53. Карпатська Україна.

Мюнхенською угодою 1938 року частина території Чехословаччини була передана Німеччині. У закарпатських українців з'явилася надія на отримання автономії для Закарпаття. 11 жовтня було створено перший уряд так званої Карпаторуської держави, який очолив А.Бродій. 22 листопада 1938 року було прийнято закон Чехословацької Республіки про Конституцію Карпатської України. Новосгворений уряд заходився будувати українську державність. Почалася українізація освіти та адміністрації. Відбулися вибори до Сейму — вищого законодавчого органу країни. 15 березня 1939 року сейм проголосив Карпатську Україну незалежною державою. Але останнє слово в розв'язанні проблеми "Підкарпатської Русі" належало Німеччині і карпатські українці сподівалися на її підтримку. Гітлер вирішив передати все Закарпаття Угорщині. Проте закарпатські українці не збиралися розлучатися з державністю, яку щойно проголосили. Кілька тисяч бійців воєнізованого формування "Карпатська Січ" вступили до нерівного бою з 40-тисячною угорською армією. Закарпатська Україна була окупована фашистською Угорщиною. Головною причиною падіння Карпатської України було те, що вона не отримала міжнародної підтримки. З відкритою неприязню ставилося до неї керівництво СРСР, вбачаючи в ній небезпечне вогнище українського самосгійнищва. У промові на XVIII з'їзді ВКП(б) 1939 року Сталін героїчну боротьбу карпато-українців охарактеризував словами: "Комашка, що хоче прилучити до себе слона". Карпатська Україна проіснувала кілька днів, але залишила глибокий сліп V -гя нятппапчш

54. Українська держава 30 червня 1941 р.

ЗО червня 1941 р. у Львові ОУН, не повідомивши німецьку військову владу, скликала Національні збори, які схвалили Акт відновлення Української держави. У документі зазначалося, що "на західних землях України твориться Українська влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться в столиці України Києві з волі українського народу". Далі було оголошено про утворення «Українське державне правління», головою уряду призначено Я. Стецька. Прагнучи поставити Німеччину перед фактом відновлення національної державності, уряд Я. Стецька заходився встановлювати держави управління в Тернополі, Станіславі, Дрогобичі, Луцьку, Рівному та в багатьох інших містах. Окрема прокламація, поширена у Львові, сповістила населення, що провід ОУН створює "Українську Національну Революційну армію" (УНРА). У Львові 6 липня відбулася нарада за участі відомих людей краю, яка закликала громадян підтримати сформований 30 червня український уряд. Важливим фактом стало те, що Акт ЗО червня 1941 р. підтримали ієрархи УГКЦ та УПЦ. 2 липня 1941 р. інформація про подію, що сталася у Львові, дійшла і до Берліна. Багато німців розцінили вчинок Стецька як спробу "державного перевороту". Щоб акція не дістала широкого розголосу, німецькі власті почали тиснути на С. Бандеру, щоб він скасував рішення Я. Стецька. Бандера відмовився. У відповідь 5 липня за наказом Гітлера розпочались масові репресії щодо членів ОУН. Бендеру і Стецька було заслано в табір Заксенхаузен. Всього за тратами опинилося понад 2000 націоналістів, кількасот з яких страчено. Отже, оцінюючи ці події з історичної перспективи, можна твердити, що проголошення Української держави у Львові ЗО червня 1941 р. мало велике історичне значення. Акт відновлення Української держави дав зрозуміти, що гітлеризм с непримиренним ворогом українського народу і виношує щодо нього суто імперіалістичні наміри. Пізніше це призвело до збройного опору окупантам й до виникнення потужного повстанського руху.