героя. Результатом цих «страждань» стала спроба соціологічного опитування, для якого я склав питання, а потім відправив нашим партнерам.

Коли ми одержали лист з відповідями на наші питання, в моєму захопленні Гаррі Поттером з’явилася ще одна «дірка»: наша вчителька «знайшла підтримку» і серед наших ро- весників-партнерів по проекту.

Якщо серед 12 моїх однокласників лише один вважав Гаррі Поттера запеклим порушником дисципліни, то серед 12 наших партнерів по проекту таких виявилося четверо. Якщо всі мої однокласники вважали Гаррі Поттера зразком для наслідування, то в групі наших партнерів таких виявилося десять. Коли ми обмінялися своїми творами-роздумами, я зрозумів позицію тих чотирьох учнів. Вони вважали, як я тепер розумію, цілком справедливо, що в період, коли дитина ще не має великого життєвого досвіду, вона повинна прислухатися до порад дорослих. Учні вважали, що дорослі створюють заборони, для того щоб ми самі собі не нашкодили. А Гаррі порушує всі правила і заборони. Може, для ровесників він і герой, а для дорослих, дійсно, «головний біль». Так хто ж він, Гаррі Поттер, зразок для наслідування чи антигерой?

Шляхов Артур

Телекомунікаційний проект «Мала батьківщина»

Великі міста і селища, чиї назви пов’язані з видатними подіями минулого чи сьогодення, привертають до себе увагу істориків, працівників телебачення і звичайних людей. Але скільки на карті нашої країни не менш цікавих місць, які ще чекають на своїх літописців або хоча б любителів-ентузіастів. Приємно, що оголошуються всеукраїнські конкурси, які спонукають учнів до краєзнавчої пошукової роботи: «Історія міст і сіл України», «Краса і біль України» тощо. Нарешті, працює секція історичного й географічного краєзнавства в Малій

Академії Наук України. Однак результати цієї пошукової роботи не стають відомими широкому загалу. Тому створення Internet-сайту, присвяченого будь-якій «малій батьківщині», справа потрібна і дуже корисна: крім набуття знань, умінь і навичок, які формуються під час проектної роботи, подібні краєзнавчі розвідки мають і великий виховний потенціал.

Виховання почуття патріотизму — один із найважливіших напрямків виховної роботи. І робота в проекті, подібному до запропонованого, буде працювати саме на цю мету.

Назва проекту: Цей проект може мати різні назви: «Моє місто», «Моє село», «Слобожанщина» або назва будь-якого регіону країни в залежності від того, який населений пункт або регіон досліджується.

Організатори: прізвище, ім’я, по батькові організаторів проекту.

Предмети: інформатика, історія рідного краю, географія, біологія, економіка, екологія, українська мова.

Мета проекту: формування загально-навчальних інтелектуальних навичок роботи з інформацією, пошук інформації для формування власної позиції, її аргументування; визначення проблеми і способів її вирішення, виховання почуття патріотизму.

Анотація:

Проект — це, по-перше, дослідницька діяльність підростаючого покоління, по-друге, вивчення і пропаганда історії свого міста, села, краю, по-третє, поштовх до вивчення інформаційних технологій.

Вік школярів, які беруть участь в проекті: всі вікові кате-

горії школярів.

Вихідний продукт діяльності учнів: Internet-сайт.

Устаткування і програмне забезпечення: комп’ютер, під-

ключений до мережі Internet, друкарська продукція (книги, карти, матеріали глобальної мережі), фотоапарат, сканер, диктофон.

Термін проведення проекту: … листопада 200…р.— … груд-

ня 200…р.

Типологія проекту:

•За домінуючою у проекті діяльністю — дослідницький.

•За наочно-змістовною галуззю — міжпредметний.

•За характером координації проекту — з відкритою, явною координацією.

•За характером контактів — внутрішній.

•За кількістю учасників — груповий.

•За тривалістю виконання — довгостроковий.

Мотивацією роботи в такому проекті може бути відсутність інформації в мережі Internet про населений пункт — місце проживання учнів.

Цікаво, що створення цього проектного продукту передбачає елемент профорієнтації — діти отримують поняття про роботу журналіста: проектна робота потребує вміння готуватися до інтерв’ю і брати інтерв’ю. Дуже часто відсутність документів в архіві (згорів під час Другої світової війни або звичайної пожежі) змушує дослідників звертатися до свідків подій, до сімейних архівів. Безпосередня робота з людьми старшого віку, необхідність формулювати запитання згідно з метою дослідження, аналіз суперечливих свідчень — користь від цих видів роботи важко переоцінити.

Телекомунікаційний проект «Віртуальна екскурсія до музею О. Гріна»

Паспорт проектної роботи

Назва проекту: «Віртуальна екскурсія до музею О. Гріна».

Керівник проекту: прізвище, ім’я і по батькові керівника.

Консультант(и) проекту: прізвище, ім’я і по батькові консультанта (якщо він є).

Предмет, у рамках якого проводиться робота за проектом:

зарубіжна література.

Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту: інформа-

тика, українська, російська мови, російська література, образотворче мистецтво.

Вік учнів, на який розраховано проект: учні 8 класу.

Склад проектної групи: прізвище, ім’я учнів, клас. Тип проекту: інформативний, дослідницький, творчий.

Задачі проекту: 2–4 задачі:

•навчатися здобувати інформацію з мережі Internet, опрацьовувати її і робити висновки, користуватися електронною поштою;

•розвивати навички усного і писемного зв’язного мовлення, формулюючи враження від побаченого й роботи з інформацією;

•навчатися оформлювати результати роботи (проектний продукт).

Проблемні питання проекту (2–4 найважливіші проблемні питання з теми проекту, на які необхідно дати відповідь учасникам).

•Як відбилося духовне життя письменника в експозиції музею?

•Які факти біографії письменника змусили авторів експозиції зробити її саме такою?

•Які твори О. Гріна вплинули на створення внутрішнього

ізовнішнього оформлення музею?

•Який відгук у вашій душі викликали експонати музею

іособистість письменника?

Необхідне устаткування: комп’ютер, підключений до

Internet’у, принтер, папір.

Анотація:

Вивчаючи літературний твір, учень повинен не тільки на­ вчитися здобувати інформацію, а й уміти зв’язувати факти

біографії письменника і його творчість, вплив зовнішнього середовища й історичних подій на письменника й втілення особливостей його внутрішнього світу у творах. Музей О. Гріна — це не зібрання меморіальних речей. З усіх кімнат музею меморіальною можна вважати лише одну — кабінет письменника. Інші — спроба відтворити внутрішній світ митця, розуміння якого дає поштовх до сприйняття його творів. Тому «відвідування» музею — один із шляхів наближення письменника і його творчості до сучасного школяра. Листування за допомогою електронної пошти надасть дітям можливість обмінятися творчими роботами-враженнями від творчості й особистості О. Гріна з однолітками.

Проект має виховний аспект, адже презентована інформація розповідає про письменника, який залишився людиною «сонячною» попри всі негаразди життя. Крім того, діти набувають навичок спілкування в мережі Internet.

Опис проекту. Проект пропонується для реалізації з учнями 8 класу, які вивчають творчість О. Гріна за програмою зарубіжної літератури. Працюючи над проектом, учні розширюють і поглиблюють знання з мови і літератури, отримують базові навички роботи з програмами Microsoft Office (Word, PowerPoint, електронною поштою).

Очікуваний продукт(и) проекту: комп’ютерна презентація,

збірка творчих робіт (оповідань, есе, віршів, малюнків, колажів тощо).

Етапи роботи над проектом:

•об’єднання учнів у групи за інтересами;

•розподіл обов’язків у групі;

•пошук потрібного сайта, скачування знайденої інформації на електронні носії, роздрук матеріалів для подальшої роботи кожної групи;

•пошук однолітків, які живуть в інших містах і цікавляться творчістю О. Гріна для листування за допомогою електронної пошти, надсилання їм своїх творчих робітвражень і отримання натомість робіт партнерів;

•пошук відповідей на тематичні питання, узагальнення результатів досліджень і створення звіту у вигляді презентації, збірки творчих робіт-відгуків, ілюстрованих власними колажами, малюнками, фото;

•підготовка «екскурсоводів» віртуального музею О. Грі­ на;

•презентація робіт.

Виртуальный литературно-мемориальный музей А. С. Грина

www.grin.feo.ru

П е р в ы й э к с к у р с о в о д. В 2000 году исполнилось 120 лет со дня рождения Александра Грина, писателя, создавшего «мир из выдумки и правды, мир блистающий, мир добрый». «Александр Грин — писатель солнечный и, несмотря на трудную судьбу, счастливый, потому что через все его произведения проходит глубокая и светлая вера в человека, в добрые начала человеческой души, вера в любовь, дружбу, верность и осуществимость мечты,— писала Вера Кетлинская.— Я люблю наблюдать совсем молодых людей, впервые читающих «Алые паруса» или такие рассказы, как «Жизнь Гнора». Когда юный читатель отрывается от последней строки, приятно видеть особое выражение светлого потрясения на его лице, блеск глаз, только что заглянувших глубоко-глубоко в мир человеческих чувств». И действительно, популярность Александра Грина велика особенно у молодежи. Жизнь писателя была тяжела, порой почти беспросветна. Она, казалось бы, сделала все, чтобы убить в нем романтические идеалы, очерствить и озлобить его душу. Но до конца своих дней Грин оставался одержимым мечтателем, сохранившим чистоту чувств, добрые глаза и детскую улыбку. Константин Паустовский в своей статье «Жизнь Александра Грина» писал: «...Грин создал в своих книгах мир веселых и смелых

людей, прекрасную землю, полную душистых зарослей и солн­ ца,— землю, не нанесенную на карту, и удивительные события, кружащие голову, как глоток вина. Мир, в котором живут герои Грина, может показаться нереальным только человеку нищему духом. Тот, кто испытал легкое головокружение от первого же глотка соленого и теплого воздуха морских побережий, сразу почувствует подлинность гриновского пейзажа, широкое дыхание гриновских стран». Такой страной обетованной стала для Александра Грина тихая солнечная Феодосия, которую он называл «городом нежных акварельных тонов». Писатель навсегда полюбил причудливые очертания окрестных гор, лазурное море у побережья. Эта любовь питала его творчество, рождала самобытные гриновские сюжеты. Переехал он в Крым в мае 1924 года. «Ему хотелось жить в тишине, ближе к любимому морю,— писал Паустов­ ский.— В этом поступке Грина отразился верный инстинкт писателя — приморская жизнь была той реальной питательной средой, которая давала ему возможность выдумывать свои рассказы». В Феодосии прошли лучшие творческие годы Александра Грина. В доме № 10 по улице Галерейной, где сейчас находится Литературно-мемориальный музей писателя, им создана большая часть произведений крымского периода. Этот маленький одноэтажный домик неизменно привлекает внимание гостей Феодосии своим внешним видом, морской экзотикой — судовой якорь со штоком, лежащий у входа, дубовая дверь, обитая медью, часть фок-мачты, свисающий фонарь...

В т о р о й э к с к у р с о в о д. Экспозиция музея, посвященная жизни и творчеству Грина, оформлена необычно. Это стилизация под старинный парусный корабль. Небольшие ком- наты-каюты носят своеобразные названия: «Каюта странствий», «Кают-компания клипера», «Ростральная», «Каюта капитана Геза», «Корабельная библиотека». Автор проекта художественного оформления музея заслуженный деятель искусств РСФСР и Карельской АССР художник С. Г. Бродский. Музей был открыт 9 июля 1970 года.

Оригинально оформлена следующая комната музея —

«Каюта гриновских странствий». В центре ее расположено панно, на котором изображен корабль, плывущий по океану навстречу солнцу, рядом — глобус, пестрая шарманка, керосиновые лампы... фотоснимки, портреты, книги, литографии рассказывают о детстве и юношестве писателя, о годах тяжелых скитаний. В «Кают-компании клипера» (рис. 7), украшенной оригиналами иллюстраций С. Г. Бродского к произведениям Александра Грина и большой моделью парусного клипера «Аврора», посетители знакомятся с жизнью и творчеством писателя в дореволюционные годы.

Рис. 7

Экзотически выглядят комнаты «Ростральная» и «Каюта капитана Геза», посвященные периоду жизни Грина с 1917 по 1932 год. «Ростральную» украшает ростра — носовая часть древнего судна с головой морской девы, вырезанной из дерева, бронзовые кнехты, рында, бочонки, канаты, с бушприта свисает фонарь... Привлекают внимание прижизненные издания А. С. Грина, многочисленные фотографии, модель галиота «Секрет» под алыми парусами. Вспоминаются широко известные слова Константина Паустовского: «Если бы Грин умер, оставив нам только одну свою поэму в прозе «Алые паруса», то и этого было бы довольно, чтобы поставить его в ряды замечательных писателей, тревожащих человеческое

сердце призывом к совершенству». «Каюта капитана Геза» обставлена морскими аксессуарами, ее стены до половины покрыты канатными матами. В экспозиции — первые издания книг «Золотая цепь», «Бегущая по волнам», «Дорога никуда», «Белый огонь», «Джесси и Моргиана», «Сердце пустыни». В «Корабельной библиотеке» собраны книги Александра Степановича Грина, переведенные на языки народов СССР

имногие языки мира.

Тр е т и й э к с к у р с о в о д. Старый Крым... Этот древний городокнаходитсяв 30километрахотФеодосии.Окружающие его ореховые рощи и окрестные горы, покрытые лесами, бьющие из-под земли ключи очаровали Александра Грина, здоровье которого было подорвано тяжелой неизлечимой болезнью. Писатель переезжает в этот «город цветов, тишины и развалин» в 1930 году. Здесь он продолжает начатую в Феодосии «Автобиографическую повесть», о которой один из исследователей творчества Грина В. Вихров писал: «Когда читаешь эту исповедь настрадавшейся души, с трудом, лишь под давлением фактов, веришь, что та же рука писала заражающие своим жизнелюбием рассказы о моряках и путешественниках, «Алые паруса», «Блистающий мир»...».

В ноябре 1931 года исполнилось 25 лет литературной деятельности писателя. В своем творчестве Александр Грин был искренен, верен самому себе. «Когда я осознал, понял, что я писатель, хочу и могу быть им,— говорил он,— когда волшебная сила искусства коснулась меня, то всю последующую жизнь я никогда не изменял искусству, творчеству; ни день­ ги, ни карьера, ни тщеславие не столкнули меня с истинного пути: я был писателем, им и умру; я никогда не забывал слов Брюсова к поэту: «Да будет твоя добродетель — готовность взойти на костер» (Из письма Н. Н. Грин). В мемориальной комнате домика-музея Грина в Старом Крыму бережно сохраняется подлинная скромная обстановка ее хозяина: простая железная кровать с барсучьей шкурой на полу вместо ковра, узкая кушетка и ломберный столик с зеленым вытертым сукном, на стене — портрет любимого писателя Эдгара По. В дру-

гой комнате — фотографии, рассказывающие о жизни Алек­ сандра Грина в Старом Крыму, документы, автографы, прижизненные издания.

Последним неоконченным произведением писателя был роман «Недотрога» — роман о деликатных, ранимых и отзывчивых натурах, неспособных ко лжи, лицемерию и ханжеству, о людях, утверждающих добро на земле. «До конца дней моих,— писал Грин,— я хотел бы бродить по светлым странам моего воображения». Писатель скончался 8 июля 1932 го­ да в Старом Крыму.

Произведения Александра Грина бессмертны. Они любимы всеми, ибо заставляют нас мечтать о прекрасном, учат мужеству и радости жизни.1

Приклад твору-відгуку.

Признание Александра Грина

Лучей канаты в ванты превращались, Подсветкой алой парус окрылён. Заботы, горе за кормой остались, И я, как в море, в сказку погружён.

Крик чайки, ветра с музыкой смешались, И парус вздрогнул, с бризом обнялся.

В душе комок восторга и печали Кричит, меня до неба вознеся.

О! Жизнь прекрасна: нежность и согласье, Мечты волшебства, алость парусов.

Иверности, любви, безумству страсти,

Идружбе крепкой я служить готов.

Ичто ещё желать — до верха полон!

Ищиплет на губах морская соль.

Исотворённая моим волшебным словом Появится прекрасная Ассоль.

1 Текст екскурсії подано російською мовою, тому що Віртуальний музей Гріна, знайдений в Internet’і, створений саме російською. Можна запропонувати учням перекласти текст екскурсії. Це ускладнить завдання і додасть навичок перекладу або редагування перекладу в разі використання програми Pragma.