33. Повстання на Правобережжі та Західній Україні у хvіі – хvііі ст. (Коліївщина, опришки).

Повстання 1702-1704 рр. Український народ, що його поляки презирливо називали “хлопами” і “бидлом”, завжди усвідомлював несправедливість захоплення своїх земель іноземними поневолювачами. Весною і влітку 1702 р. повстання охопило Київщину, значну частину Брацлавщини й Поділля, розпочалися виступи на Волині й Галичині. На Закарпатті у 1703р. теж розпочався визвольний рух проти угорських феодалів.

Протягом 1703-1704 рр. повстання було придушене. У ході каральних акцій поляки стратили бл. 10 тис. чоловік. Зокрема, у Луцьку у 1702 р. був закатований Данило Братковський, громадський діяч і поет, що сатирично висміяв суспільній лад і порядки тогочасної Польщі у збірці віршів “Світ, переглянутий частинами” (1697 р.).

Гайдамацький і опришківський рух. Гайдамаками (від тур. “гайда” – гнати, переслідувати) називалися повстанці на Правобережній Україні, а опришками – на Прикарпатті, Буковині і частково у Закарпатті.

Протягом 1730-50-х рр. на Київщині, Волині й Поділлі діяли гайдамацькі загони Верлана, Гриви, Голого, Жили, Медведя, Писаренка, Моторного, Сухого, Тарана, Письменного, Теслі та інших ватажків. Повстанці неодноразово займали Умань, Вінницю, Летичів, Радомишль, Чигирин, Фастів, Корсунь та інші міста й містечка.

На Прикарпатті та у Північній Буковині опришків очолював О.Довбуш (1738-1745 рр.), пізніше В. Баюрак та І. Бойчук.

Коліївщина — селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні у 1768 році проти кріпосницького, релігійного та національного гніту шляхетської Польщі.

Очолив це повстання виходець із запорозької бідноти Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став Іван Ґонта.

34.Повстання в Турбоях

1789—93 — виступ селян проти феод. гноблення в с. Турбаях (тепер Глобинського р-ну Полтав. обл.). Після визвольної війни українського народу 1648—54 Турбаї входили до Миргородського полку і вважалися вільним військ. селом. У 1711 миргородський полковник Д. Апостол виписав турбаївських козаків з реєстру і звелів "писати їх своїми підданими". В 1738 новий полковник В. Капніст записав 76 турбаївців у козаки. В 1776 внучка Д. Апостола продала Турбаї поміщикам Базилевським, які почали силою примушувати турбаївців відбувати повинності, обтяжуючи їх надмірною працею в допоміжних г-вах, чинячи над ними свавільний суд і розправу. Турбаївці відмовлялися виконувати повинності і водночас "шукали козацтва" (див. "Шукання козацтва"). У червні 1788 Сенат визнав козац. права за 76 турбаївцями та їхніми родинами. 5 (16).І 1789 селяни відмовилися виконувати панщину, створили сільс. самоврядування. Незабаром у село для розгляду справи прибув Говтвянський нижній земський суд. Не маючи на руках списка осіб, визнаних Сенатом козаками, він почав з'ясовувати на місці, хто 50 років тому був записаний у козаки. Жителі села відмовилися давати свідчення. В 1-й пол. травня Говтвянський суд прибув у село з військ. командою. Козаками було визнано лише 29 родин. Дізнавшись про це, турбаївці 8 (19).VI 1789 роззброїли військ. команду, вбили поміщиків Базилевських. Потім зажадали від заарештованих київ. чиновників, які прибули в Турбаї, і членів суду написати розписку про те, що вони "стверджені козаками добровільно, без примусу". Вимоги селян було задоволено. Чотири роки турбаївці всі громад. справи вирішували на своїх зборах, а виконавчу владу в селі здійснювали виборні отамани, суддя, писар. Під впливом подій у Турбаях проти феод. гноблення виступили й жителі сіл Кринок, Остап'я, Очеретуватого. Зважаючи на складну міжнар. обстановку (бурж. революція у Франції, війна з Швецією і Туреччиною), царський уряд тривалий час намагався без застосування військ. сили умовити повстанців припинити опір. Але, зазнавши невдачі, царська влада в червні 1793 ввела в село батальйон піхоти й провела масові арешти.

З 11 (22).VІІ 1793 до 31.І (11.ІІ) 1794 тривав суд. процес над турбаївцями. 15 повстанців, не витримавши катувань, померли. Понад 100 повстанців було покарано батогами і заслано на довічні каторжні роботи в Тобольськ. Решту після покарання батогами вислано в степи Таврійської і Херсон. губерній. Село Турбаї було перейменовано на Скорбне (стару назву відновлено 1919). Т. п. широко відображено в нар. творчості та худож. літературі.