48.Тоталітарний націоналізм як різновид правого екстремізму

Екстремістський націоналізм (тоталітар­ний, інтегральний, право-радикальний, шовіністичний, нео-фашист­ський – його різнови­ди). Цей націоналізм не бачить і не знає нічого, окрім про­бле­ми самоствердження своєї нації. Він сповідує цінності сили, енергії, елітарно­сті і готовий до використання будь-яких методів політичної чи збройної бороть­би, покладаючись на гасло “мета виправдо­вує за­со­би”. Якщо в ньому присутній момент біологічного обгрунтування переваг влас­ної нації та її політичних цілей, то він перетворюється у расизм. Коли ж будь-яки­ми за­со­бами, у тому числі й за допомогою расизму, доводиться вищість даної нації порівняно з іншими наці­я­ми, її право на панування над ними, то це вже шовінізм. Екстремістсь­кий націо­налізм або національний екстремізм – це різновид ідейно-політичного екстре­міз­му взагалі. Вони мають спільні риси й спільні корені. Національний екстремізм, що­прав­да, має й свою специфіку, яка головним чином полягає у його більшій емо­ційній на­прузі і більшій силі відчуження людей на базі ідеї національної ви­ключності.

49.Тероризм як політична практика екстремізму

Політичний екстремізм (від лати. Extremus - крайній) — це схильність до крайніх поглядів і методів у політиці та ідеології. Особливостями вияву екстремізму є ігнорування реального аналізу політичної ситуації; прагнення прискорити події; нерозуміння законів виходу суспільства з кризи, зокрема з політичної кризи; невміння співставляти масштаби і швидкість змін, що відбуваються; прагнення підкорити політичний проявляється в теоретичних платформах, діяльності псевдореволюційних організацій. Це анархізм, троцькізм, маоїзм та ін11;27.

Найбільш крайнім виразом політичного екстремізму є тероризм. Наприклад західноєвропейської політичної науки, який вивчає тероризм, називається тереологією. Тероризм не е течією політичної думки , "теоретичний тероризм" процес волі, без урахування співвідношення політичних сил, логіки політичного процесу; правовий нігілізм, руйнування державних і політичних структур, що історично склалися; ставка на силові методи11;28.

Розрізняють екстремізм правий і лівий. Правий екстремізм — ультрареакційні течії, які поділяють устремління фашистів, неофашистів. Лівий екстремізм - це нонсенс.

У сучасних умовах тероризм як вияв політичного екстремізму не є явищем національним. Небезпека терору полягає в тому, що порушується природний шлях соціального руху, не реалізуються демократичні форми організації суспільства, вільного волевиявлення особ. Боротьба проти світового тероризму — одне з найскладніших завдань демократичних сил11;30.

Екстремізм і основна форма його вияву — тероризм, у тому числі й міжнародний, набули нині значного поширення на території багатьох країн світу. Деструктивні сили правого та лівого ґатунку й націоналістичного характеру, використовуючи помилки та прорахунки в процесі демократизації суспільства, виступають проти існуючих державних інститутів, суспільно-політичного устрою, нормальних міжнаціональних відносин, роздмухують конфлікти, провокують зіткнення на політичному, національному та релігійному ґрунті, ультимативно висувають вимоги, які взагалі не можна виконати. «Правий» та «лівий» екстремізм у будь-яких формах, як свідчить політична практика, несуть горе й страждання народам, роблять їх заручниками вузькогрупових інтересів певних політичних сил13;23.

Відтак , хоч тероризм і є певним чином формою екстремізму,важко не константувати той факт,що він поступовостає самодостатнім,автономним і фактично за певних умов може відокремитися від екстремізму в суто практичному аспекті,залишившись частиною останнього лише у теоритичних конструктах