- •Чернігівський національний педагогічний університет
- •Тема 1. Соціологія та її вивчення у вищій школі 28
- •"Соціологія"
- •Мета та завдання навчальної дисципліни
- •Програма навчальної дисципліни модуль 1. Теорія, методологія та історія соціології
- •Модуль іі. Спеціальні соціологічні теорії
- •Структура навчальної дисципліни
- •Теми семінарських занять
- •Теми самостійНої робоТи
- •Методи навчання
- •Методичні рекомендації до написання творчого завдання (есе)
- •Методи контролю
- •Розподіл балів, які отримують студенти
- •Оцінювання за формами контролю
- •Шкала оцінювання: національна та ects
- •Методичне забезпечення
- •Рекомендована література
- •Інформаційні ресурси
- •Інтернет ресурси соціологія майбутнього електронний науковий журнал з проблем соціології молоді та студентства
- •Теми семінарських занять модуль і
- •Тема 1. Соціологія і її вивчення у вищій школі
- •Об’єкт і предмет соціології
- •Тема 2. Становлення та ґенеза соціологічного знання
- •Становлення та ґенеза соціологічного знання Протосоціологічний період
- •Основні ідеї західноєвропейської соціологічної науки Академічний (класичний) період
- •Наукові ідеї українських соціологів хіх – початку хх ст.
- •Новітня українська соціологія
- •Тема 3. Суспільство як соціальна система, його соціальна структура
- •Сутність та основні елементи соціальної структури
- •Параметри соціальної структури (за Блау)
- •Соціологічна концепція структурації за е. Гіденсом
- •Тема 4. Соціологія особистості
- •Поняття особистості: сутність та соціологічні концепції
- •Модуль іі
- •Тема 5. Соціологія девіантної поведінки
- •Соціальна структура і аномія
- •Тема 6. Соціологія освіти
- •Соціологія освіти
- •Тема 7. Соціологія сім’ї та шлюбу
- •Соціальна сутність сім’ї і шлюбу
- •Класифікація сімейно-шлюбних відносин
- •Проблеми розвитку сучасної сім’ї
- •Майбутнє сім’ї
- •Тема 8. Соціологія конфлікту
- •Матеріал до семінарського заняття Поняття конфлікту, його соціальна природа та функції у суспільстві
- •Історія становлення соціології конфлікту Сучасні соціологічні теорії конфлікту
- •Структура та динамічні показники конфліктів
- •Причини і умови виникнення конфліктів
- •Тема 9. Соціологія праці
- •Соціологія праці як наука: об’єкт, предмет і функції
- •Особистість в системі соціально-трудових процесів
- •Мотивація трудової поведінки
- •Тема 10.Методологія та методи конкретно-соціологічного дослідження
- •Соціологічне дослідження: методологія та методика Конкретно-соціологічне дослідження: поняття, етапи, види
- •Програма і робочий план конкретно-соціологічного дослідження
- •Методи збору соціологічної інформації
- •Методичні рекомендації до виконання навчально-дослідницького завдання
- •Питання до заліку (екзамену) з курсу "соціології"
- •Словник соціологічних термінів
- •Навчально-методичне видання
- •14013, Вул. Гетьмана Полуботка, 53, к. 208.
Особистість в системі соціально-трудових процесів
Більшість соціально-трудових відносин виступає для людини у формі соціально-трудових процесів, у яких вона бере участь протягом трудового життя, починаючи зі свого першого робочого місця та участі в процесі виробничої адаптації.
Виробнича адаптація. У соціології праці останніми роками зростає увага до проблем адаптації людини у сфері праці, що є свідченням визнання тієї суттєвої ролі, яку відіграє процес адаптації в трудовій діяльності людини. Водночас розуміння сутності адаптації утруднене існуючими ще функціональними підходами до адаптації працівника з виокремленням лише деяких сторін його взаємодії з виробництвом. Такий підхід залишається типовим для багатьох соціологів, у тому числі й західних. Розглядаючи суспільні процеси з позицій рівноваги, західна соціологія відводить адаптації в суспільстві роль фактора пристосування, призначеного приводити до рівноваги стану як окремої особистості, так і соціальних систем.
При цьому поняття "адаптація" в широкому розумінні вживається щодо способу, яким соціальна система, чи то маленька група, така, сім’я, чи великий колектив, такий, як організація або навіть ціле суспільство, пристосовується до фізичних і соціальних умов середовища. Соціальне пристосування пронизує всі вчення про соціальну систему представників функціональної теорії Т. Парсонса і Р. Мертона.
Відзначаючи, що західна соціологія і соціальна психологія нагромадили значний емпіричний матеріал з проблеми адаптації, який становить певний науковий інтерес, необхідно визнати деяку обмеженість загальної концепції соціальної адаптації. В розумінні сутності адаптації людини важливо відобразити не тільки її роль як головної продуктивної сили, а й у першу чергу як особистості, котра не тільки формується в процесі виробництва, а розвитку розмаїття рис і характеристик якої покликане, зрештою, служити виробництво.
Необхідно підходити до дослідження адаптації особистості працівника, розглядаючи його як цілісну людину в різноманітності видів і форм виконуваної ним діяльності. З огляду на цілісне розуміння сутності працівника виробнича адаптація не обмежується професійною сферою, а охоплює сукупність соціально-трудових відносин, що зумовлює її структуру. До основних структурних елементів виробничої адаптації відносять професійну, організаційну, матеріально-побутову, соціально-психологічну та адаптацію у сфері дозвілля.
В основі механізму виробничої адаптації лежить адаптивна потреба індивіда, опосередкована взаємодією з потребою його в трудовій самореалізації. При цьому формується, з одного боку, орієнтаційний мотив поведінки, що спонукає індивіда до здобуття інформації про трудову контактів із соціально-виробничим середовищем, оцінки характеру адаптивної ситуації. З іншого боку, мотив опанування конкретної трудової діяльності і досягнення оптимальної взаємодії з виробництвом опосередковує зміст інформації і спрямованість особистісних контактів. У результаті складної полі мотивації складається виробнича адаптація, яка враховує можливості реалізації на даному підприємстві життєвих цілей працівників.
Успішне (або утруднене) проходження виробничої адаптації молодого працівника залежить від того, наскільки сприятливі (або несприятливі) умови склалися для задоволення його адаптивної потреби. З огляду на структуру останньої до таких умов належать певний рівень взаємної інформації між індивідом і виробництвом, взаємних контактів; порівняння життєвих цілей індивіда з завданнями даного підприємства, а також наявність на виробництві умов для успішної трудової діяльності індивіда. Отже, наявність і повнота прояву сукупності умов, необхідних для проходження виробничої адаптації, будуть визначати як ефективність, динамізм, так і межі самого процесу.
Справді, у разі зміни сукупності умов на краще підвищується ефективність адаптаційного процесу, зміцнюються адаптаційні зв’язки індивіда з виробництвом. Проте в разі зміни умов у протилежний бік і процес адаптації може змінити свій напрям на зворотний, тобто перетворитися на процес дезадаптації. Основний наслідок таких змін – послаблення адаптаційних зв’язків, що може закінчитися їхнім повним розривом.
Таким чином, виробнича адаптація працівника являє собою процес його взаємодії з соціально-виробничим середовищем з метою новою трудовою ситуацією. Адаптація починається зі встановлення інформаційного зв’язку з виробництвом під час профорієнтації і профвідбору (преадаптація), триває з початком роботи на підприємстві і закінчується розривом інформаційних та особистісних зв’язків з виробництвом (дезадаптація).
Управління виробничою адаптацією працівника полягає у впливі на всю сукупність структурних елементів адаптації, з акцентуванням на найбільш значущі для конкретних умов види адаптації і залежить від уміння менеджерів використовувати ефективні технології соціального управління адаптацією.