66 Методики диагностики личностных качеств

Психические свойства личности:тип высшей нервной деятельности, Интересы и склонности, Способности и одаренность, Темперамент, Характер

Тест-опитувальник темпераменту Я. Стреляу, ("Особистісний опитувальник Я. Стреляу ").

Він призначений для діагностики основних властивостей нервової системи - сили процесу збудження/гальмування і рухливості.

В основі опитувальника лежить концепція І. П. Павлова про трьох основних властивості нервової системи: силу слабкості, врівноваженості неврівноваженості, рухливості - інертності.

Комбінації цих властивостей нервової системи визначає тип вищої нервової діяльності. За силою процесу збудження розрізняють сильний чи слабкий тип нервової системи. Сильний тип нервової системи в залежності від переважання процесів збудження або гальмування може бути урівноваженим і неврівноваженим. Сильний урівноважений тип, у свою чергу, підрозділяється на рухливий та інертний.

Опитувальник Я. Стреляу має три діагностичні шкали. Перша шкала спрямована на вимірювання рівня процесів збудження ("В"), друга - на діагностику рівня процесів гальмування ("Т"), третя визначає рівень рухливості нервових процесів ("П"). Всього тестируемому суб'єкту пред'являється 134 питання. Його завдання - відповісти на кожне питання "так", "не знаю", "ні". Відповідати потрібно швидко, не замислюючись. Свої відповіді він повинен позначати на спеціальному реєстраційному бланку. Після отримання відповідей на всі питання можна приступити до обробки результатів. Для цього використовується спеціальний "ключ" (у варіанті "олівець - папір" - це трафарет з прорізами, який накладається на реєстраційний бланк).

Підраховується сума балів за кожною шкалою. Якщо ця сума перевищує 42 балів, вважається, що властивість, на діагностику якого спрямована дана шкала, виражена у тестованого суб'єкта у високому ступені. Інтерпретація результатів проводиться також у руслі теорії Павлова. Так, високий результат за шкалою збудження "В" відображає здатність нервової системи тестованого витримувати інтенсивне і тривале вплив подразників, не демонструючи позамежного гальмування. Індивід, що володіє цією властивістю, здатний інтенсивно реагувати на подразники, зберігати тривалий час високу ефективність діяльності в екстремальних умовах. Високий результат за шкалою гальмування "Т" є свідченням здатності нервової системи індивіда до вироблення гальмівних умовних рефлексів. Такі індивіди можуть блокувати довільні й імпульсивні дії в ситуації заборони діяльності. При високому результаті за шкалою рухливості "П" нервова система характеризується здатністю до швидкої перебудови реакцій при зміні подразника. Такі індивіди не губляться при зіткненні з новими обставинами, вони проявляють готовність до взаємодії з новими об'єктами і явищами.

Інший опитувальник темпераменту - "Опитувальник структури темпераменту В. М. Русалова"(ОСТ). Він призначений для діагностики предметно-діяльнісного і комунікативного аспектів темпераменту. Існують дві форми цього опитувальника: розрахований на дорослих від 18 до 55 років (У-ОСТ), і підлітків від 13 до 17 років (Д-ОСТ). Випробування може проводитися як на індивідуальній, так і на груповій основі. Розроблена та комп'ютерна версія тесту. В опитувальнику ОСТ 105 питань. Тестований повинен відповісти на кожен з них "так" або "ні".

За результатами відповідей обчислюються 9 шкал.

Одна з них - Шкала соціальної бажаності відповідей ("К") - є контрольною. За допомогою неї визначається ступінь відвертості та щирості тестованого. Інші вісім - це шкали властивостей темпераменту: 1) Шкала витривалості (предметної ергічних) - питання цієї шкали стосуються рівня потреб людини в освоєнні їм предметного світу, прагнення до праці; 2) Шкала соціальної ергічних - свідчить про рівень потреб у соціальному житті, прагненні до лідерства; 3) Шкала соціальної пластичності - характеризує ступінь легкості або труднощі перемикання в спілкуванні від однієї людини до іншої, схильність до різноманітності комунікацій; 4) Шкала пластичності - має відношення до ступеня легкості перемикання з одного предмета на інший; 5) Шкала темпу і швидкості - включає питання про швидкість моторно-рухових процесів при виконанні предметної діяльності;

6) Шкала соціального темпу - стосується речедвигательной швидкості в процесі спілкування;

7) Шкала емоційності - складається з питань, що мають відношення до емоційних реакцій, чутливості до невдач у діяльності;

8) Шкала соціальної емоційності - стосується емоційної чутливості у сфері спілкування. Була проведена стандартизація ОСТ на досить великій вибірці випробовуваних з урахуванням їх віку. Психометрична перевірка показала, що Опитувальник темпераменту В. М. Русалова володіє високою ретестовой надійністю і валідність. В.М. Русалова був розроблений інший варіант опитувальника - "Опитувальник формально-динамічних властивостей індивідуальності" (ОФДСІ). Він містить 150 тверджень, які тестований повинен оцінити з точки зору своєї поведінки: як характерні, досить характерні, мало характерні і не характерні для нього. Для вибору відповіді тестованого просять уявити собі типові ситуації і свою звичайну поведінку в них. Обробка результатів опитувальника проводиться у відповідність з "ключами". За кожною шкалою підраховується сума балів. Рекомендується використовувати комп'ютерну обробку даних, особливо в ситуації обстеження великого числа тестованих. В опитувальнику ОФДСІ 12 шкал. До кожної шкалою відноситься по 12 питань, в Контрольній шкалою - 6 питань. Ця шкала (Шкала соціальної бажаності) служить для перевірки щирості тестованого: якщо сума отриманих балів за нею перевищує 18, його дані з подальшої обробки виключаються. 12 шкал групуються в 3 сфери: психомоторна, інтелектуальна та комунікативна. У кожній сфері розглядаються прояви чотирьох формально-динамічних властивостей: ергічних, пластичності, швидкості та емоційності.

Використовуючи ці опитувальники, необхідно пам'ятати, що немає "поганих" і "хороших" темпераментів. Темперамент характеризує динамічні особливості особистості, але не дає інформації про переконаннях, ідеалах, мотивах поведінки людини. Отже, темперамент не є показником суспільної цінності особистості, її можливостей, не здатний пророкувати успішність або невдачі в житті і професії. Люди різного темпераменту можуть домогтися високих успіхів в одному і тому ж виді діяльності, тільки йдуть вони до цього успіху різними шляхами.

Тим не менш, все-таки, існують види професійної діяльності, для успішності якої темперамент має визначальне значення. До такої діяльності відноситься, наприклад, професія оператора енергосистем. Людина, успішно справляється з цією діяльністю, що зберігає самовладання в екстрених ситуаціях, здатний швидко приймати відповідальні рішення, повинен, як показали дослідження вітчизняних психофизиологов, володіти сильною нервовою системою (що забезпечує тривалу витривалість), врівноваженістю процесів збудження і гальмування (необхідної при екстреному напрузі), завадостійкістю до дії зовнішніх факторів і рухливістю нервових процесів (визначальною можливість швидкого перемикання з одного об'єкта на інший).

16 факторный личностный опросник Р. Б. Кеттелла*(форма А) позволяет выяснить особенности  характера, склонностей и интересов личности. Опросник Кеттелла 16 pf одна из наиболее известных многофакторных методик, созданная в рамках объективного экспериментального подхода к исследованию личности. Согласно теории личностных черт Кеттелла, личность описывается как состоящая из стабильных, устойчивых, взаимосвязанных элементов (свойств, черт), определяющих ее внутреннюю сущность и поведение. Различия в поведении людей объясняется различиями в выраженности личностных черт.

Тест Кеттелла содержит 187 вопросов, на которые предлагается ответить обследуемым (взрослым людям с образованием не ниже 8 – 9 классов). Испытуемому предлагают занести в регистрационный бланк один из вариантов ответа на вопрос "да", "не знаю",  "нет" (или "а", "б", "в").

Міннесотський Багатофакторний Особистісний ОпитувальникMinnesota Multiphasic Personality Inventory (MMPI) є, мабуть, найбільш широко використовуваним у світі високонадійним кількісним методом оцінки особистісних властивостей, що надає можливість об'єктивної поліфакторного інтерпретації даних MMPI застосуємо для дослідження осіб з збереженимінтелектому віці старше 15 років. Методика пред'являється у вигляді буклету, що містить певне (в залежності від варіанта тесту) число тверджень.Випробуванийна окремому бланку увідповідьна кожне твердження вибираєслово«так» чи «ні», погоджуючись чи не погоджуючись з правомірністю цього твердження щодо нього самого. Твердження носять різнийхарактері спрямовані на виявлення тих чи інших рис характеру, поглядів, особливостей емоційних реакцій. Більшість тверджень звучить так, що випробуваний не цілком уявляє, якхарактеризуєйого відповідь, що зменшує можливість свідомого перекручування результатів. Твердження розділені на окремі групи, щовідповідаютьтій чи іншій шкалою тесту. У кожну групу включені тільки ті вислови, певні відповіді на які характеризують деякий різко виражене особистісне властивість. Спочатку дані шкали формувалися на основі типових відповідей хворих, у яких в клінічній картині чітко переважав один з наступних синдромів:іпохондрія,депресія, істерія, психопатія, психастенія, параноя,шизофренія, гіпоманія. Сукупністьхарактернихдля однієї із зазначених категорії хворих відповідей на твердження кожної шкали складає «ключ» цієї шкали. На етапі розробки (адаптації) тесту проводилося обстеження великої групи здорових осіб, при цьому по кожній шкалою середнє число їх відповідей, що збігаються з «ключовими» для даної шкаливідповідями, було прийнято за 50стандартнихТ балів. Нормативний розкид даних по кожній шкалоювідповідаєподвоєною величиною середньоквадратичної помилки у дослідженій групі здорових осіб і знаходиться в межах від 30 до 70 стандартних Т балів. Відхилення від средненорматівних показників більш ніж на 20 Т балів виявляє надмірну ступінь вираженості тієї чи іншої особистісної риси. Аналіз результатів дослідження випробуваного заснований на процедурі підрахунку кількості його відповідей, що збігаються з «ключовими» відповідями по кожній із шкал, після чого отриманий результат наголошується на спеціальній карті, де він одночасно переводиться встандартніТ бали. Лінія, що з'єднує точки-оцінки по базисних шкалами, утворює профіль методики багатобічного дослідження особистості. До нього примикає маленький профіль шкал достовірності; в залежності від їх показників профіль визнається як достовірний або недостовірний, а співвідношення даних показників дозволяє виявити певні установки випробуваного, які враховуються при інтерпретаціїособистісногопрофілю. Шкали достовірності мають такі назви та короткі характеристики: шкала L - шкала «брехні», відображає нещирість, при тестуванні, прагнення випробуваного виглядати у більш сприятливому світлі за рахунок демонстраціїсуворогодотримання соціальних норм; шкала F - шкала «достовірності», відображає випадкове або навмисне спотворення результатів; шкала К - шкала «корекції», відображає прагнення пом'якшити або приховати психопатологічні явища. Десять клінічних (базисних) шкал мають такі назви: 1 - шкала іпохондрії (сверхконтроля), 2 - шкала депресії (пессимистичности), 3 - шкала конверсійної істерії (емоційної лабільності); 4 - шкала асоціальноїпсихопатії(імпульсивності), 5 - шкала чоловічих і жіночих рис характеру; 6 - шкала паранойяльності (ригідності ); 7 - шкала психастенії (тривожності); 8 - шкала шизофренії (індивідуалістично); 9 - шкала гіпоманії (оптимізму й активності); 0 - шкала соціальної інтроверсії. Інтерпретація результатів обстеження заснована в першу чергу на якісній оцінці профілю як єдиного цілого, при цьому найбільше значення надається не абсолютним значенням шкал, а їх співвідношенню. Слід зазначити, що відхилення профілю від середньої лінії (від 50 Т балів) набагато частіше проявляються у бік підвищення. Для аналізу важливі такі кількісні критерії: показники базисних шкал, що коливаються в межах 56-66 стандартних Т балів, виявляють провідніхарактерологічнітенденціїіндивіда, у той час як більш високі показники (67-74 Т) вказують на акцентуйовані риси, які часом можуть ускладнювати соціально -психологічну адаптацію людини.

Значення базисних шкал, що перевищують величину 75 Т балів, розглядаються як ознакавідхилення стану індивідуума від нормального. У цілому даний метод дозволяє діагностувати переважаючий тип особистісного реагування та індивідуально-типологічні особливості, а також рівень психічної адаптованості обстежуваного. Так, домінування в особистісномупрофілі шкал 2 і 7 свідчить про гипостеническому типі реагування і переважання гальмівних рис характеру; домінування 4, 6 і 9 шкал є ознакою стенической типу, переважання особистісних характеристик активності, сили, збудливості, в той час як поєднання різноспрямованих показників або переважання 1 і 3 шкал вказує на змішаний тип реагування. Загальний висновок про індивідуально-особистісні особливості випробуваного представляється складним завданням, розв'язуваної психологом на підставі інтегральної оцінки профілю в цілому з урахуванням клініко-психологічних даних. При діагностиці ступеня психо-емоційної дезадаптації великаувагаприділяється висоті розташування особистісного профілю; враховується той факт, що підвищення певних шкал профілю відображає мобілізаціювідповіднихмеханізмів особистісного реагування, початково спрямованих на адаптацію індивідуума до умов середовища шляхом задоволення провідних потреб.

Однак стійке і надмірне напруження цих механізмів найчастіше пов'язане з їх недостатньою ефективністю; супутнє підвищення при цьому шкали 2, що відбиває інтенсивність тривожно-депресивних розладів, підтверджує розвитокпсихо-емоційної дезадаптації. Запропоновано наступні критерії розпізнавання ступеня психічної дезадаптації за даними MMPI:Норма(відсутність особистісної дезадаптації) - профіль лінійного характеру, знаходиться в межах 40-60 Т балів; можуть бути один - два піки по неосновним шкалами. Акцентуація характеру або доболезненная емоційна напруженість (незначна особистісна дезадаптація): профіль знаходиться в межах 45 - 75 Т балів, має прикордонний або шпилястий характер при наявності одногодвух піків і нормативному розкиді інших шкал. Невротична реакція абоневроз, виражена емоційна напруженість (значна особистісна дезадаптація): профіль знаходиться в межах 40-100 Т балів, високорозташованим, плаваючий або шпилястий з трьома-чотирма провідними шкалами (1,2,3,7).

Оскільки результати дослідження за допомогою MMPI визначаються не тільки стійкими особливостями психологічного статусу, а й актуальним станом пацієнта на момент обстеження, інтерпретація даних проводиться з урахуванням всієї наявної про досліджуваного інформації. Проведення тестування за допомогою MMPI вимагає дотримання ряду етичних норм: попередньо пацієнтові пояснюються завдання дослідження, а по його завершенні обговорюються отримані результати; важлива для людини інформаціяпредставляється так, щоб не допустити зниження його самооцінки.

ИТО - ИНДИВИДУАЛЬНО-ТИПОЛОГИЧЕСКИЙ ОПРОСНИК (Л.Н.СОБЧИК)

ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА

Методика ИТО представляет собой инструмент исследования индивидуально-типологических свойств. Она позволяет отнести каждого конкретного человека к определенному типу. В основе методики лежит разработанная Л.Н. Собчик теория ведущих тенденций, согласно которой основу личностного фактора составляет одна или несколько ведущих тенденций, пронизывающих разные уровни развития личности – от врожденных свойств темперамента, через характер, который формируется в процессе взаимодействия темперамента с социальной средой, – к зрелой личности, в которой объединение осуществляется интегрированным “Я” (самосознание, самооценка, самоконтроль). Ведущие тенденции определяют индивидуальный тип переживания, силу и направленность мотивации, стиль межличностного общения и познавательных процессов.

СФЕРА ПРИМЕНЕНИЯ

Психодиагностические исследования личности взрослых людей с целью профконсультации, выявления направлений психологической помощи, комплектования групп, самопознания и т.п.

СТРУКТУРА МЕТОДИКИ

Опросник ИТО опирается на значительный опыт автора по разработке и интерпретации данных русской версии теста MMPI - СМИЛ. Опросник отличается небольшим количеством (всего 91) и простотой включенных в него утверждений, не вызывающих настороженности со стороны испытуемых, а также наличием шкал достоверности (“ложь” и “аггравация”), которые позволяют судить о том, насколько мотивационные искажения могут повлиять на результаты тестирования. Время выполнения теста - 30 минут.

ПЕРЕЧЕНЬ ФАКТОРНЫХ ШКАЛ

• ложь(неискренность, тенденция показать себя в лучшем свете)

• аггравация(стремление подчеркнуть имеющиеся проблемы и сложность собственного характера)

• экстраверсия(обращенность в мир реально существующих объектов и ценностей, открытость, стремление к расширению круга контактов, общительность)

• спонтанность(непродуманность в высказываниях и поступках)

• агрессивность(активная самореализация, упрямство и своеволие в отстаивании своих интересов)

• ригидность(инертность, тугоподвижность) установок, субъективизм, повышенное стремление к отстаиванию своих взглядов и принципов, критичность в отношении иных мнений)

• интроверсия(обращенность в мир субъективных представлений и переживаний, тенденция к уходу в мир иллюзий, фантазий и субъективных идеальных ценностей сдержанность, замкнутость)

• сензитивность(впечатлительность, склонность к рефлексии, пессимистичность в оценке перспектив)

• тревожность(эмоциональность, восприимчивость, незащищённость)

• лабильность(эмотивность, выраженная изменчивость настроения, мотивационная неустойчивость, сентиментальность, стремление к эмоциональной вовлеченности)

На круговой диаграмме 8 последних шкал объединены в четыре полярные пары: экстраверсия – интроверсия, спонтанность – сензитивность и т.п.

Интерпретация находится в прямой зависимости от количества значимых ответов по 8 шкалам (исключая шкалы “ложь” и “аггравация”):

• 0-1 балл – гипоэмотивность, плохое самопонимание или неоткровенность при обследовании;

• 3–4 балла (норма) – гармоничная личность;

• 5–7 баллов (умеренная выраженность) – акцентуированные черты;

• 8–9 баллов (избыточная выраженность) – состояние эмоциональной напряженности, затрудненная адаптация.

Следует учесть, что данные интервальные границы сформулированы автором по теоретическим соображениям и не опираются в данном случае на структуру статистического распределения тестовых баллов. По этому признаку ИТО приближается к «авторским тестам».

Тенденции, компенсированные полярными свойствами (то есть антитенденциями), являются свидетельством значительной эмоциональной напряженности и признаком наличия внутреннего конфликта, если показатели выше 5 баллов. Для нормы (в пределах 4 баллов) это свидетельство сбалансированности разнонаправленных свойств.

Социально-психологические аспекты (лидерство, компромиссность и т. д.) проявляются как акцентуированный или дезадаптирующий стиль межличностного поведения при выраженных показателях (более 4 баллов) по соседствующим типологическим свойствам.

По шкалам “аггравация” и “ложь” можно судить о надежности полученных результатов:

• высокие показатели по шкале “ложь” выявляют неискренность и тенденцию показать себя в лучшем свете;

• высокие показатели по шкале “аггравация” выявляют стремление подчеркнуть имеющиеся проблемы и сложность собственного характера;

• если хотя бы по одной из этих шкал набрано более 5 баллов, данные недостоверны.

ПРЕДСТАВЛЕНИЕ РЕЗУЛЬТАТОВРезультаты теста могут быть представлены в трёх формах:

• круговая диаграмма, указывающая значения по 8 основным факторам;

• текстовые интерпретации факторов;

• таблица данных, в которую включены сырые баллы, стены, процентили (процент от выборки стандартизации).

ИСТОРИЯ СОЗДАНИЯ И ПСИХОМЕТРИЧЕСКИЕ ПАРАМЕТРЫ

Методика ИТО разработана Л.Н.Собчик, ведущим специалистом в области психологии индивидуальности. Методика успешно применяется с 1996 года и уже послужила основой для целого ряда научно-исследовательских и практических работ в сфере изучения профессионально важных личностных свойств и толерантности к стрессу на контингенте лиц, профессиональная деятельность которых проходит в особо сложных и опасных условиях (милиция, вневедомственная охрана, инкассаторы), а также в сфере межличностной коммуникации в рамках управленческих структур различных профессиональных групп.

Надежность методики подтверждена статистической обработкой данных, полученных в результате проведенных исследований по изучению личностных особенностей психически здоровых людей разного пола, возраста и разной профессиональной направленности (свыше 1000 наблюдений) и при обследовании больных с пограничными (ситуативно обусловленными) расстройствами (более 450 наблюдений).

Достоверные связи показателей ИТО (r = +0,73) подтверждены данными корреляционного анализа в процессе сопоставления баллов, отражающих степень выраженности типологических тенденций, с данными объективного наблюдения и результатами психодиагностического исследования тестами СМИЛ (MMPI), МЦВ (Люшер), МПВ (Сонди) и ДМО (Лири). Наиболее сильные связи обнаружены по факторам “экстраверсия”, “тревожность”, “агрессивность”, “спонтанность” и “сензитивность” (r = +0,84), несколько ниже показатели корреляции по факторам “ригидность” и “лабильность” (r = +0,68).

Личностные опросники Айзенка

Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М.

Айзенка личностные опросники – серия опросников личностных. Предназначены для диагностики нейротизма, экстраверсии – интроверсии и психотизма. Разработаны Г. Aйзенком с сотр. А. л. о. являются реализацией типологического подхода к изучению личности. Г.Айзенк в своих работах неоднократно указывал на то, что его исследования вызваны к жизни несовершенством психиатрических диагнозов. По его мнению, традиционная классификация психических заболеваний должна быть заменена системой измерений, в которой представлены важнейшие характеристики личности. При этом психические расстройства являются как бы продолжением индивидуальных различий, наблюдаемых у нормальных людей. Изучение работ К. Юнга, Р. Вудвортса, И. П. Павлова, Э. Кречмера и других известных психологов, психиатров и физиологов позволило предположить существование трех базисных измерений личности: нейротизма, экстраинтроверсии и психотизма. Кратко остановимся на описании этих личностных измерений (в том виде, как они представлены в последних публикациях Г. Айзенка). Нейротизм (или эмоциональная неустойчивость) представляет собой континуум от "нормальной аффективной стабильности до ее выраженной лабильности". Нейротизм не тождественен неврозу, однако у лиц с высокими показателями по данной шкале в ситуациях неблагоприятных, напр. стрессовых, может развиться невроз. "Нейротическая личность" характеризуется неадекватно сильными реакциями по отношению к вызывающим их стимулам. Заимствуя у К. Юнга понятия экстраверсии и интроверсии, Г. Айзенк наполняет их иным содержанием. У К. Юнга это различные типы по направленности либидо, для Г. Айзенка – комплексы скоррелированных между собой черт. Характеризуя типичного экстраверта, Г. Айзенк отмечает его общительность, широкий круг знакомств, импульсивность, оптимистичность, слабый контроль над эмоциями и чувствами. Напротив, типичный интроверт – это спокойный, застенчивый, интроспективный человек, который отдален от всех, кроме близких людей. Он планирует свои действия заблаговременно, любит порядок во всем и держит свои чувства под строгим контролем. Согласно Г. Айзенку, высокие показатели по экстраверсии и нейротизму соответствуют психиатрическому диагнозу истерии, а высокие показатели по интроверсии и нейротизму – состоянию тревоги или реактивной депрессии. Измерения экстра – интроверсии и нейротизма, которыми оперирует Г. Айзенк, в работах Р. Кэттелла рассматриваются в качестве факторов второго порядка. Психотизм, как и нейротизм, континуален (норма – психотизм). В случае высоких показателей по этой шкале можно говорить о предрасположенности к психотическим отклонениям. "Психотическая личность" (не патологическая) характеризуется Г. Айзенком как эгоцентрическая, эгоистическая, бесстрастная, неконтактная. Большое внимание Г. Айзенк в своих исследованиях уделяет сбору экспериментальных данных, подтверждающих универсальность предложенных им измерений личности. Для этого привлекается факторный анализ результатов многочисленных и разнородных тестов (методик), с помощью которых обследуются критериальные группы. Первоначально на основе комплекса признаков, дифференцирующих здоровых людей и больных неврозом, был выделен фактор нейротизма, позднее – фактор экстра – интроверсии, под который Г. Айзенк в течение длительного времени стремился подвести физиологическую основу, используя ряд положений теории И. П. Павлова. В последние годы таким же путем обосновывается фактор психотизма. Напр., одним из "доказывающих" экспериментов является обследование групп психотических больных, больных неврозами и здоровых лиц с помощью тестов на остроту зрения, способность опознания "зашумленных" объектов, кожно-гальванической реакции и т. п. Показано, что эти группы дифференцируются по двум факторам – нейротизму и психотизму. Остается неясным, чем руководствовались исследователи, составляя такие наборы тестов. Использованные показатели лишены теоретического обоснования, а применительно к нейротизму и психотизму не могут быть поняты в качестве внутренних условий, вызывающих невротические или психотические симптомы. И в то же время нейротизм и психотизм в случае выраженности этих показателей понимаются в качестве "предрасположенности" к соответствующим заболеваниям. Личностные измерения, предложенные Г. Айзенком, следует рассматривать как некоторые поведенческие характеристики, значение которых определяется их отношением к достаточно широкому кругу жизненных ситуаций. Первый из опросниковГ. Айзенка – "Моудслейский медицинский опросник" (Maudsley Medical Questionnaire, или MMQ, от названия клиники, в которой был создан) – был предложен в 1947 г. Он предназначен для диагностики нейротизма и состоит из 40 утверждений, с которыми обследуемому предлагается согласиться ("да") или не согласиться ("нет"). Напр.:

- Время от временя у меня случаются головокружения.

- Беспокоюсь о своем здоровье.

Утверждения отбирались из уже известных к тому времени опросников, при этом автор опирался на клинические описания невротических расстройств. MMQ стандартизировался на материале обследования двух групп: "невротиков" (1 тыс. человек) и "нормальных" (1 тыс. человек). Среднее количество ответов, совпадающих с "ключом", у здоровых лиц составляло 9,98, а у невротиков – 20,01. Детальный анализ ответов, полученных по каждому утверждению MMQ (при учете различий в психиатрических диагнозах), показал, что с помощью опросника могут быть дифференцированы два типа невротических расстройств – истерические и дистимические. Исходя из этих результатов Г. Айзенк предположил, что ответы на утверждения MMQ позволят сделать заключение и о позиции обследуемого на шкале другого измерения личности, постулируемого этим исследователем,- экстраверсии – интроверсии. Этим была начата работа по конструированию нового личностного опросника. MMQ в психодиагностических исследованиях применения не нашел.

Вслед за MMQ был предложен "Моудслейский личностный опросник" (Maudsley Personality Inventory, или MPI), опубликованный в 1956 г. Он предназначен для диагностики нейротизма и экстраверсии – интроверсии. MPI состоит из 48 вопросов (по 24 на каждое измерение), на которые обследуемому требуется ответить "да" или "нет". Предусмотрен случай, когда обследуемый затрудняется ответить ("?"). За ответ, совпадающий с "ключом", дается 2 балла, за "?" – 1 балл. MPI разрабатывался в соответствии с теоретическими представлениями Г. Айзенка об экстраверсии – интроверсии и нейротизме, и с учетом данных, полученных с помощью первого опросника.

Приведем примеры вопросов по шкале экстраверсии – интроверсии:

- Склонны ли Вы действовать быстро, решительно?

- Считают ли Вас человеком живым, общительным?

Стимулом к созданию MPI послужили данные о том, что шкалы ратимии (беззаботности) и циклоидной эмоциональности опросника Гилфорда – Мартина (один из опросников, разработанных Дж. Гилфордом с сотр.) дифференцируют невротиков в соответствии с теоретическими предположениями Г. Айзенка. Больные истерией по шкале ратимии получали большее количество баллов, нежели лица, страдающие реактивной депрессией и навязчивыми состояниями. В изученных клинических группах количество баллов по шкале циклоидной эмоциональности также было больше, чем у здоровых. На этой основе Г. Айзенк приступил к созданию МРI.

Предварительные исследования были проведены с помощью перечня из 261 вопроса, заимствованного из разных опросников. По результатам, полученным по шкалам ратимии и циклоидной эмоциональности, были выделены (отдельно среди мужчин и женщин) две группы. Затем провели разделение на группы с высокими и низкими показателями. Используя критерий x2, осуществили анализ ответов на каждый вопрос. В итоге получили две группы вопросов, ответы на которые наиболее различались. На их основе построили две шкалы – экстра – интроверсии и нейротизма по 24 вопроса в каждой. С помощью установленных ранее "ключей" сравнили результаты исходных групп. Для отдельных вопросов были рассчитаны коэффициенты интеркорреляции, подвергнутые затем факторному анализу. Два выделенных фактора соответствовали первоначально предположенным – экстра – интроверсии и нейротизму. Коэффициент надежности MPI, определенный путем расщепления, для шкалы нейротизма составлял 0,85-0,90, шкалы экстра – интроверсии – 0,75-0,85, коэффициенты надежности ретестовой – 0,83 и 0,81 соответственно. Валидность обеих шкал MPI устанавливалась способами, которые признаны многими исследователями методически несостоятельными, а поэтому не доказана. Обнаружена корреляция между шкалами экстра – интроверсии и нейротизма с коэффициентом 0,15-0,40, что противоречит исходному положению Г. Айзенка о независимости данных измерений личности. Разработан сокращенный вариант MPI из 12 вопросов. Коэффициенты корреляции с полным опросником составляют по шкале нейротизма 0,86, по шкале экстра-интроверсии – 0,87. Практическое использование MPI показало значительные расхождения между получаемыми данными и теоретическими предсказаниями автора (особенно в клинических группах). Г. Айзенк не смог убедительно опровергнуть высказанные во многих зарубежных работах замечания, однако, несмотря на критику, MPI долгое время применялся в зарубежных психодиагностических исследованиях. Сведений об использовании в СССР не имеется. На основе дальнейших исследований Г. Айзенка и сотр., направленных на анализ составляющих экстра – интроверсии и нейротизма как базисных личностных измерений, был предложен новый опросник, получивший название "Айзенка личностный опросник" (Eysenck Personality Inventory, или EPI). Опубликован в 1963 г. и состоит из 48 вопросов, предназначенных для диагностики экстра – интроверсии и нейротизма, а также 9 вопросов, составляющих т. н. "шкалу лжи", по которой определяется тенденция обследуемого представить себя в лучшем свете. Ответы, совпадающие с "ключом", оцениваются в 1 балл (ответы только "да" или "нет"). Разработаны две эквивалентные формы опросника – А и В.

Количество лиц, обследованных в ходе разработки EPI, превышает 30 тыс. Была использована следующая группировка обследуемых. Изучались ответы лиц, зачисленных компетентными экспертами в группы экстравертов или интровертов, нейротиков или эмоционально уравновешенных. На основе полученных данных определялась дискриминативная возможность каждого из вопросов. В ходе разработки EPI было установлено, что экстраверсия является фактором высшего порядка и, следовательно, в вопросах должны быть в более или менее равной доле представлены факторы низшего порядка. Прежде всего речь идет о таких, выделенных Г. Айзенком компонентах экстраверсии, как "импульсивность" и "общительность".

Коэффициенты надежности ретестовой EPI для фактора экстра – интроверсии составляют а 0,82-0,85, для фактора нейротизма – 0,81- 0,84, надежности методом расщепления – 0,74 – 0,91. В зарубежных исследованиях сообщается о достаточно высокой валидности EPI, иногда эти данные оспариваются. В этом опроснике существенно изменилось значение коэффициента в интеркорреляции между шкалами (от +0,12 до -0,16), что соответствовало теоретическим предположениям Г. Айзенка. Предложен сокращенный вариант EPI, состоящий из 12 вопросов. Показатели корреляции с полным вариантом по шкале экстра-интроверсии – 0,81, нейротизма – 0,79. Созданы варианты ЕРI для обследования детей и подростков. EPI широко используется в отечественных исследованиях, однако его адаптация полностью не завершена (И.Н. Гильяшева, 1983; А. Г. Шмелев и В. И. Похилько, 1985).

В 1969 г. Г. Айзенк и С. Айзенк публикуют новый опросник под названием "Айзенка личностный опросник" (Eysenck Personality Questionnaire, или EPQ), который предназначен для диагностики нейротизма, экстра – интроверсии и психотизма. Так же как и в ЕРI, в него включена "шкала лжи".Опросник состоит из 90 вопросов (по шкале нейротизма – 23, пошкале экстра – интроверсии – 21, по шкале психотизма – 25,по шкале "лжи" – 21). Однако обычно :используется вариант, состоящий из 101 вопроса (из них 11 вопросов-т.н. "буферные", ответы на которые не учитываются).Примеры вопросов по шкале психотизма:

- Будете ли Вы употреблять наркотические препараты,способные оказать непредвиденное или опасное воздействие?

- Испытываете ли Вы чувство жалости, сострадания к животному, попавшему в ловушку?

Изучение валидности личностного измерения "психотизм" осуществлялось обычным для исследований Г. Айзенка путем – поиском экспериментальных коррелятов психотизма, сравнением результатов, полученных в различных группах здоровых и больных. Полученные данные спорны. Коэффициенты надежности ретестовой (месячный интервал) опросника в различных группах по шкале психотизма составляют 0,51-0,86, по шкале экстра – интроверсии – 0,80 – 0,92, по шкале нейротизма – 0,74-0,92, по шкале "лжи" – 0,61-0,90. Разработан вариант опросника для обследования детей и подростков (от 7 до 15 лет).

Во многих зарубежных исследованиях аргументированно доказывается, что введение такого личностного измерения, как психотизм, не имеет научного обоснования, экспериментальные данные противоречивы, а использование шкалы психотизма на практике может способствовать появлению ложных диагностических ориентиров.

Методика Баса-Дарки для диагностики агрессивности

Психодиагностика психолога в школе - Диагностика эмоциональной и личностной сферы

Опросник Басса-Дарки (Buss-Durkey Inventory) разработан А. Бассом и А. Дарки в 1957 г. и предназначен для диагностики агрессивных и враждебных реакций. Опросник состоит из 75 утверждений, каждое из которых относится к одному из восьми индексов форм агрессивных или враждебных реакций. По числу совпадений ответов с ключом подсчитываются индексы различных форм агрессивности и враждебных реакций, а также общий индекс агрессивности и индекс враждебности. Методика предназначена для обследования испытуемых в возрасте от 14 лет и старше. Комплектация методик для индивидуальной формы проведения: бокс-папка с цветной наклейкой, руководство, регистрационные бланки для каждой методики, ключи для обработки, тестовая тетрадь с текстами опросников (1 шт). Комплектация методик для групповой формы проведения: бокс-папка с цветной наклейкой, руководство, регистрационные бланки для каждой методики, ключи для обработки, тестовые тетради с текстами опросников (15 шт). Создавая свой опросник, дифференцирующий проявления агрессиии враждебности А. Басс иА.Дарки выделили следующиетипы реакций: физическая агрессия - использование физической силы против другого лица; косвенная - агрессия, окольным путем направленная на другое лицо или ни на кого не направленная. раздражение - готовность к проявлению негативных чувств при малейшем возбуждении (вспыльчивость, грубость). негативизм - оппозиционна манера в поведении от пасивного сопротивления до активной борьбы против установившихся обычаев и законов. обида - зависть и ненависть к окружающим за действительные и вымышленные действия. подозрительность - в диапазоне от недоверия и осторожности по отношению к людям до убеждения в том, что другие люди планируют нанести тебе вред. вербальная агрессия - выражение негативных чувств, как через форму, так и через содержание словесных ответов. Чувство вины - выражает возможное убеждение субъекта в том, что он является плохим человеком, что поступает зло, а также ощущаемые им угрызения совести. Опросник состоит из 75 утверждений, на которые испытуемый отвечает "да" или "нет". Ответы оцениваются по восьми указанным шкалам. Нормой агрессивности является величина ее индекса, равная 21 = - 4, а враждебности 6,5+ - 3. При этом обращается внимание на возможность достижения определенной величины, показывающей степень проявления агрессивности. При составлении опросника использовались принципы: Вопрос может относиться только к одной форме агрессии.Вопросы формулируются таким образом, чтобы в наибольшей степени ослабить влияние общественного одобрения ответа на вопрос.

Методика дослідження тривожності Спілбергера

Запитальник особистісний, для виміру реакційної та особистісної тривожності, розроблений Ч. Д. Спилбергером в 1966-1973 р.

Шкала представляє собою комбінацію трьох відомих тестів: шкали тривожності Кэттелла і Шайера, та Тейлор і шкали тривожності Велша (1964). Шкала складається із двох частин по 20 завдань у кожній. Перша шкала, реакційної тривожності призначена для визначення того, як людина почуває себе зараз, у цей момент, тобто для діагностики актуального стану, а завдання другої шкали, особистісної тривожності спрямовані на з'ясування того, як суб'єкт почуває себе звичайно, тобто діагностується тривожність як властивість особистості.

Кожна із частин шкали постачена власною інструкцією, заповнення бланка відповідей нескладне, тривалість обстеження становить приблизно 5-8 хв. Кожне висловлення, включене в запитальник, оцінюється респондентами по 4-бальній шкалі. Вербальна інтерпретація позицій оцінної шкали в першій і другій частинах запитальника різна. Для реакційної тривожності: «цілком правильно» (4 бали), «вірно» (3 бали), «мабуть, вірно» (2 бали), «зовсім невірно» (1 бал). Для особистісної: «майже ніколи» (1 бал), «іноді» (2 бали), «часто» (3 бали), «майже завжди» (4 бали).

Особливості проведення процедури тестування: дослідження може проводитися як індивідуально, так й у групі. Експериментатор пропонує випробуваним відповісти на питання шкал відповідно до інструкцій, і нагадує, що випробувані повинні працювати самостійно. На кожне питання можливі чотири варіанти відповіді по ступені інтенсивності. Інструкція до першої групи суджень про самопочуття (реакційна тривожність): прочитайте уважно кожне з наведених нижче пропозицій і закресліть відповідну цифру праворуч залежно від того, як Ви себе почуваєте на даний момент часу. Над питаннями довго не замислюйтеся, оскільки правильних або неправильних відповідей немає. Залежно від самопочуття в цей момент закресліть (запишіть) найбільш підходящу для вас цифру: «1» - ні, це зовсім не так; «2» - мабуть, так; «З» - вірно; «4» - цілком правильно. Інструкція до другої групи суджень про самопочуття (особистісна тривожність): прочитайте уважно кожне з наведених нижче пропозицій і закресліть відповідну цифру праворуч залежно від того, як Ви себе почуваєте зазвичай. Над питаннями довго не замислюйтеся, оскільки правильних або неправильних відповідей немає. Закресліть (запишіть) підходящу для вас цифру праворуч залежно від того, як ви себе почуваєте звичайно. Цифри праворуч означають: «1» - майже ніколи; «2» - іноді; «З» - часто; «4» - майже завжди).

Аналіз результатів: при аналізі результатів самооцінки треба мати на увазі, що загальний підсумковий показник по кожній з підшкал може перебувати в діапазоні від 20 до 80 балів. При цьому чим вище підсумковий показник, тим вище рівень тривожності (ситуативної або особистісної). При інтерпретації показників можна використати наступні орієнтовні оцінки тривожності: до 30 балів - низька, 31-44 бала - помірна, 45 і більше - висока. Значні відхилення від рівня помірної тривожності вимагають особливої уваги.

Методика прояву тривожності Тейлор

Запитальник особистісний. Призначений для виміру проявів тривожності. Опублікований Дж. Тейлор в 1953р.

Розглянута шкала складається з 50 тверджень, на які обстежуваний повинен відповісти «так» або «ні». Твердження відбиралися з набору тверджень Мінесотського багатоаспектного особистісного запитальника (MMPI). Вибір пунктів для тесту. здійснювався на основі аналізу їхньої здатності розрізняти осіб з «хронічними реакціями тривоги». Тестування триває 15-30 хв.

Як показують дані досліджень (Дж. Рейх і соавт.,; Дж. Хенсер, В. Майер), стан тривоги пов'язаний зі зміною когнітивної оцінки навколишнього й самого себе. При високих показниках рівня тривожності необхідно дотримувати свідому обережність в інтерпретації даних самооцінки. У вітчизняній психології тест знаходить широке застосування в клініко-психологічних дослідженнях, психодіагностиці спорту. Запитальник використаються при індивідуальному й груповому обстеженні, здатний вирішувати як теоретичні, так і практичні завдання й може бути включен до батареї інших тестів.

Аналіз результатів: при аналізі результатів самооцінки треба мати на увазі, що загальний підсумковий показник по кожній з підшкал може перебувати в діапазоні від 50 до 0 балів. Оріентовні оцінки тривожності: 40-50 балів розглядається як показник дуже високого рівня тривоги; 25-40 балів свідчить про високий- рівень тривоги; 15-25 балів - про середній (з тенденцією до високого) рівень ; 5-15 балів - про середній (з тенденцією до низького) рівень й 0-5 балів - про низький рівень тривоги.