74.Початок Другої світової війни. Західна Україна під владою сталінського режиму

Початок Другої світової війни і Україна. Агресивна політика нацистськоїНімеччини, загарбання нею кількох європейських країн, провал радянських ініціатив щодо колективної безпеки, політика «умиротворення» агресора, авторами якої були Велика Британія та Франція, призвели до змін зовнішньополітичного курсу СРСР. 23 серпня 1939 р. між Німеччиною та СРСР було підписанопакт про ненапад (за прізвищами міністрів закордонних справ, які підписали цей документ його називали пактом Молотова - Ріббентропа). Відомі тепер секретні додаткові протоколи до цього документа свідчать про домовленість А. Гітлера та Й. Сталінащодо розділу сфер впливу в Європі.

Роз'єднаність українських земель були не лише трагедією української нації, а одним із складових чинниківнапруженості в Європі. А. Гітлер не збирався вирішувати українське питання, на що сподівалися члени ОУН. Він розглядав Україну як плацдарм для завоювання СРСР, а потім і всього Сходу. I саме в цьому контексті стає зрозумілим дозвіл Угорщині з боку нацистської Німеччині на окупацію Карпатської України у березні 1939 р. Проголошення цього державного утворення у жовтні 1938 р. і майбутня складна боротьба навколо нього - невід'ємна складова підготовки Другої світової війни.

Вступ Червоної армії викликав неоднозначну реакцію місцевого населення — від повного неприйняття до палкої підтримки. Відразу почалася масова втеча на Захід польських офіцерів, вищих державних службових функціонерів політичних партій та ін. І хоч були серед них ті, хто виїжджав з єдиною метою з'єднатися з рідними, хто не бажав стати мимовільною жертвою воєнного конфлікту, більшість з них штовхала за кордон ненависть до Радянського Союзу й усвідомлення небезпеки можливих репресій. Проте основна частина інтелігенції залишилась і зайняла загалом вичікувальну (з різними відтінками) позицію, сподіваючись на мирне співжиття з новою владою.

Західна Україна під владою сталінського режиму Підтримку прихід радянських військ одержав насамперед серед незаможних верств населення. Для ідеологічної дезорієнтації тамтешніх мешканців радянське керівництво вміло використало привабливість гасел національного визволення і соціальної справедливості, під якими здійснювався похід Червоної армії. Тому в багатьох місцях червоноармійців зустрічали хлібом і сіллю, а в окремих містах і селах були зроблені навіть спеціальні вітальні арки, прикрашені квітами, прапорами, лозунгами. Американський професор польського походжен­ня Ян Гросс зазначає: «В хуторах, селах і містах Червону армію вітали більші чи менші, але в будь-якому випадку помітні дружньо настроєні натовпи. Вони складалися з молоді білоруської, єврейської й української національності. Люди зводили тріумфальні арки, прикрашені червоними або жовто-синіми прапорами, часом закидали війська квітами . вітали хлібом і сіллю». Дізнавшись про вступ військ СРСР у Західну Україну, чимало місцевих активістів, насамперед колишніх членів Комуністичної партії Західної України, створювали загони робітничої гвардії і сільські дружини, роззброювали поліцію, усували від влади представників польської адміністрації, в окремих місцях організовували нові місцеві органи влади — ревкоми. Була заборонена діяльність українських і польських політичних партій ,громадських організацій ,наукових ,торговельних, промислових товариств і установ .Як і в усьому СРСР мали право діяти тільки ВКП(б),комсомол, піонерська та жовтенятська організація ,підконтрольні більшовиками громадські об’єднання .Єдина організація ,що чинила опір новій владі ,- Організація українських націоналістів (ОУН) - діяла у підпіллі. В 1940 р. у новоприєднаних західних областях України відбулися дві кампанії виборів –до Верховних Рад СРСР і УРСР та місцевих рад .Було націоналізовано понад 2,2 тис. промислових підприємств .Реформовано аграрний сектор економіки регіону .1939 року в західних областях УРСР конфісковано понад 2,5 млн. гектарів землі ,що належала поміщикам ,колишнім державним урядовцям , монастирям .На початку 1940р.було створено понад 180 радгоспів .В 1940-1941 рр. було здійснено чотири масових операцій по виселенню місцевих жителів .Із Західної України і Західної Білорусії було депортовано близько 10% населення .