Глава 19

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Стаття 214

Початок досудового розслідування

1. Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного ви­явлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов 'язаний внести відповідні відомості до Єдино­го реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здій­снюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

2. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, органом, що здійснює контроль за додержанням подат­кового законодавства.

3. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до вне­сення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється не­гайно після завершення огляду. Уразі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслі­дування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості.

4. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та ре­єстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов 'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

5. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:

   1. дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення криміналь­ного правопорушення;

   2. прізвище, ім 'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;

   3. інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

   4. короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;

   5. попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

   6. прізвище, ім 'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;

   7. інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових роз­слідувань.

У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата вне­сення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

6. Слідчий невідкладно у письмовій формі повідомляє прокурора про початок до­судового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомос­ті, передбачені частиною п'ятою цієї статті.

7. Якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов'язаний невідкладно, але не пізніше наступ­ного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

1. Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчу­ється закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинуваль­ного акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховно­го характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК).

Однією зі сторін, які реалізують завдання кримінального судочинства, є слідчий, який у своїй професійній діяльності застосовує положення кримінального процесу­ального законодавства.

Слідчий - службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК, здійсню­вати досудове розслідування кримінальних правопорушень (п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК).

Ключовою стороною кримінального провадження також виступає прокурор, яким згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК є Генеральний прокурор України, перший заступник, за­ступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, проку­рори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, від­ділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених КПК.

Слідчий, прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до вимог КПК, по­чинаючи з моменту надходження інформації від заявника до органу державної влади, що фактично і є передумовою для початку досудового розслідування. Ця інформація подається у вигляді заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушен­ня, як в усній формі (викладена громадянином і оформлена в письмовій формі поса­довою особою), так і письмово (надіслана поштою або передана громадянином до відповідного органу, установи особисто).

Якщо особа безпосередньо звертається до слідчого, прокурора або іншої службо­вої особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримі­нальні правопорушення - приймається заява про вчинене кримінальне правопорушен­ня або складається протокол прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Подання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення регламентується КПК, ЗУ «Про звернення громадян» та відомчими наказами правоохоронних органів.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про звернення громадян», заява - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодав­ством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм влас­ності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Із заявою чи повідомленням може звернутися як заявник, так і потерпілий. Заяв­ником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого роз­почати досудове розслідування, і не є потерпілим (ст. 60 КПК України).

Потерпілим, згідно ст. 55 КПК України є фізична особа, якій кримінальним право­порушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кри­мінального правопорушення. Потерпілому вручається пам'ятка про його процесуаль­ні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального право­порушення (ч. 2 ст. 55 КПК України). Другий екземпляр пам'ятки долучається до матеріалів досудового розслідування із відповідною відміткою про її вручення по­терпілому.

Про прийняття і реєстрацію заяви особа, що її подала, отримує від органу, до якого вона звернулась, документ - довідку про прийняття і реєстрацію заяви (ст. 60 КПК).

Після офіційного прийняття та реєстрації заява (повідомлення) про кримінальне правопорушення передається керівнику органу досудового розслідування. Керівник визначає попередню правову кваліфікацію та працівника, який проводитиме розслі­дування. Така дія процесуально оформляється дорученням про проведення досудово- го розслідування, у якому мають бути зазначені: відомості про слідчого, якому до­ручено провести досудове розслідування; відомості про час та місце його проведення; прізвище, ім'я, по батькові заявника, відомості про інше джерело обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; відомості про керівника органу досудового розслідування, його підпис, ініціали, прізвище.

У КПК передбачено можливість одержання інформації про кримінальне право­порушення не тільки через надходження заяв чи повідомлень, а і шляхом самостій­ного виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Під будь-яким джерелом розуміється виявлення інформації слідчим, прокурором про певне кримінальне право­порушення під час досудового розслідування іншого, співробітниками оперативних підрозділів за результатами проведення заходів, спрямованих на розкриття криміналь­ного правопорушення, надходження інформації з інших органів державної влади під час виконання покладених на них законом обов'язків через засоби масової інформації.

У разі якщо кримінальне правопорушення виявляється безпосередньо працівником правоохоронного органу, складається рапорт із зазначенням відомостей, які становлять зміст ЄРДР. Рапорт передається керівнику органу досудового розслідування, який визначає попередню правову кваліфікацію і доручає слідчому провести досудове роз­слідування.

2. Внесення відомостей до ЄРДР визначає момент початку досудового розсліду­вання. Одержавши від керівника доручення про проведення досудового розслідуван­ня, слідчий відразу, не зволікаючи, повинен внести відомості до ЄРДР..

ЄРДР - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагаль­нення даних, формування звітності та надання відомостей про заяви, повідомлення про кримінальні правопорушення, результати кримінального провадження.

ЄРДР утворено та ведеться відповідно до вимог КПК України з метою забезпечен­ня: єдиного обліку кримінальних правопорушень та прийнятих у них за результатами досудового розслідування рішень; оперативного контролю та нагляду за додержанням законів під час провадження досудового розслідування; організації аналізу стану зло­чинності в державі.

Внесенню до ЄРДР підлягають відомості про: кримінальне правопорушення; при­йняті рішення за кримінальними провадженнями на всіх стадіях досудового розслі­дування; осіб, які вчинили кримінальні правопорушення; результати судового про­вадження.

Реєстрація кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, проводиться за територіальним принципом (адміністративним районом) його вчинення або за визна­ченням прокурора відповідного рівня.

Реєстраторами ЄРДР є: прокурори; слідчі - органів прокуратури, органів внутріш­ніх справ, органів Служби безпеки.

Внесення відомостей реєстратором здійснюється шляхом заповнення реквізитів статистичних карток або автоматичного вибору відповідних даних у довідниках та включення їх до документів первинного обліку: про виявлене кримінальне правопо­рушення - форма 1; про наслідки досудового розслідування кримінального право­порушення - форма 1.1; про заподіяні збитки, результати їх відшкодування та вилу­чення предметів злочинної діяльності - форма 1.2; на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, -форма 2; про рух кримінального провадження форма - 3.

Після внесення відомостей до ЄРДР реєстратором проводиться накладення елек­тронного цифрового підпису. Використання електронного підпису здійснюється від­повідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

У разі виникнення процесуальної необхідності, відомості з ЄРДР надаються у ви­гляді витягу з реєстру. Витяг з ЄРДР- документ, який свідчить про внесення відомос­тей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або про їх відсутність у ньому. Ви­тяги надаються на спеціальних бланках та засвідчуються підписом реєстратора.

3. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою передбачену законом юридичну відпо­відальність. З огляду на те, що жодних відомостей про відповідальність за невнесення, несвоєчасне внесення відомостей до ЄРДР, а також про проведення будь-яких процесу­альних дій до його внесення у кримінальному, адміністративному законодавстві немає, вважається, що дієвим заходом буде притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Єдиною процесуальною дією, яку КПК дозволяє проводити у невідкладних ви­падках до моменту внесення відомостей до ЄРДР, є огляд місця події. Під невідклад­ними випадками розуміється ситуація, за якої зволікання з проведенням огляду місця події може призвести до втрати матеріальних слідів кримінального правопорушення, знарядь та засобів його вчинення, втрати інформації про осіб, що його вчинили.

При виявленні ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, передбачена вимога негайно розпочати до- судове розслідування. Відомості про нього вносяться до ЄРДР при першій можливос­ті. Першою можливістю визнається прибуття морського чи річкового судна до порту на території України.

Відповідно до ст. 520 КПК капітан судна України зобов'язаний негайно провести необхідні процесуальні дії після того, як йому стали відомі обставини вчинення кри­мінального правопорушення. Законом визначений чіткий перелік тих процесуальних дій, які повинні проводитись із їх фіксуванням у відповідних процесуальних докумен­тах, а також із застосуванням технічних засобів фіксування кримінального проваджен­ня (крім випадків, коли таке фіксування неможливе з технічних причин): застосуван­ня заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового вилучен­ня майна (складається протокол) та законного затримання (складається протокол) (п. 1 ч. 2 ст. 520 КПК) на строк, необхідний для доставлення особи на територію України (ч. 1 ст. 522 КПК); проведення слідчих (розшукових) дій у вигляді обшуку житла чи іншого володіння особи (складається протокол) і особистого обшуку без ухвали суду (складається протокол), огляду місця вчинення кримінального правопорушення (скла­дається протокол) (п. 2 ч. 2 ст. 520 КПК).

Визначивши чіткий перелік процесуальних дій, які повинен провести капітан судна, законодавець у новому КПК обмежує його компетенцію у порівнянні з чинним, за яким він мав право проводити дізнання по злочинах.

Капітан судна України зобов' язаний забезпечити доставлення затриманої особи до органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження порту приписки, і повідомити слідчого про факт законного затри­мання рапортом. Керівник органу досудового розслідування доручає продовжити кримінальне провадження слідчому, в якому капітан морського, річкового судна буде залучатись як свідок, і він зобов' язаний надавати пояснення слідчому, прокурору щодо проведених ним процесуальних дій.

3. Законом передбачено обов' язок слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, прийняти і зареєструвати їх. Будь-яка відмова не допускається. Очевидно, що у разі виявлення неточностей у змісті заяви чи повідомлення, поданих особисто, завжди можна прийняти інформацію і оформити її протоколом прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення.

4. Перелік відомостей, які вносяться до ЄРДР, чітко визначений у ч. 5 коментова­ної статті. У ЄРДР автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюєть­ся номер кримінального провадження.

Номер кримінального провадження складається із таких реквізитів: код органу, який розпочав досудове розслідування, рік, регіон (залізниця), номер кримінального провадження. Реквізити номера кримінального провадження зберігаються на всіх стадіях досудового розслідування. Кодування регіонів (залізниць) єдині для всіх ор­ганів досудового розслідування.

У разі зазначення у заяві, повідомленні про декілька вчинених кримінальних пра­вопорушень або які були виявлені безпосередньо прокурором, слідчим незалежно від того, коли це кримінальне правопорушення було вчинено, а також установлені чи не встановлені особи, які його вчинили, відомості про них заносяться до статистичних карток окремо за кожним правопорушенням.

На виявлене під час досудового розслідування кримінальне правопорушення в рамках одного кримінального провадження слідчий заносить відомості до статис­тичної картки форми 1 про джерело, з якого виявлено кримінальне правопорушення та відомості про кримінальне правопорушення. При цьому новий номер криміналь­ному провадженню не присвоюється, а вибирається реквізит «2=2».

3. Отримавши відповідні матеріали, слідчий невідкладно у повідомленні про по­чаток досудового розслідування доводить про це до відома прокурора, зазначаючи підставу початку провадження та інші відомості, передбачені ч. 5 коментованої стат­ті. Також, відповідно до ст. 111 КПК України, слідчий направляє повідомлення заяв­нику та потерпілому про початок досудового розслідування. Однак, перш ніж напра­вити повідомлення потерпілому, він повинен набути свого процесуального статусу шляхом подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.

4. Якщо відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесені прокурором, він зобов'язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування. Передача матеріалів оформляєть­ся супровідним листом на ім'я керівника органу досудового розслідування та дору­ченням про проведення досудового розслідування.

Стаття 215

Досудове розслідування злочинів і кримінальних проступків

1. Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому цим Кодексом.

1. Досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється роз­слідування злочинів (п. 6 ч. 1 ст. 3 КПК).

Відповідно до ст. 11 КК злочином визнається суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Досудове розслідування злочинів здійснюється згідно із загальними правилами такого розслідування, зокрема, положеннями глав 20-24 КПК України. Основними суб'єктами здійснення кримінального провадження виступають слідчий та прокурор, які наділені за КПК відповідними повноваженнями, закріпленими у статтях 40 та 36 відповідно.

Під час досудового розслідування злочинів більшість слідчих (розшукових) і не­гласних слідчих (розшукових) дій проводяться особисто слідчим або ж за його ініці­ативою. Хоча п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК передбачено повноваження прокурора в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, перед­баченому КПК.

Слідчий та прокурор наділені правом надання доручень співробітникам оператив­них підрозділів на проведення слідчих (розшукових) дій. У частині 2 ст. 41 КПК ви­значено порядок виконання доручень слідчого співробітником оперативного підроз­ділу. Зокрема, останній набуває повноважень слідчого з метою реалізації визначених у дорученні заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КПК при досудовому розслідуванні кримінальних про­ступків повноваження слідчого можуть здійснюватись співробітниками інших підроз­ділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. Досудове розслідування кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК, зокрема положеннями гл. 25 «Особливості досудового розслі­дування кримінальних проступків» (стаття 298-302 КПК).

Основною відмінністю кримінального провадження за злочинах та кримінальних проступках є форма його здійснення - досудове слідство чи дізнання відповідно.

Дізнання - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків (п. 4 ч. 1 ст. 3 КПК). Підставою для початку досудового провадження за кримінальним проступком є внесення відомостей до ЄРДР керівником органу досудового розслідування.

Під дізнанням розуміється заснована на законі правозастосовна діяльність, спря­мована на виявлення, попередження, запобігання та розслідування кримінальних правопорушень, забезпечення вирішення завдань кримінального судочинства. Функ­ція дізнання передбачена сьогодні і чинним КПК України. Порівняно з ним нововве­дення полягають у можливості, наприклад, співробітників оперативних підрозділів під час досудового розслідування кримінальних проступків користуватися повнова­женнями слідчого органу досудового розслідування. Ці положення закріплені у ч. 3 ст. 38 КПК України.

Процедура надходження матеріалів до співробітників оперативних підрозділів аналогічна процесу реагування на заяви і повідомлення про злочини. Керівник орга­ну досудового розслідування вивчає інформацію, що надійшла до нього, визначає правову кваліфікацію кримінального проступку із посиланням на статтю закону України про кримінальні проступки та доручає проведення розслідування слідчому або співробітнику оперативного підрозділу.

Сам процес досудового розслідування кримінальних проступків реалізується від­повідно до загальних правил кримінального провадження, про що зазначається у ст. 298 КПК України.

Питання, пов'язані із визначенням кримінальних проступків, будуть передбачені у спеціальному законі України про кримінальні проступки. Планується, що кримі­нальним проступком визнаватиметься передбачене відповідним законом діяння (дія або бездіяльність), що не містить великої суспільної небезпеки, вчинене осудною особою, яка досягла на момент вчинення проступку шістнадцятирічного віку, та за яке не передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

З урахуванням цього до категорії кримінальних проступків слід віднести:

• окремі діяння, які за КК України належать до злочинів невеликої тяжкості і, від­повідно до політики гуманізації кримінального законодавства, будуть визнані законо­давцем такими, що не мають значного ступеня суспільної небезпеки (аналіз КК України дозволяє дійти висновку, що кримінальними проступками може бути визна­но більше третини передбачених у ньому злочинів);

• передбачені КУпАП діяння, які мають судову юрисдикцію і не є управлінськими (адміністративними) за своєю суттю. З огляду на це немає підстав визнавати адміні­стративними такі проступки, не пов'язані зі сферою публічного адміністрування, як дрібне викрадення чужого майна (ст. 51), порушення прав на об'єкт права інтелекту­альної власності (ст. 51²), дрібне хуліганство (ст. 173) тощо. Ці проступки за юридич­ною природою не є адміністративними, оскільки відносини, що охороняються зазна­ченими вище нормами, не стосуються державного управління або місцевого само­врядування;

• окремі діяння, передбачені МК України, зокрема: переміщення або дії, спря­мовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України поза митним контролем (ст. 351); переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю (ст. 352).

Відмінності досудового розслідування злочинів та кримінальних проступків ви­являються у процесуальних заборонах та обмеженнях під час здійснення дізнання. Зокрема:

• строк проведення дізнання обмежено одним місяцем, на відміну від двох у до- судовому слідстві (ст. 219 КПК);

• під час проведення дізнання не допускається застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою (ст. 299 КПК);

• під час досудового розслідування злочинів дозволяється виконувати всі слід­чі (розшукові) дії, передбачені КПК, у тому числі й проводити негласні (ст. 300 КПК). Під час дізнання за кримінальними проступками проведення останніх за­боронено;

• відповідальність за вчинення кримінального проступку не має наслідком суди­мість;

• під час дізнання за кримінальними проступками КПК передбачена можливість розгляду обвинувального акта у спрощеному порядку (статті 302, 381, 382).

Стаття 216

Підслідність

1. Слідчі органів внутрішніх справ здійснюють досудове розслідування криміналь­них правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

2. Слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування злочинів, пе­редбачених статтями 109, 110, 111, 112, 113, 114, 201, 258, 2581, 2582, 2583, 2584, 2585, 261, 2651, 305, 328, 329, 330, 332, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України.

Якщо під час розслідування злочинів, передбачених статтями 328, 329, 422 Кримінального кодексу України будуть встановлені злочини, передбачені стат­тями 364, 365, 366, 367, 423, 424, 425, 426 Кримінального кодексу України, вчине­ні особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов 'язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів безпеки.

3. Слідчі органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 204, 209, 212, 2121, 216, 219 Кримінального кодексу України.

Якщо під час розслідування зазначених злочинів будуть встановлені злочи­ни, передбачені статтями 192, 200, 205, 222, 2221, 358 Кримінального кодексу України, вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

4. Слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розсліду­вання кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну службу», особами, посади яких віднесено до 1-3 категорій посад, суддями та працівниками правоохоронних органів.

5. У кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 2091, 384, 385, 386, 387, 388, 396 Кримінального кодексу України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, до підслідності якого від­носиться злочин, у зв 'язку з яким почато досудове розслідування.

Якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов 'язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідуван­ня, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досу- дове розслідування, то у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме про­вадження прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, своєю по­становою визначає підслідність всіх цих злочинів.

слідчий підрозділ, компетентний здійснювати дізнання та досудове слідство за кри­мінальними правопорушеннями.

У теорії кримінального процесу виокремлюють п'ять видів підслідності: пред­метну, альтернативну, персональну, територіальну та за зв'язком справ.

У новому КПК відсутня альтернативна підслідність. Тобто положення про те, що досудове розслідування провадиться тим органом досудового розслідування, який виявив кримінальне правопорушення, втратило своє значення.

Натомість інші чотири види підслідності кримінальних правопорушень знайшли своє відображення у КПК.

2. Предметна підслідність, залежно від характеру кримінальних правопорушень і їх кваліфікації, розмежовується компетенцією органів досудового розслідування. Так, у ч. 2 статті, що коментується, визначений чіткий перелік статей КК, підслідних слідчим органів безпеки.

3. За персональною підслідністю обов'язок проведення досудового розслідування покладається на слідчий підрозділ залежно від суб'єкта кримінального правопору­шення. За цим принципом слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими осо­бами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про державну службу», особами, посади яких віднесено до 1—3-ї категорії посад, суддями та працівниками правоохоронних органів.

4. Підслідність за зв'язком справ застосовується у випадках тісного взаємозв'язку різних кримінальних правопорушень і часто має місце, коли різні кримінальні право­порушення об'єднані одним умислом, місцем і часом їх вчинення. Наприклад, у кри­мінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 209^I, 384, 385, 386, 387, 388, 396 КК, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, до під­слідності якого належить кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким почато до- судове розслідування.

5. Територіальна підслідність визначає, слідчий якого адміністративного району (області) повинен провести досудове розслідування. Відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Якщо місце вчинення злочину невідоме, а також з метою забезпечення ефектив­ності розслідування досудове розслідування може проводитися за місцем виявлення ознак кримінального правопорушення, місцем перебування більшості свідків або підозрюваного. Суперечки про підслідність вирішуються відповідним прокурором у межах його компетенції.

Ще одним способом визначення органу досудового розслідування, який здійсню­ватиме провадження за кримінальним правопорушенням, є визначення прокурором підслідності особисто. Так, у ч. 5 коментованої статті зазначається, що якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочи­нами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не під­слідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розсліду­вання, то у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження про­курор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, своєю постановою визна­чає підслідність всіх цих злочинів.

Незалежно від того, який орган повинен провести досудове розслідування кримі­нальних правопорушень, не допускається відмова у занесенні інформації до ЄРДР. При надходженні інформації про кримінальне правопорушення, яке не підслідне цьому органу досудового розслідування, вона вноситься до ЄРДР, після чого направ­ляється повідомлення прокурору, який, своєю постановою про визначення територі­альної підслідності, передає матеріали до іншого органу, якому підслідне правопору­шення.

Стаття 217

Об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування

1. У разі необхідності в одному провадженні можуть бути об 'єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримі­нального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

2. Не можуть бути об 'єднані в одне провадження матеріали досудових розсліду­вань щодо кримінального проступку та щодо злочину.

3. Уразі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кіль­кох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

4. Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме про­вадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

5. Рішення про об 'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування при­ймається прокурором.

6. Рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування не може бути оскаржене.

об'єднання матеріалів досудових розслідувань з обґрунтуванням доцільності такого об'єднання.

Процесуально об'єднання матеріалів досудового розслідування оформляється відпо­відною постановою прокурора. У постанові про об'єднання матеріалів досудових роз­слідувань зазначається про: прокурора, який вивчає матеріали досудових розслідувань; короткий виклад обставин про матеріали кримінальних проваджень, які розслідуються слідчими різних органів досудового розслідування стосовно однієї (одних) і тієї ж особи за вчинення декількох кримінальних правопорушень або декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення; обґрунтування доцільності об'єднання матеріалів в одному провадженні; у резолютивній частині зазначається вимога про об'єднання матеріалів досудових розслідувань, а також доручення конкретному слідчому провести досудове розслідування в об'єднаному кримінальному провадженні.

Якщо є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються досудові розслідування і по яких не встановлено підозрюваних, вчине­ні однією особою (особами), вони можуть бути об' єднані в одному кримінальному провадженні. Це можливо за умови виявлення слідів, знарядь, засобів вчинення кри­мінального правопорушення, ідентифікаційні ознаки яких є тотожними.

Таке об'єднання сприяє всебічності дослідження всіх обставин вчинення кримі­нального правопорушення, які підлягають доказуванню, встановленню об'єктивної істини, процесуальній економії та забезпеченню можливого примирення сторін і при­йняття справедливого рішення.

Відомості про об'єднання матеріалів досудових розслідувань заносяться проку­рором до ЄРДР.

2. Не можуть бути об'єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та злочину. Це пов'язано з тим, що досудове розслі­дування по кожному з них має свої особливості, проводиться відповідно у формі ді­знання та досудового слідства, законодавець відводить різні строки кримінального провадження, обмеження щодо можливості застосування заходів забезпечення кри­мінального провадження під час розслідування кримінальних проступків порівняно з розслідуванням злочинів, а також передбачає настання різних наслідків.

3. Виділення матеріалів досудового розслідування - це кримінально-процесуаль­не рішення, яке приймається прокурором під час дізнання чи досудового слідства, і полягає у проведенні необхідних процесуальних дій у межах різних кримінальних проваджень, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних право­порушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримі­нальних правопорушень.

У разі виявлення слідчим процесуальної необхідності у виділенні матеріалів до- судового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопору­шень, в окреме кримінальне провадження, він вносить клопотання про виділення матеріалів досудового розслідування на розгляд прокурору.

2. Закон забороняє виділення в окреме провадження матеріалів досудового роз­слідування у випадку, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового роз­слідування та судового розгляду. Оскільки рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається виключно прокурором, саме на нього покладається обов'язок вирішити питання про те, чи може негативно позна­читися на повноті досудового розслідування та судового розгляду таке об'єднання чи виділення матеріалів.

3. Рішення про виділення матеріалів досудового розслідування приймається про­курором у вигляді відповідної постанови, в якій зазначається про: прокурора, який вивчає матеріали досудових розслідувань; короткий виклад обставин кримінального провадження, розслідування за яким здійснюється стосовно декількох осіб, підозрю­ваних у вчиненні одного (одних) кримінального правопорушення; обґрунтування необхідності виділення матеріалів в окреме провадження; у резолютивній частині зазначається вимога про виділення матеріалів досудового розслідування, а також до­ручення конкретному слідчому провести досудове розслідування.

Відомості про виділення матеріалів досудового розслідування заносяться проку­рором до ЄРДР.

2. Законодавець у ч. 6 ст. 217 КПК акцентує увагу на тому, що не може бути оскар­жене рішення прокурора про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслі­дування. Можливість оскарження також не передбачена ч. 1 ст. 303.

Стаття 218.

Місце проведення досудового розслідування

1. Досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслі­дування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального право­порушення.

2. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про об­ставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування яко­го не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

3. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено за межами України, місце проведення досудового розслідування визначає відповідний прокурор з урахуванням місця виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості свідків, місця закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків тощо.

4. На початку розслідування слідчий перевіряє наявність вже розпочатих досу- довихрозслідувань щодо того ж кримінального правопорушення.

У разі якщо буде встановлено, що іншим слідчим органу досудового розслідуван­ня або слідчим іншого органу досудового розслідування розпочато кримінальне про­вадження щодо того ж кримінального правопорушення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні у нього матеріали та відомості, повідо­мляє про це прокурора, потерпілого або заявника та вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

5. Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.

6. Слідчий, прокурор має право провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слід­чі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу до­судового розслідування, або своєю постановою доручити їх проведення такому орга­ну досудового розслідування, який зобов 'язаний її виконати.

1. При визначенні місця провадження досудового розслідування застосовується правило територіальної підслідності, яким визначається, слідчий якого адміністра­тивного району (області) повинен провести досудове розслідування. Відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

2. З метою уникнення затягування процесу досудового розслідування, яке мало місце через необґрунтоване надсилання однієї і тієї ж заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, законодавець у ст. 214 КПК передбачає обов'язок слідчого своєчасно внести відомості про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесено до його компетенції, до ЄРДР та розпочати прове­дення досудового розслідування - провести всі можливі та необхідні слідчі дії до моменту, доки прокурор не визначить іншу підслідність (ч. 2 ст. 218 КПК).

Про початок досудового розслідування кримінальних правопорушень, які слідчо­му не підслідні, останній доводить до відома прокурора у повідомленні про початок досудового розслідування. Ознайомившись зі змістом повідомлення та виявивши факт розслідування слідчим кримінального правопорушення, яке не віднесено до його під­слідності, прокурор виносить постанову про визначення територіальної підслідності, в якій зазначає відомості про: обставини кримінального провадження; орган досудо- вого розслідування, якому відповідно до ст. 216 КПК підслідне розслідування даного кримінального правопорушення; місце проведення досудового розслідування та слідчий підрозділ, уповноважений здійснити кримінальне провадження. Відомості, зазначені у постанові прокурора про визначення територіальної підслідності, зано­сяться до ЄРДР.

3. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме, обов'язок ви­значення місця проведення досудового розслідування покладається на прокурора. Дане положення є новим порівняно з КПК 1960 р. У зв'язку з цим слідчий повинен внести відомості до ЄРДР і відразу направити прокурору повідомлення про початок досудового розслідування, в якому зазначити відомості, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України. Одержавши дане повідомлення, прокурор, який здійснює нагляд за додер­жанням законів під час проведення даного досудового розслідування, визначає слід­чого органу та місце його проведення. При цьому він повинен враховувати місце виявлення ознак кримінального правопорушення, місце перебування підозрюваного чи більшості свідків, місце закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків.

4. Слідчий повинен перевірити на початку розслідування наявність вже розпочатих проваджень щодо того ж кримінального правопорушення. Для цього слідчий вносить інформацію до ЄРДР і перевіряє наявність або відсутність відомостей про розпочаті кримінальні провадження щодо вчинення конкретного кримінального правопорушен­ня. У разі виявлення, що іншим слідчим органу досудового розслідування вже розпо­чато кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопорушення, слідчий, що його виявив, надсилає супровідним листом іншому слідчому, який здійснює до- судове розслідування, наявні у нього матеріали і відомості. Про передачу повідомля­ється прокурор, шляхом надсилання йому повідомлення про передачу матеріалів кримінального провадження іншому слідчому органу досудового розслідування. Слідчий, який передає наявні у нього матеріали кримінального провадження, повинен внести відповідні відомості до ЄРДР, та у порядку, передбаченому ст. 111 КПК, по­відомити потерпілого чи заявника про передачу матеріалів іншому слідчому, а інший слідчий вносить інформацію до ЄРДР про те, що прийняв до свого провадження наді­слане йому кримінальне провадження.

5. У разі виникнення спорів про підслідність вони вирішуються керівником органу прокуратури вищого рівня (ч. 5 ст. 218 КПК). Прокурор має право визначити територі­альну підслідність після того, як одержить від слідчого повідомлення про початок до- судового розслідування, доручивши іншому слідчому здійснити провадження за кримі­нальним правопорушенням. Якщо слідчий, визначений прокурором, не згоден із його рішенням, він має право оскаржити його у порядку, передбаченому § 3 гл. 26 КПК (статті 311-313 КПК). Так скарга слідчого на постанову прокурора про визначення під­слідності повинна подаватись у письмовій формі не пізніше трьох днів з моменту її винесення (ч. 1 ст. 312 КПК) до прокуратури вищого рівня (ч. 2 ст. 312 КПК).

Рішення службової особи органу прокуратури вищого рівня є остаточним і не підлягає подальшому оскарженню (ч. 4 ст. 313 КПК).

6. Частина 6 ст. 218 КПК передбачає право слідчого, прокурора провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, в межах її адміністративно- територіальних меж, а також керуючись правилами предметної та персональної під­слідності. Слідчий, прокурор може доручити проведення процесуальних дій іншому органу досудового розслідування, якщо вважає, що це не зашкодить всебічному, по­вному і неупередженому дослідженню обставин кримінального провадження.

Для цього слідчий або прокурор виносить постанову про проведення процесуаль­них дій на іншій території, в якій зазначає відомості про: обставини, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування, у тому числі: причини, з яких виникла необхідність у проведенні низки слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування; у резолютивній частині визначається орган досудового розслідування, якому доручається провести слідчі (розшукові) та неглас­ні слідчі (розшукові) дії, із зазначенням обставин, що підлягають встановленню (пере­лік питань, які необхідно з'ясувати), а також вказується строк виконання доручення.

Матеріали про проведення процесуальних дій на іншій території, з метою забез­печення оперативного реагування на них, можуть направлятись факсимільним зв'язком. Не виключається також можливість направлення матеріалів поштою.

За невиконання постанови слідчого відповідальна посадова особа органу досудо- вого розслідування притягається до дисциплінарної відповідальності. Ігнорування вимоги прокурора про проведення процесуальних дій на іншій території тягне за со­бою настання кримінальної відповідальності.

Стаття 219

Строки досудового розслідування

1. Досудове розслідування повинно бути закінчено:

   1. протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримі­нального проступку;

   2. протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

2. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, перед­баченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудо­вого розслідування не може перевищувати:

   1. двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

   2. шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невели­кої або середньої тяжкості;

   3. дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

3. Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримі­нального провадження не включається у строки, передбачені цією статтею.

1. Процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього проку­рором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники криміналь­ного провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Строки, встановлені КПК, обчислюються годинами, днями і місяцями.

Кримінальні проступки та злочини розмежовуються не тільки за нормативно-пра­вовими актами, як-от закон про кримінальні проступки та КК, а також КПК виділяє різні хронологічні межі для здійснення досудового розслідування по них.

Кримінальні проступки, маючи меншу суспільну небезпеку, потребують менших затрат часу для проведення досудового розслідування (дізнання). У зв'язку з цим за­гальний термін провадження дізнання за кримінальних проступках становить один місяць. Якщо у цей строк унаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове розслідування кримінального проступку, він може бути продовжений до двох місяців районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором (ч. 1 ст. 294 КПК).

Строк досудового розслідування кримінальних проступків може бути зменшений, якщо обвинувальний акт направлений у спрощеному провадженні до суду. Відповід­но до ст. 381 КПК України обвинувальний акт щодо вчинення кримінального про­ступку розглядається без проведення судового розгляду за відсутності учасників су­дового провадження, якщо обвинувачений, що був представлений захисником, безза­перечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден із розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду.

Строки досудового розслідування обчислюються з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку чи злочину.

2. Загальний строк досудового слідства, порівняно з чинним КПК України, зали­шився той же - два місяці. Передбачено можливість його продовження до трьох, шести, дванадцяти місяців. Умовою для продовження строку досудового слідства є складність кримінального провадження. Так, продовження строку до трьох, шести, дванадцяти місяців обумовлюється відповідно складністю, особливою складністю та винятковою складністю кримінального провадження. Особлива складність визнача­ється категорією розслідуваного злочину - невеликої чи середньої тяжкості, тоді як під винятковою складністю розуміється здійснення досудового розслідування тяжких чи особливо тяжких злочинів.

Строки досудового розслідування закінчуються з моменту, коли прокурором буде прийнято одне з рішень, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК: закрити кримінальне прова­дження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про за­стосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

До строків досудового розслідування входять строки відкриття матеріалів кримі­нального провадження сторонам кримінального провадження. Відповідно до ч. 10 ст. 290 КПК України у разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких нада­но доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з ура­хуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов' язаний встано­вити строк для ознайомлення.

Порядок продовження строку досудового розслідування регламентується статтями 294-297 КПК України, де передбачені вимоги до складання клопотання слідчого чи прокурора про продовження строку досудового розслідування, процесуальні затрати часу на його розгляд компетентними органами чи посадовими особами, можливість задоволення та процедура відмови у задоволенні клопотання.

У разі закінчення загальних строків досудового розслідування, передбачених ч. 2 ст. 219 КПК, прокурор виносить постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК - не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Якщо в подальшому учасником кримінального провадження будуть одержані до­кази, він повинен подати клопотання слідчому судді про поновлення пропущеного строку досудового розслідування з поважних причин. За результатами розгляду кло­потання слідчий суддя, суд виносить ухвалу про поновлення чи відмову в поновленні процесуального строку (ст. 117 КПК України).

2. Якщо після повідомлення особі про підозру досудове розслідування зупинено відповідно до вимог гл. 23 «Зупинення досудового розслідування» (статті 280-282 КПК), строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кри­мінального провадження не включається у строки досудового розслідування, перед­бачені цією статтею КПК.

Стаття 220

Розгляд клопотань під час досудового розслідування

1. Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов 'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за на­явності відповідних підстав.

2. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила кло­потання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у випадку неможливості вручення з об 'єктивних причин - надсилається їй.

   1. Клопотання - письмове звернення з проханням про виконання будь-яких про­цесуальних дій у кримінальному провадженні, визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Клопотання може вноситись стороною захисту, потерпілим, його представником чи законним представником. Воно адресується слідчому чи прокурору, який протягом трьох днів, розглянувши клопотання, приймає одне з таких рішень - задовольняє чи відмовляє у задоволенні клопотання.

Підозрюваний (ст. 42 КПК), його законний представник (ст. 44 КПК), захисник (ст. 45 КПК), потерпілий (ст. 55 КПК), його представник чи законний представник (ст. 59 КПК) мають право подавати клопотання з моменту набуття ними свого процесу­ального статусу - прав та обов'язків, передбачених КПК.

2. Якщо клопотання задовольняється, слідчий чи прокурор повинен забезпечити виконання прохання, про яке зазначається у клопотанні особою, що його заявила. Для цього слідчий або прокурор, керуючись статтями 111, 112 КПК, надсилає заінтересо­ваній стороні повідомлення про проведення процесуальної дії або прийняте процесу­альне рішення. У цьому повідомленні зазначаються такі відомості: прізвище та по­сада слідчого, прокурора, слідчого судді, найменування суду, який здійснює повідо­млення; адреса установи, яка здійснює повідомлення, номер телефону чи інших за­собів зв'язку; ім'я (найменування) особи, яка повідомляється, та її адреса; наймену­вання (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється повідомлен­ня; процесуальний статус, в якому перебуває особа, що повідомляється; дата, час та місце проведення процесуальної дії, про яку повідомляється особа; інформація про процесуальну дію (дії), яка буде проведена, або про здійснену процесуальну дію чи прийняте процесуальне рішення, про які повідомляється особа; вказівка щодо необов'язковості участі в процесуальній дії та її проведення без участі особи, яка по­відомляється, в разі її неприбуття; підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик (ст. 112 КПК).

При повній або частковій відмові у задоволенні клопотання слідчий, прокурор складає мотивовану постанову, де аргументує прийняте рішення. Така постанова має бути доведена до відома особи, що зверталась із клопотанням. З цією метою цій осо­бі вручається копія постанови, а у разі неможливості вручення копії з об'єктивних причин - надсилається їй поштою.

Постанова про відмову (часткову відмову) у задоволенні клопотання, винесена слідчим, прокурором, може бути оскаржена слідчому судді (ч. 3 ст. 93 КПК). Загальний порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування передбачений § 1 гл. 26 КПК (стат­ті 303-308). У них передбачено вичерпний перелік процесуальних рішень слідчого, прокурора, на які особа має право подати скаргу протягом десяти днів з моменту прийняття рішення. Якщо ж рішення останніх оформляється постановою, строк по­дання скарги починається з дня отримання особою її копії.

За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи про­курора постановляється ухвала згідно з правилами ст. 307 КПК України. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи про­курора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у за­доволенні скарги.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи безді­яльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

Стаття 221

Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення

1. Слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримі­нальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знахо­диться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

2. Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.

1. З моменту набуття підозрюваним свого процесуального статусу він може ви­користовувати надані йому права за КПК. Так, у п. 14 ч. 3 ст. 42 КПК зазначається, що підозрюваний, за своїм клопотанням, має право ознайомлюватись з матеріалами до- судового розслідування в порядку, передбаченому ст. 221 КПК. Дане процесуальне право надано йому без будь-яких часових обмежень щодо моменту внесення клопо­тання про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, а також без обме­жень стосовно кількості та періодичності ознайомлення. Подача та розгляд клопотань здійснюється слідчому, прокурору у порядку, визначеному ст. 220 КПК. Про задово­лення клопотання підозрюваний повідомляється письмово із зазначенням дати, часу та місця здійснення ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, а також даних посадової особи, яка здійснюватиме цю дію.

У разі відмови у задоволенні клопотання, слідчий, прокурор виносить мотивова­ну постанову, копію якої надсилає підозрюваному, який протягом 10 днів з моменту одержання копії постанови має право оскаржити її слідчому судді.

Інші представники сторони захисту - захисник та законний представник підозрю­ваного, реалізуючи свої процесуальні повноваження, мають право користуватись всіма правами підозрюваного, передбаченими КПК (ч. 5 ст. 44, ч. 4 ст. 46 КПК). Єдина осо­бливість полягає у тому, що тільки після набуття статусу законного представника (по­станова слідчого про залучення законного представника підозрюваного) та захисника (постанова слідчого про залучення захисника) вони зможуть відповідно представляти та захищати інтереси підозрюваного і використовувати передбачені КПК його права.

Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримі­нальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Після прийняття заяви про залучення до провадження як потерпілого та вручення пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілий може використовувати передбачені ст. 56 КПК права, у тому числі із знайомитись з матеріалами, які безпо­середньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення (п. 11 ч. 1 ст. 56 КПК). Порядок подання та розгляду клопотання аналогічний як і для підозрю­ваного в порядку, передбаченому ст. 220 КПК.

Винятком є заборона надання можливості ознайомитись із матеріалами про за­стосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального проваджен­ня може зашкодити досудовому розслідуванню, що визначається на розсуд слідчого, прокурора. Про відмову зазначається у постанові слідчого, прокурора, копія якої надсилається особі, яка заявила клопотання (підозрюваний, законний представник, захисник, потерпілий).

Слідчий, прокурор не може відмовити в ознайомленні з матеріалами, які мають ха­рактер загальнодоступного документу. До них належать матеріали, на підставі яких при­ймалось рішення про правову кваліфікацію кримінального правопорушення, дані, які підтверджують відповідний процесуальний статус у кримінальному провадженні тощо.

2. У частині 2 коментованої статті передбачена можливість особи, яка ознайомлюєть­ся із матеріалами досудового розслідування до його закінчення, робити виписки та копії. На слідчого не покладається обов'язок сприяти у здійсненні учасниками виписок та копій. Однак слідчий не повинен перешкоджати їм у цьому і має надати необхідний час. Учас­ники, які ознайомлюються із матеріалами справи, не мають права виносити їх за межі робочого кабінету слідчого або органу внутрішніх справ чи прокурора (прокуратури). Реалізація даної процедури можлива за рахунок надання слідчим дозволу виготовляти копії шляхом фотографування та сканування матеріалів кримінального провадження.

Стаття 222

Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування

1. Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

2. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відо­мості досудового розслідування, у зв 'язку з участю в ньому, про їх обов 'язок не розголо­шувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

1. Усі учасники кримінального провадження мають знати як свої права й обов'язки, так і бути обізнаними щодо можливої відповідальності за ті чи інші дії. Таємниця досудового розслідування - важлива умова встановлення істини, а в багатьох випадках є передумовою захисту сфери особистого життя людей, які стали учасниками про­цесу. Тому забезпечення нерозголошення даних кримінального провадження є як однією з гарантій встановлення істини, так і захисту прав і свобод людини.

Так, на конституційному рівні, у ст. 32 Основного Закону зазначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбаче­них Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визна­чених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Керуючись положеннями Конституції України, КПК України, у необ­хідних випадках, пов' язаних із таємницею приватного життя осіб, слідчий, прокурор попереджає учасників кримінального провадження, яким стали відомі відомості до- судового розслідування, у зв'язку з участю в ньому , про їх обов'язок не розголошу­вати такі відомості, а також роз'яснює наслідки незаконного їх розголошення.

Інші відомості, крім таємниці приватного життя, які не можна розголошувати, визна­чаються особисто слідчим, прокурором з урахуванням інтересів досудового розслідування.

2. З метою недопущення розголошення відомостей досудового розслідування, слідчий складає протокол попередження про недопустимість розголошення відомос­тей досудового розслідування, у якому зазначає відомості про: правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; процесуальний статус особи, прізвище, ім'я по батькові, дату народження, місце проживання, яка попереджається; характеристику технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, підписи осіб; обставини, за яких особі стали відомі відомості до- судового розслідування; спосіб ознайомлення, зауваження і доповнення учасників процесуальної дії; прізвище, ініціали, підписи осіб, які ознайомлені з недопустимістю розголошення відомостей досудового розслідування.

У статті 387 КК передбачено кримінальну відповідальність за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому за­коном порядку про обов' язок не розголошувати такі дані, а також за розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчинене суддею, прокурором, слідчим, пра­цівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи брала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголо­шені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність.

Про нерозголошення даних досудового розслідування слідчий, прокурор має пра­во попереджати будь-якого учасника кримінального провадження на стадії досудово- го розслідування, якому стали відомі відомості у зв'язку з його участю під час здій­снення останнього.