35 Психологічні особливості розвитку дошкільників (3-6/7 років)

План:

1. Гра як провідний вид діяльності дошкільника

2. Розвиток особистості дошкільника

3. Розвиток мотивів поведінки, емоцій, самосвідомості та самооцінки

4. Розвиток пізнавальної сфери дитини

1. Гра як провідний вид діяльності дошкільника

Вивчаючи період дошкільного дитинства, важливо з’ясувати структуру гри, її компоненти, основні лінії розвитку, зміни змісту гри при переході від молодшого до старшого дошкільного віку. Досліджували: Д. Ельконін, Олексій Леонтьєв, Лія Славіна.

Гра має соціальне походження та зміст, вона не зможе розвиватися без частого повноцінного спілкування із дорослими та систематичного пізнання оточуючого світу.

• Рольова гра – діяльність, де діти у спеціально створених ігрових умовах виконують ролі дорослих, відтворюючи їх діяльність та стосунки (Д. Ельконін).

• Види ігор: 1) режисерська; 2) образна (образно-рольова); 3) сюжетно-рольова; 4) гра за правилами.

1. Режисерська гра – форма гри, в якій дитина не виконує жодної ролі, а управляє іграшкою й діє з її допомогою (грає з машинкою, кубиками). Характерна для дітей молодшого дошкільного віку. Розвиває здатність створювати сюжет, управляти іграшками та спостерігати за ігровою ситуацією з позиції різних персонажів.

Режисерська гра схожа на предметно-маніпулятивну діяльність, однак, це не просто маніпуляція з предметами, а саме гра, бо дитина має особливу логіку дії з предметами. Вона наділяє предмети ігровими смислами. Наприклад, кубик, який дитина пересуває по столу, стає машинкою, при цьому дитина супроводжує пересування кубика по столу відповідними звуками – працюючого мотору, сигналу автомобіля та ін.

2. Образно-рольова гра – самостійна дитяча гра, де дитина виконує роль певного ігрового персонажу (або образу), поводячись і діючи як уявний об’єкт. Розвиває здатність дитини до ототожнення (пізніше це сприятиме розвитку творчого потенціалу людини).

Приклад образної гри, описаний Ж. Піаже [6, 99]:

Девочка, которая задавала массу вопросов относительно механизма колоколов на старой деревянной колокольне во время каникул, становится неподвижно возле стола дяди и издает оглушительный шум.

– Ты мне мешаешь, ты же видишь, что я работаю, – говорит дядя.

– Не говори со мной, – отвечает девочка. – Я – церковь.

Особливості образної гри:

– дитина пізнає оточуючі об’єкти неначе зсередини, ототожнюючись з ними;

– дитина виокремлює і відтворює ключову дію чи специфічну позу, що дозволяє їй утримувати уявний образ і бути тим, з ким/чим вона себе ототожнює.

3. Сюжетно-рольова гра – форма гри, де дитина виконує ролі, які відбивають взаємини між людьми, відтворюють фрагменти суспільного та трудового життя дорослих. Характерна для середнього дошкільного віку.

4. Гра за правилами – форма гри, де дитину цікавить не стільки роль, скільки реалістичність її виконання; пов’язана із здатністю дитини виокремлювати приховані задачі і правила у стосунках між людьми. Характерна для старшого дошкільного віку.

Особливості гри за правилами:

– підвищується вимогливість дітей до справедливості та переконливості, реалістичності виконання ролей і сюжетів до використання ігрового матеріалу (справжні предмети й речі, одяг дорослих та ін.);

– з’являється вимогливість до дотримання правил гри;

– мотив гри пересувається з процесу на результат;

– сприяє появі ігор-драматизацій та ігор-фантазій.

• Структурні компоненти сюжетно-рольової гри [7]:

1. Роль – центр гри, основним змістом ролі є відтворення людської діяльності.

2. Сюжет – сфера дійсності, яку діти відображають в своїх іграх.

Основне джерело сюжетів – навколишня дійсність; сюжети ігор поділяються на побутові, виробничі, суспільно-політичні та ін.

3. Зміст – те, що виокремлюється дитиною в якості основного моменту діяльності дорослих, яка відбивається у грі.

Діти різних вікових груп наповнюють гру з однаковим сюжетом різним змістом. Наприклад, зміст гри у молодших дошкільників зводиться виключно до дії з предметами. Граючись в обід, діти ріжуть хліб, варять кашу, миють посуд, постійно відтворюючи одні й ті самі дії. Однак нарізаний хліб так і не подається лялькам до столу, зварена каша не розкладується у тарілки, посуд миється, коли він ще чистий та ін. [2].

4. Ігрові дії – це дії із змістом, які мають зображувальний характер і забезпечують реалізацію ролі.

Привласнені дитиною ролі дорослих м. б. реалізовані за допомогою ігрових дій. Дитина саме томукасир, начальник залізниці, буфетник, підкреслює Д. Ельконін,щовона продає квитки, оголошує відхід потягу, дає дозвіл машиністу їхати чи торгує печивом.

Роль та пов’язані з нею ігрові дії визначають інші сторони сюжетної гри: папірці стають грошима чи квитками для виконання ролей пасажирів та касира.

5. Ігрові та реальні стосунки – це форми взаємин, які виділяються у процесі гри. Ігрові стосунки визначаються ролями, тому що для граючих дітей головне – виконати прийняту роль. Реальні – це взаємини дітей як партнерів, які виконують спільну справу (розподілити ролі, домовитися про правила тощо).

Часто ігрові стосунки повністю підпорядковують реальні взаємини, але, захоплюючись грою, діти виходять з ролі і на кілька секунд стають самі собою. Наприклад, “продавець” може зненацька змінити тон у спілкуванні з покупцями і попросити дітей: “Не забирайте всього, бо у мене нічого не залишиться у магазині”.

6. Предмети-замісники – поліфункціональні, неоформлені предмети, за якими не закріплено жодних дій, але ними діти замінюють у грі недоступні практично, предмети.

7. Правила – набір законів (максимально наближених до реальності), за якими розігрується кожна роль.

8. Уявна ситуація – ситуація, яка дозволяє здійснити перенос значень з одного предмета на інший.

• Роль гри у психічному розвитку дошкільника:

1. Формування довільності психічних процесів: довільна пам'ять, довільна увага, оскільки дитина має зосередитись на правилах, ролях, сюжеті гри та запам’ятати їх.

2. Розвиток розумової діяльності: вчиться мислити в плані уявлень (представлений), розвивається уява та здатність приймати позицію (точку зору) іншої людини.

У грі дитина навчається діяти із замісниками предметів, даючи їм нові назви і функції; дія з предметами-замісниками розвиває мислення. Поступово ігрові дії з предметами скорочуються, дитина навчається мислити й діяти з ними у розумовому плані, поступово переходячи до мислення у планіуявлень.

3. Розвиток рефлексивного мислення, оскільки у грі виникає реальна можливість контролювати те, як виконуються дії у процесі спілкування.

4. Розвиток особистості дитини.

Завдяки грі дитина знайомиться з поведінкою та взаєминами дорослих, що стає зразком для її власної поведінки; також вона набуває основних навичок спілкування з дорослими й однолітками.

5. Розвиток почуттів та вольової регуляції поведінки.

Гра вчить узгоджувати свої дії з діями інших; у грі виникає обмін досвідом, знаннями.

6. Всередині ігрової діяльності починає складатися навчальна діяльність.

Дошкільник навчається граючи, оскільки до навчання він ставиться як до своєрідної рольової сюжетно-рольової гри з певними правилами. Однак для виконання цих правил дитина має опанувати елементарні учбові дії.

• Вікові особливості гри (за дослідженнями Олександри Платонівни Усової)

Молодший дошкільний вік:

1. Діти не вміють вибудовувати розгорнуту сюжетну гру, граючись індивідуально і дотримуючись “дисципліни відстані”. Дитина зосереджена на власних діях і не звертає уваги на інших.

2. З’являються легкі соціальні контакти з іншими дітьми, але зміст гри від цього не змінюється – дитина грає сама по собі.

3. Склад учасників коротких ігор у 3-річних дітей – 2-3 особи, а їх тривалість – 3-5 хв., після чого діти однієї групи приєднуються до інших груп.

4. Спостерігаються часті перегрупування дітей: за 40-50 хв. гри – 25 перегрупувань.

Середній дошкільний вік:

1. Розвиток ігрових умінь + ускладнення сюжету = встановленню більш тривалого спілкування.

2. Дитина потребує партнерів по іграх для відтворення суспільних стосунків дорослих, в іграх об’єднуються 2-5 дітей, тривалість зростає до 15 хв., інколи – 40-50 хв.

3. Діти узгоджують свої дії, розподіляють обов’язки, які виникають у ході самої гри.

Старший дошкільний вік

1. Починають гратися “разом”, а не “поряд”. Жорстко дотримуються правил.

2. З’являється лідерство, розвиваються організаторські здібності.

3. Спостерігається попереднє колективне планування гри, розподіл ролей та підбір іграшок.

4. З’являються колективи граючих дітей, гра може тривати кілька годин – кілька днів.