39. Причини поразки української національно-демократичної революції.

 порівняно низька національна свідомість народних мас, на яких негативно позначилась більше, ніж двохсотлітня московська неволя; 2) недостатня відданість ідеї державності з боку революційних лідерів, їх соціалістична і переважно проросійська орієнтація; 3) відсутність сильної української національно-демократичної партії, яка б з’єднала окремі політичні потоки в єдине державне річище; 4) слабкість соціальної бази УНР, переважна опора на селянство і на нечисленну інтелігенцію, недостатня підтримка української революції з боку міського пролетаріату і великих землевласників; 5) відсутність добре організованої, матеріально-забезпеченої, регулярної армії і належного контролю за нею; 6) надмірна молодість, як керівників, так і всього українського руху, відсутність певного досвіду в питаннях державницьких справ, зовнішньої політики, фінансів, армії та й навіть взаємовідносин між собою; 7) важливим залишається зовнішній фактор. Українській Народній Республіці так і не вдалося здобути визнання на міжнародній арені, отримати реальну матеріальну й моральну допомогу інших країн. Зрештою, Україна зазнала прямої агресії з боку сусідів, у першу чергу - більшовицької Росії. Усе це призвело до ліквідації Української Народної Республіки, насадження більшовицького правління на більшості українських земель. Українська революція не досягла своєї основної мета - об’єднання всіх етнічних українських земель в єдиній державі. Але разом з тим, слід зазначити, що без Української Народної Республіки не було б Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР), проголошеної більшовиками у січні 1919 р. Українці, принаймні формально, отримали право жити у складі власної автономної держави. До того ж героїчна боротьба українського народу стала прикладом і дала досвід наступним поколінням українців.

40. Визначте результати та наслідки українських національно-визвольних змагань 1917-1920 рр.

Українська національна революція 1917-1920рр. має дуже велике історичне значення. Після тривалого періоду русифікації, національного та соціального гноблення уперше в XX ст. український народ створив свою незалежну державу і, кілька років підтримуючи її існування, продемонстрував своє тверде прагнення до самостійного розвитку. Національна свідомість, раніше притаманна обмеженій частині інтелігенції, поширилась на всі верстви українського суспільства. Створення та діяльність національних урядів привчали жителів міст і сіл України відчувати себе українцями. Це стосувалося як західних, так і східних регіонів. Проте на шляху українського державотворення постали могутні зовнішні сили, які вороже зустріли утворення національної укр. держави. Поразка Німеччини і розпад Австро-Угорщини дали українській революції новий історичний шанс. УНР відродилася, виникла ЗУНР, і обидві українські держави формально об'єдналися. Однак країни- переможниці підтримували Польщу, яка претендувала на основну частину західноукраїнських земель, і не виступала проти прагнення білогвардійців відновити єдиноу й неподільну Росію. В умовах, що склалися, лідери УНР були безсилі перед збройними силами радянської Росії, яка перемогла білогвардійців і уклала мир з Польщею. Багаторічна боротьба УНР за виживання закінчилася поразкою. Але саме вона сприяла утворенню УРСР. Хоча радянська (Ьоома української державності виявилася Фіктивною, на географічній