Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 курс ФК, ЕП, УП Денне / Українська мова Опорний конспект лекцій 2008.doc
Скачиваний:
24
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
1.09 Mб
Скачать

Самотній сад

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад солодкий спокій снить,

Сонно сиплються сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад,

Срібно стеляться сніжинки –

Спить самотній сад.

– Геніально! Незрівнянно! – закричали англієць та італієць. Потім усі змовкли. Говорити вже не було потреби.

На яких ще мовах світу, окрім слов’янських, можна сказати фразу, всі слова якої належать до однієї частини мови?

Наприклад, широковідома всім фраза, яка складається з одних займенників: «Ти – мені, я – тобі». А можна із займенників за допомогою службових слів скласти і таке речення: «Ми всі будь-коли такі собі, але деколи самі по собі».

Та що там фразу?! А ось чи можна написати невеличку усмішку, використовуючи лише одну частину мови?

Пропонуємо до вашої уваги усмішку

Звичайний день

Почув. Прокинувся. Дослухав. Задрімав. Проспав. Схопився. Одягнувся. Вмився. Поголився. Надпив. Обпікся. Побіг. Забувся. Повернувся. Вхопив. Помчав. Дочекався. Втиснувся. Приїхав.

Запізнився. Наслухався. Вибачився. Поклявся. Побожився. Зайшов. Сів. Замислився. Встав. Перекурив. Покрутився. Пообідав. Подрімав. Поговорив. Послухав. Посміявся. Зібрався. Попрощався. Пішов.

А взагалі вчені вважають, що у світі налічується понад 5,5 тисяч мов. Більшість із цих мов не мають своєї писемності і державного статусу. Українська мова є давньописемною мовою. Її писемність налічує понад тисячу років. Українська мова має статус державної.

Усі мови класифікуються за двома ознаками: за походженням та за будовою. За типологією (будовою) українська мова належить до флективних синтетичних мов, у яких граматичні значення слів виражаються в основному флексіями (закінченнями), не потребуючи для цього службових слів (артиклів).

За походженням українська мова належить до індоєвропейської сім’ї мов, її слов’янської групи, східнослов’янської підгрупи. Окремі дослідники вважають українську мову однією з найстарших мов Європи.

Серед слов’янських мов українська мова найближча до білоруської, а серед європейських за фонетичним звучанням – до італійської. Іноземні дослідники постійно підкреслюють милозвучність і лексичне багатство української мови.

1.3. Поняття літературної мови. Мовні норми

Українська мова існує у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові, та у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах, професійних і соціальних жаргонах, просторіччях тощо.

Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей. Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів. Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Обидві форми однаково поширені у сучасному мовленні.

Мова і мовлення взаємопов’язані: мовлення неможливе без мови, а мова створена для того, щоб здійснювати процес мовлення. Мовлення – це спілкування людей між собою за допомогою мови, тобто процес реалізації мовної діяльності. Мова є спільною для всіх, хто нею послуговується, а мовлення завжди індивідуальне. Отже, щоб досягти успіху в спілкування, потрібно добре володіти мовленням. Успіхи людини, її взаємини з іншими людьми залежать значною мірою від уміння спілкуватися.

1.3.1. Мовні норми. Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих норм, які є обов'язковими для всіх її носіїв. Унормованість – головна ознака літературної мови.

Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, що закріплюються у процесі суспільної комунікації.

Розрізняють різні типи норм: орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень), графічні (передавання звуків на письмі), орфографічні (написання слів), лексичні (слововживання), морфологічні (правильне вживання морфем), синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень), стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування), пунктуаційні (вживання розділових знаків).

Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною зумовленістю, стабільністю. Проте з часом літературні норми можуть змінюватися. Тому в межах норми співіснують мовні варіанти – видозміни однієї й тієї самої мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному чи синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства в кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування старого й нового в мові.

У словниках українського літературного слововживання розрізняють варіанти акцентні (алфавíт і алфáвіт), фонематичні (вогонь і огонь), морфологічні (міст, а в родовому відмінку моста й мосту).

У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мовних варіантів змінюється. Мовні норми найповніше й у певній системі фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови.

Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися їх.