8. Радикалізм як політична свідомість.

Радикалізм (від лат. radikalis — докорінний) — політична течія, яка обстоює розрив з визнаною традицією, виступає за рішучі методи у вирішенні питань політичної теорії і політичної практики без зміни соціально-економічних засад суспільного ладу. Як політична течія радикалізм виник у XIX ст. Його представники вимагали проведення демократичних реформ при збереженні соціально-економічних основ самого ладу. Нині такі позиції поділяють Радикальна ліва партія Данії, Політична партія радикалів Нідерландів, Партія радикалів і радикалів-соціалістів Франції, Радикально-демократична партія Швейцарії, Радикальна партія Чилі. Ряд партій виникли ще у минулому столітті: у Швейцарії — 1848 p., Франції — 1896, Чилі —1883 р. Соціальною опорою радикалів є дрібні і середні власники, що поділяють республіканські й антиклерикальні погляди, частина ліберальної інтелігенції, заможне селянство, середнє чиновництво. Радикалізм як політичну течію характеризують: стійке надання переваги рішучим методам перетворень, динамічні зміни поглядів і дій; звернення до простих форм вирішення складних проблем, прагнення до форсування подій; заперечення диктаторських методів; обстоювання демократичних перетворень без урахування меж підтримки їх масами; прагнення поліпшити соціальне законодавство; розширення інтеграції, насамперед західноєвропейської; розвиток міждержавних відносин без дискримінації тощо.

9. Причини та передумови виникнення радикальної свідомості.

Причинами виникнення є поява громадянської нетерпимості і протистояння в суспільстві.

Політична свідомість - це усвідомлення сфери політики соціальними суб'єктами (індивідами, групами, спільнотами та ін.).

В структуру політичної свідомості включаються політичні норми і цінності, політичні переконання і уявлення, теоретичні і емпіричні знання. Політична свідомість формується в процесі політичної соціалізації.

Політична свідомість взаємозв'язана і взаємодіє з іншою форою суспільної свідомості: економічними переконаннями, правовими теоріями і нормами, філософськими навчаннями, етичними концепціями, естетичними цінностями, художніми поглядами.

Кожна з провідних політичних ідеологій, що виникли в XIX-XX ст., виражала більш менш виразно інтереси певних соціальних груп. Проте глибокі зміни в економічній і соціальній структурах сучасного суспільства роблять неможливим збереження «чистих» ідеологій. Їх час пройшов. В умовах взаємозалежного і багатополюсного світу стираються чіткі межі між ними в області програмних установок, з одних і тих же соціальних шарів виходять прихильники різних ідеологій. І все це стирає чіткі межі між ними, сприяє їх взаємопроникненню і взаємозбагаченню.

10. Зародження ідей радикалізму у працях теоретиків 18-19 ст.

11. Радикальна традиція Європі та Північній Америці.

Джерела правого радикалізму:

- консерватизм;

- класичні моральні теорії;

- масові та екстремістські теорії;

- нігілістичні вчення;

- елітарні теорії;

- теорії лідерства;

Правий радикалізм виникає внаслідок еволюції консерватизму вправо , а саме зумовлений необхідністю збереження дійсних цінностей за рахунок конфронтації з існуючими інститутами, які вже є носіями та захисниками даних цінностей. Виходячи з логіки правого радикалізму простота і якість понять є необхідністю для сучасного стану розвитку суспільства, саме тоді коли спостерігається загострення таких проблем суперечності між культурою та цивілізацією. Для правого радикалізму характерним є використання цінностей масової свідомості та інтересів для формування соціальних альтернатив.

Складові правого радикалізму:

• Націоналізм;

• Расизм (іноді)

• Традиціоналізм

• Антикомунізм

• Антидемократизм

Правий радикалізм прагне побудувати сильну державу об’єднуючи людей спільними інтересами, запереченням панування старої еліти, заперечення соціальної нерівності та класової боротьби.

Різновиди правого радикалізму в США:

Радикал-лібертаризм

Радикал-етатизм

Правий популізм.