Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Управління корпоративними фінансами / Управління корпоративними фінансами Заоч.2013.doc
Скачиваний:
13
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
2.07 Mб
Скачать

4. Планування прибутку

Економічна сутність прибутку, його обсяг і границі використання в рамках підприємства (корпорації) багато в чому залежать від стимулу вигоди в умовах ринку.

Прибуток являє собою перетворену форму додаткової вартості, сформовану в процесі суспільного відтворення для задоволення різних інтересів підприємства і його власника (підприємця).

Прибуток як економічна категорія виконує дві функції: оціночну (міри ефективності, цілі виробництва) і стимулюючу. В якості першої функції прибуток характеризує економічний ефект, одержаний в результаті діяльності підприємства. Але оскільки прибуток є універсальним показником, для оцінки конкретних сторін ефективності виробництва застосовується система абсолютних і відносних показників. Стимулююча функція полягає в тому, що прибуток є основним елементом джерел фінансових ресурсів і резервів підприємства, а здійснення принципу самофінансування залежить від величини одержуваного прибутку, оскільки доля прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, має бути достатньою для фінансування певних заходів.

На сьогоднішній день зовнішній прояв сутності прибутку виражається в ряді показників доходу, основними з яких є:

  • балансовий (валовий) прибуток, який являє собою різницю між сукупною виручкою (доходом) і сукупними витратами підприємства;

  • бухгалтерський прибуток, що розраховується як різниця між виручкою організації і сумою зовнішніх витрат;

  • економічний прибуток, тобто загальна величина виручки організації за відрахуванням зовнішніх і внутрішніх витрат;

  • чистий прибуток – різниця між виручкою організації та економічними витратами (явними і неявними);

  • чистий (нерозподілений) прибуток – прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства за відрахуванням податків та інших аналогічних платежів і санкцій, що належать до прибутку;

  • оподатковуваний прибуток – прибуток, що підлягає оподаткуванню податком на прибуток;

  • маржинальний прибуток – різниця між виручкою від виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) і змінними витратами, віднесеними на витрати виробництва;

  • нормальний прибуток – це мінімальний прибуток, що залишається у підприємства і необхідний для підтримки прагнення підприємця для використання свого капіталу на даному підприємстві;

  • екстремальний прибуток – разовий прибуток, який одержують по ризикових операціях, коли величина ризику втрати капіталу прирівнюється до величини ризику одержуваного прибутку.

Планування прибутку організації включає в себе:

  • планування формування величини прибутку;

  • планування використання одержаного прибутку.

Це одночасно пов’язані і в той же час самостійні розділи процесу планування.

При плануванні величини прибутку підприємства мають враховувати як загальні положення, так і конкретні особливості діяльності, організаційно-правові форми власності, умови взаєморозрахунків і т.і. Можуть застосовуватися різні коефіцієнти, що корегують величину прибутку, наприклад:

  • прогноз проценту рентабельності вкладеного капіталу;

  • коефіцієнт прибутковості;

  • коефіцієнт рентабельності.

Всі ці коефіцієнти пов’язані з критичними точками прибутковості (збитковості) діяльності підприємства.

До основних методів планування прибутку підприємства належать:

  1. метод прямого рахунку;

  2. аналітичний метод:

  • за рівнем базової рентабельності;

  • за рівнем витрат на 1 грн. реалізованої або виготовленої продукції;

  1. сумісний (комплексний) метод – як сукупність 1-го і 2-го методів;

  2. нормативний метод(є основою для впровадження системи бюджетування);

  3. факторний метод (заснований на факторному аналізі прибутку в залежності від набору факторів: асортименту продукції, що випускається, ритмічності випуску й реалізації, якості продукції та інших;

  4. економіко-математичний метод.

Метод прямого рахунку. Розрахунок прибутку за допомогою цього методу здійснюється по кожному виду виготовленої і реалізованої продукції по всьому асортименту.

Аналітичний метод. Основний принцип цього методу – орієнтація на рівень витрат або рентабельності на основі аналізу діяльності підприємства за попередні періоди. У розрахунках використовуються планові, звітні і уточнені дані.

Планування прибутку за рівнем базової рентабельності виготовленої і реалізованої продукції (робіт, послуг) здійснюється в такому порядку:

  • розраховують базову рентабельність виходячи з фактичних звітних даних, скорегованих на певні зміни у звітному періоді, що передує плановому;

  • визначають відсоток базової рентабельності продукції (робіт, послуг) у поточному році з урахуванням корегувань – розраховується як відношення прибутку до собівартості й прибутку до обсягу реалізації (продажу);

  • розраховують плановий обсяг виготовленої і реалізованої продукції (робіт, послуг) у грошовому виразі на плановий рік;

  • розраховують прибуток від реалізації з урахуванням базової рентабельності – множенням обсягу на базовий відсоток рентабельності;

  • одержану величину прибутку корегують на суму прибутку, одержану від виробництва і реалізації тих видів продукції (робіт, послуг), прибуток за якими розраховувався методом прямого рахунку.

Такий метод застосовується лише в тому випадку, якщо продукція (роботи, послуги) є порівняною, тобто випускалася в попередньому періоді.

При другому варіанті – за рівнем витрат на 1 грн. виготовленої і реалізованої продукції (робіт, послуг) розрахунок прибутку здійснюється аналогічно розрахунку за базовою рентабельністю. Але замість показника базової рентабельності використовують показник базових витрат.

Планова сума прибутку надалі корегується у зв’язку зі зміною впливу окремих факторів, як:

  • зміни в асортименті;

  • зміни якості;

  • зміни цін.

Сумісний (комплексний) метод. Цей метод застосовується в таких випадках: коли на підприємстві випускають порівняну продукцію (роботи, послуги) – використовують аналітичний метод розрахунку прибутку, коли непорівняну – застосовують метод прямого рахунку. Аналітичний метод використовується для перевірки і порівняння.

Нормативний метод. Нормативний метод (метод бюджетування) застосовується в тому випадку, коли можливо встановити норми і нормативи використання матеріалів, палива, заробітної плати по конкретних видах продукції (прямих і непрямих витрат). Прибуток визначається методом прямого рахунку, але при встановленні конкретних завдань з використання ресурсів підприємства по центрах відповідальності. Цей метод являє собою сукупність методу прямого рахунку зі встановленням норм і нормативів.

Факторний метод. Даний включає такі етапи планування прибутку:

  1. визначення базових показників звітного періоду (періодів) – валового прибутку, прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), інших доходів і витрат, собівартості продукції (робіт, послуг), величину структурних елементів собівартості і ін.;

  2. визначення планових показників господарської діяльності організації – зростання обсягу виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг), зниження собівартості, зміни інших доходів і витрат і т.і.;

  3. визначення індексів інфляції – цін на виготовлену і реалізовану продукцію (роботи, послуги), цін на спожиті матеріальні ресурси, цін на спожиті трудові ресурси;

  4. визначення індексів по інших змінах, в тому числі амортизаційних відрахуваннях, інших витрат.

Основний принцип розрахунків полягає в тому, що основна сума прибутку розраховується будь-яким методом планування прибутку а потім її корегують на інфляційні сподівання і інші зміни.

Економіко-математичний метод. Він застосовується лише у великих корпораціях, де є можливість використання великої облікової інформаційної бази, комп’ютерних технологій.

Показники планового прибутку використовуються у розрахунку: критичних точок діяльності, точок беззбитковості, фінансової міцності і незалежності, самостійності розвитку організації і т.і.