37_DFU_2.1 / DFU_Dopolnenie_2cr

оптичної густини для випробовуваного розчину. Слід стежити, щоб розчини, що вимірюються, не потрап­ ляли на зовнішню стінку кювети. Розраховують відносне стандартне відхилення оптичної густини з рандомізацією положення кювет (SA,,, %), яке не по­ винне перевишувати 0.25 %. При прогнозі невизначе­ ності спектрофотометричного аналізу в інших лабора­ торіях для величини SA,r рекомендується використо­ вувати значення 0.52 %, одержане в міжлабораторному експерименті. ОА

КІЛЬКІСНЕ В ИЗНАЧЕННЯ

1. Однокомпонентний однохвильовий аналіз

Однокомпонентний однохвильовий аналіз (або «зви­ чайна спектрофотометрія» ) - це кількісне визначення одного з компонентів лікарського засобу за допомо­ гою вимірювання оптичної густини розчину випробо­ вуваного зразка за однієї аналітичної довжини хвилі

(АДХ).

Такий аналіз може проводитися методом показника поглинання (МПП) і методом стандарту (МС).

При використанні М ПП кількісне визначення прово­ дять задопомогою вимірювання оптичноїгустини (А) розчину випробовуваного зразка за АДХ і розрахунку концентрації (с) аналізованого компонента за форму­ лою:

(І)

де:

AII: - питомий показник поглинання аналізованого

компонента при АДХ;

с- концентрація аналізованоїречовини, у відсот-

ках (маса/об).

При використанні МС кількісне визначення прово­ дять задопомогою вимірювання за АДХ оптичних гу­ стин розчину випробовуваного зразка (А) і розчину порівняння (Ао) з концентрацією СОі розрахунку кон­ центрації (С) аналізованого компонента, виходячи з формули:

Вимірювання оптичних густин випробовуваного роз­ чину і розчину порівняння треба проводити за одних і тих самих умов з мінімальним інтервалом у часі.

Узагальному випадку більш надійним є мс. Мож­ ливість застосування М ПП необхідноу кожному кон­ Kpeтнoмyвипадкуобгрунтовувати, виходячи здопусків кількісного вмісту аналізованого компонента, метро­ логічниххарактеристик методики й вимог до спектро­ фотометра. Звичайно М П П застосовний за допусків вмісту аналізованого компонента не менше ± 1О % від номінального вмісту.

Увсіх випадках застосування однохвильового одно­

компонентного аналізу необхідно, щоб решта компо-

нентів препарату не чинили істотного впливу на ре­ зультати. Звичайно частка Їх сумарного поглинання в оптичному поглинанні зразка за АДХ не має переви­ щувати десятої частини допусків вмісту аналізовано­ го компонента.

,..Рекомендуєтьсятакасхема проведення спектрофото­ метричних вимірювань.

У вимірювальну кювету наливають випробовуваний розчин і визначають його оптичну густину проти ком­ пенсаційного розчину. Потім кювету виймають, вида­ ляють їі вміст, знову наливають випробовуваний роз­ чин і знову визначають оптичну густину. Операцію повторюють, одержуючи не менше трьох значень оп­ тичної густини для випробовуваного розчину. У такий сами й спосіб отримують не менше трьох значень оп­ тичної густини для розчину порівняння. Слід стежи­ ти, щоб розчини, що вимірюються, не потрапляли на зовнішню стінку кювети.

Для розрахунків використовують середні значення одержаних оптичних густин випробовуваного розчи­ ну і розчину порівняння. ОА

2. Багатокомпонентний спектрофотометричний аналіз

Багатокомпонентний спектрофотометричний аналіз застосовують для одночасного кількісного визначен­ ня компонентів лікарських засобів.

У звичайній однохвильовій спектрофотометрії невиз­ наченість власне спектрофотометричних вимірювань « <спектрофотометрична невизначеність» ) мало зале­ жить від типу аналізованої речовини і вибору аналі­ тичної довжини хвилі, а визначається класом спект­ рофотометра і не перевищує звичайно 0.5 % . З урахуванням невизначеності приготування розчинів це призводитьдосумарної невизначеності аналізу, яка не перевищує звичайно 1 % .

На відміну від звичайноїспектрофотометрії, спектро­ фотометрична невизначеність багатокомпонентного аналізу визначається не лише класом приладу, але й сильно залежить від складу аналізованоголікарського засобу і особливо вибору аналітичних ДОВЖИН хвиль. Ця невизначеність може бути охарактеризована кое­ фіцієнтом підсилення (К), який показує, у скільки разів спектрофотометрична невизначеність аналізу даноїречовини в аналізованій суміші задопомогою ба­ гатокомпонентноїспектрофотометріїперевищує спек­ трофотометричну невизначеність визначення цієїса­ мої речовини у чистому розчині (без інших компонентів) методом звичайної спектрофотометрії. Способи розрахунку коефіцієнтів підсиленнядля кож­ ного компонента при використанні різних методів подані нижче.

Звичайними є величини К = 5- 1 О, але можливі і зна­ чення К = 100 і більше, що може призводити до за­ гальної невизначеності аналізу, що складає десятки і навіть сотні відсотків.

Для одержання надійних результатів при кількісному визначенні лікарських засобів коефіцієнти підсилен­ ня К не мають звичайно перевищувати 5.

Тому прогноз невизначеності аналізу і порівняння й з допусками вмістуаналізованого компонентає обов'яз­ ковою умовою при обгрунтуванні застосовності мето­ дик багатокомпонентної спектрофотометрії. Якщо немає відповідного обгрунтування, то має витримува­ тися таке співвідношення між повною відносною не­ визначеністю кількісного визначення k-oro компонен­ та аналізованого зразка (дц %) і допусками (±В %) вмісту цього компонента в зразку:

Llk•r = 2 . Sck,r ,

(4)

де:

Sck.r - відносне генеральне стандартне відхилення повної невизначеності кількісного визначення k-oro компонента аналізованого зразка.

Кількісне визначення у багатокомпонентному спект­ рофотометричному аналізі грунтується звичайно на використанні рівняння:

А; -оптична густина випробовуваного розчину за і-ої довжини хвилі;

Eij - показники поглинання (залежні від способу ви­ раження концентрації) )-ого компонента зразка за і-ої аналітичноїдовжини хвилі;

С) -концентрація)-ого компонента зразка,

Для розв'язання даного рівняння можутьзастосовува­ тися різні підходи, серед яких можна виділити три ос­ новних: метод найменших квадратів ( МНК), модифі­ кований метод найменших квадратів (ММНК) і метод відношення розрахованих концентрацій (МВРК).

2. 1. Метод найменших квадратів

Метод найменших квадратів ( МНК) є узагальненням методу показника поглинання однохвильового одно­ компонентного аналізу. У рамках М НК розв'язання рівняння (З) має вигляд:

Розрахункові коефіцієнти аМНК знаходять у відповід­ ності з матричним співвідношенням:

(7)

де:

а"НК - матриця розрахункових коефіцієнтів;

Е- матриця пок зників поглинання;

т- символ транспонування.

Вибір аналітичних довжин хвиль (АДХ) . Дивіться вибір

АДХ дЛЯ модифікованого методу найменших квад­ ратів.

Прогнозневизначеностіаналізу. Повна похибка кількіс­ ного визначення k-oro компонента за допомогою МНК визначається із співвідношення:

Sck,r - відносне стандартне відхилення повної невиз­ наченості кількісного визначення k-oro ком­ понента зразка;

AiS' - оптична густина розчину модельної суміші

зразка, яка містить номінальні концентрації усіх компонентів;

cZ' - номінальна концентрація k-oro компонента зразка в модельній суміші;

SA,r - відносне стандартне відхилення збіжності оп­ тичної густини на спектрофотометрі з рандо­ мізацією положення кювет;

SE,r - відносне стандартне відхилення правильності

оптичної густини на спектрофотометрі;

Sv,r - відносне стандартне відхилення невизначеності приготування розчинів.

rВеличини SЕ,гвідомоЗпаспортнихданих спектрофо­ тометра, Sv,гоцінюють, виходячи з похибок взяття на­ важок і розведень. Для величини SA.r рекомендується використовувати значення 0.52 %, одержане в міжла­ бораторному експерименті..otIIII

При цьому мають виконуватися співвідношення (З-4).

Перевагою МН К є те, що його застосування не вима­ гає використання стандартних зразків. Однак через значну невизначеність правильності оптичної густи­ ни (з Табл. 2.2.25.-2 видно, що величини SE,r можуть досягати декількох відсотків) таіїнеконтрольованості повна невизначеність аналізу за допомогою МНК може досягати десяти і більше відсотків, що робить МНКненадійним методом. Його застосування ставить дуже високі вимоги до спектрофотометрів і до рівня роботи аналітичного персоналу, тому він застосовний звичайнолишеу науковихдослідженнях на стадіїроз­ робки лікарських засобів за великих коливань у кон­ центраціях аналізованих компонентів.

2.2. Модифікований метод найменших квадратів

Модифікований метод найменших квадратів є одним з варіантів узагальнення методу стандарту на випадок багатокомпонентної спектрофотометрії і грунтується на рівняннях:

2.2.27. ТОНКОШАРОВА ХРОМАТОГРАФІЯ

Тонкошарова хроматографія являє собою метод розд­ ілення, в якому використовується нерухома фаза, що складається з придатного матеріалу, нанесеного у виг­ ляді стандартизованого тонкого шару і зафіксованого на основі (пластинці або пластині) із скла, металу або пластмаси. Перед хроматографуванням розчини речо­ вин, що аналізуються, наносять на пластинку. Розді­ лення засноване на процесахадсорбції, розподілу, іон­ ного обміну або на їх комбінації і здійснюється за допомогою переміщення в тонкому шарі (нерухомій фазі) досліджуванихречовин, розчинениху розчинни­ куабо у відповідній суміші розчинників (рухомій фазі).

ОБЛАДНАННЯ

Пластинки. Хроматографування проводять з викори­

станням пластинок, одержаних як описано у розділі

4. 1.1. «Реактиви».

Попередня підготовка пластинок. У деяких випадках може знадобитися промивання пластинок перед хро­ матографуванням, яке може бути виконане за допо­ могою попереднього елюювання чистих пластинок у підхожомурозчиннику. Пластинки можуть бути також імпрегновані (просочені) за допомогою таких проце­ дур, як елюювання, занурення або обприскування. Перед використанням пластинки активують, якшо не­ обхідно, задопомогою нагрівання в термостаті затем­ ператури 1 20 °С протягом 20 хв.А

Хроматографічна камера являє собою ємність із щільно припасованою кришкою і з плоским дном або дном з двома жолобами з інертного прозорого матеріалу, відповідними за розміром використовуваним пластин­ кам. Для горизонтального елюювання хроматографі­ чна камера має жолоб для рухомої фази і додатково містить пристрій для подачі рухомої фази до нерухо­ мої фази.

інші пристрої, підхожідля нанесення розчинів.

Пристрій для виявлення або гасіння флуоресценції.

Проявні пристрої або реактиви. Підхожі пристрої, ви­

користовувані для перенесенняреактивів на пластинку шляхом обприскування, оброблення парою або зану­ рення, шо забезпечують, якшо необхідно, нагріван­ ня для виявлення розділених речовин.

Документування. Для документування виявлених хро­ маТ0грам можуть бути використані, наприклад, фото­ графічні знімки або комп'ютерні фаЙли.А

МЕТОДИКА

Нанесення зразка. Наносять зазначений об'єм на лінію, паралельну нижньому краю, на відповідній

відстаНІ вщ нижнього краю і від сторін пластинки; допускають відстань мінімум 10 мм (5 мм для високо­ ефективних пластинок) між центрами округлих плям і 5 мм (2 мм для високоефективних пластинок) між сторонами смуг. Розчини наносять якомога меншими порціями, одержуючи круглі плями від 2 мм до 5 мм у діаметрі (від 1 мм до 2 мм для високоефективних пла­ стинок) або смуги завдовжки від 10 мм до 20 мм (від 5 мм до 1О мм для високоефективних пластинок) і зав­ ширшки від 1 мм до 2 мм.

В окремій статті, якщо допускається можливість ви­ користання як звичайних, так і високоефективних пластинок, експериментальні умови для високоефек­ тивнихпластинокзазначають вдужках після зазначен­ ня такихдля звичайних плаСТИНОК.А

Вертикальне елюювання. Стінки хроматографічної ка­ мери вистилають фільтрувальним папером. Рухому фазу наливають у камеру в кількості, достатній для того, щоб після змочування фільтрувального паперу покрити дно камери шаром рідини, необхідним для хроматографування. Для насичення хроматографічну камеру з рухомою фазою закривають кришкою і вит­ римують протягом 1 год за температури від 20 °С дО

25 Ос.

Якщо немає інших зазначень в окремій статті, хро­ матографічне розділення проводять у насиченій ка­ мері. Певні об'єми розчинників наносять, як зазначе­ но вище.А

П ісля випаровування розчинників з нанесених проб пластинку поміщають у хроматографічну камеру яко­ мога більш вертикально, стежачи за тим, шоб плями або смуги знаходилися вище поверхні рухомої фази. Камеру закривають, залишають ті за температури від 20 °Сдо 25 ОС у захищеному від прямих сонячних про­ менів місці. Пластинку виймають після того, як ру­ хома фаза пройде зазначену в окремій статті відстань, вимірювану між точками нанесення зразків і фронтом розчинника. Пластинку висушують і виявляють пля­ ми способом, зазначеним в окремій статті.А

У разі двовимірної хроматографії після першого хро­ матографування пластинку висушують і виконують другехроматографування у напрямку, перпендикуляр­ ному до першого.

Горизонтальне елюювання. Об'єми розчинів випробо­ вуваних речовин, зазначені в окремій статті, наносять як описано вище. П ісля випаровування розчинників з нанесених проб у жолоб хроматографічної камери уводять за допомогою шприца або піпетки достатню кількість рухомої фази, поміщають пластинку гори­ зонтально в хроматографіч у камеру і приєднують пристрій для подачі рухомої фази у відповідності з інструкцією виробника. Якшо зазначено в окремій статті, пластинку елююють, починаючи одночасно з двох кінців. Камеру закривають і проводятьхроматог­ рафування за температури від 20 °С до 25 Ос. Після того, як рухома фаза пройде відстань, зазначену в ок­ ремій статті, пластинку виймають, висушують і про­ являють плями зазначеним способом.

у разі двовимірної хроматографії після першого хро­ \1атографування пластинку сушать і виконують друге хроматографування у напрямку, перпендикулярному до першого.

ВІЗУN1ЬНА ОЦІНКА

Ідентифікація. Основну пляму на хроматограмі, одер­ жанійдля випробовуваного розчину, порівнюють візу­ ально з відповідною плямою на хроматограмі, одер­ жаній для розчину стандартного зразка (розчину порівняння), порівнюючи забарвлення (колір флуо­ ресценції), розмір і коефіцієнт утримування (Rf) обох плям.

,.Коефіцієнтутримування (Rj) (або коефіцієнтзатрим­ ки (RF» визначають як відношення відстані від точки нанесення проби до центру плями після хроматогра­ фування до відстані, пройденої фронтом розчинника від точки нанесення.....

Перевірка розділювальноїздатності нерухомоїфази для ідентифікації. Звичайно ДЛЯ оцінки придатностідосить випробування на придатність нерухомої фази, описа­ ного у розділі 4. 1. 1. «Реактиви» . В особливих випад­ кахдодаткові вимоги зазначають в окремих статтях.

Випробування на супровідні домішки. Додаткову пляму

(плями) на хроматограмі, одержаній для випробову­ ваного розчину, порівнюють візуально з відповідною плямою (плямами) на хроматограмі, одержаній для розчину порівняння. Як стандартний зразокдля при­ готування розчину порівняння використовують як саму домішку (домішки), так і різні розведення вип­ робовуваного розчину.

Перевіркарозділювальноїздатності. Вимоги для пере­ вірки розділювальноїздатності наводять у відповідних окремих статтях.

Перевірка чутливості. Чутливістьвважається задовіль­ ною, якшо пляма або смуга чітко виявляються на хро­ матограмі, одержаній з найбільш розведеним розчи­ ном порівняння.

КІЛЬКІСНІ ВИМІРЮВАН НЯ

Вимоги до визначення і розділення речовин наводять в окремих статтях.

утому разі, коли речовини, розділювані методом тон­ кошарової хроматографії, поглинаютьабо флуоресці­ юють в ультрафіолетовомуабо видимому світлі, Їх мож­ на кількісно визначити безпосередньо на пластинці, використовуючи відповідне обладнання. Для цьогови­ мірюють відбиття або пропускання падаючого світла, пересуваючи пластинку або вимірюючий пристрій. Аналогічно, використовуючи відповідне оптичне об­ ладнання, можна вимірювати флуоресценцію. Речо­ вини, які містять радіонуклиди, можутьбути кількісно визначені трьома способами:

2.2. Фізичні та фізико-хімічні методи

-безпосередньо на пластинці - пересуванням плас­ тинки уздовж придатного лічильника радіоактив­ ності аболічильника радіоактивності уздовж плас­ тини (див. Радіофармацевтичні препарати 1 25);

-розрізанням пластинки на смуги і вимірюванням радіоактивності на кожній смузі, використовуючи відповідний лічильник радіоактивності;

-зіскрібанням нерухомої фази, розчиненням їі у відповідному сцинтиляційному коктейлі і вимірю­ ванням радіоактивності з використанням рідинно­ го сцинтиляційного лічильника.

Обладнання. Обладнаннядля вимірювань безпосеред­ ньо на пластинці включає в себе:

-пристрій для прямого нанесення у певному місці пластинки необхідної кількості речовини;

-механічний пристрій для пересування пластинки або вимірювального пристрою вздовжосей Х або У;

-самописець та інтегратор або комп'ютер;

-для речовин, nоглинаючих або флуоресціюючих в ультрафіолетовомуабовидимомусвітлі: для вимірюван­ ня відбиття або пропускання використовуються фо­ тометрзджерелом світла, оптичним пристроєм, шо генеруює монохроматичне світло, і фотокомірку відповідноїчутливості; утомуразі, коли вимірюєть­ ся флуоресценція, потрібний додатково монохрома­ тичний фільтрдля вибору відповідноїспектральної області випромінюваного світла;

-для речовин, ЩО містять радіонуклиди: підхожий лічильникрадіоактивності; для нього необхідно пе­ ревірити лінійністьдіапазону вимірювання.

Методика. Готують способом, зазначеним в окремій

статті, розчин аналізованої речовини (випробовуваний розчин) і, якщо необхідно, розчини стандартних зразків аналізованих речовин у тому самому розчин­ нику (розчини порівняння). Наносять однаковий об'єм кожного розчину на пластинку і хроматографу­ ють.

Для речовин, nоглинаючих або флуоресціюючих в ульт­ рафіолетовомуабовидимо.МУсвітлі. Готують і наносять не менше трьох розчинів порівняння, концентрації яких охоплюють очікуване значення концентрації у випробовуваному розчині (близько 80 %, 100 % і 120 % від цієї концентрації). Обприскують, якщо необхідно, зазначеним реактивом і реєструють відбиття, пропус­ кання або флуоресценцію на хроматограмах, одержа­ нихдля випробовуваного розчинуі розчинів порівнян­ ня. За одержаними даними розраховують кількість речовини у випробовуваному розчині.

Дляречовин, щомістятьрадіонуклиди. Готують і нано­ сять випробовуваний розчин, що містить близько ІОО % очікуваного значення концентрації. Вимірюють радіоактивність як функцію довжини шляху і запису­ ютьрадіоактивність кожного одержаного пікау відсот­ ках від сумарної радіоактивності.

•

ЯКШО немає інших зазначень в окремій статті, засто­ совують вертикальне елюювання у насиченій атмос­ фері.

Рекомендується використовуватитакі рухомі фази, які забезпечують величини Rr випробовуваних сполук у межах від 0.3 до 0.7.

Якщоумовинасичення хроматографічної камери, на': несення плям або хроматографування відрізняються від зазначених више, вони мають бути описані в ок­ ремій статті.

ВІЗУАЛЬНА ОШ НКА

Типова регламентація вмістудомішки у трирівневому варіанті виглядає таким чином:

«Нахроматограмівипробовуваногорозчинубудь-яка пля­ ма, крім основноїплями, не має перевищувати зарозмі­ ром та інтенсивністю поглинання або забарвлення пля­ мунахроматограмірозчинупорівняння 1 (не більше ...%); і тільки одна плямаможе бути інтенсивнішою за пляму на хроматограмірозчину порівняння 2 (не більше ... %), і

не більше... плямможуть бути інтенсивнішими за пляму

на хроматограмірозчину порівняння 3».

У дво- і трирівневому варіантах можлива регламента­ ція і загальної суми домішок.

•

2.2.28. ГАЗОВА ХРОМАТОГРАФІЯ

,. Газова хроматографія (ГХ) являє собою метод хро­ матографічного розділення, заснований на різниці у розподілі частинок між двома фазами, що не змішу­ ються, в якому рухомою фазою є газ-носій, що пере­ міщається через нерухому фазу, поміщену в колонку. ГХ застосовують для речовин або їх похідних, що ви­ паровуються при застосовуваних температурах.

Газова хроматографія заснована на механізмах ад­ сорбції, масового розподілу, або розподілу за розмірами...411

ОБЛАДНАННЯ

,.Обладнання складається з інжектора, хроматографіч­ ної колонки, поміщеноїу термостат, детектора та сис­ теми реєстраціїданих (або інтегруючого пристрою, або пристрою запису спектрів)...411Газ-носій проходить із заданою швидкістю через пристрій вводу проби, ко­ лонку, а потім черездетектор.

Визначення проводять при сталій температурі або у відповідності із заданою температурною програмою.

,./НЖЕКТОРИ

Прямий ввід розчинів є звичайним способом вводу, якщо немає інших зазначень в окремій статті. Ввід може бути проведений безпосередньо в голову колон­ ки з використанням шприца або ін'єкційного пневмо­ апарату, або через паруутворюючу камеру, яка може бути споряджена роздільником потоку.

Ввід парової фази може бути здійснений шляхом ста­ тичної або динамічної парофазної системи вводу.

Динамічна nарофазна система вводу включає барботу­ ючий пристрій (продувка і уловлювач), шляхом якого леткі речовини у розчині продуваються через абсор­ буючу колонку, в якій підтримується невелика темпе­ ратура. Утримувані речовини потім десорбуються у рухому фазу при швидкому нагріванні абсорбуючої колонки.

Статична nарофазна система включає нагріту термо­ статовану камеру для зразків, до якої поміщені зак­ риті віали з твердими або рідкими зразками на фіксо­ ваний період часу, що дозволяє летким компонентам зразка досягти стану рівноваги між негазовою та па­ ровоюфазами. Після встановлення рівноваги наперед задана кількість парової фази з віал вводиться в газо­ вий хроматограф.

НЕРУХОМА ФАЗА

Нерухомі фази поміщають в колонки, які можуть бути:

-капілярними колонками з плавленого кварцу, стінки яких покриті нерухомою фазою,

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОП ЕЯ УКРАЇН И 1.2

-колонками, заповненими інертними частинками, імпрегнованими нерухомою фазою,

-колонками, заповненими твердою нерухомою фа­ зою.

Капілярні колонки мають внутрішній діаметр (0) від 0. 1 мм до 0.53 мм і довжину від м до 60 м. Рідина або нерухомафаза, яка можебути хімічно зв'язаною з внут­ рішньою поверхнею, представляє собою плівку від 0. 1 мкм до 5.0 мкм завтовшки.

Набивні колонки, зроблені зі скла або металу, звичай­ но мають довжину від 1 м до 3 м і внутрішній діаметр

(0) від 2 мм до 4 мм. Нерухома фаза звичайно пред­

ставляє собою пористий полімер або твердий носій, імпрегнований рідкою фазою.

Носіїдля аналізу полярних сполук на колонках, наби­ тих малоємкою, малополярною нерухомою фазою, повинні бути інертними для запобігання утворення хвостатих піків. Активність носіїв може бути зменше­ на Їх сіланізуванням перед покриттям рідкою фазою. Часто використовують промиті кислотою, прожарені діатомітові землі. Доступними є матеріали з різним розміром частинок, серед яких найбільш використо­ вувані матеріали з розміром частинок у діапазонах від 1 50 мкм до 1 80 мкм і від 1 25 мкм до 1 50 мкм.

РУХОМА ФАЗА

Час утримування та ефективність піка залежать від швидкості потоку газу носія; час утримування прямо пропорційний довжині колонки, а коефіцієнт розпо­ ділу пропорційний квадратному кореню довжини ко­ лонки. Для набивних колонок швидкість потокугазу­ носія звичайно виражають у мілілітрах за хвилину за атмосферного тиску та кімнатної температури. Швидкість потоку виміряють на виході детектора за допомогою каліброваного автоматичного пристрою або бульбашкової трубки, при робочій температурі колонки. Лінійна швидкість газу-носія через набивну колонку зворотно пропорційна квадратному кореню внутрішньогодіаметра колонки дляданого об'єму по­ току. Швидкості потоку 60 мл/мин У колонці із внутрішнім діаметром 4 мм та 15 мл/мин у колонці з внутрішнімдіаметром 2мм, дають ідентичні швидкості і аналогічні часи утримування.

Звичайно застосовують гелій або азот у якості газу­ носія для набивних колонок, тоді як для капілярних колонокзвичайновикористовуютьазот, гелій і водень.

ДЕТЕКТОРИ

Звичайно застосовуютьполуменево-іонізаційні детек­ тори, але додатково можуть використовуватися такі детектори: електронного захоплення, азотно-фос­ форні, мас-спектрометричні, термо-кондуктомет­ ричні, ІЧ-спектрофотометричні з Фур'є перетворен­ ням та інші, у залежності від мети аналізу.

59

М ЕТОДИКА

Колонку, інжектор і детектор термостатують при тем­ пературі та швидкості потоку газу, зазначених в ок­ ремій статті, до одержання стабільної базової лінії....

Готують випробовуваний розчин і розчин(и) порівнян­ ня, як зазначено в окремій статті. " Розчини не мають містити твердих частинок.

Критеріїоцінки придатності хроматографічної систе­ ми зазначені у статті «Методи хроматографічногороз­ ділення» (2.2.46). У даній статті також зазначений діа­ пазон варіювання параметрів хроматографічної системи для відповідності критеріям придатності хро­ матографічної системи....

Парофазна газова хроматографія

Парофазна газова хроматографія є методом, найбільш придатним для розділення і визначення летких спо­ лук, присутніх утвердихабо рідких зразках. Метод зас­ нований на аналізі парової фази, що перебуває у рівно­ вазі з твердою або рідкою фазою.

ОБЛАДНАННЯ

Обладнання складається з газового хроматографа, ос­ нашеного пристроємдля вводу парової фази, що зна­ ходиться над випробовуваним зразком. Пристрій вводу може бути приєднанийдо блока, що автоматично кон­ Tpoлює і регулює тиск і температуру. При необхідності використовують пристрійдля видалення розчинників.

Аналізовану пробу вводять у контейнер, оснащений придатною пробкою і клапанною системою, якарегу­ лює проходження газу-носія. Контейнер поміщають у термостатовану камеруз температурою, що установ­ люється у відповідності до властивостей аналізовано­ го зразка.

Пробу витримують при заданій температурі протягом часу, достатньогодля установлення рівноваги міжтвер­ дою або рідкою фазою і паровою фазою.

У контейнер вводять газ-носій і після закінчення заз­ наченого часу відкривають клапан, щоб газ надходив у хроматографічну колонку, переносячи з собою ком­ поненти, що перейшли в парову фазу.

Замість використання хроматографа, спеціально ос­ нащеного пристроєм для вводу парової фази, можли­ ве також використання герметичних щприців і хрома­ тографа без зазначеного пристрою. У цьому випадку рівновага установлюється в окремій камері, і парова фаза переноситься в колонкуз дотриманням необхідних застережних заходів для запобігання будь-яких змін рівноважного складу.

МЕТОДИКА

Настроюють прилад для одержання необхідного сиг­ налу, використовуючи підготованізразкипорівняння.

МЕТОД ПРЯМОГО КАЛІБРУВАННЯ

В однакові контейнери нарізно поміщають аналізова­ нупробуі кожний із зразків порівняння, приготовані, як зазначено в окремій статті, уникаючи контакту між пристроєм для вводу проб і зразками.

Контейнери герметично закривають і поміщають у термостатовану камеру з температурою і тиском, заз­ наченими в окремій статті. Після установлення рівно­ ваги парову фазу хроматографують у зазначених умо­ вах.

МЕТОДСТАНДАРТНИХДОБАВОК

Рівні об'єми аналізованоїпроби поміщають в однакові зазначені в окремій статті контейнери. В усі контей­ нери, крім одного, додають зазначені кількості розчи­ ну порівняння, що містить відому концентрацію ана­ лізованої речовини, для одержання ряду зразків з концентраціями цієї речовини , що рівномірно збільшуються .

Контейнери герметично закривають і поміщають у термостатовану камеру з температурою татиском, заз­ наченими в окремій статті. Після установлення рівно­ ваги хроматографують парову фазу в зазначених умо­ вах.

Рівняння лінійної залежності розраховують методом найменших квадратів. За одержаним рівнянням виз­ начають концентрацію аналізованої речовини у вип­ робовуваній пробі.

Допускається визначення концентрації з використан­ ням графічного методу. Для цього по осі ординат відкладають середні значення одержаних результатів, а по осі абсцис - концентрації стандартних добавок аналізованоїречовини. Екстраполюютьлінію, що про­ ходить через одержані точки, до перетину з віссю абс­ цис. Відстань між цією точкою і початком координат являє собою концентрацію аналізованої речовини у випробовуваному розчині.

МЕТОДПОCJJІДОВНИХДОБОРІВ "(БАГАТОРАЗОВА

ПАРОФАЗНА ЕКСТРАКЦІЯ)...

Застосування даного методуописують в окремій статті.

2.2.29. РЩИННАХРОМАТОГРАФІЯ

" Рідинна хроматографія (рх-) являє собою методхро­ матографічного розділення, заснований на різниці у розподілі частинок між двома фазами, шо не змішу­ ються, в якому рухомою фазою є рідина, що пере­ міщається через нерухому фазу, поміщену в колонку....

Рідинна хроматографія заснована на механізмах ад­ сорбції, масового розподілу, іонного обміну або роз­ поділу за розмірами молекул.

єбагато різновидів нерухомих фаз, що застосовують

урідинній хроматографії, таких як:

-силікагель, окисалюмінію або пористий графіт, ви­ користовувані у нормально-фазовій хроматографії, у якій розподіл заснований на різниці в адсорбції і/ або масовому розподілі;

-смоли або полімери з кислотними або основними групами, що використовуються в іонно-обмінній хроматографії, в якій розподіл заснований на кон­ куруванні між поділюваними іонами та іонами ру­ хомої фази;

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇН И 1.2

2.2.Фізичні та фізико-хімічні методи

-пористі силікагелітаполімери, що використовують­ ся в ексклюзивній хроматографії, в якій розподіл заснований на розходженнях у розмірах молекул, відповідних стеричній ексклюзії;

-безліч хімічно модифікованих носіїв, одержаних із полімерів, силікагелю або пористого графіту, вико­

ристовуваних в обернено-фазовій хроматографії, в якій розподіл заснований на розподілі молекул між рухомою фазою та нерухомою фазою;

-спеціальніхімічно модифіковані нерухомі фази, на­ ПРИКЛад, похідні целюлози або амілози, протеїнів або пептидів, циклодекстринів та ін., для розподілу енантіомерів (хиральна хроматографія).