Література

[20, 24, 27, 31, 33, 35]

Тема 9. Фінансування інвестицій в оборотний капітал

Мета роботи: поглибити знання щодо фінансування інвестицій в оборотний капітал

План вивчення теми

1. Загальна характеристика інвестицій в оборотні активи і моделювання поточних фінансових потреб.

2. Вибір політики комплексного оперативного управління оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями.

3. Оцінка ефективності використання оборотних активів.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

1. Загальна характеристика інвестицій в оборотні активи і моделювання поточних фінансових потреб.

Ключову роль в реалізації короткострокової стратегії корпорації займають проблеми достатності оборотних активів, механізм їх планування і поповнення, аналіз ефективності використання. Якщо не приділяти уваги короткостроковим операціям, то довгострокові фінансові стратегії не матимуть успіху.

Задачі комплексного оперативного управління оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями зводяться до таких:

1. моделювання величини оборотних активів і факторів, що її визначають;

2. визначення планової потреби у оборотних активах;

3. вибір стратегії їх фінансування;

4. визначення політики комплексного оперативного управління оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями;

5. пошук шляхів прискорення оборотності оборотних активів і підвищення рівня їх доходності.

Управління оборотними коштами пов’язано з виробничим і фінансовим циклами. Виробничий (операційний) цикл відображає проміжок часу, протягом якого оборотні кошти здійснюють повний оборот:

ОЦ = ВП + ПО_ДЗ , (9.1)

ОЦ – операційний цикл;

ВП – виробничий процес, дні;

ПО_ДЗ – період оборотності дебіторської заборгованості, дні.

Фінансовий цикл (ФЦ) – це розрив між строком платежу за своїми зобов’язаннями перед постачальниками і одержання коштів від покупців (дебіторів). Іншими словами, він характеризує проміжок часу, протягом якого чистий оборотний капітал (власні оборотні кошти) здійснює повний оборот. У випадку, коли величина ФЦ від’ємна:

ФЦ = ОЦ – ПО_КЗ , (9.2)

де ПО_КЗ – період оборотності кредиторської заборгованості.

Як видно з формул (9.1, 9.2) зниження ОЦ і ФЦ – позитивна тенденція.

Здійснюючи поточну господарську діяльність, підприємство має закуповувати сировину і матеріали, оплачувати транспортні і інші послуги, витрати по зберіганню матеріальних запасів, надавати відстрочки платежу покупцям. Тому постійно виникає потреба у ліквідних грошових коштах, тобто у власних оборотних коштах. Вони являють собою різницю між оборотними активами і короткостроковими пасивами, тобто це вільні оборотні кошти, що постійно перебувають в оороті корпорації. Власні оборотні кошти (ВОК) часто називають чистим оборотним капіталом (ЧОК) або фінансово-експлуатаційними потребами (ФЕП). Їх мінімальна величина має становити не менше 10% загального обсягу оборотних активів. В іншому випадку корпорація може втратити платоспроможність.

Величину ЧОК визначають за бухгалтерським балансом двома способами – „верхнім” і „нижнім”:

В

(9.3)

К + ДЗ - НОА

ЧОК

ОА - КЗ

де ВК – власний капітал;

ДЗ – довгострокові зобов’язання;

НОА – необоротні активи;

ОА – оборотні активи;

КЗ – короткострокові зобов’язання.

За від’ємного значення ЧОК потребу корпорації у ліквідних коштах покривають за рахунок кредиторської заборгованості або короткострокових банківських кредитів.

Далі визначимо поняття поточних фінансових потреб (ПФП):

ПФП = ОА – ГК – КЗ, (9.4)

де ГК – грошові кошти;

КЗ – кредиторська заборгованість.

Іншими словами, ПФП – різниця між коштами, авансованими у оборотні активи (без грошових коштів) і сумою кредиторської заборгованості за товарними операціями і її загальною величиною. ПФП мають безпосередній вплив на фінансовий стан корпорації, оскільки характеризують його потребу у короткостроковому банківському кредиті.

ПФП прийнято визначати:

1. в абсолютному виразі (формула 9.4);

2. у процентах до обороту (обсягу продажу або виручки від реалізації продукції);

3. за часом відносно обороту (в днях або місяцях).

Відносну величину ПФП визначають за формулою:

, (9.5)

На величину ПФП впливають такі фактори:

1. темпи інфляції;

2. тривалість операційного і збутового циклів;

3. темпи росту обсягу виробництва і реалізації продукції;

4. сезонність виробництва і реалізації продукції;

5. стан ринкової кон’юнктури;

6. величина маржинального доходу.

ПФП покривають такими способами:

• комерційний кредит, який часто супроводжується рухом векселів;

• спонтанне фінансування (знижки з ціни товару, які постачальник надає покупцю при скороченні строку розрахунків);

• факторинг (інкасування – продаж своєї дебіторської заборгованості банкам або спеціалізованим факторським компаніям);

• короткостроковий банківський кредит;

• короткострокові позики, які надаються сторонніми юридичними особами.