- •5. Высший уровень психики, свойственный человеку образует сознание.
- •6.Понятие о деятельности. Теория деятельности Леонтьева.
- •7. Ощущение и восприятие как элементарные познавательные процессы.
- •Возникновение ощущений
- •Классификация ощущений
- •8. Процесс внимания: виды, свойства, основные теории.
- •9. Память: виды, свойства, основные теории
- •10. Мышление: виды, свойства, операции. Речь.
- •Содержание мышления
- •Виды мышления, выделенные по различным основаниям
- •Свойства речи
- •11. Воображение как процесс. Понятие о креативности.
- •Функции воображения:
- •Способы создания образов воображения
- •13. Эмоциональные состояния: причины и следствия.
- •14. Потребности и мотивы личности.
- •15. Воля как высший уровень психической регуляции.
- •Признаки волевого акта
- •Функции волевой регуляции
- •Развитие воли происходит в нескольких направлениях
- •16.Темперамент и свойства внд. Типы темперамента и их характеристика.
- •17.Характер,акцентуации характера(типы,характеристика)
- •18.Способности: типы,уровни,факторы развития
- •19.Понятие о личности. Основные типологии личности.
- •20.Теории личности в отечественной психологии.
- •Содержание концепции в.Н. Мясищева
- •Содержание концепции б.Г.Ананьева
- •Содержание концепции с.Л. Рубинштейна
- •21.Теория Фрейда
- •27. Психологические взгляды в античной философии.
- •28. Психологические взгляды эпохи Средневековья
- •29. Психологічні ідеї нового часу
- •30.Зародження науково-емпіричної психології в 19 ст.
- •31. Формування наукової психології у XIX столітті
- •32Психічний розвиток людини та його особливості Поняття про психічний розвиток
- •Особливості психічного розвитку людини
- •Показники психічного розвитку
- •Детермінанти психічного розвитку людини Поняття про фактори та умови психічного розвитку людини
- •Біологічна основа як фактор розвитку психіки, її складові компоненти
- •33Культурно-історична теорія вищих психічних функцій (л. С. Виготський)
- •35 Психологічні особливості розвитку дошкільників (3-6/7 років)
- •1. Гра як провідний вид діяльності дошкільника
- •2. Розвиток особистості дошкільника
- •37. Психологическаяхар-ка зрелого возраста (акмеологические аспекты личности).
- •38. Психологические особенности людей пожилого возраста (геронтопсихология).
- •39. Хар-ка основных стилей семейного воспитания.
- •40. Психологическая готовность ребенка к обучению в школе.
- •41. Соотношение обучения и развития. Способы активации учебной деятельности школьников
- •42. Общая характеристика педагогического общения
- •Стили педагогического общения
- •43. Основные направления работы психолога в школе
- •44. Общение как центральная проблема социальной психологии
- •В общении можно выделить ряд аспектов: содержание, цель и средства. Содержание общения - информация, которая в межиндивидуальных контактах передается от одного живого существа другому.
- •48. Лидерство и руководство в группах
- •52. Механизмы и институты социализации
- •53. Средства массовой коммуникации
- •54. Виды психологического исследования
- •62)))))))))) Характеристика основних напрямів психотерапії Психодинамічний напрям
- •2. Біхевіоральна (поведінкова) психотерапія
- •3. Гуманістичний напрям психотерапії
- •4. Когнітивний напрям психотерапії
- •63)))))))))))))) Основні типи психодіагностичних методик
- •Методика уск (рівень суб'єктивного контролю)
- •Правила застосування психодіагностичних методик
- •Правила використання психодіагностичних тестів
- •66 Методики диагностики личностных качеств
- •67 Методики диагностики типов личности Типологии личности
- •Выделяют десять основных типов акцентуации (классификация Леонгарда).
- •Патохарактерологічний діагностичний опитувальник (пдо) Описание методики
- •Теоретические основы
- •Процедура проведения
- •Описание диагностируемых типов
- •Гипертимный тип (г)
- •Циклоидный тип (ц)
- •Лабильный тип (л)
- •Астено-невротический тип (а)
- •Сенситивный тип (с)
- •Психастенический тип (п)
- •Шизоидный тип (ш)
- •Эпилептоидный тип (э)
- •Неустойчивый тип (н)
- •Конформный тип (к)
- •Смешанные типы
- •Патохарактерологічний діагностичний опитувальник (пдо) Описание методики
- •Теоретические основы
- •Процедура проведения
- •68.Діагностика інтелекту та креативних здібностей
- •69. Типи та особливості проективних методик Проективная гипотеза и проективные методики, их виды (За л. Ф. Бурлачук)
- •71. Методи діагностики мотиваційної сфери особистості
- •72. Методи діагностики міжособистісних і внутрішньогрупових відносин
- •73. Психологічні типології професій, їх характерстика
- •75. Профессиональный психологический отбор
- •76 Профессиональная адаптация деформация и выгорание
- •77 Сущность, типы и структура систем человек-машина
- •80. Психологический анализ криминального поведения: типы, теории.
- •Тема 2. Формы и методы преподавания психологии
- •86. Поняття про психологічну експертизу.
- •87. Основні психологічні теорії управлінського процесу( Теорії х та y). Теорія мотивації Дугласа Мак Грегора
- •Теорія х
- •Принцип «Гарячої плити»
- •Теорія y
- •Теорія z
- •88. Особистість керівника та стилі керівництва.
- •89. Політичнапсихологія особистості( політична соціалізація, політична свідомість та поведінка).
- •90. Типології політичного лідерства
62)))))))))) Характеристика основних напрямів психотерапії Психодинамічний напрям
Психодинамічний напрям, за О.Ф.Бондаренком, базується на принципі визначального впливу минулого досвіду на формування світовідчуття, певної манери поведінки людини, її внутрішніх і зовнішніх проблем. Психотерапевт розв'язує питання, пов'язані з динамічними аспектами психіки клієнта (мотивами, внутрішніми конфліктами, суперечностями), існування й розвиток яких забезпечують функціонування та розвиток особистісного "Я".
Основною метою психологічної допомоги у класичному психоаналізі є:
1) усвідомлення неусвідомленого (мотивів, захисних механізмів, способів поведінки) і прийняття адекватної та реалістичної його інтерпретації;
2) посилення Ego-свідомості для вироблення більш реалістичної поведінки [9].
Позиція і роль психотерапевта у класичному психоаналізі досить жорстко фіксована. О.Ф.Бондаренко виділяє такі основні вимоги до нього: невтручання, відстороненість, нейтралітет і особистісна закритість; уміння і здатність витримувати перенесення і працювати з контрперенесенням; тонка спостережливість і здатність до адекватних інтерпретацій. Одна з найважливіших вимог до консультанта - усвідомлення власних проблем, реакцій та їх можливого впливу на клієнта. Недарма проходження тривалого й детального курсу психоаналізу є неодмінною умовою професійної підготовки психоаналітика.
Класичний психоаналіз включає 5 базових психотехнік:
1) метод вільних асоціацій, передбачає породження мимовільних, таких, що випадково спадають на думку, висловлювань, зміст яких може відображати будь-які переживання клієнта. Для психотерапевта важливими є зміст і послідовність висловлювань;
2) тлумачення сновидінь. У сновидіннях розрізняється маніфестований і латентний зміст (останній включає в себе витіснені і неусвідомлювані, втілені в алегоричну форму, переживання). Враховується те, що під час сну послаблюються Ego-захисні механізми і виявляються приховані від свідомості переживання, а також те, що сновидіння - це процес трансформації переживань у більш прийнятну для сприйняття і оволодіння форму;
3) інтерпретація, тобто тлумачення, пояснення, що включає три процедури: ідентифікацію (позначення, роз'яснення), власне тлумачення і переклад на мову повсякденного життя клієнта;
4) аналіз опору, забезпечує усвідомлення клієнтом своїх Ego-захисних механізмів і прийняття необхідності конфронтації щодо них;
5) аналіз перенесення (трансферу). Перенесення є неодмінним атрибутом психотерапії у психоаналізі. Аналіз перенесення сприяє усвідомленню фіксацій, які визначають поведінку і переживання клієнта [9], [34].
В аналітичній психотерапії Карла Юнга центральне місце посідають наступні ідеї: 1) подолання будь-якої однобічності у розвитку особистості, особливо пов'язаної зі схильністю до обстоювання свідомих патернів та ідеалів і заперечення "темного боку" особистого й громадського життя; 2) індивідуації як всебічного, повного розвитку самості, що синтезує свідоме і несвідоме.
Сам К. Юнг підкреслював емпіричний, досвідний характер психотерапії, яку розлядав як різновид освітнього процесу. Він говорив про "загальний невроз віку", а не про хворобу клієнта. Метою психотерапевтичної допомоги є навчити розумінню внутрішнього світу і самопізнанню через переживання всієї повноти свого буття, що в перспективі веде до поглиблення повноти гармонійного буття.
У цьому напрямку психотерапії відсутня будь-яка фіксація позиції психотерапевта. Він будує свої психотерапевтичні стосунки з клієнтом через використання перенесення і контрперенесення, прийняття клієнта у роботі з його внутрішнім світом. Важливим моментом є допомога клієнту у розмежуванні усвідомлюваних і неусвідомлюваних інстанцій та встановлення комунікацій між ними.
Індивідуальна психотерапія Альфреда Адлера (за О. Ф. Бондаренком) обстоює необхідність сприйняття світу з позиції "системи відліку" клієнта, при цьому не заперечується об'єктивне зумовлення поведінки, але воно вважається менш важливим, ніж цінності, цілі, уявлення, висновки, якими керується людина. Особистість виступає неподільною цілісністю, яка є інтегральною частиною соціуму. Звідси і значна увага до міжособистісних проблем, і твердження, що вся людська поведінка має цілеспрямований характер. Почуття неповноцінності, його компенсація й соціальне середовище - ось ті три змінні, результативна сила впливу яких сприяє формуванню в особистості прагнення до значущості й зверхності.
Адлерівська психотерапія виходить з переконання, що задоволеність життям багато в чому залежить від "соціального інтересу". Здорова особистість - це особистість, здатна до продуктивної активності, яка передбачає соціальні, особистісні почуття та когнітивні припущення.
В адлерівській психотерапевтичній моделі цілі психологічної допомоги - це зниження почуття неповноцінності, розвиток соціального інтересу, корекція цілей і мотивів з перспективою зміни стилю життя.
Психологи, які працюють в межах цього напрямку, прагнуть, перш за все, знайти одну з чотирьох типів помилок в "картині світу" клієнта: недовіра, себелюбство, нереалістичні амбіції й брак впевненості. Вихідна позиція психотерапевта - діагностика. Важливе значення для неї має інформація про "сімейне сузір'я" клієнта та його "ранні спогади". Стосунки з клієнтом будуються за принципом "контракту" [9] .
Техніка психотерапевтичної роботи даного напрямку включає такі процедури: встановлення правильних психотерапевтичних стосунків, аналіз і вироблення особистісної динаміки клієнта, заохочення саморозуміння і допомога в переорієнтації.