшли на зміну загальнодержавним князівським законам і забезпечували єдність держави.

8. Причини і наслідки роздробленості Русі.

 Причини і наслідки роздробленості Русь Серед причин політичної роздробленості Київської Русі можна виокремити такі:  Прагнення окремих князівств до самостійності. Вони були зумовлені еволюцією економіки, дальшим розшаруванням суспільства, розвитком феодального землеволодіння, зростанням кількості міст. 2. Велика територія держави та етнічна неоднорідність населення. За низької густоти населення, нерозвинутих засобів комунікації та недостатньо міцного апарату влади неможливо було ефективно управляти такою великою країною з єдиного центру. 3. Несталий порядок успадкування князівської влади. Змішування «горизонтального» і «вертикального» принципів престолонаслідування призводило до міжусобиць. 4. Занепад торгівлі Це було спричинено насамперед появою нового середземноморського торговельного шляху, що безпосередньо поєднав Західну Європу з Візантією, Малою Азією та Близьким Сходом. 5. Геополітичне розташування Київської Русі, яка знаходилася на межі зі степовими кочівниками. Феодальна роздробленість як нова ступінь розвитку феодалізму на перших порах сприяла прогресивному розвитку Русі. Проте вона мала також негативні наслідки в умовах, коли над Руссю нависла загроза зовнішньої небезпеки. На початку XIII ст. із складу великих князівств виділилися нові уділи, з'явилося близько 50 окремих князівств та