- •1.Історія україни як наука,предмет,методологія,джерела
- •2. Історіографія проблеми генезису українського народу. Періодизація Історія України
- •3.Зародження, розвиток і розклад первіснообщинного ладу
- •4.Перші державні об’єднання
- •5.Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •6. Східні слов’яни на території України: господарська діяльність, матеріальна та духовна культура.
- •7. Виникнення Київського князівства та його розвиток за Києвичів.
- •8. Періоди розвитку киїівської русі
- •9. Прийняття християнства Володимир Великий
- •10. Руська правда, джерело пізнання державності, господарського та культурного розвитку Київської Русі
- •12. Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.
- •13. Південно-Західна Русь
- •15.Литва.
- •16. Литовсько-руське князівство
- •17. Виникнення українського козацтва.
- •18. Люблінська унія і її наслідки для України
- •21. 1. Причини нац. Виз. Війни
- •22.Богдан Хмельницький
- •23. Українсько-московський договір 1654 р.
- •25. Політичний розвиток в Україні у другій половині
- •27. Іван Мазепа
- •28.Конституція Пилипа Орлика
- •29. Причини козацьких повстань 20-30-х pp. XVII ст., їх значення в розгортанні національно-визвольної боротьби українського народу
- •30. Кирило-розумовський.Останнє відновлення гетьманства в Україні
- •31. Українські землі під владою Речі посполитої
- •32. Остаточне покріпачення селянства України в остання третина XVIII ст.
- •33. Повстання на Правобережжі та Західній Україні у хvіі – хvііі ст. (Коліївщина, опришки).
- •34.Повстання в Турбоях
- •35.Ліквідація Запорізької Січі. Українські козацькі формування після зруйнування Запорозької Січі
- •36. Приєднання Росією Північного Причорноморья.Заселення на господарський розвиток Південної України.
- •37.Г.С.Сковорода-видатний просвітитель, філософ, педагог , поет
- •38. Занепад кріпосницьких та зародження ринкових відносин в Україні у першій половині промислового перевороту.
- •40. Вплив подій революції 1848-1849 рр. В Австрійській імперії на західноукраїнські землі.
- •41.Культурно-національна політика російського царизму щодо України в другій половині XIX.
- •42. Відродження української національної свідомості. Кирило-Мефодїївське товариство.
- •43.Революційно –демократичний рух в Україні у другій половині хіх ст..Громади
- •44 М.П.Драгоманов
- •45.Братство тарасівців його роль у розвитку українського національно-визвольного руху.
- •46. Реформа 1861 р. Та її соціально-економічні наслідки для України
- •47. Демократичні реформи в Україні в 60-70 роки XIX ст.
- •48. Особливості розвитку капіталізму в Україні (друга половина хіх ст.)
- •49. Столипінська аграрна реформа та її наслідки для українського суспільства.
- •50.Соціально економічний розвиток України на початку хх ст.. (1900-1917)
- •51. Україна в роки революції 1905-1907 рр.
- •52. Виникнення та діяльність політичних партій в Україні (90-ті роки хіх ст.-1917р)
- •2. Створення політичних партій і громадсько-політичних організацій у Наддніпрянщині.
- •53. Лютнева 1917р. Революція в Росії.Піднесення національно-визвольного руху в Україні. Утворення Української центральної ради
- •54.Україна в період Першої світової війни(1914-1918 рр.)
- •55.Проголошення автономії України і іі Універсали Центарльної Ради.
- •I Універсал Центральної Ради.
- •II Універсал уцр. Основні положення:
- •56. Ііі Універсал Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки.
- •2. Основні положення III Універсалу:
- •57. IV універсал Центральної Ради і проголошення незалежності, самостійної держави українського народу .Крути: трагізм української історії
- •59. Брестський договір і Україна. Прикінцевий період діяльносиі Центральної Ради :причини її падіння.
- •61.Українська держава гетьмана п. Скоропадського. Зовнішня і внутрішня політика гетьманату та причини його падіння.
- •1. Проголошення гетьманату п. Скоропадського.
- •62. Відновлення унр. Директорія Унр: її склад, внутрішня і зовнішня політика.
- •63. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917-березень 1918 рр.)
- •64. Другий зимовий похід військ Унр (кінець 1920-початок 1921рр.)
- •65. Суспільно політичне життя в Україні після підписання Ризького мирного договору.Участь усрр в утворенні Радяеського Союзу.
- •67. Злука(об.Єднання) українських земель (22 січня 1919 року) та її значення.
- •68. Соціально-економічне та політичне становище на західноукраїнських землях у 20-30х рр.. Хх ст..
- •69. Україна в період нової економічної політики (1921-1928 рр.)
- •70. Радянська індустріалізація України (1920-1939рр.) суспільно-економічні наслідки.
- •71. Колективізація в Україні. Голодомор 1932-1933рр.
- •72. Політика українізації (20-30рр хх ст.):суспільно-політичнийй зміст, наслідки.
- •73. Український націонал-комунізм: хвильовим, шумскізм, волбуєвщина.
- •74.Початок Другої світової війни. Західна Україна під владою сталінського режиму
- •75. Фашистський окупаційний режим та антигітлерівський опір в Україні (1941-1944 рр.)
- •76.Оун і упа в роки Другої Світової війни та післявоєнний період.
- •77.Партизанський, антифашистський та підпільний рух в Україні(1941-1944рр.)
- •78. Україна в післявоєнний період (1945-1955 рр.)Голод 1946-1947 рр.
- •79. Соціально-економічний розвиток Української рср у 1964-1985рр.
- •80. Українська інтелігенція в русі опору 60-80х рр.. Ххст. В.Ячеслав Чорновіл, Василь Стус.
- •81. Дисидентський, правозахисний і національно визвольний рух в Україні у 60-80х роках хх ст.
- •82.Українська рср в системі міжнародних відносин після Другої світової війни. Створення оон і місце України у цьому процесі.
- •83. Спроби лібералізації суспільно-політичного життя в Україні у період десталінізації (1956-1964рр.)
- •84. Загострення екологічних проблем в Україні (Чорнобль)
- •85.Наростання соціальних проблем в Україні (1985-1991 рр.),
- •86.Становлення багатопартійної системи в Україні(кінець 80х 90-ті роки хх ст- до сьогоденні)
- •87.Україна на шляху до незалежності (1990-1991 рр.) “Декларація про державний суверенітет України” (16 липня 1990р.) та її значення.
- •88. Провал державного перевороту 19-21 серпня 1991р. В срср та його наслідки. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.
- •89. Конституція України- Основний Закон держави(28 червня 1996р.)
- •90.Соціально-економічний, політичний, духовний розвиток України у 90-ті роки XX ст.
81. Дисидентський, правозахисний і національно визвольний рух в Україні у 60-80х роках хх ст.
Дисидентський рух мав специфічну соціальну базу (близько 80% дисидентів становила інтелігенція); був довготривалим у часі (понад 20 років); виношував у собі зародок альтернативногосуспільства; концентрував опозиційні інтелектуальні сили, створював осередки майбутніх масових рухів; викристалізував ідейні засади майже всього сучасногополітичногоспектра.
Від середини 50-х років національний рухрозвивався одночасно і в підпіллі, і легально. Останній пройшов шлях відкультурно-просвітницької діяльності до політичного руху. Об'єктом, проти якого спрямовувавсянаціонально-визвольний рух, був тоталітарний комуністичний режим.
Першими такими групами були — «Об'єднана партія визволення України» з Івано-Франківськана чолі з Б. Гарматюком, а також група Андрущика з Гор-лівки. Група «Об'єднання» була наступною за ними. її очолоювали Я. Гасюк та В. Леонюк. Вона ставила за мету, продовжуючи справу ОУН, боротися за самостійнуУкраїнську державу.
Одну з перших спроб переходу до організованих мирнихформ опозиційної діяльності здійснила група Л. Лук'яненка, яка утворила у 1959 р. Українську робітничо-селянську спілку.
Усі ці спілки і об'єднання були перехідним містком від попереднього етапу збройної боротьби до діяльності за умов зміцнення і часткової лібералізаціїрежиму.
Групою, яка вже виходила за рамки перехідної, стала організація «Український національний фронт», яку створили в 1964 р. Д. Квецько і 3. Красівський.
До 1967 р. УНФ розгорнув діяльністьу п'яти областях України. Програма фронту ставила за мету: «Відокремлення України від Росії, створення української самостійної держави в їїетнографічнихмежах». УНФ дотримувався засаднаціоналізмуй уважав республіку колонією Росії.
Рух «шістдесятників» за 2-3 роки пройшов еволюцію від культурно-просвітницьких проблем до політичного протесту. Це проявилося не лише в самви-даві, а й у створенні більш-менш стійких груп активно діючих однодумців. Тобто наявним є процес структу-рування опозиції існуючому режимові.
на початок 70-х років національний рух опору радянській тоталітарній систем» можна назвати національно-визвольним рухом. Влада відреагувала на його посилення черговими репресіями. У 1972 р. почалися нові масові арешти.
а початку 80-х років рух продовжував існувати як у вигляді організації «Українського патріотичного руху», так і у появі окремих осіб, які розповсюджували самвидав, писали і розповсюджували листівки тощо. З початком перебудови в СРСР національно-визвольний рух набув масовості.
Дисидентський рух складався з трьох основних течій, що то розходились, то зливались.
1Правозахисне, або демократичнедисидентство, репрезентоване у Росії А. Сахаровим, О. Солженіциним та їх однодумцями, а у нашій республіці — Українською Гельсінською групою (УIT) — тобто групою сприяння виконанню Гельсінських угод, що стосувались прав людини і були підписані СРСР у 1975 р. УГГ мала на меті: ознайомлювати українське суспільство зДекларацієюПрав ЛюдиниООН; збирати докази порушення владою прав людини, національних прав в Україні, застосування політики етно - і лінгвоциду та насильницької русифікації; домагатись безпосереднього контакту України з іншими країнами, акредитації в республіці представників закордонної преси, вільного обміну інформацією та ідеями.
2Релігійне дисидентство, що мало на меті боротьбу за фактичне, а не декларативне визнання свободи совісті. В Україні, зокрема, воно вело боротьбу за відновлення українських греко-католицької та автокефальної православноїцерков, за свободу діяльності протестантських сект. Найбільш яскравими представниками цієї течії були Г. Вінс, І. Гель, В. Романюк, Й. Тереля..3Національно орієнтоване дисидентство, яке рішуче засуджувало шовінізм, імперську політику центру, форсовану русифікацію, виступало на захист прав і свобод усіх народів та їх співпрацю в боротьбі за умови життя, гідні цивілізованого світу. Певна частина цієї течії обстоювала ідею відокремлення України від СРСР мирним шляхом. До цього напрямку належали І. Дзюба, С. Караванський, В. Мороз, В. Чо_ човіл, Ігор та Ірина Калинці, М. Косів та ін.
Інші джерела також указують близько тисячі чоловік, які репрезентували усі регіони України.