Основні ідеї західноєвропейської соціологічної науки Академічний (класичний) період

О. Конт (1798–1857), Франція

Запровадив термін "соціологія", обґрунтував необхід­ність виокремлення цієї науки в самостійну галузь знання, визначив її предмет (закони розвитку суспільства), структуру і методи.

Уважав, що поділ праці:

– є витоком існуючої підлеглості;

– призводить до однобокої професіоналізації, спотворюючи особистість;

– руйнує солідарність і злагоду в суспільстві

Г. Спенсер (1820–1903) Англія

Суспільство подібне біологічному організму, кожний елемент його структури виконує свої функції.

Виробничі і розподільні інститути у взаємодії з іншими соціальними інститутами утворюють соціальну організацію – суспільство.

В індустріальному суспільстві індивіди існують за рахунок праці та інших видів діяльності, в яких виявляється їх підприємливість.

Г. Бокль (1821–1862) Англія

Природні явища впливають на розвиток людини, особливості її тілесної концепції, своєрідність мислення та духовності, рівень національного багатства країни. Спостерігається залежність між ландшафтом країни та інтелектуальними і психічними якостями народу. Особливості природних умов зумовлюють підкорення людини природі в одних регіонах і природи – людині в інших. Вони впливають на зростання "розумового" фактора і розподіл "розумової" діяльності.

М. Гумплович (1838–1909) Австрія

Соціологія – наука про соціальні групи та відносини між ними.

Основна характеристика міжгрупових відносин – безперервна боротьба.

Підставою для міжгрупових конфліктів є прагнення до задоволення матеріальних потреб.

Г. Тард (1843–1904) Франція

Суспільні процеси пояснюються дією механізму наслідування, на якому ґрунтуються людські стосунки.

Непоборне прагнення людей до наслідування є рушійною силою розвитку суспільства.

Усі явища в суспільстві відбуваються під впливом сили прикладу і наслідування звичаю, моди, покарання, навчання, виховання тощо

Г. Зіммель (1858–1918) Німеччина

Предметом вивчення соціології є "чисті форми" (ідеальне, цінності), що фіксують у соціальних явищах найбільш стійкі, універсальні риси, а не емпіричне розмаїття соціальних фактів (формальна соціологія).

Соціологія насамперед є соціологічним дослідженням, вона не може вивчати все те, що підпадає під визначення "соціальне".

На соціальну реальність, людську культуру надзви­чайний вплив мають грошові відносини і поділ праці.

Відчуження праці.

Е. Дюркгейм (1858–1917) Франція

Суспільство – соціальна реальність, що складається із сукупності соціальних фактів.

Соціологія має вивчати реальні соціальні явища (аномію, суїцид тощо), а не уявлення про них.

Головним у теорії суспільства є "соціологізм" (пояснення соціального виходячи із самого соціального).

Праця – соціальний процес інтеграції суспільства.

Економічний процес поділу праці має не лише соціальні наслідки, а й сам зумовлений соціальним станом суспільства.

М. Вебер (1864–1920) Німеччина

Соціологія має бути "розуміючою", вивчати сенс, який вкладає у свої дії суб’єкт.

Соціологія – наука не тільки про розуміння поведінки, а й про соціальну дію.

Поділ праці – спосіб соціально-економічної взаємодії суб’єктів.

У поділі праці переплітаються чотири фундаментальні чинники – технічний, економічний, соціальний та історичний.

К. Маркс (1864–1920) Німеччина

Завдання вчених – не лише розтлумачити соціальну дійсність, а й змінити її революційним шляхом.

Економічні відносини – основа всіх інших відносин (політичних, правових, соціальних).

Концепція відчуження праці.

Розробка анкети.

В. Парето (1848–1923) Італія

Соціологія та економіка – точні науки, з них необхідно виключати елементи ідеології і політики. В їхній основі мають бути методи природничих наук і математики