37.Г.С.Сковорода-видатний просвітитель, філософ, педагог , поет

Сковорода Григорій Савович, український філософ, народився в 1722 р. у родині козака. Учився в Київській духовній академії, потім складався в Санкт-Петербурзької розташованим до духовного звання, причинявся божевільним і незабаром був виключений. Відправився за кордон, як церковник при генералі Вишневському. Пішки мандрував по Угорщині, Австрії, Польщі, Німеччині й Італії. Знайомився із ученими, здобував нові знання, вивчив латинську, грецьку, німецький і єврейську мови.

Повернувшись у Росію, Сковорода став учителем поезії в Переяславле, написав для училища «Керівництво про поезію», де ввів багато нововведень. Незабаром (в 1766 р. )Сковорода був звільнений за небажання викладати предмет по старинці й присуджений до відмови від посади. Надалі більшу частину життя провів у піших мандрах по Слобідській Україні, повчаючи людей моральності. У своїх філософських творах Сковорода виступав проповідником ідеї національності. М.

Сковорода вважав, що увесь світ складається із трьох мирів: великого, малого й символічного. Великий мир (космос) - це природа, малий мир (мікрокосмос) - це людин, символічний мир - це Біблія. Ідеї із древньої класичної філософії Сковорода переробляв відповідно до свого розуміння. У релігійній сфері Сковорода вів боротьбу проти обрядовости й вузького розуміння православ'я й християнства. Перші богословсько-філософські твори присвячені проблемі самопізнання, що є вихідним пунктом світогляду.

Свої погляди на релігію й християнство він викладає у творі «Початкові двері до християнської доброзвичайності» (1766) і в спеціальних дослідженнях, присвячених Біблії «Ізраїльський змій» (1776), «Дружина Лотова» (1780), «Потоп зми-ин». На питання в чому щастя він відповідає у творах «Дружня розмова про щиросердечний світ» і «Алфавіт миру» (1775). До літературної творчості Сковороди ставляться «Харківські байки» (1774), притчі «Вдячний Еро-Дий» (трактування про виховання) і «Убогий жайворонок» (про спокій, 1787), а також вірша на біблійні тексти Філософ був уособленням пробудження українського суспільства кінця XVIII в. Умер Сковорода в 1794 р. у селі Ивановка, недалеко від Харкова

38. Занепад кріпосницьких та зародження ринкових відносин в Україні у першій половині промислового перевороту.

Україна, поділена австро-російським кордоном, у 20-30-і pp. XIX ст. зазнає змін, що свідчать про швидкий занепад феодально-кріпосницької системи господарювання та зародження капіталізму: розвиваються товарно-грошові відносини, занепадають кріпосницькі мануфактури, зростає товарність сільського господарства, поглиблюється спеціалізація окремих районів України в сільськогосподарському виробництві, поміщики будують промислові підприємства, величезні вівчарські заводи з метою отримання більшого прибутку. В 30-і pp. в Україні розпочинається промисловий переворот (перехід від ручного до машинного виробництва), який призвів до утвердження фабрично-заводського виробництва в металообробній, текстильній, цукровій, тютюновій, склодувній, паперовій галузях. Перше місце в Україні займає цукрова промисловість – 160 фабрик, де працюють 10 тис. чоловік. Розвивається воєнна промисловість (завод «Арсенал» у Києві), металургійна – чавуноливарний завод у Луганську, машинобудівна, вугільна галузі. Збільшується кількість ярмарків – 50% російських ярмарків проходить в Україні (Контрактовий – у Києві, Покровський – у Харкові). Важливу роль в економіці відіграє чумацький промисел зерном і сіллю. Український експорт становить 60% від загальноросійського. Україна стає одним з основних сільськогосподарських і промислових центрів Росії. Схожі процеси відбуваються і на українських землях в Австрії, де дідичі (поміщики) розширяють продуктивне тваринництво, переробку сільськогосподарських продуктів, розвивається і вдосконалюється ґуральництво, виноробство, цукроваріння. Розвиваються, хоча й значно повільніше, традиційні галузі промисловості: соляна, залізорудна, тютюнова, лісова, сірчана.

39. Поширення української національної ідеї в 20-40 рр 19ст. у Галичині . Руська Трійця

Початок XIX ст. характеризується посиленням національно-визвольного руху у Західній Україні. На першому місці стояло питання про розвиток української мови, її захист, утвердження української національної свідомості. Рушійною силою у цьому процесі стало греко-католицьке духовенство, яке займається видавництвом підручників українською мовою, наукових праць про неї. Надруковано першу в Австрії граматику української мови, збірник християнської моралі «Катехізис» українською мовою. Найзавзятіше обстоювали рідну мову діячі «Руської трійці» – вихованці Львівської семінарії М. Шашкевич, І. Вагілевич та Я. Головацький. Метою створеного ними гуртка стало перетворення народної мови на літературну, що відкрило б селянству доступ до знань. «Руська трійця» як напівлегальне демократично-просвітницьке та літературне угруповання діяло у Львові в 1830-1837 роках. «Трійчани» «ходили в народ» – записували народні пісні й перекази, слова і вирази, вживані простими людьми. І. Вагілевич навіть агітував селян підніматися на боротьбу проти національного та соціального гніту. Невдовзі влада визнала «Руську трійцю» ворожою державі. М. Шашкевич вперше переклав українською «Слово о полку Ігореві», підготував «Читанку для діточок», група підготувала до видання альманах «Зоря», який заборонила цензура. Але апогеєм діяльності трійчан стало видання в Пешті (столиці Угорщини) альманаху «Русалка Дністрова» (1837 р.) – надруковано декілька сотен екземплярів. Тут вперше в Західній Україні українською мовою були опубліковані народні пісні, думи, казки, публіцистичні та науково-історичні твори, в яких проголошувалася ідея єдності всіх українських земель, вказувалося на важливість вивчення історичного минулого. Вони популяризували ідею єдності Давньоруської держави зі столицею в Києві. Альманах довів, що народна мова може бути літературною, а також, що немає суттєвих розбіжностей між мовою галичан і східних українців, що свідчило про єдність українського народу.