29. Обґрунтуйте істинність (або хибність) твердження, що політика австрійського та російського урядів щодо українських земель носила колоніальний характер.

Наприкінці XVIII ст. українські землі потрапляють під владу двох імперій - Російської та Австро-Угорської. Обидві імперії за своїм політичним устроєм були самодержавними монархіями. У Російській імперії царі користувалися необмеженою владою, чого не було у жодній країні Європи: ніде бюрократія не була такою деспотичною, поліція такою жорстокою, а народ таким безправним, як у Росії. Управління Росією здійснювалося без урахування відмінностей національного походження та історичних традицій багатьох інших народів імперії, Щодо України, то виходячи з того, що українці за мовою і культурою були близькоспоріднені з росіянами, царський уряд став розглядати н як невід’ємну частину Росії, що на деякий час "випадково" була відірвана від неї. У Австро-угорській імперії найвпливовішою нацією були австрійці, а німецька мова переважала в армії і серед чиновництва. Становище українців в національному питанні було дещо кращим ніж в Росії, однак на всіх територіях західні українці терпіли тяжкий гніт своїх сусідів: у Галичині - поляків, Буковині - румунів, Закарпатті - угорців. Австрійський уряд мало робив для захисту українців. У своєму управлінні імператори спиралися насамперед на армію та бюрократію. Армія обороняла, а при нагоді й розширяла кордони імперії, забезпечувала внутрішній порядок. Імперські бюрократи вважали, що чим більшою кількістю законів і правил вони обкладатимуть суспільство, тим ліпше буде в ньому жити. І хоч місцева верхівка й далі зберігала своє значення, проте важливі рішення, що визначали життя українців, все частіше приймали імперські міністри у далеких столицях. Отже, обидві імперії були ніби тюрмою для українського народу, а їх соціально- економічна політика практично була однаковою - колоніальною, хоча умови для політичного і національно-культурного розвитку на українських землях під владою Австро-Угорщини були значно сприятливішими.

30. Українське питання в програмних та агітаційних документах декабристів.

Програму майбутніх перетворень «Південного товариства» - «Руську правду» виробив Павло Пестель. За його проектом імперія мала перетворитися на унітарну республіку. Населенню гарантували основні громадянські права і свободи. Водночас Пестель відмовлявся визнати за народами, які населяли імперію, право на окреме державне існування. Усі народи повинні були злитися з російським. За Україною, яка для нього була лише «Малоросією», ніяких державних прав не визнавалося. У своїй «Конституції» лідер «Північного товариства» М.Муравйов визначав Росію як конституційну монархію з федеративним устроєм за зразком СІЛА. Країна поділялася на  фед. штатів, два з яких- Чорноморський та Український створювалися на укр. території. Усі питання внутрішнього життя українські штати мали право вирішувати самостійно. За центром зберігалися права здійснення зовнішньої політики, випуску грошей і створення єдиних збройних сил. Проект М.Муравйова надавав більше прав поневоленим народам, однак справжньої самостійності жоден із них не отримував. У програмних документах «Товариства об’єднаних слов’ян» проголошувалося скасування кріпацтва і встановлення демократичного республіканського ладу. Товариство висувало ідею визволення всіх слов’янських народів від монаршого самовладдя та