15. Поняття системи у лівому радикалізмі.

16. Політичні ідеї та установи лівого радикалізму.

Лівий радикалізм - неоднорідний рух, виділяється три течії: анархізм, троцькізм та екологічний соціалізм. Кожна з них по-своєму трактує устрій суспільства.

• Критичне ставлення до сучасного суспільства та його культури

• Суспільство розглядається через призму особистого інтересу

• Культивується теза про монолітне суспільство, де робітничий клас займає консервативні позиції

• Інтерес до класичного марксизму лише як до течії, що знаходиться в опозиції до істеблішменту

• Орієнтація на стихійну, спонтанну дію, що спирається на звільнення ними підсвідомо

• Відмова від використання демократичних інститутів сучасного суспільства та від парламентарної гри

• Анти етатизм (зменшення Д в участі та різних сферах суспільства)

• Людина як мета розвитку суспільства

• Вдосконалення суспільних інститутів може відбуватися лише через призму сприйняття особистого досвіду кожного індивіда, а вдосконалення суспільства через вдосконалення природи людиною

• Ліворадикальна свідомість склалась як безпосереднє підкріплено традицією виявлення власного досвіду, як раціоналізація способу власного існування в системі

17. Критика системи ліберального корпоративізму в радикал-демократизмі.

Радикал-демократизм

Держава розглядається к головний винуватець негативного становища індивіда, вона перестає бути гарантом виконання прийнятих на себе зобов’язань. Критиці також піддається система ліберального корпоративізму. Народ усунений від прийняття рішень, цим займається зам. еліти, яка будується на основі сучасного корпоративного менеджменту. Тому систему необхідно знищити, оскільки вона антигуманна. Тому що людина існує заради системи, яка пов’язує її власні потреби і примушує жити за власними законами, якими система звужує кордони індивідуальної свободи. Тому вона не має права на існування. Виходом із такого становища є запровадження прямої римократії. Остання розглядається не лише як принцип організації і функціонування суспільства, але й гуманістичного світогляду, принцип єднання індивіда зі суспільством.

Народ усунений від прийняття рішень, цим займаються еліти якф відособлюють себе від залогу та будується на основі сучасного корпоративного менеджменту. Таку систему необхідно знищувати бо вона антигуманна. Тому, що людина існує заради системи, яка нав’язує їй власні потреби і примушує жити за власними законами, якою ж система звужує кордони індивідуального.

18. Еклектична сутність радикал-бунтарської політичної свідомості.

Радикал-бунтарство

Для радикал-бунтарства характерна не більш жорстка критика системи ніж у радикал-демократизмі. Особливий аспект робиться на державі та її репресивній функції. Демократія розглядається як ширина для репресій. Держава підтримуючи рівність можливостей розбещує людину тому в майбутньому потрібно перейти до рівності результатів. Людина в такому суспільстві стає продуктом і об’єктом постійних репресій з бокусистеми. Характерною є орієнтація на бунт та революції.

Вместе с тем радикал-бунтарь отвергает политику войны как средство ведения внешней по литики США, ибо видит в ней грубое посягательство на право каждого народа выбирать угодную ему форму правления. Примечательно, что такая позиция отнюдь не гарантирует бунтарям политических дивидендов.

Характерной чертой отношения бунтарей к международному правопорядку является его устойчивый антиглобализм. Не вдаваясь в подробный анализ этого явления, отметим, что бунтари справедливо опасаются, что традиционные, уходящие корнями в седую древность культуры в конечном итоге вытеснятся новой агрессивной «культурой потребления» (консюмеризмом), опирающейся исключительно на материальные возможности глобализации.