Глава 15

ТИМЧАСОВИЙ ДОСТУП ДО РЕЧЕЙ І ДОКУМЕНТІВ

Стаття 159

Загальні положення тимчасового доступу до речей і документів

1. Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні криміналь­ного провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, мож­ливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).

2. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

   1. Тимчасовий доступ до речей і документів - це один із видів забезпечення кри­мінального провадження. Застосування такого заходу не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового роз­слідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для до­сягнення якого слідчий, прокурор звернувся із клопотанням.

Сторонами кримінального провадження, які мають право звернутися до слідчого судді, суду із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, є: з боку обвинувачення - слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а та­кож потерпілий та його представник; з боку захисту - підозрюваний, обвинувачений, підсудний, їхні захисники та законні представники.

Під річчю слід розуміти предмет матеріального світу, щодо якого можуть виника­ти цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК). Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об' єкт, який містить зафіксовані за до­помогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути ви­користані як доказ факту чи обставини.

Особа, у володінні якої знаходяться речі і документи, зобов'язана надати можли­вість стороні кримінального провадження ознайомитися з ними тільки у разі при­йняття слідчим суддею, судом рішення про тимчасовий доступ до речей та документів. Суб'єкт сторони, якому надано це рішення, має право ознайомитися з ними, зробити їх копії, вилучити речі та документи.

Сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотан­ням про тимчасовий доступ до будь-яких речей і документів. Виняток становлять лише речі і документи, зазначені у ст. 161 КПК.

2. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слід­чого судді, суду. У цій ухвалі має бути зазначено: прізвище, ім'я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів; дату постановлення ухвали; положення закону, на підставі якого постановлено ухвалу; прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей і документів; назву, опис, інші відомості, які дають мож­ливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ; розпорядження надати тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і документи, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом; строк дії ухвали, який не може пере­вищувати одного місяця з дня постановлення ухвали; положення закону, які перед­бачають наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду.

Стаття 160

Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів

1. Сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із кло­потанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотан­ням за погодженням з прокурором.

2. У клопотанні зазначаються:

   1. короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;

   2. правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

   3. речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати;

   4. підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

   5. значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному про­вадженні;

   6. можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і до­кументах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбача­ється довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю;

   7. обґрунтування необхідності вилучення речей і документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.

1. Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів - це письмове звер­нення сторони кримінального провадження до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час провадження судового розгляду з проханням надати можливість ознайомитися з певними речами та документами, які мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, зробити їх копії або ви­лучити їх.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування тимчасового доступу до речей і документів додається витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, у рам­ках якого до слідчого судді, суду подається клопотання.

Сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотан­ням про тимчасовий доступ до будь-яких речей і документів. Однак є виняток. Не може бути наданий доступ до: листування або інших форм обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв'язку з наданням правової допомоги; об'єктів, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією.

Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням тільки за погодженням з прокурором, який здійснює нагляд за законністю провадження досудового розслі­дування. При вирішенні цього питання прокурор зобов'язаний ознайомитися з мате­ріалами, що дають підстави для тимчасового доступу до речей і документів, переві­рити законність одержання доказів. Слідчий суддя не повинен брати до провадження клопотання слідчого, якщо воно не було погоджено з прокурором, або той із ним не погодився, або з клопотання незрозуміло, який саме прокурор дав згоду.

2. Клопотання починається з короткого викладення обставин кримінального пра­вопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання. Далі вказуються кваліфікація кримінального правопорушення, речі і документи, тимчасовий доступ до яких плану­ється отримати, підстави вважати, що вони перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи. Зазначається, яке значення мають речі і документи для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні: події кримінального правопорушення; винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення; виду та розміру шко­ди, яку було завдано кримінальним правопорушенням; обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставин, що є підставою звільнення від кримінальної відповідальності.

У випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, зазначається про можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довес­ти обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів. Наприкін­ці клопотання міститься обґрунтування необхідності вилучення речей і документів.

Стаття 161

Речі і документи, до яких заборонено доступ

1. Речами і документами, до яких заборонено доступ, є:

1. листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клі­єнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв 'язку з наданням правової допомоги;

2. об 'єкти, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією.

1. Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування при­мусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про ви­дачу іноземній державі (ч. 1 ст. 45 КПК). Адвокат також є представником потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача (ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 63 КПК).

Одним із принципів діяльності адвокатури є принцип конфіденційності (ст. 4 За­кону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). У статті 9 Правил адво­катської етики наголошується на тому, що дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання правової допомоги. Одна із га­рантій адвокатської діяльності полягає в тому, що забороняється втручання у при­ватне спілкування адвокатів зі своїми клієнтами. Тому сторони кримінального про­вадження не мають права звернутися до слідчого судді під час досудового розсліду­вання чи суду під час судового провадження із клопотанням про надання тимчасово­го доступу до: листування або інших форм обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв'язку з надан­ням правової допомоги; об'єктів, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією.

ЄСПЛ поширює свою позицію про неухильне забезпечення спілкування адвоката зі своїм клієнтом на будь-які способи такого спілкування: листування, телефонні роз­мови тощо. Це було підтверджено у справі «Кемпбелл проти Сполученого Королівства» (1991 р.), у якій заявник скаржився, що листи до і від його адвоката були розкриті та перечитані персоналом в'язниці.

Стаття 162

Речі і документи, які містять охоронювану законом таємницю

1. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, на­лежать:

1. інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журна­ліста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

2. відомості, які можуть становити лікарську таємницю;

3. відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій;

4. конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таєм­ницю;

5. відомості, які можуть становити банківську таємницю;

6. особисте листування особи та інші записи особистого характеру;

7. інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання по­слуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо;

8. персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних;

9. державна таємниця.

1. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, нале­жить інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журна­ліста і надана за умови нерозголошення авторства або джерела інформації.

Під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і продовжувані, видання, які виходять під постійною назвою, з періодич­ністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про дер­жавну реєстрацію. Журналістом редакції друкованого засобу масової інформації є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підго­товкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі тру­дових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльніс­тю за її уповноваженням (ч. 1 ст. 1, ст. 25 ЗУ «Про друковані засоби масової інформа­ції (пресу) в Україні»). Журналіст має право на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.

До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать відомості, які можуть становити лікарську таємницю. Визначення лікарської таємни­ці наведено у ст. 40 «Основ законодавства України про охорону здоров'я». Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов' язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відо­мості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій. Під нотарі­альною таємницею слід розуміти сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо (ст. 8 ЗУ «Про нотаріат»).

До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належить конфіденційна інформація, у тому числі така, що містить комерційну таємницю. Ко­мерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в ці­лому чи у певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якої вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим об­ставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контр­олює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці (ст. 505 ЦК). Комерційна таємниця є одним з об'єктів інтелектуальної власності.

До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать відомості, які можуть становити банківську таємницю. Банківською таємницею є ін­формація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при на­дані послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шко­ди клієнту. Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про стан рахунків клієн­тів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у НБУ; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово- економічний стан клієнтів; 4) систему охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інфор­мація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації (ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»).

До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать особисте листування особи та інші записи особистого характеру. Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю. Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонден­ції. Листи, телеграми тощо є власністю адресата (ч. 1 ст. 303, ч. 1 ст. 306 ЦК). Під особистим листуванням слід розуміти приватну кореспонденцію, яка передається поштовим зв'язком (листи звичайні, заказні, цінні, поштові перекази, телеграми, інші відправлення) або електронною поштою через комп'ютер.

До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належить інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.

Оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснен­ня телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекому­нікаційних мереж. Провайдер - це також суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку. Абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який їх отримує на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі. Телекомунікаційна послуга - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомінікацій, спрямо­ваний на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій (ст. 1 Закону «Про телекомунікації»).

Оператори, провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відпові­дальність за схоронність відомостей щодо споживачів, отриманих при укладанні до­говору, наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі послуг, їх тривалості, зміс­ту, маршрутів передавання тощо.

До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать персональні дані особи, що знаходяться в її особистому володінні або в базі персо­нальних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована. База персональних даних - іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних. Володілець бази персональних даних - фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних у цій базі даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не ви­значено законом (ст. 2 ЗУ «Про захист персональних даних»).

До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, також належить державна таємниця. Відомості, що становлять державну таємницю, - це інформація у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, держав­ної безпеки і охорони правопорядку, розголошення якої може завдати шкоди націо­нальній безпеці України і яку рішенням державних експертів з питань таємниць ви­знано державною таємницею та включено до Зводу відомостей, що становлять дер­жавну таємницю. Конкретні види інформації, яка належить до державної таємниці, перелічені у ст. 1 ЗУ «Про державну таємницю». Ними є інформація у сфері: 1) обо­рони; 2) економіки, науки і техніки; 3) зовнішніх відносин; 4) державної безпеки та охорони правопорядку.

Стаття 163

Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів

1. Після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, за винятком випадку, встановленого частиною другою цієї статті.

2. Якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, до­веде наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.

3. У повістці про судовий виклик, що слідчий суддя, суд надсилає особі, у володін­ні якої знаходяться речі і документи, зазначається про обов'язок збереження речей і документів у тому вигляді, який вони мають на момент отримання судового ви­клику.

4. Слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримінального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Неприбут­тя за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.

5. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи:

   1. перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

   2. самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв 'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;

3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охо- ронювану законом таємницю.

6. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п 'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, не може надаватися осо­бі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону.

7. Слідчий суддя, суд в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і доку­ментів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і до­кументів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

1. Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів подається до місце­вого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Після надходження до суду клопотання воно підлягає обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється праців­никами апарату відповідного суду в день його надходження. Визначення судді для розгляду слідчим суддею або судом клопотання про тимчасовий доступ до речей і до­кументів здійснюється цією системою під час його реєстрації.

2. Існує два порядки розгляду слідчим суддею, судом клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів.

3. Перший полягає у тому, що після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи. У повістці про судовий виклик, що слідчий суддя, суд надсилає особі, у володінні якої знаходяться речі і документи, зазначається про обов'язок збереження речей і документів у тому вигляді, в якому вони перебува­ють на момент отримання судового виклику. Слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини непри­буття не є перешкодою для розгляду клопотання.

Другий порядок застосовується, якщо сторона, яка звернулася з клопотанням, до­веде наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищен­ня речей чи документів. У такому випадку клопотання розглядається слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.

4. Під час судового розгляду сторона, яка звернулася з клопотанням, має довести наявність достатніх підстав вважати, що речі або документи, про тимчасовий доступ до яких надійшло подання: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відпо­відної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими реча­ми і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотан­ня, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю. Сторона повинна також довести можливість вико­ристання як доказів відомостей, що містяться у речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

5. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів тільки у тому випадку, коли сторона кримінального провадження, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе наявність таких обставин. Під час розгляду питання про застосування цього заходу забезпечення кримінального про­вадження сторони повинні надати слідчому судді, суду докази обставин, на які по­силаються.

Якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи до­кументів або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів, слідчий суддя, суд в ухвалі про надання доступу до речей і доку­ментів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і доку­ментів.

6. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя, суд зобов'язаний враховувати можливість без застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судово­го розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Стаття 164

Ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів

1. В ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено:

1. прізвище, ім'я та по батькові особи, якій надається право тимчасового до­ступу до речей і документів;

2. дата постановлення ухвали;

3. положення закону, на підставі якого постановлено ухвалу;

4. прізвище, ім 'я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної осо­би, які мають надати тимчасовий доступ до речей і документів;

5. назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ;

6. розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і докумен­тів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і до­кументи, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом;

7. строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постанов- лення ухвали;

8) положення закону, які передбачають наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду.

1. Ухвала слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів скла­дається з вступної, мотивувальної та резолютивної частини.

У вступній частині ухвали має бути зазначено, який слідчий суддя, суд, де, коли, за участю яких суб'єктів кримінальної процесуальної діяльності розглянув клопотан­ня сторони про тимчасовий доступ до речей та документів.

У мотивувальній частині ухвали викладається мотивування рішення слідчого судді, суду. Обґрунтовується, пояснюється, чому стороні надається право тимчасово­го доступу до речей і документів, на яких доказах слідчий суддя, суд ґрунтував свої міркування і висновки.

У резолютивній частині ухвали міститься конкретне формулювання рішення, яке приймає слідчий суддя, суд. Це рішення має ґрунтуватися на положеннях мотивуваль­ної частини ухвали, логічно випливати з неї. Резолютивна частина ухвали повинна бути викладена чітко і ясно, щоб при її виконанні не виникало сумнівів щодо речей і документів, до яких надається доступ. У цій частині ухвали повинно міститися рі­шення слідчого судді, суду надати тимчасовий доступ до речей і документів зазна­ченій в ухвалі особі та надати їй можливість їх вилучити. Наприкінці ухвали вказу­ється, що у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів, слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів, має право постановити ухвалу про проведен­ня обшуку з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів. Має бути вказано, також, що ухвала залишається в силі протягом одного місяця з дня її поста- новлення.

Ухвала слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів склада­ється у двох примірниках. Зазначеній в ухвалі слідчого судді, суду особі вручається оригінал ухвали та її копія. Другий примірник ухвали залишається у судовій справі.

Стаття 165

Виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів

1. Особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов 'язана надати тимча­совий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду.

2. Зазначена в ухвалі слідчого судді, суду особа зобов 'язана пред 'явити особі, яка зазначена в ухвалі як володілець речей і документів, оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та вручити її копію.

3. Особа, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, зобов'язана залишити володільцю речей і документів опис речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду.

4. На вимогу володільця особою, яка пред 'являєухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має бути залишено копію вилучених документів. Копії вилучених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред 'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів.

1. Оскільки ухвала слідчого судді, суду є обов'язковою для виконання всіма під­приємствами, установами і організаціями, службовими особами і громадянами, ніякі обставини не можуть бути поважними для відмови пред' явити або добровільно ви­дати речі, документи, які вимагає уповноважена особа. Якщо володілець відмовляєть­ся виконати ухвалу слідчого судді, суду про надання доступу до речей та документів, йому роз' яснюється, що це спричиняє для нього негативні правові наслідки у вигляді проведення за судовим рішенням обшуку з метою відшукання та вилучення зазна­чених речей і документів.

2. Перед проведенням цієї процесуальної дії особа, якій надано дозвіл на тимча­совий доступ до речей і документів, пред' являє їх володільцю оригінал ухвали суду, вручає її копію та пропонує надати до них доступ. Пред'явлення ухвали володільцю речі та документу гарантує його право знати, хто і на яких підставах проводить про­цесуальну дію. Факт пред'явлення ухвали слідчого судді, суду, вручення її копії за­свідчується підписом володільця на оригіналі цього судового рішення.

3. Якщо речі та документи вилучаються, складається їх опис, який вручається володільцю. В описі вилучених речей зазначається їх назва, кількість, міра, вага, ма­теріал, з якого вони виготовлені, та індивідуальні ознаки. В описі вилучених докумен­тів вказується їх назва та зміст. Копія опису вилучених речей та документів, складена слідчим, долучається до кримінального провадження.

4. Уповноважена особа, яка провадить процесуальну дію, зобов'язана залишити на вимогу володільця копію вилучених документів. Копії вилучених документів ви­готовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця за його згодою або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів. У разі неможливості виготов­лення копій вилучених документів слідчий вносить до протоколу процесуальної дії запис про вимогу володільця надати їх копії. Вони виготовляються негайно після по­яви такої можливості та вручаються володільцю вилучених документів.

Стаття 166

Наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів

1. Уразі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою від­шукання та вилучення зазначених речей і документів.

2. У разі якщо дозвіл на проведення обшуку надано за клопотанням сторони за­хисту, слідчий суддя, суд доручає забезпечення його проведення слідчому, прокурору або органу внутрішніх справ за місцем проведення цих дій. Проведення обшуку здій­снюється за участю особи, за клопотанням якої надано дозвіл на його проведення, згідно з положеннями цього Кодексу.

1. Ухвала слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів на­бирає законної сили з моменту її оголошення. Вона є обов'язковою для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів застосо­вується кримінально-процесуальна санкція. Слідчий суддя, суд за клопотанням сто­рони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів. Така ухвала повинна відповідати вимогам, встановленим ст. 235 КПК.

2. Якщо дозвіл на проведення обшуку надано за клопотанням сторони захисту, слідчий суддя, суд мотивованою ухвалою доручає його проведення слідчому, проку­рору або органу внутрішніх справ за місцем проведення цих дій. Обшук проводиться за участю особи, яка звернулася з клопотанням про надання дозволу на його прове­дення.