55.Сутнісні ознаки націоналістичного тероризму

Націоналістичний - переслідує сепаратистські або національно-визвольні цілі. Терористи цього виду зазвичай ставлять своєю метою формування окремої держави для своєї етнічної групи. Вони називають це "національним визволенням", про яке, на їх думку весь інший світ забув. Цей вид терористів часто завойовує симпатії на міжнародній арені. Експерти кажуть, що саме терористи-націоналісти можуть в процесі своєї збройної боротьби скоротити рівень застосовуваного ними насильства або, принаймні, співвіднести його з діями своїх ворогів. Це робиться в основному для того, щоб не втратити підтримку свого етносу. Багато терористів-націоналістів стверджують, що вони не терористи, а борці за свободу свого народу. Типові приклади - Ірландська Республіканська Армія та Організація Визволення Палестини. Обидві організації в 90-х роках заявили, що вони відмовляються від терористичних методів. До цього ж виду терористів експерти відносять організації Баскська Батьківщина і Свобода, яка має намір відокремити райони традиційного проживання басків від Іспанії, і Партія Трудящих Курдистану, яка хоче створити свою державу на території Туреччини.

56.Види тактичних установок терористичних угрупувань

Диверсія (вибухи, розпилення отруйних речовин і т. п.). Провадяться вибухи транспортних засобів, будинків з метою завдати шкоди і викликати людські жертви, а також на відкритому просторі для знищення людей. У результаті вибухів страждає велика кількість випадкових людей, тому саме така тактика призводить до найбільш сильного психологічного ефекту. Для нападів, як правило, використовують ручні бомби, влаштовують підкопи, мінують житлові будинки, торгові місця. Основним об'єктом замаху стала людина.

Викрадення. Як правило, викрадають осіб, які здатні привернути увагу громадськості: відомі політики, чиновники, журналісти, дипломати. Більш гуманний, чим диверсійний спосіб здійснення терористичної діяльності, але більш складний у виконанні, тому що вимагає злагодженої, дисциплінованої роботи злочинців протягом тривалого часу.

Замах / убивство є один з основних методів вчинення тероризму. Здійснюється збройними групами. Відрізняється демонстративною адресністю, тому ефективний для цілеспрямованого психологічного впливу на вузьку аудиторію. При здійсненні замахів використовується холодна і легка стрілецька зброя, ручні гранати, міномети і гранатомети. При проведенні бойової операції цього типу життя терориста піддається небезпеці, тому здійснюється високопрофесійними терористами в державах з ослабленою правоохоронною структурою, а також у випадках, коли терористи мають можливість створити чисельну перевагу над поліцейськими підрозділами.

Хайджекінг - захоплення транспортного засобу: літака, залізничного потяга, автомобіля, корабля. Найчастіші у світі захоплення літаків ще позначають як «скайджекінг».

Масштаби авіатероризму змусили уряди й авіакомпанії вжити низку заходів по боротьбі з піратами.

Скайджекінг найбільш ефективний серед інших видів хайджекінга, тому що, по-перше, утримує спецслужби від проведення атак на терористів через високий ризик поразки заручників, по-друге, авіатранспорт представляється більш зручним видом транспорту для того, щоб сховатися від переслідування. Захоплення кораблів, потягів, автобусів і т. п. менш привабливий для терористів. Так, наприклад, над кораблем злочинцям складніше установити контроль. Проти осіб, що захопили потяг, автобус та інші наземні види транспорту провести антитерористичну операцію набагато простіше, ніж звільнити від терористів літак.

Захоплення будинків активно вчинюються лівими терористами в Європі, а також латиноамериканськими партизанами і палестинськими організаціями, що використовують тактику міжнародного тероризму. Найчастіше нальотам піддаються будинки посольств, урядові заклади, партійні офіси. У випадку вдалого для терористів перебігу подій їм вдається залишити захоплену будівлю під прикриттям заручників. Найбільше близькою до терористичної діяльності є партизанська війна, що локалізується в сільській місцевості. Партизанська війна характерна для країн третього світу з відсталою соціальною структурою. Партизанські загони відрізняються, насамперед, специфічним складом бойовиків (селяни, малоосвічені робітники і ремісники, декласовані елементи), їхня діяльність носить характер масових збройних зіткнень, продовжується десятиліттями, то загасає, то знову активізується. Нерідко партизани використовують терористичні методи боротьби: диверсії на залізницях, трубопроводах та інших комунікаціях, замаху на відомих політиків, чиновників, суддів. Для проведення антиурядової диверсійно-терористичної діяльності створюються спеціальні бойові структури. Партизанські формування обмежуються встановленням контролю над місцем постійного проживання бойовиків.