61. Назвіть причини поразки оун-упа у збройному протистоянні радянсь­кій системі.

 Лідери ОУН орієнтувалися не на власні сили, а на зовнішні, зокрема на Німеччину, з допомогою військової сили якої сподівалися відродити українську державність. 2. Діючи увесь час у підпіллі, ОУН не мала можливості створити розгалужений, добре підготовлений пропагандистський апарат, котрий би глибоко роз’яснив народу ідеї, за які боролася ОУН. 3. ОУН-УПА Буковини найбільше страждала через відсутність добре підготовлених, високоосвічених кадрів, які б ясно бачили перспективу, могли виробиш правильну стратегію і тактику боротьби, своїм авторитетом згуртувати навколо себе народ. 4. Не сприяли успішній діяльності ОУН-УПА розпорошеність національних сил, нескоординованість їх дій, розкол у самій ОУН, постійні конфлікти і суперечки між керівниками, амбіційність, підозрілість і недовіра. 5. Тактика індивідуального терору ОУН-УПА була абсолютно безплідною. Вбивства членів сімей активістів, представників національних меншостей відвертали від ОУН-УПА населення. 6. Невелика чисельність УПА, відсутність необхідної зброї та вишколених військових кадрів, партизанські методи боротьби стали причиною того, що УПА як військовий організм мало впливала на хід і результат бойових дій. 7. Причиною поразки ОУН-УПА була й відсутність міцного

62. Операція “Вісла”: причини, характер, наслідки.

Операція «Вісла стала наслідком підписання договору між республіками СРСР та Польщею про уточнення кордонів між сусідніми державами у квітні 1945 року. Йшла мова про такі землі: територія від міста Крилова до річок Західний Буг та Солокія з відхиленням від лінії Керзона на ЗО км та землі в районі Немирів-Ялівка з відхиленням у 17 км було надано Польщі. Основними причинами науковці називають, передусім, війну, соціальну та національну напруженість на цій території у міжвоєнний період, спричинену земельною проблемою та іншою власністю населення, національні мотиви, зовнішні провокації міжнаціональної ненависті з боку воюючих сторін. З 22 повітів Краківського, Жешувського та Люблінського воєводств було вивезено понад 150 тисяч українців. Акція охопила територію 19, 500 км2, зокрема, Лемківщину, Холмщину, Піддашшя, Надсяння. Українців виселяли у північні райони Польщі, наприклад, до воєводств: Ольпгганського, Кошалівського та ін. Характер цих заходів інколи переходив за межі гуманізму. Польські війська знищили українське село Завадка Мороховська. Для того, щоб українське населення «не пручалося» та не втікало на кордоні з Чехословаччиною стояли військові, а радянське керівництво перекинуло танкову дивізію на кордон. Бойовики УПА намагались чинити опір виселенню та влаштовували низку «відплатних акцій». У жовтні бойові групи УПА напали на села Ділячев, Бартківку, Лончки, Сельницю, Павлокову, де було закатовано українців, а потім поселились поляки. Протиборство польського уряду та збройного підпілля під час акції завдали великої шкоди економіці держави. Дії комуністичного уряду Польщі «роз’ятрили рани» польсько- українських стосунків часів Другої світової війни та посилили опір українського мирного населення та членів УПА.