Тема 54. Біла речовина, кора великого мозку. Локалізація функцій в корі великого мозку.

1. Актуальність теми.

Знання топографії і будови відділів головного мозку допоможе у визначенні правильного діагнозу хворого, оскільки при ураженні відділів головного мозку виникають розлади з втратою різних відділів чутливості, рухових реакцій.

2. Конкретні цілі заняття:

Мати уявлення про будову кінцевого мозку.

Мати уявлення про будову півкуль великого мозку.

Знати:

- будову кори великого мозку;

- локалізацію функцій в лобній частці мозку;

- локалізацію функцій в тім'яній і потиличній частці мозку;

- локалізацію функцій в скроневій частці мозку.

На ізольованому препараті показати кору і білу речовину півкуль головного мозку

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліни	Знати	Вміти
1) Забезпечувальні дисципліни Біологія	Будову головного мозку ссавців.	Показати частки головного мозку
Гістологія	Цитоархітекторіку головного мозку.	Визначати сіру і білу речовину головного мозку.
2) Дисципліни, що забезпечуються: нормальна та патологічна фізіологія, топографічна та патологічна анатомія, хірургія, нервові хвороби.
Внутрішньопредме тна інтеграція – Розділ "Остеологія" "Ангіологія"	Будову черепа. Кровопостачання головного мозку.	Вміти показувати а. Саrotis іnternа.

4. Зміст теми заняття. Біла речовина кінцевого мозку

Весь простір між сірою речовиною мозкової кори та сірою речовиною базальних ядер займає біла речовина. Вона складається з великої кількості нервових волокон, які йдуть у різних напрямках і утворюють провідні шляхи кінцевого мозку. Нервові волокна поділяють на:

1) асоціативні;

2) комісуральні;

3) проекційні.

Асоціативні волокна кінцевого мозку, fibrа аssосіаtiones telencephali, складають основу білої речовини, з'єднують різні ділянки кори мозку в межах однієї півкулі і забезпечують можливість для корки виконувати асоціативні та iнтегративні функції. Наявність численних зв'язків між окремими кірковими ділянками є можливим пояснення того факту, що втрата мозкової функції внаслідок вогнищевого пошкодження кори не завжди постійна. Можливо, деякі волокна залишаються інтактними і здатні поновлювати частину втрачених функцій після певних вправ протягом деякого часу.

Серед асоціативних волокон розрізняють короткі та довгі волокна.

Короткі асоціативні волокна, fibrа аssосіаtionesbreves, дугоподібно з'єднують сусідні звивини і звуться дугоподібними волокнами великого мозку, fibrае аrсиаtае сеrеbrі.

Довгі асоціативні волокна, fibrа аssосіаtiones longае, з'єднують між собою, звичайно, кору різних часток однієї півкулі.

Мозолисте тіло

Комісуральні нервові волокна кінцевого мозку, fibrае соmmіssurales telencephali, з'єднують симетричні ділянки кори обох мозкових півкуль і утворюють волокна мозолистого тіла, fibraecorporiscallosi, спайку склепіння, соmmіssurа fornicis, і передню спайку, соmmіssurа аnterior (соmmіssurа роsterior, соmmіssurа hаbеnularum являють собою структури проміжного мозку).

В мозолистому тілі розрізняють передню, середню і задню частини; 1) задня частина, у вигляді стовщеного краю - валик, splenium, вільно нависає над передніми відділами laminatecti середнього мозку; 2) середня частина - стовбур, truncus, є найдовшим відділом мозолистого тіла; 3) передня частина зігнута трохи вниз і наперед, і утворює так зване коліно, genu, яке переходить у нижніх відділах у дзьоб, rostrum; останній продовжується у тонку пластинку, laminа rostralis, що в свою чергу переходить в кінцеву пластинку, laminaterminalis.

Під мозолистим тілом розміщене склепіння, fогnіх яке складається з тіла, двох ніжок і двох стовпів. Тіло, соrрus, - непарна серединна частина склепіння, яка розташована під стовбуром мозолистого тіла і зрощена з його нижньою поверхнею. Ззаду тіло склепіння розходиться на дві сплощені ніжки сrurа. Витончений бічний край тіла та ніжок склепіння утворює стрічку, tеnіа до якої прикріплюється судинне сплетення бічного шлуночка. Кожна ніжка прямує далі вниз і закінчується на присередпій стінці нижнього рогу бічного шлуночка, продовжуючись у торочку морського коника fimbriа hippocampi. Між сrurа fornicis під splenium соrporis collosi натягнуті поперечні нервові волокна, які утворюють спайку, соmmіssurа.

Проекційні нервові волокна з'єднують кору кінцевого мозку з нижче розташованими відділами ЦНС до спинного мозку включно. Проекційні волокна в білій речовині півкулі ближче до кори утворюють віялоподібне скупчення - променистий вінець, соrоnа rаdiata, головна частина волокон якого сходиться в внутрішню капсулу.

Внутрішня капсула, сарsulа іnternа, є ростральним продовженням основи ніжки мозку відповідного боку, тому на фронтальних розрізах вона має вигляд косої смужки, нервові волокна якої віялоподібне розгортаються і розподіляються досить товстим шаром між сочевицеподібним ядром з одного боку, хвостатим ядром i таламусом - з іншого боку. На горизонтальному розрізі внутрішня капсула має вигляд відкритого тупого кута з його частинами: передньою ніжкою, коліном та задньоюніжкою.

Передня ніжка, сrus аnterior, розташована між хвостатим ядром та передньою половиною сочевицеподібного ядра. До складу проекційних волокон її входять:

лобово-мостовий шлях, tractus frontalis (йде від мозкової кори лобової частки до ядер моста);

передня променистість таламуса, radiato thalami anterior (з'єднує мозкову кору лобової частки з таламусом).

Коліно внутрішньої капсули, gеnи сарsulае іnternае, розміщене між передньою та задньою ніжками. Воно утворене кірково-ядерними волокнами, fibrае соrticonuclearis, (входять до складу пірамідних шляхів і з'єднують кору передцентральної звивини з руховими ядрами черепних нервів).

Задня ніжка, crus posterius, розташована між таламусом та задньою половиною сочевицеподібного ядра. Вона має (по відношенню до сочевицеподібного ядра) три складові частини: таламо-сочевицеподібну, засочевицеподібну та підсочевицеподібну.

Безпосередньо до коліна внутрішньої капсули прилягає таламосочевицеподібна частина, раrs thalamolentiformis, яка складається з: 1) кірково-спинномозкових волокон, fibrае соrticospinales(входять до складу пірамідних шляхів, з'єднують кору передцентральної звивини та рухові ядра передніх рогів спинного мозку); 2) кірково-червоноядерні волокна, fibrае corticorubrales (зв'язують кору лобової частки з червоним ядром); 3) кірково-сітчасті волокна, fibrае соrticoreticulares (йдуть від передцентральної та зацентральної звивини до ретикулярної формації); 4)кірково-таламічні волокна, fibrае соrticothalamісае (зв'язують мозкову кору з ядрами таламуса); 5) таламо-тім'яні волокна, fibrае thalamoparietalis (частина волокон висхідних шляхів кіркового напрямку); 6) центральна таламічна променистість, radiato talamicentralis (більша частина волокон висхідних шляхів кіркового напрямку, які прямують до мозкової кори передцентральної та зацентральної звивини).

Розвиток кіркових кінців аналізаторів.

1. Ядро рухового аналізатора повністю диференціюється до 7-10 років.

2. Ядро рухового аналізатора, що забезпечує цілеспрямовані рухи (центр праксії), у новонароджених відсутній. На протязі 1-2 років життя виникають зв'язки з передцентральною звивиною. Цілеспрямовані рухи з'являються до 3 років життя, до цього часу формується центр праксії.

3. Ядро шкірного аналізатора. Цитоархітектоніка кори цієї області до 2 років життя набуває особливостей, що властиві дорослій людині.

4. Ядро аналізатора стереогнозу формується остаточно до 2-4 років життя.

5. Ядро слухового аналізатора у новонародженого підготовлене до умовно-рефлекторної діяльності. У 2-3 роки розвивається друга сигнальна система і центр диференціюється.

6. Ядро зорового аналізатора у новонароджених за цитоархітектонікою схоже з ядром дорослих. В подальшому відбувається поступове диференціювання структур ядра під впливом зовнішніх факторів.

Розвиток кіркових кінців аналізаторів мови.

1. Ядра рухового аналізатора усної мови (звивина Брока) диференціюється до 3 років.

2. Ядро рухового аналізатора письмової мови остаточно формується до 7 років.

3. Ядро слухового аналізатора усної мови (центр мови Верніке) диференціюється у перші роки життя.

4. Ядро зорового аналізатора письмової мови (зоровий центр мови) формується до 7 років життя.

Розвиток провідних шляхів спинного і головного мозку.

Стан чутливих і рухових шляхів у новонароджених і дітей пов'язаний з мієлінізацією нервових волокон. Раніше других, як вже відмічалося, покриваються мієліном нервові волокна спинного мозку і мозкового стовбура, потім -мозочка і в останню чергу - півкуль великого мозку, причому серед провідних шляхів спочатку мієлінізуються волокна чутливих, потім рухових шляхів.

Внутрішньоутробний розвиток чутливих шляхів у дитини пов'язаний з дозріванням їх перш за все у спинному мозку, потім - у стовбурі мозку. Відповідна реакція новонародженого на больові, температурні і тактильні подразнення - загальний руховий неспокій. Дитина не диференціює характер подразнення, так як кіркові кінці цих аналізаторів ще не розвинуті. Рефлекторна дуга замикається у спинному мозку чи таламусі, і відповідна реакція слідує по власному пучку спинного мозку чи по червоноядерноспинномозковому шляху. Тільки з диференціюванням кіркових функцій з'являються такі види чутливості як стереогноз, очна локалізація, кількісна і якісна оцінка больових, температурних і дотикових подразнень -вони розвиваються на протязі перших двох років життя. Провідні шляхи слухового, зорового, смакового, шкірного та інших аналізаторів найбільш інтенсивно формуються у другій половині внутрішньоутробного розвитку і після народження до 1-2 років життя.

Рухові функції з'являються з 2-5 місяців пренатального життя. Раніше других мієлінізуються волокна присінково-спинномозкових і червоноядерноспинномозкового шляхів (5-6 місяців). Мієлінізація пірамідних шляхів в основному завершується на протязі першого року життя. У перші місяці після народження рухи дитини хаотичні, мимовільні, так як недостатньо розвинута система смугастого тіла, що забезпечує чіткий автоматизм рухів (функціонують тільки бліді кулі). До 4-5 місяців життя, з розвитком смугастого тіла і поступовим дозріванням рухових аналізаторів мозкової кори з'являються спрямовані рухи, наприклад, хватання, однак, на протязі перших двох років вони ще не стійкі і не чіткі. До 7-10 років завершується мієлінізація всіх провідних шляхів.