5. Причини виникнення державності у східних слов'ян.

Становлення державності у східних слов'ян логічно випливало з їхнього суспільного розвитку: 1. Еволюція родоплемінної організації, збільшення об’єднаних територій, постійна воєнна активність зумовили необхідність переходу до нових форм управління. Роль народних зборів поступово занепадає і на перший план у політичному житті виходить князівська влада. 2. Зростаюча зовнішньополітична активність, посилення соціально- політичної ролі князівської влади сприяли виділенню дружини на чолі з князем у окремий привілейований прошарок населення, що стояв поза общиною і над нею. Будучи спочатку лише силовою опорою для князів і аристократії, дружина з часом перетворилася на самостійний орган публічної влади. 3. Соціальна диференціація суспільства зумовила появу постійних органів примусу. 4. Удосконалення техніки землеробства і, як наслідок, підвищення продуктивності праці сприяло переходу від родової до сусідської територіальної общини. Відбувається формування класового суспільства. 5. Формування спільної матеріальної культури також створило сприятливий грунт для консолідації слов'ян. 6. Відокремлення ремесла від с/г, зародження товарного виробництва сприяли активізації не тільки внутрішнього обміну, а й розширенню зовнішньої торгівлі. 7. У процесі державотворення помітну роль відіграли зовнішні сили: варяги, які сприяли активізації політичного життя східнослов'янського суспільства, та хозарський каганат, який, постійно загрожуючи агресією, підштовхував слов'янська земні до консолідації. Отже, зміни, що відбулися у суспільному житті східних слов'ян у VI—IX ст. (удосконалення техніки та технології землеробства, піднесення ремесла, пожвавлення торгівлі, класова диференціація, виділення дружини у відособлену привілейовану корпорацію, формування спільної культури, поява перших нротодержав) сприяли створенню фундаменту, на якому в IX ст. зросла могутня будова Давньоруської держави.

6. Причини і значення прийняття християнства.

Християнство було запроваджене на Русі 988 року за часів князювання Володимира Святославовича, його прийняття було закономірним для тогочасного давньоруського суспільства. Язичництво становило собою ідеологію первісного суспільства, Русь же наприкінці X ст. була суспільством класово розшарованим, вона потребувала релігії, яка б об’єднала всі давньоруські племена - з одного боку, і зміцнила авторитет і владу князя - з іншого. Крім того на час хрещення Русі провідну роль у Європі відігравали християнські держави. Отже, щоб увійти в коло європейських народів, закріпити за собою місце в міжнародній політиці треба було прийняти християнство. Прийняття християнства поглибило культурно-просвітницькі процеси, благотворно вплинуло на розвиток духовності всього давньоруського суспільства. Русь, прийнявши християнство, змогла наблизишся до надбань європейської культури, тим самим поглиблюючи і розвиваючи свою власну. Наслідком прийняття нової релігії було забезпечення культурної і духовної єдності всіх племен і земель Київської Русі. З приходом християнства підвищується авторитет матері і жінки в сім'ї. Християнство поступово витісняло язичницькі обряди і традиції (в тому числі принесення кривавих жертв), відбувалася гуманізація суспільства. На основі християнства відбувається становлення візантійських форм державності в Київській Русі. Встановлюється тісний взаємозв'язок між світською та церковною владою. Прийняття християнства сприяло становленню МІСЬКОЇ культури У власне СІЛЬСЬКОГОСПОпапській кпаїні Значним їлгпктупнпим