2. Джерела фінансування капітальних вкладень.

Класичною формою самофінансування інвестицій в основний капітал у країнах з розвинутою ринковою економікою є власні кошти у формі чистого прибутку (за відрахуванням дивідендних виплат акціонерам) і амортизаційні відрахування, які доповнюються певною долею емісії (випуску) корпоративних цінних паперів і кредитом, одержаним з ринку позикового капіталу.

В Україні поки що не сформований ринок корпоративних цінних паперів. Джерела фінансування капітальних вкладень на вітчизняних підприємствах представлені на рис. 8.1.

Після сплати податку на прибуток і інших аналогічних обов’язкових платежів до бюджету підприємств залишається чистий прибуток. Його частину вони можуть спрямовувати капітальні вкладення виробничого і невиробничого призначення.

Другим і найбільш сталим джерелом фінансування капітальних вкладень є амортизаційні відрахування. На відміну від прибутку це джерело не залежить від фінансових результатів діяльності корпорації. Величина амортизаційних відрахувань залежить від застосовуваних на підприємстві методів розрахунку, а саме: при лінійному способі – від первісної балансової вартості основних засобів і використовуваних норм амортизації у процентах.

Доходи і видатки за звичайними видами діяльності

Виручка (нетто) від продажу товарів

Мінус собівартість проданих товарів (включаючи амортизаційні відрахування)

= Валовий прибуток

Мінус комерційні і управлінські витрати

= Прибуток (збиток) від продажу

Інвестиції в основний капітал

Операційні доходи і витрати

Плюс (мінус) сальдо операційних доходів і видатків

Позареалізаційні доходи і витрати

Плюс (мінус) сальдо позареалізаційних доходів і витрат

Інвестиції в оборотний капітал

= Прибуток (збиток) до оподаткування

Мінус податок на прибуток і інші обов’язкові платежі до бюджету з прибутку

Портфельні інвестиції

= Прибуток (збиток) від звичайної діяльності

Надзвичайні доходи (витрати)

Плюс (мінус) сальдо надзвичайних доходів (витрат)

= Чистий (нерозподілений) прибуток (збиток) звітного року

Резервний капітал (фонд)

Засоби, що мобілізують на фінансовому ринку (кредитному і фондовому)

Рис. 8.1. Джерела фінансування інвестицій на підприємствах України

Амортизаційні відрахування є об’єктом фінансового планування і включаються до доходного розділу річного (квартального) фінансового плану (бюджету доходів і витрат) корпорації. Для визначення планової суми цих відрахувань можна користуватися методом прямого рахунку або аналітичним методом.

При використанні методу прямого рахунку сума амортизаційних відрахувань встановлюється шляхом множення первісної (відтвореної) вартості об’єктів основних коштів на затверджені норми (у %) по кожному з них. Одержані результати сумують і одержують загальну суму цих відрахувань по підприємству в цілому.

При використанні аналітичного методу спочатку розраховують середню вартість основних засобів, що амортизуються, на плановий рік за формулою:

, (8.5)

де В_П – первісна (відтворена) вартість основних засобів підприємства н початок періоду;

В – вартість основних засобів, що вводяться в експлуатацію протягом року;

В₁ – варість основних засобів, що вибувають з експлуатації у плановому році;

К – кількість повних місяців функціонування основних засобів у плановому періоді (у І кварталі його приймають як 10,5 місяців, у ІІ кварталі – 7,5 місяців, у ІІІ кварталі – 4,5 місяці, у IV кварталі – 1,5 місяці);

12 – К – кілкість місяців, що залишилися до кінця року після вибуття основних засобів.

Середню вартість основних засобів у плановому періоді помножують на середню фактичну норму амортизації (Н_ф), яка склалася за звітом за балансовий рік:

, (8.5)

Визначену таким чином суму амортизаційних відрахувань (А) включають до бюджету доходів і витрат підприємства на наступний рік.

Якщо власних фінансових коштів недостатньо для фінансування капітальних вкладень, залучають довгострокові позики банків, а також засоби, що мобілізують на фінансовому ринку.