2. Вибір політики комплексного оперативного управління оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями.

Наявність у корпорації чистого оборотного капіталу визначає рівень ліквідності його балансу і ефективність використання оборотних активів.

Склад політики управління оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями полягає у:

• виборі оптимального рівня і раціональної структури оборотних активів з урахуванням специфіки діяльності кожного підприємства;

• визначенні величини і структури джерел фінансування оборотних активів. Розрізняють три типи політики комплексного оперативного управління оборотними активами: агресивну, консервативну і помірну.

Ознаками агресивної політики є:

1. підприємство не обмежує збільшення обсягу оборотних активів;

2. підприємство накопичує запаси сировини, матеріалів і готової продукції, збільшує дебіторську заборгованість і вільні залишки грошових коштів на рахунках у банках.

В результаті питома вага оборотних активів у загальному обсязі майна висока (більше 50%), а період їх оборотності довгий (більше 90 днів). Агресивна політика здатна знизити ризик технічної неплатоспроможності, але не може забезпечити високу рентабельність активів. Однак у разі настання несприятливих умов на товарному ринку підприємство може втратити фінансову стійкість і платоспроможність.

Характерними ознаками консервативної політики управління оборотними активами є те, що підприємство стримує зростання поточних активів і прагне їх мінімізувати. В результаті питома вага оборотних активів у загальному обсязі майна відносно невелика (менше 40%), а період їх оборотності невеликий. Подібну політику підприємство проводить за умов достатньо визначеної ситуації: або коли обсяг продажу, строки надходження грошових коштів і платежів за зобов’язаннями, необхідний обсяг запасів і строки їх постачання зарані відомі, або за жорсткої економії всіх видів ресурсів. Консервативна політика управління оборотними активами забезпечує високу рентабельність активів, але містить в собі ризик високої технічної неплатоспроможності через непередбачені зміни кон’юнктури на товарному і фінансовому ринках.

Помірна політика управління оборотними активами займає проміжне положення. Для неї характерний середній рівень рентабельності і оборотності активів.

Кожному типу управління оборотними активами має відповідати певна політика їх фінансування, тобто управління короткостроковими зобов’язаннями. Ознакою агресивної політики управління короткостроковими пасивами є значна питома вага (більше 50%) короткострокових кредитів і позик у загальній сумі джерел коштів. За такої політики у підприємства може збільшитися ефект фінансового левериджу до 30%-50% рентабельності активів. Однак зростають і постійні витрати за рахунок процентних платежів по залучених коштах. В результаті зростає сила впливу виробничого важеля (маржинальний дохід: прибуток), що може свідчити про зростання підприємницького ризику, пов’язаного з даним підприємством.

Ознакою консервативної політики управління короткостроковими зобов’язаннями є відсутність або низька питома вага короткострокових кредитів і позик у валюті балансу. Необоротні і оборотні активи в даному випадку покривають лише власним капіталом і довгостроковими зобов’язаннями.

Ознакою помірної політики є нейтральна питома вага кредитів і позик у валюті балансу. Слід відзначити, що при консервативній політиці управління оборотними активами їй має відповідати помірний або консервативний тип політики управління короткостроковими зобов’язаннями, але не агресивний. Помірній політиці управління оборотними активами може відповідати будь-який тип управління короткостроковими зобов’язаннями. Нарешті, агресивній політиці управління оборотними активами може відповідати агресивний або помірний тип управління короткостроковими зобов’язаннями, але не консервативний.

Отже, вибір відповідних джерел фінансування оборотних активів у кінцевому підсумку визначає співвідношення параметрів ефективності використання оборотного капіталу і рівня ризику, що впливає на фінансову стійкість і платоспроможність підприємства.