Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Istoriya_1.doc
Скачиваний:
109
Добавлен:
11.03.2016
Размер:
352.26 Кб
Скачать
  1. Проаналізуйте політику Катерини II по остаточному знищенню автономії Гетьманщини.

У 1762 р. престол зайняла Катерина II, прибічниця централізму, яка рядом заходів остаточно ліквідувала автономний устрій України:  у 1764 р. ліквідовано гетьманство, вся повнота влади зосередилася в руках відновленої Малоросійської колегії (1764-1786) на чолі з генерал-губернатором графом П. Рум'янцевим, який спрямував свою діяльність на неухильну ліквідацію української автономії;  у 1775 р. знищено Запорозьку Січ. її землі були роздані царським фаворитам, вельможам, генералам. Доля запорозьких козаків склалася по-різному: 25 тис. козаків згодом переселено на Кубань, 5 тис. запорожців отримали політичний притулок в Туреччині і заснували там Задунайську Січ (1775—1828 рр.), значна кількість запорожців отримала статус селян;  у 1781 — 82 рр. ліквідовано поділ України на полки і створено губернії;  у 1783 р. запроваджено кріпосне право в Україні. Цього ж року було ліквідоване українське козацтво як стан. Замість козацьких полків створювалися полки російської регулярної армії. Козаків перевели в селянський стан, а приблизно 10 тис. Заможних козаків отримали грамоти дворян і офіцерські чини в російській армії. В 1796 р. на території колишньої Гетьманщини утворено Малоросійську губернію. Ще раніше, після встановлення офіційної назви „Російська імперія" (1721 р.), Гетьманщину почали офіційно називати Малоросією.

  1. Назвіть причини входження українських земель до складу Російської та Австрійської імперії.

Кінець XVIII - початок XIX ст. був часом великих політичних змін і соціальних перетвореньу Центральній та Східній Європі. Наприкінці XVIII ст. перестала існувати Річ Посполита до складу якої входила значна частина українських земель. На південних кордонах зникло Кримське ханство, що з кінця XV ст. становило постійну військову загрозу для українських етнічних земель. Внаслідок цих змін зникли держави, які традиційно помітно впливали на розвиток подій в Україні у пізнє середньовіччя і ранньомодерну добу. У новітній час українські землі виступили у новій політичній конфігурації: після першого розподілу Польщі (1772) до складу Австрійської імперії були включені Галичина, частина Волині і Поділля; у 1774 р., після чергової війни з Туреччиною, Росія приєднала до себе Крим і північночорно- морські степи; у 1775 р. до Австрії була приєднана Буковина, яка була частиною Османської імперії; після другого поділу Польщі (1793) до Російської імперії перейшла Правобережна Україна (Київщина, Волинь, Поділля), після третього поділу (1795) - Берестейщина. Отже, наприкінці XVIII ст. основна частина українських земель увійшла до складу Російської імперії. Друга частина українських земель (Галичина, Буковина, Закарпаття) потрапила під владу Австрійської імперії. Таким чином, наприкінці XVIII ст. українські землі потрапили під владу двох імперій, які здійснювали національне гноблення українського народу'.

  1. Порівняйте адміністративно-територіальний устрій укр. Земель у складі Росії та у складі Австро-Угорської імперій.

Українські землі, що входили до складу Росії, були об'єднані в три генерал- губернаторства: Малоросійське (Чернігівська, Полтавська та Харківська губернії), Київське (Волинська, Подільська та Київська губернії) і Новоросія ( Катеринославська, Таврійська, Херсонська губернії). Кожна губернія ділилася на 10-12 повітів, а ті, в свою чергу, на волості з кількома селами у кожній. Губернськими і повітовими центрами були міста, волосними - городки. Губерніями керували губернатори, яких призначав цар із середовища вищих військових і відомих дворян. Повіти очолювали капітани - справники, яких обирали зі свого середовища дворяни повіту. На чолі волості стояв обраний волосним сходом старшина. Йому підпорядковувалися сільські старости, яких обирали сільські громади. Крім цих органів виконавчої влади, в губерніях і повітах створювалися виборчі самоврядувальні установи - земські збори розпорядчі органи) і земські управи (виконавчі органи). Втім, їх функції були обмежені питаннями будівництва та утримання місцевих доріг, розвитку' землеробства, промисловості, торгівлі, надання населенню медичних послуг, освіти, зв’язків, протипожежного захисту і т.д. Діяльність земств контролювалася іубернаторами і міністерством внутрішніх справ. До складу Австро-Угорщини входили три історичні українські регіони: Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття. Східна Галичина з адміністративним центром у Львові поділялась на 50 повітів, Північна Буковина з центром у Чернівцях - на 10 повітів, Закарпаття з центром Ужгороді - на 4 комітати. У Буковині вищою посадовою особою був крайовий президент, а в Галичині - намісник. Вони призначалися імператором і мали широкі повноваження, їм підпорядковувалися повітові старости, яких призначав міністр внутрішніх справ. Повітові старости призначали війтів, які очолювали сільські громади. У Львові та Чернівцях діяли крайові сейми , які виконували функції органів місцевого самоврядування. Вони займалися проблемами торгівлі, освіти, санітарного стану' населених пунктів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]