1.4. Тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі

Українська мова за законодавством є державною мовою України. З 1993 р. діє четверта редакція «Українського правопису», яка повернула у вжиток букву ґ, а з нею і звук, що нею позначається. Цією ж редакцією уніфіковано правопис слів іншомовного походження, зокрема з подвоєною приголосною, тощо.

Підготовлена п’ята редакція «Українського правопису», проте вона поки що так і залишається у проекті. Існують свої «за» і свої «проти» щодо цієї редакції. Її укладачі вважають, що вона максимально враховує західні і східні правописні традиції (адже знаємо, що Західна і Східна частини України були політично розірвані аж до середини ХХ ст., що, безумовно, позначилось і на правилах правопису, які діяли в тій чи іншій частині України).

Особливо активно іде засвоєння нової лексики, на жаль, здебільшого іншомовного походження. Особливо це стосується термінології у сфері фінансів, економіки, комп’ютерних технологій, суспільно-політичної сфери. Хоча надзвичайно повільно і з великими труднощами повертається і своя лексика.

1.5. Функції мови

Мова є явищем суспільним, бо з’явилась у процесі розвитку людського суспільства. Мова виконує такі функції:

а) комунікативна функція, тобто за допомогою мови відбувається зв’язок між членами суспільства. “Найбільша у світі розкіш – це розкіш людського спілкування” (А. де Сент-Екзюпері). Спілкування – одна з найважливіших функцій мови. Їй так чи інакше підпорядковані всі інші функції. Пам’ятаймо, що мова, якою не спілкуються, стає мертвою, а отже, зникає і сам народ – її носій;

б) ідентифікаційна функція. Саме за мовою людина найчастіше ідентифікує себе з тим чи іншим народом, культурою. Мова об’єднує людей іноді більше, ніж етнічне походження;

в) номінативна функція. Це функція називання. Людина засвоює змалечку спочатку назви предметів, а потім і абстрактних понять. Мова є “зліпком”, “картиною”, “мозаїкою” світу. В ній знаходять відображення явища світу. І дуже прикро, якщо з тих чи інших причин у мові існують певні прогалини, незаповнені ділянки. У такому випадку на ці “пусті” місця приходять слова з чужих мов, змушуючи людей дивитися на світ чужими очима, порушуючи національну цілісність духовної культури;

г) мислетворча функція. “Обмінюватись думками” можна лише за допомогою мови. Хто ясно і логічно мислить, у того й мовлення ясне, логічне. І навпаки: якщо думка не сформулювалась, то й мовлення плутане, беззмістовне. Сам процес мислення має національну специфіку, яка обумовлена національним характером мови. Мовлення безпосередньо пов’язане з думкою. При цьому мова є не пасивною формою думки, а виступає засобом її формування. Отже, мова є органом, що утворює думку;

д) гносеологічна функція. Мова є засобом пізнання світу. Досвід людства закодовано у мові: пізнаючи мову, людина пізнає світ, причому світ у баченні саме цієї мовної спільноти. “Межі мови означають межі мого світу” (Л.Вітгштейн);

е) евристична функція мови полягає в тому, що вона є одним із наймогутніших засобів наближення і досягнення об'єктивності думки, тобто істини. Об'єктивність (узгодження думки з її предметом) становить постійну мету прагнень людини, бо вона веде до пізнання не тільки світу, а й себе. І те й те перебуває у взаємозалежності;

є) експресивна функція. Мова є універсальним засобом вираження внутрішнього світу індивіда. “Говори – і я тебе побачу”, - стверджували мудреці античності. Кожна людина – це цілий світ. Але він скритий від інших людей, і тільки мова дає можливість розкрити його для інших. Чим досконаліше людина володіє мовою, тим виразніше, повніше, яскравіше може постати перед іншими людьми як особистість.

Те ж саме можна сказати і про народ, націю;

ж) волюнтативна функція близька до експресивної. Мова є засобом вираження волі співрозмовника (вітання, прощання, прохання, вибачення, спонукання, запрошення);

з) естетична функція. Кожна мова має свої особливості. Саме звукове звучання мови може бути джерелом естетичної насолоди. Згадаймо “Лісову пісню” Лесі Українки. Лукаш закохався у Мавку саме через її мовлення: чарівне, неповторне: