Правила застосування психодіагностичних методик

У відповідності з основними принципами кадрового консультування в кадровій службі організації-замовника питання про те, які психодіагностичні методики будуть використовуватись для оцінки персоналу, повинен бути докладно обговорено. Краще за все прочитати невелику лекцію про історію психодіагностики, можливості та обмеження основних підходів та методів. Потім, повернувшись до необхідності використання психодіагностичних процедур у консультаційному процесі, обговорити свої пропозиції. Бажано саме обговорення побудувати максимально відкритим. Для цього можна докладно зупинитися на цілісному баченні комплексу процедур і на кожній окремо.

Одним з найбільш продуктивних способів зняття первинних бар'єрів служить демонстрація деяких або всіх пропонованих процедур з подальшим аналізом отриманих результатів. Відразу після цього виникає унікальна можливість обговорити з представниками замовника етичну бік застосування психодіагностичних процедур у процесі консультування. Тут необхідно прояснити поділ відповідальності між консультантом і представниками замовника. Консультант повністю відповідає за якість результатів обстеження і безпека оцінюваних. Однак відповідальність за якість роботи і підсумковий результат поширюється і на керівника підрозділу. Для контролю за якістю результату він повинен пам'ятати, що ефективна діагностична робота можлива лише в тому випадку, якщо будуть виконані наступні вимоги:

1) відносно використовуваних тестів присутні дані про валідності, надійності, існують статистичні норми для передбачуваних категорій випробовуваних;

2) є методичні матеріали (стомлений матеріал, бланки, ключі, опис методики, опис процедури тестування, алгоритм обробки результатів, текст інтерпретації результатів та рекомендації зі складання висновку на їх основі;

3) використання методики виправдано з точки зору критеріїв відбору (оцінки) персоналу, фінансових і часових витрат;

4) є кваліфікований консультант, який може надати експертний висновок щодо даного тесту і доцільності його використання;

5) конфіденційність персональної інформації гарантується в тому числі і процедурно (створюється спеціальний документ, в якому уточнюється порядок зберігання, передачі та використання інформації, вводиться спеціальна кодування первинних результатів з обмеженим доступом до ключу).

Повноцінне використання психодіагностичних методів, необхідний для отримання достовірних результатів, а також міркування професійної етики припускають, що консультант і представники замовника у своїй роботі будуть дотримуватися низки правил.

Правила використання психодіагностичних тестів

• в кадровій роботі слід застосовувати лише теоретично добре обгрунтовані і практично перевірені методики;

• обов'язково дотримуватися професійну таємницю, як в відношенні технології тестування, так і з приводу діагностичної інформації, отриманої про випробуваному;

• будувати відносини з обстежуваних на партнерській основі. Це означає, що: не можна зловживати їх довірою; слід обов'язково попереджати про те, як буде використовуватися діагностична інформація і хто буде мати до неї доступ; необхідно створювати умови для отримання випробуваним інформації за даними тестування;

• при запиті з боку випробуваного про результати тестування надавати інформацію в позитивному вигляді, наголошуючи на потенційні можливості випробуваного й уникаючи негативних оціночних суджень;

• не допускати до психодіагностичної та аналітичної роботі, що вимагає високої професійної кваліфікації, осіб, які не пройшли спеціальне навчання, а також порушують вимоги професійної етики. Для створення сприятливої психологічної атмосфери, зниження напруженості у випробуваного і в остаточному підсумку отримання достовірного результату при тестуванні слід дотримуватися наступних основних правил:

• заздалегідь погоджувати з випробуваним дату, час обстеження, обов'язково повідомляти про його тривалості;

• тестування слід проводити в окремому приміщенні, з дотриманням необхідних санітарно-гігієнічних норм (площа на одного випробуваного не менше 3 м2, наявність вентиляції, вікон, приємний інтер'єр і пр.), за відсутності телефонів і інших відволікаючих моментів;

• перед тестуванням важливо встановити психологічний контакт з випробуваним, ще раз повідомити про час, необхідний для проходження тестування, висловити впевненість у здатності випробуваного впоратися з завданнями, повідомити, що отримана інформація є конфіденційною, дозволяє виявити потенціал кандидата (у тому числі прихований) і є не тільки підставою для прийняття кадрового рішення, але і підмогою в ході його професійної адаптації на новому місці роботи;

• не слід повідомляти випробуваному подробиці про інтерпретації результатів - це може вплинути на рівень їх достовірності та сприятиме девалідізаціі методики;

• відносно випробуваного слід зайняти партнерську позицію ( «Ми з вами робимо спільну справу, ми зацікавлені в отриманні достовірної інформації і будемо вам вдячні за неї »), взаємодія з позиції сили ( «Зараз ми все про вас дізнаємося!») є неприпустимим;

• під час психодіагностичного обстеження слід бути привітним, чемним і виявляти готовність прийти на допомогу в разі необхідності;

• під час тестування слід передбачити 10-хвилинні перерви через кожну годину роботи;

• при інтерес з боку випробуваного до результатів тестування слід висловити готовність надати цю інформацію в усній конспективно формі і повідомити, коли це може бути зроблено;

• при завершенні обстеження слід проінформувати випробуваного про подальшу взаємодію (терміни, форма та ін) і обов'язково подякувати за виконану роботу.

Поведінка випробуваного під час виконання тестів може служити додатковим джерелом інформації про його індивідуально-психологічних особливості.

64))))))))))) Вимоги до психодіагностичних методик

1. Прогностична цінність (валідність). Полягає у вимозі того, щоб результати дослідження знайшли своє вираження в таких успіхах, у професійній діяльності, до якої відбираються і готуються обстежувані.

2. Надійність, стабільність результатів у одного і того ж обстежуваного.

3. Науковість, обґрунтованість і переконливість. Має бути зрозумілим, яка саме риса вивчалась і чому її слід оцінювати. Одержані дані слід аналізувати та пояснювати, поєднуючи їх з визначеними науковими положеннями.

4. Унікальність та диференційованість. Методика повинна бути спрямована на певну рису, на певну якість, на певну групу якостей.

5. Адекватність тим якостям, на оцінювання яких спрямовано тест.

6. Об'єктивність, яка характеризується найбільшою стандартизацією тесту. Умови дослідження мають бути такими, щоб на результат тесту не впливали сторонні фактори (індивідуальні особливості експериментатора, настрій обстежуваного, помилки апаратури тощо). З кожного тесту мають бути підготовлені спеціальні інструкції, які чітко визначають, що робить і каже експериментатор та обстежуваний.

7. Достовірність. Мають проводитись об'єктивні численні виміри.

8. Поєднання методів числової оцінки тестів з даними педагогічного спостереження, оцінкою поведінкової реакції, результатами бесіди, аналізом характеристик та анкетних даних.

9. Наявність ефективних зовнішніх критеріїв (тобто критеріїв, на практиці з якими можна було б зіставити результати тестування).

10. Практичність тестів, яка характеризується їх доступністю, простотою і швидкістю виконання, масовістю, можливістю застосування з обмеженою кількістю персоналу.

65)))))))))) Методологія визначається системою принципів, лежачих в основі науки в цілому.

1. Принцип детермінізму. Психіка визначається способом життя і змінюється із зміною образу життю. Цей принцип говорить, що будь-яке психічне явище обумовлене об'єктивним матеріальним світом і про наявність у будь-якого психічного явища причини. Тому його ще називають принципом причинності.

2. Принцип єдності свідомості і діяльності. Згідно цьому принципу свідомість і виявляється і формується в діяльності. Свідомість і діяльність не протилежні один одному, але і не тотожні, а утворюють єдність. Свідомість утворює внутрішній план діяльності, її програму.

3. Принцип розвитку (або генетичний). Психіка може правильно зрозуміти і адекватно бути пояснена, якщо вона розглядається як продукт розвитку і результат діяльності. Психічні явища повинні вивчатися з урахуванням їх розвитку як у конкретної людини, так і у групи людей.

4. Принцип об'єктивності. Психіка суб'єктивна, оскільки у кожної людини свої образи пам'яті, свої улюблені логічні операції, свій звичний тип асоціацій і так далі Принцип об'єктивності вимагає щоб дослідження, проведене за одних і тих же умов на одних і тих же випробовуваних, але різними дослідниками дало одні і ті ж результати. Тобто думка, особиста оцінка, відношення не повинні визначати виводів експериментатора.

Розглянемо схему співвідношення методологічних принципів і методів дослідження. Її можна представити у вигляді ієрархічної піраміди, де кожен наступний|такий| етап будується на попередньому.

Перший, найбільший, фундаментальний пласт – це методологічні принципи психологічного дослідження. Другий, такий, що базується на методології – це методи дослідження. Третій – це методики. З їх допомогою отримують психологічні факти. Четвертий – обробка матеріалів і здобуття конкретних результатів дослідження. П'ятий, вершина дослідження – це висновки і рекомендації.

Етапи психологічного дослідження.

1. Підготовчий.

а) Виділення теми і попереднє визначення проблеми дослідження.

б) Підбір і аналіз літератури.

в) Уточнення проблеми, гіпотез і завдань дослідження

г) Підбір, розробка і апробація психодіагностичних і дослідницьких методик.

д) Вибір схеми організації і проведення експерименту. В результаті|унаслідок| цієї роботи визначається предмет дослідження, складається програма дослідження, здійснюється знайомство з випробовуваними.

2. Збір фактичного матеріалу. Тобто проведення експерименту.

3. Обробка і аналіз отриманих результатів. Включає якісний і кількісний аналіз.

4. Формулювання виводів і практичних рекомендацій. Звичайно, на основі інтерпретації отриманих матеріалів.

Стратегії психологічного дослідження.

1. Поперечні зрізи. Це одноразове дослідження великої групи людей.

2. Лонгитюдноє дослідження або подовжній метод. Це метод вивчення невеликої кількості людей тривалий час.

Формуюча стратегія. Вивчаються окремі сторони психіки в процесі їх активного формування, тобто при цілеспрямованому навчанні і вихованні. Ця стратегія ще називається експериментально-генетична

Поняття психологічного діагнозу

Психологічний діагноз - це структурований опис комплексу взаємопов'язаних психічних властивостей - здібностей, мотивів, стійких особливостей особистості.

Психологічний діагноз - це не висновок про психічну хворобу або про схильність до певного психічного захворювання. У сучасній психодіагностиці психологічний діагноз не зводиться до фіксації і не пов'язаний з прогнозом можливих психічних захворювань. Він може бути поставлений будь-якому здоровій людині і означає структурований опис комплексу взаємопов'язаних психічних властивостей - здібностей, стильових рис і мотивів особистості.

Під структурованістю психологічного діагнозу розуміється приведення різноманітних параметрів психічного стану людини в певну систему: вони групуються за рівнем значущості, написані рідною походження, можливих лініях причинного взаємовпливу. Взаємовідносини різних параметрів в структурованому діагнозі фахівці відображають у формі діагностограмм. Один з найпростіших варіантів "діагностограмми" - психодиагностический профіль.

Психологічний діагноз важливий для психологічного прогнозу поведінки (за винятком діагностики поточного психічного стану, що необхідно для вибору оптимального методу взаємодії з людиною в цьому стані).

До основних понять психодіагностики відносять діагностичні ознаки діагностичні категорії і діагностичний висновок.

Ознаки відрізняються тим, що їх можна безпосередньо спостерігати і реєструвати. Категорії приховані від безпосереднього спостереження, це внутрішні психологічні чинники (психологічні причини), які обумовлюють певну поведінку людини. Тому в соціальних науках діагностичні категорії прийнято називати "латентними змінними". Для кількісних категорій часто використовується також назва "діагностичні чинники".

Діагностичний висновок - це перехід від спостережуваних ознак до рівня прихованих категорій.

Психологічний діагноз являє собою кінцевий результат психологічного обстеження щодо з'ясування і опису сутності індивідуально-психологічних особливостей особистості з метою оцінки її актуального стану, прогнозу подальшого розвитку та розробки рекомендацій, що випливають із завдань обстеження.

Рівні встановлення психологічного діагнозу

У практиці психодіагностичних досліджень розрізняють три рівні встановлення психологічного діагнозу:

1) симптоматичний, побудований на основі математичної обробки даних дослідження (що може виконувати комп'ютер);

2) етіологічний, що враховує не тільки наявність певних особливостей (симптомів), але й причини їх виникнення;

3) типологічний, що полягає у визначенні місця і значення отриманих даних в цілісній динамічній структурі особистості випробуваного.

Психологічний діагноз в психодіагностики якісного аналізу встановлюється на підставі матеріалів, отриманих в результаті експериментального дослідження психічного явища, аналізу спеціальних відомостей про нього з урахуванням фізичного і психічного розвитку випробуваного.

Психологічний діагноз - це завжди виявлення прихованої причини виявленої неблагополуччя. Областю психологічного діагнозу є індивідуально-психологічні відмінності як у нормі, так і при патології.

Виділяють чотири основні напрями в роботі психодиагноста.

1. Здійснення діагнозу діяльності, поведінки, тобто опис, аналіз та характеристика особливостей поведінки обстежуваного.

2. Здійснення діагнозу процесів регуляції діяльності або вивчення психічних процесів, завдяки яким здійснюється діяльність.

3. Здійснення діагнозу механізмів регуляції, механізмів психічних процесів, від яких залежить їх перебіг - діагностика систем нервових зв'язків.

4. Діагностика генезису механізмів регуляції або відповідь на питання про те, як і в яких умовах формувалася психіка даного індивіда.

5. Діяльність розуміється як спрямований на певний результат процес.

Мета діагнозу особистості - не тільки визначення джерел патології, але і зон ефективного функціонування.