- •5. Высший уровень психики, свойственный человеку образует сознание.
- •6.Понятие о деятельности. Теория деятельности Леонтьева.
- •7. Ощущение и восприятие как элементарные познавательные процессы.
- •Возникновение ощущений
- •Классификация ощущений
- •8. Процесс внимания: виды, свойства, основные теории.
- •9. Память: виды, свойства, основные теории
- •10. Мышление: виды, свойства, операции. Речь.
- •Содержание мышления
- •Виды мышления, выделенные по различным основаниям
- •Свойства речи
- •11. Воображение как процесс. Понятие о креативности.
- •Функции воображения:
- •Способы создания образов воображения
- •13. Эмоциональные состояния: причины и следствия.
- •14. Потребности и мотивы личности.
- •15. Воля как высший уровень психической регуляции.
- •Признаки волевого акта
- •Функции волевой регуляции
- •Развитие воли происходит в нескольких направлениях
- •16.Темперамент и свойства внд. Типы темперамента и их характеристика.
- •17.Характер,акцентуации характера(типы,характеристика)
- •18.Способности: типы,уровни,факторы развития
- •19.Понятие о личности. Основные типологии личности.
- •20.Теории личности в отечественной психологии.
- •Содержание концепции в.Н. Мясищева
- •Содержание концепции б.Г.Ананьева
- •Содержание концепции с.Л. Рубинштейна
- •21.Теория Фрейда
- •27. Психологические взгляды в античной философии.
- •28. Психологические взгляды эпохи Средневековья
- •29. Психологічні ідеї нового часу
- •30.Зародження науково-емпіричної психології в 19 ст.
- •31. Формування наукової психології у XIX столітті
- •32Психічний розвиток людини та його особливості Поняття про психічний розвиток
- •Особливості психічного розвитку людини
- •Показники психічного розвитку
- •Детермінанти психічного розвитку людини Поняття про фактори та умови психічного розвитку людини
- •Біологічна основа як фактор розвитку психіки, її складові компоненти
- •33Культурно-історична теорія вищих психічних функцій (л. С. Виготський)
- •35 Психологічні особливості розвитку дошкільників (3-6/7 років)
- •1. Гра як провідний вид діяльності дошкільника
- •2. Розвиток особистості дошкільника
- •37. Психологическаяхар-ка зрелого возраста (акмеологические аспекты личности).
- •38. Психологические особенности людей пожилого возраста (геронтопсихология).
- •39. Хар-ка основных стилей семейного воспитания.
- •40. Психологическая готовность ребенка к обучению в школе.
- •41. Соотношение обучения и развития. Способы активации учебной деятельности школьников
- •42. Общая характеристика педагогического общения
- •Стили педагогического общения
- •43. Основные направления работы психолога в школе
- •44. Общение как центральная проблема социальной психологии
- •В общении можно выделить ряд аспектов: содержание, цель и средства. Содержание общения - информация, которая в межиндивидуальных контактах передается от одного живого существа другому.
- •48. Лидерство и руководство в группах
- •52. Механизмы и институты социализации
- •53. Средства массовой коммуникации
- •54. Виды психологического исследования
- •62)))))))))) Характеристика основних напрямів психотерапії Психодинамічний напрям
- •2. Біхевіоральна (поведінкова) психотерапія
- •3. Гуманістичний напрям психотерапії
- •4. Когнітивний напрям психотерапії
- •63)))))))))))))) Основні типи психодіагностичних методик
- •Методика уск (рівень суб'єктивного контролю)
- •Правила застосування психодіагностичних методик
- •Правила використання психодіагностичних тестів
- •66 Методики диагностики личностных качеств
- •67 Методики диагностики типов личности Типологии личности
- •Выделяют десять основных типов акцентуации (классификация Леонгарда).
- •Патохарактерологічний діагностичний опитувальник (пдо) Описание методики
- •Теоретические основы
- •Процедура проведения
- •Описание диагностируемых типов
- •Гипертимный тип (г)
- •Циклоидный тип (ц)
- •Лабильный тип (л)
- •Астено-невротический тип (а)
- •Сенситивный тип (с)
- •Психастенический тип (п)
- •Шизоидный тип (ш)
- •Эпилептоидный тип (э)
- •Неустойчивый тип (н)
- •Конформный тип (к)
- •Смешанные типы
- •Патохарактерологічний діагностичний опитувальник (пдо) Описание методики
- •Теоретические основы
- •Процедура проведения
- •68.Діагностика інтелекту та креативних здібностей
- •69. Типи та особливості проективних методик Проективная гипотеза и проективные методики, их виды (За л. Ф. Бурлачук)
- •71. Методи діагностики мотиваційної сфери особистості
- •72. Методи діагностики міжособистісних і внутрішньогрупових відносин
- •73. Психологічні типології професій, їх характерстика
- •75. Профессиональный психологический отбор
- •76 Профессиональная адаптация деформация и выгорание
- •77 Сущность, типы и структура систем человек-машина
- •80. Психологический анализ криминального поведения: типы, теории.
- •Тема 2. Формы и методы преподавания психологии
- •86. Поняття про психологічну експертизу.
- •87. Основні психологічні теорії управлінського процесу( Теорії х та y). Теорія мотивації Дугласа Мак Грегора
- •Теорія х
- •Принцип «Гарячої плити»
- •Теорія y
- •Теорія z
- •88. Особистість керівника та стилі керівництва.
- •89. Політичнапсихологія особистості( політична соціалізація, політична свідомість та поведінка).
- •90. Типології політичного лідерства
4. Когнітивний напрям психотерапії
Когнітивний напрям психотерапії почав виділятися в останні десятиліття XX століття. Він пов'язаний з розвитком когнітивної психології, яка приділяє головну увагу пізнавальним структурам психіки, займається особистісними конструктами та логічними здібностями. Когнітивний напрям, на думку О. Ф. Бондаренка, об'єднує три основні підходи: раціонально-емотивну терапію (PET) А. Елліса, когнітивну терапію А. Бека, реалістичну терапію У. Глассера.
Раціонально-емотивна терапія (PET) передбачає, що джерело психологічних порушень при всій їх різноманітності - система ірраціональних уявлень про світ, що засвоюється звичайно у дитинстві від значущих дорослих. Серцевиною емоційних порушень є, як правило, самозвинувачення.
Центральним поняттям у PET є поняття "пастка", тобто всі ті когнітивні утворення, які викликають необгрунтовану (невротичну) тривогу, роздратування тощо.
Головною метою психотерапевта є допомога у перегляді системи переконань, норм і уявлень. Окрема мета - звільнитися від ідеї самозвинувачення, формування соціального інтересу, інтересу до себе, саморегулювання, терпимості, гнучкості, самоприйняття, здатності до ризику, реалізму тощо [9].
Позиція психотерапевта - директивна. Він роз'яснює, переконує. Він - авторитет, який спростовує помилкові судження, вказуючи на їх неточність, довільність тощо.
Цей психотерапевтичний напрям знаходить широке застосування серед соціальних працівників, у сімейному консультуванні та на промислових підприємствах.
Когнітивна психотерапія Л.Бека головну увагу приділяє емоційним розладам, зокрема депресіям. Мета, прийоми роботи та вихідні передумови, на думку О. Ф. Бондаренка, в цілому збігаються з РЕТ. Процедура психотерапії полягає у спеціальній організації спілкування з психологом, коли ставляться питання: "Що ти втрачаєш, якщо?..." або "Звідки ти знаєш, що безглуздо спробувати ?.." тощо. Потім визначається більш складна програма дій, на основі якої встановлюється співробітництво з психологом. Вживаються заходи для зниження рівня самокритики й самозвинувачення, вироблення альтернативних рішень і способів дій. Велике значення має гумор, іронія, за допомогою яких досягається когнітивне зрушення у сприйнятті ситуації [9].
Реалістична терапія призначалася для психокорекційної роботи з молодими правопорушницями з метою навчання відповідальної і реалістичної поведінки у конкретних ситуаціях. Може використовуватися у випадках, коли потрібне нетривале психологічне втручання: у суїцидологічних центрах, у сімейному консультуванні, при підготовці менеджерів і в різних центрах психологічної допомоги.
Головною метою психотерапії, як зазначає О. Ф. Бондаренко, є допомога клієнтові стати розважливим та емоційно витривалим, досягнути особистісної незалежності, піднесення рівня самосвідомості й розробити план особистісного вдосконалення.
Позиція психотерапевта близька до позиції вчителя. Потрібні такі цілком певні професійні якості: сенситивність, емпатичність, здатність бути вимогливим і виступати моделлю поведінки [9].
Головний інструмент практичної роботи полягає у послідовній реалізації семи кроків спільної з клієнтом роботи, які в сукупності забезпечують досягнення психопедагогічних цілей:
1) встановлення стосунків з клієнтом (заприязнитися, прийняти, вміти вислухати й виявити щире піклування);
2) забути про минуле й головну увагу приділяти теперішній поведінці;
3) заохочувати клієнта до оцінювання своєї поведінки;
4) допомогти клієнтові у пошукові альтернативних способів дії та виробленні плану, який повинен бути простим, ясним, конкретним;
5) зобов'язати виконати план;
6) відмовитися прийняти пробачення;
7) бути жорстким, але не застосовувати покарання [9].
Вибір однієї з психотерапевтичних моделей визначається не лише характером психологічної проблеми, специфікою замовлень клієнта, але й можливостями психотерапевта, часом та місцем проведення психотерапії.
Типы психотерапии
Каули (Cawley, 1977) предложил следующую общую классификацию типов психотерапии.
Начальная психотерапия
Все то, что использует в своей деятельности каждый хороший врач и любой другой профессионал. Основа этого типа - искусство врачевания, хорошее знание больного и его проблем, умение общаться с людьми и сопереживать.
Общая психотерапия
Использование методов и приёмов, взятых из психиатрии, социальной работы, психологии. Такая терапия придаёт значение раннему опыту, признает явления переноса, но напрямую с ними не работает.
Специальная психотерапия
Динамическая психотерапия, глубокая работа с личностью пациента, помощь в том, чтобы увидеть истинное положение дел и принять на себя ответственность за самих себя и за свои отношения с окружающими.
Бихевиористская психотерапия
Использование методов изменения поведения, основывающихся на теории обучения, разработанных в основном психологами-клиницистами. Применение таких методов включено в курс обучения психиатров и персонала психиатрических лечебниц в США, поскольку от них требуется знание теории, позволяющее оценить меру и надёжность. Данный тип психотерапии больше сосредоточен на внешней стороне поведения, чем на внутреннем опыте, не учитывает мотивацию на менее осознаваемых уровнях, направлен на коррекцию открытых форм отклонений в поведении, считая их дурными привычками, подлежащими искоренению.