- •2. Предмет дослідження навчальної дисципліни.
- •3. Методи вивчення спецкурсу.
- •4. Радикалізм як соціально-культурна традиція та суспільно політичний рух.
- •5. Ознаки та рівні радикальної свідомості.
- •6. Основні підходи щодо визначення екстремізму.
- •7. Тероризм як крайній вираз політичного екстремізму.
- •8. Радикалізм як політична свідомість.
- •9. Причини та передумови виникнення радикальної свідомості.
- •10. Зародження ідей радикалізму у працях теоретиків 18-19 ст.
- •11. Радикальна традиція Європі та Північній Америці.
- •12. Джерельна база лівого радикалізму.
- •13. Г. Маркузе: критика розвинутого індустріального суспільства.
- •14. Теорія перманентного бунту т.Адорно.
- •15. Поняття системи у лівому радикалізмі.
- •16. Політичні ідеї та установи лівого радикалізму.
- •17. Критика системи ліберального корпоративізму в радикал-демократизмі.
- •18. Еклектична сутність радикал-бунтарської політичної свідомості.
- •19. Радикал-романтизм та концепції контркультури та культурної революції.
- •20. Інтерпретація соціалістичних ідей радикал-соціалістами.
- •21. Передумови формування та ідейні джерела правого радикалізму.
- •22. Постулати доктрини правого радикалізму.
- •23. Політична теорія правого радикалізму.
- •24. Формування праворадикальної традиції у Франції та Великобританії.
- •25. «Дух Ямато» як підґрунтя право радикальної свідомості в Японії .
- •26.Різновиди правого радикалізму у сша
- •27. Радикал лібертаристська політична свідомість.
- •28.Радикал-етатизм: політологічна сутність та установки
- •29. Правопопулістська традиція в політичній свідомості.
- •30. Основні чинники поширення екстремістської ідеології.
- •31. Політологічні характеристики і соціальна база екстремізму.
- •32. Розмежування лівого та правого екстремізму.
- •33. Теоретико-філософська течія лівого екстремізму.
- •34. Розповсюдження лівого екстремізму як політичного руху.
- •35. Форми та прояви лівого екстремізму.
- •36.Особливості ідеологічної системи лівого екстремізму
- •37. Характеристика регіональних та ідеологічних моделей лівого ектсремізму
- •38.Більшовизм як синтез радикальних теорій
- •39.Троцькізм, ленінізм, сталінізм: характеристики та відмінності
- •40.Специфіка екстремістської практики анархістів
- •41.Місце людини в політичній теорії правого екстремізму
- •42.Партія та держава у правому екстремізмі
- •43. Правий екстремізм та соціальні орієнтири
- •46.Неофашизм як ідеологічна система та політична течія
- •47.Расизм в сучасному світі
- •48.Тоталітарний націоналізм як різновид правого екстремізму
- •49.Тероризм як політична практика екстремізму
- •50.Передумови та соціальна база сучасного тероризму
- •51.Теоретичні засади тероризму
- •52.Основні підходи до типології тероризму
- •53.Специфіка державного тероризму
- •54.Фундаменталізм як різновид релігійного тероризму
- •55.Сутнісні ознаки націоналістичного тероризму
- •56.Види тактичних установок терористичних угрупувань
- •57.Проблема міжнародного тероризму
- •58.Політична практика подолання тероризму
- •59.Ненасильство в політиці та політичний компроміс як національні способи подолання тероризму
- •60.Діяльність оон стосовно вирішення проблеми тероризму
19. Радикал-романтизм та концепції контркультури та культурної революції.
Радикал-романтизм
Радикал-романтична свідомість є поєднанням надії на те, що високий рівень матеріального виробництва та продукування соціальних благ надасть можливість для розвитку вищих потреб та загрози, яку несе в собі сучасне суспільство, тоталиризація системи,централізація влади, відчуження індивіда від влади. Саме тому радикал-романтизм має яскраво виражений антистатиський характер. Держава є не тільки стабільної силою, що руйнує природу суспільства та людину. Центром уваги радикал-романтизму є внутрішній світ суспільства (культура) , внутрішній світ людини в свідомості. Суспільство повинне бути засноване на відносинах вільних від експлуатації і спрямованих на задоволення потреб, що забезпечують вільний розвиток індивіда. Дебюрократизація та децентралізація є необхідними умовами перетворення демократії на пануючий в суспільстві механізм. Саме в таких умовах особистість могла би стати вищою цінністю та метою діяльності суспільства. Вдосконалення останнього пов'язувалося із формуванням контр-культури, яка створює середовище для не відчуженого існування людини і виховання так званої нової людини з притаманними їй істинними потребами та не репресивною мораллю. Єдиний шлях до цього – розрив із системою.
20. Інтерпретація соціалістичних ідей радикал-соціалістами.
Радикал-соціалізм
Радикал-соціалізм виходить з уявлення про тотальний характер кризи, яка охопила суспільство. Критикуючи сучасну систему ототожнюють її з системою управлінських відносин заснованих на тотальному відчуженні.. Останнє пов’язується із пануванням ринкових відносин, які в свою чергу призводять до того, що всі відносини між суб’єктами будуються за принципом відносин між ринковими цінностями. Радикал-соціалізм не орієнтується на бойкоті держаних програм, але й не заперечує боротьби в результаті якої, робітники отримують новий досвід соціальної боротьби, а також віру в силу солідарної дії. Основна мета боротьби – підвести громадян до розуміння того, що забезпечення свободи рівності та справедливості може бути досягнуте лише в рамках більш широкого завдання – принципово якісного перетворення суспільства. Соціалізм розглядається даним типом свідомості, як влада що забезпечує контроль над усіма основними інститутами, які впливають на життя людини.
21. Передумови формування та ідейні джерела правого радикалізму.
Джерела правого радикалізму:
- консерватизм;
- класичні моральні теорії;
- масові та екстремістські теорії;
- нігілістичні вчення;
- елітарні теорії;
- теорії лідерства;
Правий радикалізм прагне побудувати сильну державу об’єднуючи людей спільними інтересами, запереченням панування старої еліти, заперечення соціальної нерівності та класової боротьби.
Радикалізм політичний як поняття несе полісемантичне навантаження. Ним позначають прагнення до рішучих, кардинальних методів і дій у політиці. Його використовують для характеристики опозиційних напрямків, крайніх течій в ідеології і політиці (ідеології, політичні рухи, партії, партійні фракції, парламентські угруповання, окремі лідери). Для нього властива незмінність виконуваної ним функції соціальної і політичної критики, яка визначає його історичні кордони та субстанціональність.
Історично праворадикальна ідеологія виявлялася в різних формах. Найжахливіший слід вона залишила у вигляді практики фашистського руху, який призвів до Другої світової війни. Традиція правого Р. слугувала створенню ідейно-психологічних передумов для ліквідації демократичного правопорядку та формування тоталітарних диктаторських режимів, які виражали інтереси найбільш реакційних фінансово-політичних угруповань.
Праворадикальна ідеологія подає себе як носія інтересів народу (більшості) та нації, якими попихає меншість, і пропагує боротьбу на основі тієї чи іншої ознаки нації за перетворення всього суспільства. Необхідність національної єдності мотивується наявністю зовнішньої та внутрішньої загроз існуванню нації, а спосіб забезпечення "національної єдності" правий Р. вбачає в "очищенні" нації від тих елементів та інститутів, існування яких, в його інтерпретації, провокує основний політичний конфлікт. До них зараховують ліві партії, профспілки, а також ліберальні сили, які, на думку радикалів, підштовхують націю до розколу.
Важливою особливістю праворадикальної ідеології є підтримка насильства як методу здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави. Пропаганда правих радикалів нерідко вдається до закликів до громадянської непокори, а то й до погромів, до підміни державних поліцейських функцій системою приватного політичного стеження, подекуди до екстремістських акцій, відкритого фізичного терору. Звичайно, праворадикальні організації далеко не завжди відкрито визнають орієнтацію на терор. Зовнішньополітична орієнтація праворадикальної ідеології базується на збройній силі як основному інструментові зовнішньої політики.