Глава 3

справа про перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призна­чення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень, розглядається на за­сіданні Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, яке є право­мочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Су­дової палати у кримінальних справах Верховного Суду України;

справа про перегляд судового рішення з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною між­народних зобов'язань при вирішенні справи судом розглядається на спільному засі­данні всіх судових палат Верховного Суду України, яке є правомочним за умови при­сутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду України, визначеного законом.

7. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами (див. коментар до статей 459-467) здійснює той же суд, який ухвалив рішення, що переглядається (див. коментар до ст. 33), у такому самому кількісному (але не персональному) складі, в якому вони були ухвалені. Тобто якщо у відповідній інстанції справа розглядалася суддею одноособово, перегляд за нововиявленими обставинами також має здійсню­ватися одноособово. Якщо справа розглядалася колегіально, її перегляд також має здійснюватися колегіально у такому ж кількісному складі суду або суду присяжних.

8. Спеціальний склад суду залежно від особи, стосовно якої здійснюється кримі­нальне провадження, встановлюється для таких категорій осіб:

• службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу», та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців;

• неповнолітніх.

7. Здійснення кримінальне провадження стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про дер­жавну службу», та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, здійснюється у спеціальному складі суду з огляду на важливе соціальне, правове і політичне становище, які вони займають у державі. Щодо деяких з них главою 37 КПК разом з тим передбачено особливий порядок кримінального прова­дження. Виконання зазначених вимог закону щодо складу суду може становити деякі труднощі, особливо у місцевих судах. Тому встановлюється правило, згідно з яким якщо в суді, який згідно з правилами підсудності має здійснювати кримінальне про­вадження, неможливо утворити склад суду, визначений для розгляду, кримінальне провадження здійснює найбільш територіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду. Це правило діє для судів першої і апеляційної інстанції: для судів першої інстанції це буде найбільш територіально наближений місцевий суд у межах відповідної області, АРК, міст Києва і Севастополя; для судів апеляляційної інстанції - відповідний апеляційний суд сусіднього регіону.

10. Встановлені КПК особливості кримінального провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи ви­ховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінального провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень є складовими впровадження у кримінальне про­цесуальне право України ювенальної юстиції.

Коло суддів, уповноважених на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх, порядок набуття ними таких повноважень і особливості правового статусу визначаються згідно із ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Одноособова реалізація вказаних процесуальних дій повинна здійснюватися суддею суду відповід­ної інстанції, який відповідає вимогам встановленим у ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». При колегіальному здійсненні кримінального провадження головуючим під час судового розгляду (див. коментар до ст. 321) може бути лише суддя, уповноваже­ний згідно із ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального про­вадження стосовно неповнолітніх, тоді як інші судді у складі колегії можуть і не відповідати вказаним вимогам.

Визначення судді або колегії суддів для конкретного судового провадження здійсню­ється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принци­пом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення строку їх повноважень (про автоматизовану систему документообігу суду див. коментар до ст. 35).

Недодержання положень цієї статті щодо складу суду належить до істотних по­рушень вимог кримінального процесуального закону (див. коментар до ст. 412). Якщо судове рішення ухвалено незаконним складом суду, воно у будь-якому разі підлягає скасуванню судом вищої інстанції згідно із п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК.

Стаття 32

Територіальна підсудність

1. Кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримі­нальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територі­альної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

2. Кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. Якщо згідно з частиною першою цієї статті кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав по­саду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (АвтономноїРеспубліки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).

1. Підсудність - це сукупність юридичних властивостей кримінального прова­дження, на підставі яких кримінальний процесуальний закон визначає, в якому саме суді і в якому складі суддів має розглядатися і вирішуватися по суті справа. Підсудність виступає процесуальним інститутом, що має велике значення для належного відправ­лення правосуддя у кримінальному провадженні. Правила про підсудність випливають із основних засад судочинства, передбачених ст. 129 Конституції України, засад кри­мінального провадження, визначених у главі 2 КПК, а також засад організації судової влади, окреслених розділом 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вони безпосередньо ґрунтуються на принципах побудови системи судів загальної юрисдик­ції, встановлених ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а саме територіаль- ності, спеціалізації та інстанційності.

Порушення правил підсудності належить до істотних порушень вимог криміналь­ного процесуального закону (див. коментар до ст. 412). Якщо судове рішення ухвале­но з порушенням правил підсудності, воно у будь-якому разі підлягає скасуванню судом вищої інстанції згідно із п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК.

Залежно від характеру кримінального правопорушення, місця його вчинення, ознак, які характеризують підсудність, її поділяють на такі види: територіальну, спе­ціальну (персональну) та інстанційну (про інстанційну підсудність див. коментар до ст. 33).

Територіальна (місцева) підсудність вказує, якому конкретно суду із судів однієї ланки підсудна справа. За загальним правилом територіальної підсудності, криміналь­не провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» територіальна юрисдикція суду визначаються з урахуванням принципів територіаль- ності, спеціалізації та інстанційності. Суди загальної юрисдикції утворюються і лік­відовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду. Місцеві загальні суди загальної юрисдикції та апеляційні суди з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення утворюються відповідно до ад­міністративно-територіального устрою України, тому територіальна юрисдикція вказаних судів поширюється на певну адміністративно-територіальну одиницю (район, місто, район у місті, місто і район для місцевих судів і область, АРК, міста Київ і Се­вастополь для апеляційних судів), назва якої відображається у назві відповідного суду (наприклад, «Куп 'янський міськрайонний суд», «Апеляційний суд Харківської об­ласті» тощо). Відповідно вчинення кримінального правопорушення в межах даної адміністративно-територіальної одиниці означає, що воно підлягає територіальній юрисдикції певного суду, який і має здійснювати по ньому кримінальне провадження.

У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, причому вони були вчинені на території різних адміністративно-територіальних одиниць, кримінальне про­вадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, суд, у межах територіаль­ної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Тяжкість кримінального правопорушення визначається залежно від виду кримінального право­порушення: був це кримінальний проступок чи злочин. Тяжкість злочинів визначається згідно із класифікацією злочинів, наведеною у ст. 12 КК України.

Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Виходячи з правил визначення підсудності за місцем закінчення досудового розслідування, на практиці вирішується питання підсудності в тих випадках, коли місце вчинення кримінального правопорушення не може бути точно встановлено (наприклад, воно вчинено під час польоту на повітря­ному транспорті чи переїзду на залізничному транспорті).

2. Спеціальна (персональна) підсудність, яка залежить від особи обвинуваченого, передбачена у випадку здійснення кримінального провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення. Діє встановлене ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а також КПК правило, відповідно до якого кримінальне провадження у цьому випадку не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. Однак вказані акти по-різному регламентують вирішення цього питання. Так, КПК встановлює, що коли згідно з правилами територіальної підсудності кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Ав­тономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя). Це положення вступає у колізію з ч. 6 ст. 48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої підсудність справи щодо обвинувачення судді у вчиненні злочину визначається Голо - вою Верховного Суду України. З огляду на те, що норми КПК повинні розглядатися як спеціальні відносно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», оскільки лише кримі­нальне процесуальне законодавство визначає порядок кримінального провадження на території України (див. коментар до ст. 1), саме вони підлягають застосуванню у разі здійснення кримінального провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримі­нального правопорушення.

Стаття 33

Інстанційна підсудність

1. Кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві (районні, міські, районні у містах, міськрайонні) суди.

2. Кримінальне провадження в апеляційній інстанції здійснюють Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя.

3. Кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Вищий спеціалізова­ний суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

4. Судові рішення переглядаються Верховним Судом України з питань неоднако­вого застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, та встановлення міжнародною судовою установою, юрис­дикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

5. Кримінальне провадження за нововиявленими обставинами здійснюється судом, який ухвалив рішення, що переглядається.

1. Інстанційна підсудність визначає обсяг повноважень суду кожної ланки судової системи України щодо здійснення кримінального провадження. Поняття судової ін­станції визначає судовий орган у цілому або його структурний підрозділ, що виконує певну процесуальну функцію при здійсненні правосуддя. Судові інстанції відрізня­ються колом процесуальних повноважень по здійсненню кримінального провадження і прийняттю судових рішень. Розрізняють суд першої інстанції, суд апеляційної ін­станції, суд касаційної інстанції і ВСУ. Кожна наступна інстанція є вищестоящим судом відносно судової інстанції, що раніше постановила судове рішення. Суд апеля­ційної інстанції є вищестоящим відносно суду першої інстанції. Суд касаційної ін­станції є вищим відносно суду апеляційної інстанції. ВСУ є найвищим судовим орга­ном у системі судів загальної юрисдикції в Україні.

ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що систему судів загальної юрис­дикції становлять: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) ВСУ (ч. 2 ст. 17).

Кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві (районні, місь­кі, районні у містах, міськрайонні) суди. Це положення кореспондує нормам ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого місцевими загальними судами є ра­йонні, районні у містах, міські та міськрайонні суди (ч. 1 ст. 21), які розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом (ч. 2 ст. 22). Місцевий суд може виступати виключно як суд першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Це означає, що кримі­нальне провадження не мають права здійснювати спеціалізовані адміністративні чи господарські місцеві суди. Кримінальне провадження у першій інстанції полягає у розгляді і вирішенні справи по суті.

2. Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», у системі судів загаль­ної юрисдикції діють апеляційні суди як суди апеляційної інстанції з розгляду цивіль­них і кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністра­тивні правопорушення. Апеляційними судами з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим. У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції (наприклад, судова палата з розгляду кримінальних справ). Апеляційний суд у кримінальному проваджен­ні може діяти лише як суд апеляційної інстанції. Провадження в суді апеляційної ін­станції полягає в перевірці законності і обґрунтованості судових рішень, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили на підставі їх оскаржен­ня (див. главу 31 КПК).

3. У системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністра­тивних справ. Кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює ВССУ з роз­гляду цивільних і кримінальних справ. У ВССУ утворюються палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції (наприклад, палата з розгляду кримінальних справ). У кримінальному провадженні Вищий спеціалізова­ний суд з розгляду цивільних і кримінальних справ може діяти лише як суд касаційної інстанції. Провадження в суді касаційної інстанції полягає у перевірці законності судових рішень, що набрали законної сили: вироків та ухвал про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судових рішень суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції, на підставі їх оскарження (див. главу 32 КПК).

4. ВСУ найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, не ви­ступаючи при цьому якоюсь із вказаних інстанцій. ВСУ: 1) переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесу­альним законом; 2) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) надає висновок про наявність чи відсут­ність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням ВР України письмове подання про неможли­вість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я; 4) звертається до КСУ щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

У кримінальному провадженні судові рішення переглядаються ВСУ з питань нео­днакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм криміналь­ного закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло за собою ухва­лення різних за змістом судових рішень, та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Неоднакове застосування судом касаційної інстанції (Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ) одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь трапляється у випадках неоднакового застосування Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ як судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень. Встановлення міжнародною судовою установою, юрис­дикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом стосується насамперед рішень ЄСПЛ. Порядок провадження у Верховному Суді України визначається главою 33 КПК.

5. Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за ново- виявленими обставинами, якими визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправди­ві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтуєть­ся вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримі­нального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання КСУ неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового роз­гляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявле­ними обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить пере­глянути (див. коментар до ст. 459). Кримінальне провадження за нововиявленими обставинами здійснюється судом, який ухвалив рішення, що переглядається. Мається на увазі той конкретний суд, визначений за правилами територіальної та інстанційної підсудності, який ухвалив помилкове судове рішення. Як правило, таким судом ви­ступав суд першої інстанції, однак у разі оскарження судового рішення відповідні помилки могли повторюватися і у судових рішеннях апеляційної та касаційної інстан­цій. Перегляд за нововиявленими обставинами можливий щодо судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, однак заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин (див. коментар до ст. 463). Порядок кримінального провадження за нововиявленими обставинами визначається главою 34 КПК.

Стаття 34

Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого

1. Кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо:

1. до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності;

2. після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утво­рити новий склад суду для судового розгляду;

3. обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження;

4. ліквідовано суд, який здійснював судове провадження.

До початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків з метою забезпечення оперативності та ефектив­ності кримінального провадження.

2. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотан­ням сторін чи потерпілого не пізніше п 'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

3. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п 'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмоти­вована ухвала.

4. Про час та місце розгляду подання чи клопотання про направлення криміналь­ного провадження з одного суду до іншого повідомляються учасники судового про­вадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

5. Спори про підсудність між судами не допускаються.

6. Суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першою цієї статті.

1. Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого має місце у випадках, коли здійснення провадження у певному суді буде тягти за собою пору­шення правил підсудності або вимог щодо законного складу суду, сформульованих у статтях 31-33 КПК (див. коментар до статтях 31-33 КПК), а також з метою забез­печення оперативності та ефективності кримінального провадження.

Питання про те, чи підсудне кримінальне провадження цьому суду, має бути з'ясовано у підготовчому судовому засіданні. У випадку встановлення непідсудності кримінального провадження суд згідно із п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК має право і зобов'язаний прийняти рішення про направлення обвинувального акта, клопотання про застосу­вання примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності (див. коментар до ст. 314).

Суд зобов'язаний передати кримінальне провадження на розгляд іншого суду, якщо:

1. до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності;

2. після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду;

3. обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності яко­го належить здійснення кримінального провадження;

4) ліквідовано суд, який здійснював судове провадження.

Правила територіальної підсудності викладені у ст. 32 КПК (див. коментар до ст. 32). Їх порушення тягне за собою передачу кримінального провадження до іншого суду у випадках, коли воно встановлено до початку судового розгляду (про початок судового розгляду - див. коментар до ст. 347). Встановлення порушення цих правил найчастіше має місце у підготовчому судовому засіданні, коли суд зобов'язаний з'ясувати відсутність порушення правил підсудності; однак воно може мати місце і під час виконання під­готовчих дій до судового розгляду, передбачених статтями 342-345 КПК.

Якщо порушення правил територіальної підсудності виявилося після початку судового розгляду, суд продовжує судовий розгляд, коли це не може завдати шкоди повноті і об' єктивності з' ясування обставин справи. Коли ж не можна забезпечити повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи, суд направляє кримінальне про­вадження за підсудністю.

Вимоги щодо законного складу суду викладені у ст. 31 КПК (див. коментар до ст. 31). Якщо неможливість утворити законний склад суду з'ясовується до початку судо­вого розгляду, діють правила, передбачені у ч. 9 ст. 31 КПК, тобто кримінальне про­вадження відразу надсилається до суду, який є найбільш територіально наближеним до суду, якому підсудне кримінальне провадження. Якщо неможливість утворити за­конний склад суду для судового розгляду з' ясовується після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках після того, як кримінальне провадження надійшло до суду, має місце направлення кримінального провадження до іншого суду.

У судовому розгляді питання про відвід суддів вирішується після виконання за­значених у статтях 342, 343 та ч. 1 ст. 344 КПК дій (про оголошення складу суду і роз'яснення права відводу - див. коментар до ст. 344). Питання про відвід вирішу­ється судом згідно зі статтями 75-81 КПК.

Іншими випадками, коли неможливо утворити законний склад суду, може бути хвороба судді, перебування його у відпустці, тривалому службовому відрядженні, на навчанні у Національній школі суддів та ін.

У випадках, коли обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження, суд зобов'язаний передати кримінальне провадження на розгляд іншого суду. Вказана вимога встанов­лена з метою забезпечення безсторонності судового розгляду, яка є складовою таких засад кримінального провадження, як законність (див. коментар до ст. 9), рівність перед законом і судом (див. коментар до ст. 10), доступу до правосуддя (див. коментар до ст. 21), змагальності (див. коментар до ст. 22) та ін. У випадках, коли б суд здій­снював правосуддя у кримінальному провадженні, стороною якого є особа, що працює або працювала в цьому суді, службові та особисті відносини могли б перешкодити об'єктивному розгляду справи і ухваленню законного, обґрунтованого і справедливо­го судового рішення.

Спеціальним випадком відносно до цього правила є встановлена ч. 2 ст. 32 КПК, ч. 6 ст. 48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» заборона здійснювати кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді (див. коментар до ст. 32). У цьому випадку КПК визначає суд, до якого має бути передане кримінальне провадження - це суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обви­нувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).

Кримінальне провадження має бути передане до іншого суду у випадку, коли лік­відовано суд, який здійснював судове провадження. Це можливо на будь-якому етапі судового провадження. Порядок ліквідації судів загальної юрисдикції визначає ст. 19 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»: суди утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відпо­відного вищого спеціалізованого суду. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» системи судів, потреба поліп­шити доступність правосуддя або зміна адміністративно-територіального устрою.

Кримінальне провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків. Це допускається за одночасної наявності таких умов: 1) у виняткових випадках (тобто така практика не може бути поширеною і допускається лише якщо іншим чином забезпечити виконан­ня завдань кримінального провадження неможливо; 2) до початку судового розгляду (про початок судового розгляду - див. коментар до ст. 347); 3) з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження (тобто визначальною у таких випадках є вимога доцільності).

2. Вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого залежить від того, у межах юрисдикції одного чи кількох судів апеляційної інстанції це здійснюється:

• у межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції - колегією суддів відпо­відного суду апеляційної інстанції;

• у межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також при направленні прова­дження з одного суду апеляційної інстанції до іншого - колегією суддів Вищого спе­ціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого ініціюється відповідним судом (місцевим або апеляційним) у формі по­дання або сторонами чи потерпілим - у формі клопотання. Як правило, суд це питан­ня ініціює у випадках, передбачених пп. 1-4 ч. 1 ст. 34 КПК, а сторони - у випадках, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 34 КПК.

На вирішення питання надається не більше п' яти днів з дня внесення відповід­ного подання чи клопотання. Рішення щодо направлення кримінального провадження з одного суду до іншого або відмови у цьому оформлюється вмотивованою ухвалою, можливості оскарження якої законом не передбачено.

3. Розгляд подання чи клопотання відбувається колегіально колегією суддів від­повідного суду. Чисельність колегії законом не встановлюється, але, як правило, не може бути меншою, ніж чисельність колегії для здійснення кримінального проваджен­ня в апеляційному чи касаційному порядку, тобто у складі не менше трьох суддів відповідного суду, кількість яких є непарною. Про час та місце розгляду подання чи клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого повідомляються учасники судового провадження, які можуть бути присутніми на роз­гляді і заявляти з цього приводу свої міркування. Неприбуття учасників судового провадження, як і їх заперечення проти передання кримінального провадження з одно­го суду до іншого, не перешкоджає розгляду питання.

Суд, до якого має надійти кримінальне провадження, визначається з урахуванням можливості ефективного виконання завдань кримінального провадження та додер­жання його засад. Він повинен відповідати правилам щодо підсудності і можливості сформувати належний склад суду. В основі його визначення мають лежати міркуван­ня територіальної доступності, здійснення кримінального провадження за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків тощо.

КПК чітко визначає суд, до якого має бути передане кримінальне провадження, у двох випадках:

1. якщо в суді, який згідно з правилами підсудності має здійснювати криміналь­не провадження стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про державну службу», та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, неможливо утворити склад суду, передбачений ч. 9 ст. 31 КПК, кримінальне провадження здійснює най­більш територіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду (ч. 9 ст. 31 КПК);

2. якщо кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у кримінальному правопорушенні має здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіаль­но наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).

3. Учасники судового провадження повідомляються про час та місце розгляду по­дання чи клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. Неприбуття учасників не перешкоджає розгляду подання чи клопотання.

4. Спори про підсудність між судами не допускаються. Це означає, що суд, сто­совно якого прийнято рішення про передачу кримінального провадження, не вправі заперечувати проти такого рішення. Суд, з якого направляється кримінальне прова­дження, не може наполягати на його залишенні на його розгляді. Один суд не може наполягати на переданні йому кримінального провадження від іншого суду. Суд, до якого надійшло кримінальне провадження з іншого суду або від прокурора, не може відмовлятися від його прийняття до розгляду.

5. Судове провадження у суді, до якого надійшло кримінальне провадження з ін­шого суду, здійснюється за загальними правилами. В будь-якому випадку таке судове провадження розпочинається зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, що стали підставою для направлен­ня кримінального провадження з одного суду до іншого. Обставини, з'ясовані судом, від якого надійшло кримінальне провадження, і зроблені ним висновки не мають для суду, до якого воно надійшло, наперед встановленої сили і під час нового судового провадження не враховуються.

Стаття 35

Автоматизована система документообігу суду

1. У суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забез­печує:

   1. об 'єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального проваджен­ня між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості про­ваджень для кожного судді;

   2. визначення присяжних для судового розгляду з числа осіб, які внесені до списку присяжних;

   3. надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду мате­ріалів кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом;

   4. централізоване зберігання текстів вироків, ухвал та інших процесуальних до­кументів;

   5. підготовку статистичних даних;

   6. реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху;

   7. видачу вироків, ухвал суду та виконавчих документів на підставі наявних у сис­темі даних;

   8. передачу матеріалів до електронного архіву.

2. Матеріали кримінального провадження, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов 'язковому порядку вносяться: дата надходження матеріалів, скарги, клопотання, заяви або іншого процесуаль­ного документа, прізвище особи, стосовно якої подані документи, та їх суть, прізвище (найменування) особи (органу), від якої (якого) надійшли документи, пріз­вище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судо­вих документів, дані про суддю, який здійснював судове провадження, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, за­твердженим Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміні­страцією України.

3. Визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для кон­кретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою доку­ментообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, за­яви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарня­ному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового прова­дження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього прова­дження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установлених законом.

4. Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їх функціональними обов 'язками.

5. Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документоо­бігу суду має наслідком відповідальність, установлену законом.

6. Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі вироків, ухвал суду та виконавчих документів, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів вироків, ухвал суду та інших процесу­альних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготов­ки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

1. Нагальною потребою часу є розробка і поширення в українських судах сучасних технічних новацій, високих інформаційних технологій і комп 'ютерних засобів, які по­кликані спрощувати, прискорювати і поліпшувати роботу суду. Це досягається за рахунок переведення документів у електронну форму і повної автоматизації документообігу у су­дах. Найбільш рішучим кроком, зробленим на шляху до цього в Україні за останній час, було передбачення у ст. 15 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» необхідності запрова­дження в судах загальної юрисдикції автоматизованої системи документообігу. Після цього процесуальні кодекси були доповнені відповідними статтями, якими врегульовува­лося функціонування автоматизованої системи документообігу суду, а також було затвер­джене і введене в дію Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

З технічного боку автоматизована система документообігу суду являє собою су­купність комп 'ютерних програм, що забезпечують функціонування документообігу суду за допомогою використання відповідних програмно-апаратних комплексів судів, обіг інформації між судами різних інстанцій та спеціалізації, передачу інформації до центральних баз даних залежно від спеціалізації судів, захист на технологічних ланках від несанкціонованого доступу тощо.

Автоматизована система документообігу суду забезпечує автоматизацію техноло­гічних процесів обробки інформації в суді, а саме:

реєстрацію та розподіл вхідної кореспонденції, реєстрацію вихідної кореспонден­ції, а також внутрішніх документів суду;

взяття на контроль та здійснення контролю за виконанням вхідних та внутрішніх документів суду, інформування голови суду, керівника апарату суду та особи, відпо­відальної за опрацювання документа, про закінчення строків його виконання;

фіксування етапів проходження документів до їх передачі до електронного архіву, а також передачі судових справ з однієї судової інстанції до іншої;

реєстрацію процесуальних дій та документів у справі;

контроль за дотриманням процесуальних строків розгляду судової справи та ін­формуванням головуючого судді, судді-доповідача, голови суду та секретаря судової палати про закінчення цих строків;

використання електронного цифрового підпису для підписання документа, що набуває офіційного статусу;

оперативний пошук справ та документів за їх реквізитами;

індексацію документів та їх контекстний пошук;

видачу судових рішень (копій) та формування виконавчих документів на підставі даних, що містяться в автоматизованій системі;

зберігання текстів судових рішень та інших документів, створених у автоматизо­ваній системі;

відправку електронних копій судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень;

надання в установленому законом порядку інформації про стан розгляду справ;

формування звітності суду про стан здійснення судочинства;

виготовлення судових рішень, виконавчих документів, звітів тощо.

У кримінальному провадженні автоматизована система документообігу суду за­безпечує:

1. об'єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального проваджен­ня між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості прова­джень для кожного судді;

2. визначення присяжних для судового розгляду з числа осіб, які внесені до спис­ку присяжних;

3. надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду матері­алів кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом;

4. централізоване зберігання текстів вироків, ухвал та інших процесуальних до­кументів;

5. підготовку статистичних даних;

6. реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху;

7. видачу вироків, ухвал суду та виконавчих документів на підставі наявних у сис­темі даних;

8. передачу матеріалів до електронного архіву.

2. Реєстрація в автоматизованій системі вхідної кореспонденції здійснюється в такому порядку:

1. вхідна кореспонденція, у тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами автоматизованої системи, яким надано доступ до системи відповідно до їх функціональних обов'язків, і реєструється в автоматизованій системі в день її надходження;

2. на кожний вхідний, у тому числі процесуальний документ в автоматизованій системі створюється реєстраційна картка, яка містить інформацію щодо реквізитів та руху документа. Внесення інформації до реєстраційної картки здійснюється користу­вачами автоматизованої системи відповідно до їх функціональних обов'язків.

3. дата реєстрації та вхідний номер документа, що складається з номера за по­рядком у відповідному році та року реєстрації, формуються автоматизованою систе­мою автоматично;

4. кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується автоматизованою системою автоматично в суді першої інстанції та залишається не­змінним незалежно від проходження справи в інстанціях. Структура номеру справи є такою: код суду/номер справи за порядком у поточному році/рік реєстрації;

5) у судах кожної інстанції автоматизованою системою автоматично формується номер провадження справи, необхідний для діловодства відповідного суду. Цей номер є таким: індекс (за наявності), що визначається інструкцією з діловодства в суді/код суду/номер справи за порядком у поточному році/рік реєстрації;

Вихідний номер документа, що підлягає надсиланню, автоматично формуєть­ся автоматизованою системою таким чином: у листуванні щодо судових справ вихідний номер складається з номера провадження у справі із зазначенням через дріб номера за порядком і через дріб - поточного року; у листуванні щодо інших документів вихідний номер складається з номера номенклатури справ суду, в яко­му зберігаються матеріали, із зазначенням через дріб номера за порядком і через дріб -поточного року.

3. Автоматичний розподіл судових справ здійснюється на підставі внесеної до автоматизованої системи інформації в суді (у судовій палаті) протягом робочого дня після реєстрації відповідних документів, крім випадків, передбачених законодавством. При автоматичному розподілі судових справ використовується та враховується така інформація:

спеціалізація (за наявності);

кількість судових справ, що надійшла на розгляд судді;

кількість фактично відпрацьованого робочого часу (у днях);

коефіцієнт складності категорій судових справ;

коефіцієнт, що враховує форму участі судді у розгляді судової справи;

категорія судової справи за загальним рядком відповідної форми звіту, що затвер­джується ДСА України, або за загальним рядком класифікатора;

наявність у судді повноважень для здійснення правосуддя на момент розподілу судових справ;

наявність обставин, що виключають або не допускають повторної участі судді (складу суду) у розгляді судової справи відповідно до законодавства;

наявність у судді допуску до державної таємниці;

наявність у судді дозволу на розгляд судових справ з грифом «Для службового користування»;

відсоток справ, що підлягає розгляду суддею, у разі виконання ним інших повно­важень, не пов'язаних зі здійсненням правосуддя;

участь у роботі з допуску справ до провадження у ВСУ.

Основним критерієм є річне навантаження суддів.

3. Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їх функціональними обов' язками. Функціональні обов'язки, права користувачів автоматизованої системи, надання та позбавлення права доступу до неї в кожному окремому суді визначаються на підставі наказів голови суду та керівника апарату суду. Користувачі автоматизованої системи відповідно до їх прав вносять до бази даних автоматизованої системи передбачену інформацію та згідно із законодавством несуть відповідальність за її достовірність. Редагування інформації в автоматизованій системі здійснюється уповноваженими на це користувачами автоматизованої системи в разі виявлення неточностей, технічних описок або неповноти даних. Користувачі автоматизованої системи зобов'язані забез­печувати конфіденційність інформації, яка в ній міститься. Персональну відповідаль­ність за функціонування автоматизованої системи в суді несе керівник апарату суду.

4. Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи тягне за собою відпо­відальність, установлену законом.

5. Повноваження щодо забезпечення належного функціонування покладаються на органи та працівників Державної судової адміністрації України (ДСА) як на рівні центрального апарату та територіальних управлінь, так і апаратів окремих судів. Так, з метою належного функціонування автоматизованої системи на ДСА України по­кладається обов'язок забезпечувати:

підготовку нормативних документів щодо використання автоматизованої системи;

розробку вимог щодо захисту автоматизованої системи та інформації, що містить­ся у ній;

забезпечення судів технічними, фінансовими і організаційними ресурсами, необ­хідними для впровадження та використання автоматизованої системи у судах;

навчання користувачів автоматизованої системи під час її впровадження та вико­ристання;

моніторинг технічного стану автоматизованої системи та захищеності її даних;

організацію технічної та інформаційної підтримки користувачів автоматизованої системи, зокрема, за допомогою відкритих веб-ресурсів, відповідного телефонного інформаційного центру тощо.

У свою чергу суди забезпечують:

своєчасне введення до автоматизованої системи достовірних даних;

контроль за своєчасним введенням до автоматизованої системи достовірних даних;

своєчасне надання (позбавлення) права доступу до автоматизованої системи її користувачам;

забезпечення захисту інформації автоматизованої системи в суді;

інформування адміністратора автоматизованої системи та ДСА України про про­блеми, що виникають під час використання автоматизованої системи.

Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду визна­чається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду. Відповідне Положення було затверджено Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України (Наказ Державної Судової організації від 26.11.2010 № 188, Рішення Ради суддів України від 26.11.2010 № 30) і введене в дію з 1 січня 2011 року. Дане Положення визначає:

• порядок роботи в автоматизованій системі;

• реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапи її руху;

• автоматичний розподіл судових справ;

• передачу судових справ для подальшого розгляду суддею (колегією суддів), надання інформації щодо судової справи, видачу копій судових рішень, виконавчих документів, формування звітності та передачу судових справ до електронного архіву суду.