- •2. Предмет дослідження навчальної дисципліни.
- •3. Методи вивчення спецкурсу.
- •4. Радикалізм як соціально-культурна традиція та суспільно політичний рух.
- •5. Ознаки та рівні радикальної свідомості.
- •6. Основні підходи щодо визначення екстремізму.
- •7. Тероризм як крайній вираз політичного екстремізму.
- •8. Радикалізм як політична свідомість.
- •9. Причини та передумови виникнення радикальної свідомості.
- •10. Зародження ідей радикалізму у працях теоретиків 18-19 ст.
- •11. Радикальна традиція Європі та Північній Америці.
- •12. Джерельна база лівого радикалізму.
- •13. Г. Маркузе: критика розвинутого індустріального суспільства.
- •14. Теорія перманентного бунту т.Адорно.
- •15. Поняття системи у лівому радикалізмі.
- •16. Політичні ідеї та установи лівого радикалізму.
- •17. Критика системи ліберального корпоративізму в радикал-демократизмі.
- •18. Еклектична сутність радикал-бунтарської політичної свідомості.
- •19. Радикал-романтизм та концепції контркультури та культурної революції.
- •20. Інтерпретація соціалістичних ідей радикал-соціалістами.
- •21. Передумови формування та ідейні джерела правого радикалізму.
- •22. Постулати доктрини правого радикалізму.
- •23. Політична теорія правого радикалізму.
- •24. Формування праворадикальної традиції у Франції та Великобританії.
- •25. «Дух Ямато» як підґрунтя право радикальної свідомості в Японії .
- •26.Різновиди правого радикалізму у сша
- •27. Радикал лібертаристська політична свідомість.
- •28.Радикал-етатизм: політологічна сутність та установки
- •29. Правопопулістська традиція в політичній свідомості.
- •30. Основні чинники поширення екстремістської ідеології.
- •31. Політологічні характеристики і соціальна база екстремізму.
- •32. Розмежування лівого та правого екстремізму.
- •33. Теоретико-філософська течія лівого екстремізму.
- •34. Розповсюдження лівого екстремізму як політичного руху.
- •35. Форми та прояви лівого екстремізму.
- •36.Особливості ідеологічної системи лівого екстремізму
- •37. Характеристика регіональних та ідеологічних моделей лівого ектсремізму
- •38.Більшовизм як синтез радикальних теорій
- •39.Троцькізм, ленінізм, сталінізм: характеристики та відмінності
- •40.Специфіка екстремістської практики анархістів
- •41.Місце людини в політичній теорії правого екстремізму
- •42.Партія та держава у правому екстремізмі
- •43. Правий екстремізм та соціальні орієнтири
- •46.Неофашизм як ідеологічна система та політична течія
- •47.Расизм в сучасному світі
- •48.Тоталітарний націоналізм як різновид правого екстремізму
- •49.Тероризм як політична практика екстремізму
- •50.Передумови та соціальна база сучасного тероризму
- •51.Теоретичні засади тероризму
- •52.Основні підходи до типології тероризму
- •53.Специфіка державного тероризму
- •54.Фундаменталізм як різновид релігійного тероризму
- •55.Сутнісні ознаки націоналістичного тероризму
- •56.Види тактичних установок терористичних угрупувань
- •57.Проблема міжнародного тероризму
- •58.Політична практика подолання тероризму
- •59.Ненасильство в політиці та політичний компроміс як національні способи подолання тероризму
- •60.Діяльність оон стосовно вирішення проблеми тероризму
5. Ознаки та рівні радикальної свідомості.
Радикал-демократизм
Держава розглядається к головний винуватець негативного становища індивіда, вона перестає бути гарантом виконання прийнятих на себе зобов’язань.Критиці також піддається система ліберального корпоративізму. Народ усунений від прийняття рішень, цим займається зам. еліти, яка будується на основі сучасного корпоративного менеджменту. Тому систему необхідно знищити, оскільки вона антигуманна. Тому що людина існує заради системи, яка пов’язує її власні потреби і примушує жити за власними законами, якими система звужує кордони індивідуальної свободи. Тому вона не має права на існування. Виходом із такого становища є запровадження прямої римократії. Остання розглядається не лише як принцип організації і функціонування суспільства, але й гуманістичного світогляду, принцип єднання індивіда зі суспільством.
Радикал-бунтарство
Для радикал-бунтарства характерна не більш жорстка критика системи ніж у радикал-демократизмі. Особливий аспект робиться на державі та її репресивній функції. Демократія розглядається як ширина для репресій. Держава підтримуючи рівність можливостей розбещує людину тому в майбутньому потрібно перейти до рівності результатів. Людина в такому суспільстві стає продуктом і об’єктом постійних репресій з бокусистеми. Характерною є орієнтація на бунт та революції.
Радикал-романтизм
Радикал-романтична свідомість є поєднанням надії на те, що високий рівень матеріального виробництва та продукування соціальних благ надасть можливість для розвитку вищих потреб та загрози, яку несе в собі сучасне суспільство, тоталиризація системи,централізація влади, відчуження індивіда від влади. Саме тому радикал-романтизм має яскраво виражений антистатиський характер. Держава є не тільки стабільної силою, що руйнує природу суспільства та людину. Центром уваги радикал-романтизму є внутрішній світ суспільства (культура) , внутрішній світ людини в свідомості. Суспільство повинне бути засноване на відносинах вільних від експлуатації і спрямованих на задоволення потреб, що забезпечують вільний розвиток індивіда. Дебюрократизація та децентралізація є необхідними умовами перетворення демократії на пануючий в суспільстві механізм. Саме в таких умовах особистість могла би стати вищою цінністю та метою діяльності суспільства. Вдосконалення останнього пов'язувалося із формуванням контр-культури, яка створює середовище для не відчуженого існування людини і виховання так званої нової людини з притаманними їй істинними потребами та не репресивною мораллю. Єдиний шлях до цього – розрив із системою.
Радикал-соціалізм
Радикал-соціалізм виходить з уявлення про тотальний характер кризи, яка охопила суспільство. Критикуючи сучасну систему ототожнюють її з системою управлінських відносин заснованих на тотальному відчуженні.. Останнє пов’язується із пануванням ринкових відносин, які в свою чергу призводять до того, що всі відносини між суб’єктами будуються за принципом відносин між ринковими цінностями. Радикал-соціалізм не орієнтується на бойкоті держаних програм, але й не заперечує боротьби в результаті якої, робітники отримують новий досвід соціальної боротьби, а також віру в силу солідарної дії. Основна мета боротьби – підвести громадян до розуміння того, що забезпечення свободи рівності та справедливості може бути досягнуте лише в рамках більш широкого завдання – принципово якісного перетворення суспільства. Соціалізм розглядається даним типом свідомості, як влада що забезпечує контроль над усіма основними інститутами, які впливають на життя людини.