Перелік питань іі рівня до пмк з історії України

1. Походження і суть національної символіки.

Україна як суверенна держава має власні державні символи. Згідно Конституції України «державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України». Державний прапор - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Синьо-жовті кольори вперше згадуються близько 1410 р. на корогвах Галицько-Волинського князівства. Жовто-блакитний прапор маж й запорізькі козаки, які використовували його в мирний час, на відміну від бойового стяга малинового кольору. Традиція поєднання жовтого і блакитного кольорів поширюється і на герби тогочасних міст України: Києва, Лубен, Миргорода, Чернігова, Ніжина тощо. 1848 р. у Львові на раїуші вперше було піднято жовто-блакитний прапор. Ця ідея була підхоплена спортивно-просвітницькими організаціями Галичини. Після цього починається широке використання жовто-блакишого прапора на різних масових заходах, маніфестаціях. У березні 1918 р. Центральна Рада затвердила державний герб і державний прапор УНР. Перша літописна згадка про тризуб як князівський знак Київської Русі датована X ст. Тризуб зображувався на монетах Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха. Спочатку цей знак виступав лише у ролі родового знака князів. Проте з часом він передається у спадок як символ влади. Існує понад 40 версій, які пояснюють суть тризуба. Найпоширеніші гіпотези: верхня частина корони; церковна емблема (голуб святого Духа); військова емблема (лук зі стрілою, шолом, сокира, спис); монограма (схематичне зображення слова "воля")... Державним Гімном України є національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами П.Чубинського. Музика до гімну народилася в 1864 р., коли Львівський український центр показав спектакль К. Гейнча «Запорожці». Тут уперше було виконано пісню «Ще не вмерло Запорожжя», яку із захватом зустріла публіка. Це була мелодія майбутнього Гімну України. Гіісня «Ще не вмерла Україна» затверджена Верховною Радою України 15 січня 1992 р.

2. Походження назв «Русь», «Україна».

З процесом становлення державності у слов'ян середнього Подніпров'я тісно пов’язаний термін "русь". У давньоруських писемних пам’ятках має чотири значення: етнічне-народ, плем’я; суспільний прошарок або стан; іеографічно як територія, земля; політичне-держава. Існує багато концепцій походження слоза "русь": скандинавська (від місцевості зі схожою назвемо), наддніпрянська (від назв річок із коренем "рос" у басейні Дніпра), фінська (від слова "гаоїзі", яким фіші називали варягів) та ін. Достеменно відомо, що "руссюназивали спочатку скандинавів, що складали дружини новгородських і київських князів. Поступово дружини князів з роду Рюрика розбавлялися слов'янами і втрачали своє скандинавське походження, а назва продовжувала залишатись. Згодом назва "русь" поширилася на слов'ян, далі на народ, зокрема полян, а згодом на державу, що була створена східними слов'янами, - Київську Русь. Назва "Україна" щодо українських земель вперше зустрічається в Київському літописі під 1187 р. Того року в битві з половцями запшув переяславський князь Володимир Глібович ("І плакали по ньому всі переяславці. За ним же Україна багато потужила"). За тих часів назва Україна поширювалась на Київщину, Переяславщину, Чернігівщину. Під 1189 р. у тому ж літописі вжито назву "Україна Галицька" стосовно Галицького князівства. Про походження назви "Україна’1 існує кілька припущень. Згідно з одним, її виводять від слова край зі значенням "погранична територія". Деякі дослідники пов'язують походження назви "Україна" зі словом .край у значенні "рідний край, країна, земля". За іншою гіпотезою, вона походить від дісслова "украяти" — "відрізати", а первісне її значення пшматок землі, відрізаний (украяний^ від цілого".