44. Порівняйте причини голоду 1921-23, 1932-33 і 1946-47 рр. В Україні. Які з них мали об'єктивний, а які суб'єктивний характер?

Причинами голод}' 1921-1923рр. були: 1) післявоєнна розруха; 2) неврожай, спричинений посухою 1921 р.; 3) політика воєнного комунізму, насаджувана більшовиками; 4) примусове вивезення українського хліба в Росію та експорт його за кордон; 5) використання московським урядом голоду як ефективного засобу придушення антибільшовицького повстанського руху в Україні. Причини голод}' 1932-1933рр.: 1. навмисний підрив сільського господарства України шляхом насильницької колективізації та конфіскації майна селян; 2. нереальні плани хлібозаготівель для УРСР в 1932 році; 3. вилучення всіх продуктів харчування у більшості українських селян (натуральні штрафи) та ізоляція голодуючих: запровадження паспортної системи, заборона на виїзд в сусідні «ситі» республіки, заборона на ввезення продуктів, оточення військами «ситих міст» від голодного села; 4. відсутність допомога голодуючим за наявності можливостей її надати; 5. запобігання можливості надання іноземної продовольчої допомоги за допомогою інформаційної блокади. Причини голоду 1946-1947рр.: 1. посуха і неврожай 1946; 2. низька продуктивність праці; 3. високі обсяги заготівель хліба, експорт зерна в Східну Європу; 4. нестача техніки, робочої сили; 5. нестача коштів на розвиток сільського господарства; 6. посилення репресій проти українського населення.

45. Наслідки і значення голодомору 1932-33 рр.

Історики і демографи сперечаються навколо кількості жертв голодомору, виголошуючи різні дані від 3 до 15 мільйонів. Найвірогідніше, враховуючи матеріали перепису населення 37-го року, втрати населення внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств становили близько 7 мільйонів чоловік на теренах України. Окрім очевидних людських втрат та величезного морального удару голод завдав непоправної шкоди українському національному життю: 1. Він практично знищив старе українське село з його багатими народними традиціями. Замість нього з'явилось колгоспне село, яке вже ніколи не повставало проти радянської влади. 2. Колективізація приглушила почуття індивідуалізму, яке було основним для ідентичності українського селянина. 3. На декілька поколінь голодомор інплантував у свідомість селянства соціальний страх, політичну апатію і пасивність. 4. Голод перервав тяглість поколіїп. у розвитку української національної еліти. 5. Голод призупинив "українізацію" міст Сходу і Півдня України, після нього поповнення міського населення відбувалося в основному за рахунок імміграції з Росії тощо. За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод 33-го року виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства, якою скористався тоталітарний режим в Україні.

46. Як Ви вважаєте, чи можна було уникнути "штурмівщини" і надзавдань у роки індустріалізації? Чи існували альтернативні шляхи проведення індустріалізації?

Нова економічна політика запроваджувалася в умовах глибокої економічної та політичної кризи. Політична влада починала втрачати соціальні опори, прийшло розуміння того, що воєнно-комуністичними методами, насамперед тотальним державним примусом, утримати владу неможливо. У ленінському розумінні НЕП — це «вимушений відступ, перегрупування сил», «необхідність некомушстичними руками будувати комунізм». У Леніна чітко виражена настанова: «хто — кого» і водночас робиться крок у бік плюралістичного бачення шляхів до соціалізму. В останніх своїх замітках Ленін по суті розчиняє розуміння «соціалістичного будівництва» в інших шляхах входження до лав цивілізованих народів, у модернізаторських завданнях культурного та індустріального розвитку. Проголошення НЕПу відображало суперечливі тенденції розвитку суспільства. Нова економічна політика мала альтернативи. Це — урахування багатоукладного характеру економіки, поєднання різних форм власності, відродження кооперативних відносин. У політичній галузі — союз робітників і селян, урахування їх інтересів, відмова від диктатури робітничого класу, претензій партії на монополію влади, поступовий еволюційний розвиток суспільства, поєднання загальнодемократичних і соціалістичних тенденцій. За такого шляху розвитку знімалася заданість кінцевих результатів, накреслювався новий підхід до значення Жовтневої революції, перехід до політики національної згоди. Проте перемогу здобула інша тенденція. Соціалістична перспектива залиш ала обмежені рамки для НЕПу. Категорична формула Сталіна про викорінення нової економічної політики різко відобразила те, що було в реальності.