Тема 5. Інноваційні моделі отримання прибутку План
Управління інтелектуальною власністю.
Використання інтелектуальної власності малими технологічними фірмами.
Традиційні і нові моделі отримання прибутку.
Моделі бізнесу в Інтернеті: дев’ять основних категорій.
Ресурсна модель отримання надприбутків.
Управління інтелектуальною власністю.
У сучасному світі спостерігається тенденція перенесення акцентів з питань правової охорони інтелектуальної власності (ІВ) на економічні, а останнім часом - на питання управління інтелектуальною власністю. І у цьому немає нічого чудового. Вміння розпоряджатися об’єктами права інтелектуальної власності (ОПІВ) краще, ніж конкуренти, дозволяє підприємствам не просто вижити, а процвітати в умовах теперішньої економіки знань. Слід зазначити, що стратегії й тактики управління інтелектуальним капіталом (складовою якого є ІВ) ще не знають більшість західних компаній (тим більше вітчизняних організацій), а отже саме зараз дослідження у цій сфері ведуться активно.
Вивченням питання управління інтелектуальною власністю та розробкою своїх підходів до вирішення ключових проблем займалося багато українських вчених – Цибульов П.М., Кузнєцов Ю.М., Крайнєв П.П., Вачевський М.В., Морозів О., російських дослідників – Мухін В.І., Зінов В.Г., Шатраков А.Ю., Аблєзгова О.В. та західних вчених – Ідріс Каміл, Гордон В. Сміт, Стівен Дж. Френк, Девід Дж. Тіз та інші.
У вітчизняній економічній літературі можна зустріти не багато визначень поняття управління інтелектуальною власністю або капіталом. Зазначимо наступні:
- система управління інтелектуальним капіталом (ІК) – сукупність стратегічно узгоджених і пов’язаних між собою методів і засобів управління ІК, спрямована на збільшення вартості та результативності інтелектуального капіталу і бізнесу в цілому;
- управління ІВ – діяльність, спрямована на одержання кінцевого результату (прибутку або іншої користі) внаслідок створення та використання ОПІВ в усіх галузях економіки;
- управління ІВ на підприємствах – це сукупність соціальних, психологічних та ідеологічних заходів цілеспрямованої дії на творчу діяльність новаторів виробництва й на виявлення резервів досягнення високих кінцевих результатів.
Зважаючи на дані трактування, можна запропонувати своє власне визначення. Управління інтелектуальною власністю на підприємстві - це стратегічно важлива складова загального управлінського процесу, ефективна реалізація якого повинна забезпечити довгострокову конкурентоспроможність компанії та її подальший розвиток на інноваційній основі.
Рис.5.1. Спрощена схема здійснення менеджменту інтелектуальної власності на підприємстві
Принципи управління інтелектуальною власністю
1) Усвідомлювати роль ІВ. При цьому керівник повинний відрізняти корисну для бізнесу інтелектуальну власність від непотрібної.
2) Зробити ІВ частиною стратегічного бізнес-планування. Необхідно ще на початку діяльності визначитись з необхідними об’єктами права ІВ, що допоможуть забезпечити конкурентоспроможність товарів або послуг.
3) Виявляти власні ОПІВ. Керівництво організації повинне мати правильне та всеохоплююче уявлення про ІВ у своєму бізнесі, пов’язані з нею юридичні права та їх використання.
4) Збирати інформацію про конкурентну ІВ. Необхідно здійснювати оцінку потенційних можливостей інтелектуального капіталу та пов’язаних з ними стратегій діяльності наявних конкурентів на регулярній основі.
5) Ідентифікувати потрібну ІВ. На етапі створення товару треба визначати, які ОПІВ забезпечать його конкурентоспроможність.
6) Створювати або купувати права на потрібні ОПІВ. Підприємству треба вирішити, де взяти необхідні об’єкти права ІВ: створити їх власними силами (за замовленням) або придбати, наприклад, за ліцензійним договором.
7) Оцінювати економічну ефективність наявної ІВ. Така оцінка дозволить досягти багатьох цілей: дізнатися про витрати на створення, набуття правової охорони та підтримання чинності прав на ОПІВ; оцінити розмір грошових потоків, які ОІВ здатні генерувати при їх використанні у виробництві; визначити ціну, за якою можна уступити права на ОПІВ і т.д.
8) Враховувати податок на ІВ. Процедуру управління інтелектуальним капіталом слід здійснювати з належним консультуванням стосовно бухгалтерського обліку та оподаткування.
9) Бути готовими захищати права на свою ІВ. Управління ІВ обов’язково має передбачати правила поведінки стосовно відносин з порушниками прав та плану витрат на розв'язання спорів щодо ОПІВ.
10) Вимірювати ефективність управління ІВ.
Зазначені принципи є ключовими, а їх дотримання підприємством дозволяє упорядкувати управлінський процес щодо ОІВ.
Право інтелектуальної власності є правом особини на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності.
Проблема наразі полягає в тому, що інтелектуальна власність хоча і повинна приносити відчутний дохід, однак не завжди забезпечує його на практиці. Необхідною умовою для отримання прибутку є використання власності, введення її у господарський обіг. Результати науково-технічної діяльності можуть бути представлені у вигляді ідеї, яка ще не має ніякого матеріального втілення. Законне введення у господарський обіг результатів науково-технічної діяльності, у тому числі й об’єктів інтелектуальної власності, є можливим лише після оформлення у встановленому державою порядку права власності. Інакше, захист від недобросовісної конкуренції, як і відносини із передачі прав з одержанням матеріальної користі, стають неможливими.