37_DFU_2.1 / DFU_Dopolnenie_2cr

Приклад

Треба провести випробування для розчину 50 мг/мл натрію фенітоїну, призначеногодля внутрішньовенно­ го введення. Визначають МДР, задаючи такі значення змінних:

М- максимальнадозадлялюдин и становить 1 5 мг на кілограм маси тіла за годину;

с- 50 мг/мл;

Для рутинних випробувань цього лікарського засобу може бути доцільним розвести 1 мл випробовуваного розчину до 20 мл (величина МДР/2 заокруглена до більш низького цілого числа). Однак, результат цього випробування є позитивним, необхідно розвести 1 мл до 4 1 .67 мл і повторити випробування. Розведення до 41.67 мл необхідне також у тих випадках, коли випро­ бування виконують для перевірки сумнівних резуль­ татів.

3. СТАНДАРТНИЙ П РЕПАРАТ

Як стандартний препарат використовують ендоток­ син БСп. Його кількісний аналіз проведений порівня­ но з Міжнародним стандартом ВООЗ, а його ак­ тивність виражена у Міжнародних Одиницях (МО) ендотоксину на ампулу. Міжнародна Одиниця ендо­ токсину визначається як специфічна активність пев­ ної маси Міжнародного Стандарту.

Для рутинних цілей може бути використаний інший стандартний препарат ендотоксину, за умови, шо про­ ведено його кількісний аналіз порівняно з Міжнарод­ ним Стандартом ендотоксину або ендотоксином БСП і його активність виражена в Міжнародних Одиницях ендотоксину.

ПРИМІТКА: Одна Міжнародна Одиниця (МО) ендо­ токсину відповідає одній Ендотоксиновій Одиниці

(E.o.).

•

4. ВОДА ДЛЯ БЕТ

Визначення відсутності ендотоксину в цьому реактиві у випробуванні на пірогени на кроликах відхилено з практичних і теоретичних причин:

4. 1 . кролик не має чутливості, достатньоїдля того, щоб визначити ендотоксин у воді для БЕТ , призначеній для проведення випробувань для зразків з дуже низь­ кою граничною концентрацією ендотоксинів ;

4.2. внаслідок відносно низької точності температур­ ної реакції у кроликів потрібно було б багато повтор­ них випробувань;

4.3. терміни « пірогени» і «ендотоксини» позначають групи речовин, які не повністю співпадають одна з одною.

При описі випробування на бактеріальні ендотокси­ ни показано, що для приготування води для БЕТ можуть бути використані ме"І:ОДИ, відмінні від по­ трійної перегонки. Із хорошими результатами було використано метод зворотного осмосу. Можна відда­ ти перевагу дистилюванню води більше трьох разів. Який би метод не використовувався, одержаний ре­ активмаєбути вільний від визначуванихендотоксинів.

5. рН СУМІШІ

Оптимальне гелеутворення суміші у випробуванні на бактеріальні ендотоксини спостерігається приpH 6.0-8.0 . Однак, додаваннялізатудо зразка може призвести до зниження рН.

6 . ВАЛ JДАЦІЯ ЛІЗАТУ

При приготуванні розчинів лізату важливо дотриму­ ватись інструкції виробника.

Позитивні коефіцієнти розведення у гельтромб мето­ дах А і В переводять у логарифми. Причина цього по­ лягає в тому, що, якщо побудувати криву розподілу за частотою цихлогарифмічних величин, вона звичайно наближається до кривої нормального розподілу наба­ гато ближче ніж крива розподілу за частотою самих коефіцієнтів розведення; фактично вони настільки подібні, що допускається використання нормального розподілу за частотою як математичної моделі й об­ числення меж, взятих за основу порівняння, за допо­ могою І-критерію Стьюдента.

•

7. ПОПЕРЕДНЄ ВИП РОБУВАННЯ НА ЗАВАЖАЮЧІ ФАКТОРИ

Деякі лікарські засоби не можна піддавати випробо­ вуваню на наявність ендотоксинів безпосередньо, бо вони не змішуються з реактивами, не можуть бути до­ ведені до pH 6.0-8.0 або інгібують, або активують гелеутворення. Отже, потрібне проведення поперед­ нього випробування для перевірки наявності заважа­ ючих факторів. Якщо вони виявлені, необхідно про­ демонструвати, що процедура Їхнього видалення є ефективною.

Мета попереднього випробування - перевірити нульо­ ву гіпотезу про те, що чутливість лізату в присутності випробовуваного зразка не відрізняється значимо від його чутливості у відсутності зразка. У методах А і В використовують простий критерій: нульова гіпотеза приймається, якщо чутливість лізату у присутності зразка становить, принаймні, 0.5 чутливості самого лізату і не більше як удвічі перевищує цю величину.

Класичним підходом було б обчислення середніх зна­ ченьлогарифма коефіцієнтарозведеннядля чутливості лізату у присутності й у відсутності зразка й перевірка різниці між двома середніми значеннями за допомо­ гою І-критерію Стьюдента.

Випробування на заважаючі фактори у гель-тромб методахА і В вимагає використання зразкалікарсько­ го засобу, в якому ендотоксини не виявлені. Це являє теоретичну проблему, якщо необхідно випробовувати зовсім новий лікарський засіб. Для кількісних методів С, О, Е ,.і F..oIIIпередбачений інщий підхід.

1 0. ОБЛІК І І НТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛ ЬТАТІВ

•

Незначні кількості ендотоксинів у воді "для БЕТ..оІІІ або в будь-якому іншому реактиві, або матеріалі, впливу якого піддається ЛАЛ-реактив при проведенні випро­ бування, можуть не визначатися доти, доки вони не досягнуть межі чутливості лізату . Однак вони можуть підвищувати кількість ендотоксину в розчині, що містить випробовуваний зразок, до величини, щоледве перевищує межу чутливості, і викликати позитивну реакцію.

8. УСУНЕННЯ ЗАВАЖАЮЧИХ ФАКТОРІВ

Способи усунення заважClЮЧИХфакторів не мають при­ зводити до підвищення або зниження кількості ендо­ токсину у випробовуваному зразку (наприклад, зни­ женні в результаті адсорбції). Для перевірки цього до випробовуваного зразка додають відому кількість ен­ дотоксину і потім після усунення заважаючихфакторів вимірюють кількість виявленого ендотоксину.

Методи С і D. Якщо властивості випробовуваного лікарського засобу виявляють заважаючу дію, яку не можна усунути класичними методами, можлива побу­ дова стандартної кривоїдля аналогічного лікарського засобу, звільненого від ендотоксинів за допомогою належної обробки або розведення. Потім проводять випробування на ендотоксини у порівнянні з цією стандартною кривою.

Установлено, що в багатьох випадках підхожим мето­ дом є ультрафільтрація крізь асиметричні мембранні фільтри з триацетату целюлози. Фільтри мають відпо­ відним чином пройти валідацію, оскільки іноді похідні целюлози (fЗ-D-глюкани) можуть викликати помилко­ во позитивні результати.

Установлено, що полісульфонові фільтри є непридат­ ними і при Їх використанні були одержані помилково позитивні результати.

9. МЕТА П РОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЬНИХ ВИП РОБУВАНЬ

Метою контролю, що містить воду "для БЕТ..оІІІ стандартний препарат ендотоксину з концентрацією, що у два рази перевищує зазначену на етикетці чут­ ливість лізату, є підтвердження активності лізату при проведенні випробування за передбачених для цього умов. Метою негативного контролю є підтвердження відсутності визначуваної концентрації ендотоксину у воді "для БЕТ..оІІІ.

Позитивний контроль, що містить випробовуваний зразок у концентрації, використовуваній у випробу­ ванні, призначений для того, щоб показати відсутність інгібуючих факторів за умов проведення випробуван­

ня .

Ризик того, що це відбудеться, може бути знижений шляхом перевірки води "для БЕТ..оІІІіншихй реактивів за допомогою найбільш чутливого з усіх наявних лізатів або принаймні більш чутливого за лізат, вико­ ристовуваний при випробуванні зразка. Навіть у цьо­ му разі ризиктакого « помилково позитивного резуль­ тату» не можна цілком виключити. Однак треба розуміти, яка щодо цього методика випробування є «безпечною щодо невдачі» на відміну від методики, яка допускає випробування, що дає помилково негатив­ ний результат, що може призвести до випуску недоб­ роякісного лікарського засобу, небезпечного для здо­ ров'я пацієнта.

1 1 . ЗАМІ НА ВИПРОБУВАННЯ НА П 1 РОГЕНИ НА КРОЛИ КАХ ВИП РОБУВАН НЯ М НА БАКТЕРІАЛЬНІ ЕНДОТОКСИ Н И

Окремі статті н алікарські засоби, призначені для па­ рентерального застосування, що можуть містити ток­ сичні кількості бактеріальних ендотоксинів, вимага­ ють проведення або випробування на пирогени на кроликах, або випробування на бактеріальні ендоток­ сини.

•

Загальні рекомендації:

" 1 1 . 1 . Окремі статті, що передбачають проведення випробування, можуть включати тільки одне випро­ бування: або випробування на пирогени на кроликах, або випробування на бактеріальні ендотоксини.

і 1 1 .2. При відсутності доказів навпаки випробування на бактеріальні ендотоксини є кращим за випробуrщн­ ня на кроликах, оскільки вважається, що випробуван­ ня на бактеріальні ендотоксини забезпечує рівноцін­ ну або більшу безпеку для здоров'я пацієнта.

1 1 .3. До включення випробування на бактеріальні ен­ дотоксини в окрему статтю потрібно довести, що лікарський засіб, який розглядається, може бути підда­ ний випробуванню на бактеріальні ендотоксини од­ ним з методів, зазначених у розділі 2.6. 14.

4.4. Необхідна відповідна інформація від виробників. Компанії мають представити усі валідаційні дані, які являють інтерес і які у них є для проведення випробу-

вання на бактеріальні ендотоксини у субстанціях та лікарських засобах. Такідані включаютьдеталі пробо­ підготовки зразка і всі процедури, необхідні для усу­ нення заважаючих факторів. Крім того мають бути подані всі наявні в розпорядженнідані про паралельні випробування на кроликах, які б гарантували, що за­ міна випробування на пірогени на кроликах випробу­ ванням на бактеріальні ендотоксини є доцільною.

Додаткові вимоги зазначені у наступних розділах.

..

1 2. ВИКОРИСТАННЯ М ЕТОДІВ ВИП РОБУВАННЯ НА БАКТЕРІАЛЬНІ

ЕНДОТОКСИНИ , НЕ ОПИСАНИХ У ДАНІЙ СТАТТІ

Якщо зазначене проведення випробування на бактер­ іальні ендотоксини і жоден із шести методів (від А дО F), описаних у даній статті, не зазначений, для такого лікарського засобу вважається дійсним гель-тромб метод А (граничне випробування ). Якщо зазначений один з інших методів (від В дО F), тоді саме він є дійсним для даного лікарського засобу.

13. ВАЛ ІДАЦІЯ АЛ ЬТЕРНАТИ ВНИХ М ЕТОДІВ

Заміна випробування на пірогени на кроликах випро­ буванням на бактеріальні ендотоксини або заміна існу­ ючого методу випробування на бактеріальні ендоток­ сини іншим методом має розглядатися як використання альтернативного методу при заміні фар­ макопейного випробування, як описано в розділі

1 . « Загальнізауваження» :

«Випробування та методики кількісного визначен­ ня, наведені у Фармакопеї, є офіційними методи­ ками, проте за узгодженням із компетентним упов­ новаженим органом можуть використовуватися й інші методики, за умови, що ці методики дають ре­ зультати, які відповідають фармакопейним методи­ кам. У випадку сумнівів або розбіжностей вирішаль­ ною є фармакопейна методика».

Для валідації методу випробування на бактеріальні ендотоксини, відмінного від зазначеного в окремій статті, пропонуються наступні методичні рекомен­ дації.

2.6. Біолоrічні випробуваННJI

1 3. 1 . Методики, матеріали і реактиви, використовувані згідноданого методу, мають пройти валідацію, як опи­ санодля даного випробування.

1 3.2. Наявність заважаючих факторів (і якщо необхід­ но, спосіб Їх усунення) треба випробовувати на зраз­ ках, відібраних принаймні з трьох виробничих серій. Треба мати наувазі, щодля хромогенних методів О і Е потрібні реактиви, якіне застосовуються для методів А, В, С та F, і, отже, відповідність методів А, В, С та F вимогам щодо заважаючих факторів не можна екстра­ полювати на метод D або метод Е без додаткового випробування...оІІІ

14. ВАЛІДАЦІЯ ВИПРОБУВАННЯ ДЛЯ НОВИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Рекомендації, описані в п.п. " 1 3. 1 і 1 3.2..011требаІ, зас­ тосовувати до всіх нових лікарських засобів, що при­ значенідля парентерального застосування і таких, що підлягають випробуванню на наявність бактеріальних ендотоксинів відповідно до вимог Фармакопеї.

•

__N

,.Для твердих лікарських засобів рекомендується ви­ користовувати величину « Мінімальнодопустима кон­ центрація» (МДК). МДК є мінімально допустимою концентрацію випробовуваного розчину, за якої мож­ ливе визначення граничного вмісту ендотоксинів. МДК визначають, використовуючи таку формулу:

МДК = л/ГВ

де:

л- зазначена наетикетці чутливістьлізату (МО/мл)

угель-тромб методі або точказ найменшим зна­ ченням на стандартній кривій у турбідиметрич­ ному або хромогенному методах.

ГВ - граничний вміст ендотоксинів для лікарського

засобу, зазначений на одиницю маси (МО/мг);

Контейнери для фармацевтичного застосування, для яких в окремій статті передбачений контроль піро­ генів, можна піддавати випробовуванню на пірогени на кроликах або випробуванню на бактеріальні ендо­ токсини...оІІІ

2.8.МЕТОДИ ФАРМАКОГНОЗІї

2.8.1 . ЗОЛА, НЕ РОЗЧИННА В ХЛОРИСТОВОДНЕВІЙ КИСЛОТІ

Для кожного зразку, що випробовується листя прово­ дять не менше як ІО визначень і розраховують середнє значення.

Зола, нерозчинна в хлористоводневій кислоті, являє собою залишок, одержаний після обробки сульфатної або загальної золи хлористоводневою кислотою, у пе­ рерахунку на ІОО г лікарського засобу.

До залишку втиглі, одержаного після визначення суль­ фатноїабо загальноїзоли, додають 1 5 мл води Р і ІО мл

кислоти хлористоводневої Р, суміш накривають годин­

HиKoBиM склом, обережно кип'ятять протягом ІО хв на водяній бані та залишають до охолодження. Суміш фільтрують крізь беззольний фільтр, залишок на фільтрі промивають гарячою водою Р до нейтральної реакції фільтрату, висушують, спалюють при слабко­ му червоному жару, охолоджують в ексикаторі та зва­ жують. Прожарювання повторюють, доки розходжен­ ня у вазі тигля із залишком між двома послідовними зважуваннями не буде менше 1 мг.

2.8.3. ПРОДИХИ ТА ПРОДИХОВИЙ ІНДЕКС

П РОДИХИ

У залежності від форми та розташування оточуючих клітин розрізняють кілька типів продихового апарату

(див. Рис. 2.8.3.- 1 ) :

(І) аномоцитний (невизначено-комірковий тип): про­ дих, оточений невизначеноюкількістю клітин, що ніяк не відрізняються від інших клітин епідерми;

(2) анізоцитний (різнокомірковий) тип: продихзвичай­ но оточений трьома навколопродиховими клітинами, одна з яких помітно менша інших;

(3) діацитний (поперечно - комірковий) тип: продих оточений двома навколопродиховими клітинами, спільна стінка яких розташована під прямим кутом до продихової шілини;

(4) парацитний (паралельно - комірковий) тип: із кож­ ного боку продиху розташовані паралельно до його подовжньоїосі або продиховоїщілини однаабо більше навколопродихових клітин.

П РОДИХОВИЙ ІНДЕКС

100xS

Продиховий індекс = --­

E + S

s- кількість продихів надану площу поверхні листа,

Е- кількість клітин епідерми (включаючи трихоми)

на таку ж площу поверхні листа.

2

Рисунок 2.8.3.- 1

__ N

У дводольних рослин розрізняють чотири основних типи продихового апарату, характеристики яких при­ ведені вище.

В .однодольних рослин розрізняють п'ять типів про­

дихового апарату:

( І) аnеригенний тип: продихи не мають типових про­ дихових клітин;

(2) біnеригенний тип: продихи оточені двома продихо­

вими клітинами, розташованими латерально віднос­ но замикаючих;

(3) тетраnеригенний тип: продихи оточені чотирма навколопродиховими клітинами: із них дві клітини розташовані латерально, а дві інші - полярно, або всі клітини латеральні, по дві з кожного боку;

(4) гексаnеригенний тип: продихи мають шість навко­ лопродихових клітин, із нихдві полярні, чотири лате­ ральні;

(5) мультиnеригенний тип: кількіть навколопродихових клітин більше шести; вони розташовані навколо про­ диху кільцем або без визначеного порядку.

Для листя деяких рослин характерна наявність водя­ них продихів (гідатоди), що відзначаються великим розміром і розташовані звичайно на верхівці листку або зубчику листової пластинки.

2.8.4. ПОКАЗНИК НАБУХАННЯ

Показник набухання являє собою об'єм, у мілілітрах, що займає 1 г випробовуваного зразка після його на­ бухання у водному середовищі протягом 4 год, з ура­ хуванням клейкого слизу.

1 .0 г лікарського засобу, у вихідному вигляді або здрібненого відповіднодо зазначень в окремій статті, поміщаютьу градуйований скляний циліндр місткістю 25 мл, висотою ( І 25±5) мм, із ціною позначки 0.5 мл, споряджений притертою пробкою. Якщо немає інших зазначень в окремій статті, випробовуваний зразок змочують 1 .0 мл 96 % спирту Р, додають 25 мл води Р і закривають циліндр. Циліндр енергійно струшують через кожні І О хв протягом І год, потім залишають на 3 год. Через 90 хв після початку випробування шляхом обертання циліндра навколо вертикальної осі вивіль­ няють основний об'єм рідини, утримуваний шаром випробовуваного зразка, та частки лікарського засо­ бу, що знаходяться на поверхні рідини.

Через 4 год після початку випробування вимірюють об'єм, що займає випробовуваний зразок з урахуван­ ням клейкого слизу.

Паралельно виконують три випробування.

Показник набухання розраховуютьяк середнє значен­ ня результатів трьох випробувань.

2.8.5. ВОДА В ЕФІРНИХ ОЛІЯХ

І О крапель ефірної оліїзмішують з І мл вуглецю дисуль­

фіду Р.

При стоянні розчин має залишатися прозорим.

2.8.6. СТОРОННІ ЕФІРИ В ЕФІРНИХ ОЛІЯХ

Суміш І мл ефірної олії з 3.0 мл свіжоприготованого

розчину 1 00 гlл калію гідроксиду Ру 96 % сnирті Р наг­

рівають на водяній бані протягом 2 хв. Не повинно спостерігатися утворення кристалів протягом 30 хв, навіть після охолодження.

2.8.7.ЖИРНІ ОЛІІ Й ОСМОЛЕНІ ЕФІРНІ олІІ В ЕФІРНИХ ОЛІЯХ

1 краплю ефірної олії капають на фільтрувальний папір. Крапля має цілком випаруватися протягом 24 год, не залишаючи ніяких маслянистих плям, або плям, що просвічуються.

2.8.8. ЗАПАХ ТА СМАК ЕФІРНИХ ОЛІЙ

Суміш 3 крапель ефірної олії і 5 мл 90 % (об/об) спир­ ту Р перемішують з 1 О г розтертої у порошок сахаро­ зи Р. Запах і смак одержаної суміші мають бути анало­ гічними запаху та смаку рослини або частин рослини, із якої була одержана ефірна олія.

2.8.9.ЗАЛИШОК ПІСЛЯ ВИПАРЮВАННЯ ЕФІРНИХ ОЛІЙ

Залишок після випарювання ефірної оліїявляє собою виражену у відсотках частку маси ефірної олії, що за­ лишилася після й випарювання на водяній бані в умо­ вах, зазначених нижче.

Обладнання (див. Рис. 2.8.9. - 1 ):

-водяна баня із кришкою, яка має отвори діаметром

70 мм;

-випарна чашка з термостійкого скла, інертного до вмісту;

-ексикатор.

86

Рисунок 2.8.9. - 1

Розміри зазначені у міліметрах

Методика. Випарну чашку нагрівають на водяній бані протягом 1 год, охолоджують в ексикаторі та зважу­ ють. Якщо немає інших зазначень в окремій статті, у випарній чашці зважують 5.00 г ефірної олії. Випарну чашку з олією нагрівають на сильнокиплячій водяній бані при відсутності витяжноївентиляції протягом заз­ наченого часу, охолоджують в ексикаторі та зважують. Протягом випробування підтримують рівень води в

. бані приблизно на 50 мм нижче рівня кришки.

2.8. 10. РОЗЧИННІСТЬ ЕФІРНИХ ОЛІЙ У СПИРТІ

1 .0 мл ефірної олії поміщають у скляний циліндр

місткістю 25 мл або 30 мл із притертою пробкою. Циліндр поміщають у термостат, що підтримує темпе­ ратуру (20±2) ас. Використовуючи бюретку місткістю не менше 20 мл, додають спирт у концентрації, зазна­ ченій в окремій статті, порціями по 0. \ мл до повного розчинення ефірної олії. Потім, часто і енергійно стру­ шуючи, продовжують додавати спирт порціями по 0.5 мл, поки не додадуть усього 20 мл. Позначають об'єм спирту, доданий до моменту одержання прозо­ рого розчину. Якщо розчин стає каламутним або з'яв­ ляється опалесценція раніше, ніж було додано 20 мл спирту, позначають об'єм спирту, доданий до момен­ ту появи каламуті або опалесценції і, якщо можливо,

об'єм, доданий до моменту зникнення каламуті або опалесценції.

Якщо не вдається одержати прозорий розчин при до­ даванні 20 мл спирту зазначеної в окремій статті кон­ центрації, повторюють випробування, використовую­ чи спирт більш високої концентрації.

Для ефірної олії зазначають: «розчинна В n або більше мл спирту зазначеної концентрації /» , якщо прозорий в n мл спирту розчин залишається прозорим у по­ рівнянні з нерозведеною олією після подальшого до­ давання спирту такої самої концентраціїдо загально­ го об'єму спирту 20 мл.

ДЛЯ ефірної олії зазначають: «розчинна В n мл спирту даної концентрацїі / і стає каламутною при подальшо­ му розведенні» , якщо прозорий в n мл спирту розчин стає каламутним в n] мл спирту (n] менше 20) і зали­ шається таким самим після подальшого поступового додавання спирту такої самої концентрації, до загаль­ ного об'єму спирту 20 мл.

Для ефірної олії зазначають: «розчинна В n мл спирту даної концентрації / з появою каламуті при об'ємі до­ даного спирту між n] мл і n2 мл» , якщо прозорий в n мл спирту розчин стає каламутним в n] мл спирту (n] мен­ ше 20) і залишається таким самим після подальшого поступового додавання спирту такої самої концент­ раціїдо загального об'ємуспиртуn2 мл, після чого стає прозорим (n2 менше

Для ефірної олії зазначають: «розчинна З опалесцен­ цією» , якщо спиртовий розчин має блакитнуватий відтінок, подібний до відтінку опалесцентного етало­ на, приготованого безпосередньо перед використан­

ням таким чином: 0.5 мл розчину срібла нітрату Р2

змішують із 0.05 мл кислоти азотної Р, додають 50 мл розчину 12 мг/л натріЮ X.!lориду Р, перемішують і зали­ шають у захищеному від світла місці протягом 5 хв.

поки 2 найвищих значення, одержаних для '2' будуть

відрізнятися не більше, ніж на 0.2 Ос. Якщо відбулося переохолодження, викликають кристалізацію, додаю­ чи невеликий кристал комплексу, що складається з 3.00 г цинеолу Р і 2. 1 О г розплавленого крезолу Р. Якщо значення (2 нижче 27.4 ОС, повторюють визначення після додавання 5. 1 О г кристалічного комплексу.

Вміст цинеолу, що відповідає найбільш високій зареє­ строваній температурі (t2), зазначено в Табл. 2.8. 1 1 .- 1 . У разі додавання 5. 1 0 г кристалічного комплексу об­ числюють вміст цинеолу у відсотках (мІм) за форму­ лою:

2(А - 50),

де:

А- число, зазначене в Табл. 2.8. 1 1 - 1 .

Якщо необхідно, в міст цинеолу, що відповідає найбільш високій зареєстрованій температурі (t2), виз­ начають інтерполяцією.

Таблиця 2.8. 1 1 .- 1

__N

Допускається використання інших валидованихмето­ дик.

настойки водою Р до об'єму 250.0 мл. Суміш фільтру­ ють крізь фільтрувальний папір діаметром 1 25 мм. Відкидають перші 50 мл фільтрату.

Сума поліфенолів. 5.0 мл фільтратудоводять водою Рдо 25.0 мл. Суміш 2.0 мл одержаного розчину, 1 .0 мл фос­

форномолібденово-вольфрамового реактиву Р і 1 0.0 мл

води Рдоводять розчином 290 гlл натрію карбонату Р до об'єму 25.0 мл. Через 30 хв вимірюють оптичну гус­ тину (2.2.25) розчину за довжини хвилі 7БО нм (АІ ),

використовуючи як компенсаційний розчин воду Р.

Поліфеноли, що не адсорбуються шкірним порошком. До 1 О мл фільтрату додають 0. 1 О г ФеЗ шкірного порошку і

енергійно струшують протягом БО хв. Суміш фільтру­ ють і доводять 5 . 0 мл фільтрату водою Р до об'єму

25.0 мл.

Суміш 2.0 мл одержаного розчину, 1 .0 мл фосфорномо­

лібденово-вольфрамового реактиву Р і 1 0.0 мл води Р

доводять розчином 290 гlл натрію карбонату Р до об'єму 25.0 мл. Через 30 хв вимірюють оптичну густи­ ну (2.2.25) розчину за довжини хвилі 7БО нм (А2), ви­ користовуючи як компенсаційний розчин воду Р.

Стандартний розчин. Безпосередньо перед випробу­ ванням 50.0 мг nірогалолу Ррозчиняють у воді Рі дово­ дять об'єм розчи ну тим сами м розчинником до І 00.0 мл. 5.0 мл одержаного розчинудоводять водою Р до об'єму 1 00.0 мл.

Суміш 2.0 мл одержаного розчину, 1 .0 мл фосфорномо­

лібденово-вольфрамового реактиву Р і 1 0.0 мл води Р

доводять розчином 290 гlл натрію карбонату Рдо об'є­ му 25.0 мл. Через 30 хв вимірюють оптичну густину (2.2.25) розчину за довжини хвилі 7БО нм (Аз), вико­ ристовуючи як компенсаційний розчин воду Р.

Вмісттанінів, у перерахунку на пірогалол, у відсотках, обчислюють за формулою:

де:

тІ - маса випробовуваного зразка, у грамах;

т2 - маса пірогалолу, у грамах.

2.8.15. ПОКАЗНИК ГІРКОТИ

Показник гіркоти являє собою величину, зворотну розведенню суміші, рідини або екстракту, за якого ще відчувається гіркий смак.

Даний показник визначають шляхом порівняння з хініну гідрохлоридом, показник гіркоти якого дорів­ нює 200 ооо.

Визначення коефіцієнта кореляції

Рекомендується проводити смаковуекспертизузауча­ стю як мінімум б осіб. Перед випробовуванням екс­ перт має прополоскати рот водою Р.

Для корекції індивідуальних розходжень при визна­ ченні гіркоти серед членів комісії необхідно визначи­ ти коефіцієнт кореляції для кожного експерта.

Основний розчин. 0. 1 00 г хініну гідРОXllоридуРрозчиня­

ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз­ чинником до 1 00.0 мл. 1 .0 мл одержаного розчинудо­ водять водою Рдо об'єму 1 00.0 мл.

Розчини порівняння. Готують серію розведень, помістив­ ши в першу пробірку 3.б мл основного розчину і збільшуючи об'єм на 0 . 2 мл у кожній наступній пробірці до загального об'єму 5.8 мл. Об'єм розчину в кожній пробірці доводять водою Р до 1 0.0 мл.

Розведення з найменшою концентрацією, за якої ще відчувається гіркий смак, визначають наступним чи­ ном. 1 0.0 мл розчину найменшої концентрації наби­ раютьуроті перемішаютьз боку вбікнадосновоюязи­ ка протягом 30 с . Я КШО В розч ині гіркота не визначається, розчин видаляють із порожнини рота й очікують протягом 1 хв. Рот прополіскують водою Р. Через 1 О хв випробовують наступне розведення в по­ рядку збільшення концентрації.

Розраховують коефіцієнткореляціїkдля кожного екс­ перта за формулою:

де:

n- кількість мілілітрів основного розчину В розве­

денні найменшої концентрації, у якому був виз­ начений гіркий смак.

Експерти, що не відчувають гіркий смак при випро­ бовуванні розчину порівняння, приготовленого з 5.8 мл основного розчину, виключаються з комісії.

Приготування зразків

Якщо необхідно, зразок здрібнюють на порошок (7 1 О). До 1 .0 г зразка додають 1 00 мл киплячої води Р и на­ гріваютьна водяній бані протягом 30 хв при постійно­ му перемішуванні. Охолоджують, доводять водою Рдо об'єму 1 00 мл, енергійно струшують і фільтрують, відкидаючи перші 2 мл фільтрату. Отриманий фільтрат (С- І ) має фактор розведення (ФР) - 1 оо.

При випробовуванні рідин І мл рідинидоводять відпо­ відним розчинником до І ОО мл і позначають С- l .

Визначення показника гіркоти

Починаючи з розведення С-4, кожен експерт визна­ чає розведення, за якого ше відчувається гіркий смак. Цей розчин позначають як О. Для розчину О визнача­ ють фактор розведення (У).

Починаючи з розчину О, готують розведення в такій послідовності:

Розчин О (мл) Вода Р (мл)

Визначають кількість мілілітрів (Х) розчину О, які при доведенні водою Рдо об'єму 10.0 млдаютьрозчин, який ше має гіркий смак .

Показник гіркоти для кожного експерта обчислюють за формулою:

(Yxk )

Хх О. l

Показник гіркоти випробовуваного зразка розрахову­ ють як середнє значення показників гіркоти, визна­ чених всіма членами комісії.

2.9.ФАРМАКО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ВИПРОБУВАННЯ

2.9.1 . РОЗПАДАННЯ ТАБЛЕТОК І КАПСУЛ

"'Випробування на розпадання дозволяє визначити, чи розпадаються таблетки або капсули в межах визначе­ ного часу, якщо вони поміщені в рідке середовище в експериментальних умовах, зазначених нижче.

З точки зору даного випробування, розпад не означає повне розчинення дозованої одиниці або навіть його активних компонентів. Вважають, що зразки розпа­ лися повністю, якщо на сітці приладу, що використо­ вують при випробуванні, немає залишків дозованої одиниці, крім фрагментів не розчинного покриття або оболонки капсул, або прилиплоїдо нижньої поверхні диска, якщо вони використані, або залишається м'яка маса, що не має відчутно твердого ядра...оІІІІ

Якщо довжина таблеток та капсул не більше 1 8 мм, використовують обладнання А, дЛЯбільших таблеток і капсул використовують обладнання В.

,..ТЕСТ А - ТАБЛЕТКИ ТА КАПСУЛИ НОРМАЛЬНИХ РОЗМІРІВ

Обладнання. Обладнання складається із кошика з

сітчастим дном-підставкою (кошик), низької склян­ ки місткістю 1 л, висотою ( l 49± 1 1 ) мм і внутрішнім

діаметром ( 1 06±9) мм для рідини занурення, пристрою із термостатом для підігрівання рідини до температу­ ри від 35 ОС дО 39 ОС і пристрою для підняття і опус­ кання кошика в рідинудля занурення з постіЙною.ча­ стотою в межах 29-32 цикли за хвилину на відстань (55±2) мм. Об'єм рідини у посудині має бути таким, що коли кошик знаходиться в крайньому верхньому положенні, сітка має бути, як мінімум, на 1 5 мм ниж­ че поверхні рідини; коли ж кошик знаходиться в най­ нижчому положенні, сітка має бути на 25 мм вище дна посудини. Верхня частина кошика ніколи не має бути повністю занурена. Час ходу вгору має дорівнювати часу ходу вниз і зміна напряму має відбуватися плав­ но без різких зворотних рухів. Кошик рухається вер­ тикально вздовж своєї осі. Не має бути помітного го­ ризонтального ходу або руху осі від вертикалі.

Кошик із сітчастим дном-підставкою (кошик). Скла­

дається із шести порожнистих, прозорих трубок зав­ довжки ( 7 7 . 5 ± 2 . 5 ) мм із внутріш нім діаметром

(2 1 .85± 1 .25) мм і стінкою завтовшки ( l .9±0.9) мм;

трубки підтримуються у вертикальному положенні двома пластинами діаметром (90±2) мм і завтовшки (6.75± 1 .75) мм із шістьма отворами кожна здіаметром (24±2) мм. Отвори рівновіддалені від центра пласти­ ни і знаходяться на рівній відстані один від одного. До нижньоїповерхні нижньої пластини прикріплено сітку з нержавіючого сталевого дроту діаметром

(0.6 1 5±о.о45) мм, з розміром отворів (2.0±0.2) мм. Ча­ стини кошика збираються і жорстко утримуються трьома болтами, що проходять крізьдві пластини. Пе­ редбачені підхожі засоби витягання кошика з підійма­ ючогой опускаючого пристрою, використовуючи точ­ ку на його осі.

Конструкція кошика може змінюватися за умови до­ держання зазначених вище вимог для скляних трубок тадротяної сітки. Кошик зазначених розмірів показа­ ний на Рис. 2.9. 1 .- 1 .

Диски. Диски використовують лише, якщо дозволено або зазначено у відповідних загальних або окремих статтях. Кожнатрубка забезпечена циліндричним дис­ ком дiaM TpOM ( 2 0 . 7 ± 0 . 1 5 ) мм і завтовшки (9.5±0. 1 5) мм. Вони виготовлені з підхожої прозорої пластмаси з відносною густиною від 1 . 1 8 до 1 . 20. У кожному диску просвердлені п'ять паралельних от­ ворів діаметром (2±0. 1 ) мм, розташованих між края­ ми циліндра. Один із них розташований у центрі ци­ ліндричної осі диска, інші рівномірно по колу на відстані (6±0.2) мм відосей на уявних лініях, перпен­ дикулярних до осей, і паралельним один одному. На бічній поверхні циліндра вирізані чотири однакові, трапецієподібне грані, майже перпендикулярні до краю циліндра. Трапецієподібна форма симетрична: її паралельні сторони співпадають із краями циліндра і паралельні до уявної осі, що з'єднує центри двох су­

міжних отворів, розташованих на відстані 6 мм від ци­ ліндричноїосі. Паралельна сторонатрапеціїнадні ци­ лiHдpa має довжину ( 1 .6±0. 1 ) мм і її нижні країлежать на глибині ( 1 .6±0. 1 ) мм від краю циліндра. Паралель­ на сторона трапеції на верхівці циліндра завдовжки (9.4±0.2) мм, і й центр лежить на глибині (2.6±0. 1 ) мм від краю циліндра. Вся площина диска гладка.

Диски поміщають у кожну трубку, якщо зазначено Їх використання, і вмикають прилад, проводячи випро­ бування, як зазначено в методиці. Диск зазначених розмірів показаний на Рис. 2.9. 1 . - 1 .

При використанні пристрою автоматичного визначен­ ня можливе застосування модифікованихдисків, якщо застосування дисківзазначенеабодозволене. Такідис­ ки мають витримувати вимоги щодо густини і розмірів, наведені вище.

Ме1;одика. У кожну з шести трубок кошика поміща­

ютьоднудозовану одиницю, якщо зазначено, поміща­ ють диск. Вмикають прилад, використовуючи зазна­ чену рідину, підтримуючи температуру рідини для занурення (37±2) Ос. Після закінчення зазначеного часу підіймають кошик із рідини і досліджують стан дозованих одиниць:

-всі дозовані одиниці розпалися повністю;

-якщо 1 або 2 дозовані одиниці не розпалися, випробування повторюють на 1 2 додатковихдозованих одиницях. Вимоги випробування вважаються вико­ нані, якщо не менше 1 6 із 1 8 випробовуванихдозо­ ваних одиниць розпалися...оІІІІ

2.9. Фармако-технологічні випробування

Кошик

І

W

VI

N

it VI

tr-..:

І

90 2

-<'г:>

-ti 'г> -tо-

вид

збоку

N -ti

""

N

818

Рисунок 2.9. 1 . - 1 . Обладнання А

Розміри зазначені в міліметрах

ТЕСТ В - ТАБЛЕТКИ ТА КАПСУЛ И ВЕЛИКИХ РОЗМІРІВ

Обладнання . Головна частина обладнання (див.

Рис. 2.9. \ .-2) складається з жорсткого кошика із сітча­ стим дном-підставкою (кошик), яка підтримує три

циліндричні прозорі трубочки завдовжки (77.5±2.5) мм з внутрішнім діаметром (ЗЗ±О.5) мм і

стінкою завтовшки близько (2.5±О.5) мм. Кожна труб­ ка має циліндричний диск діаметром ( З \ .4±О. \ З) мм і завтовшки ( l 5.З±0. 1 5) мм, виготовлений із прозорої пластмаси з відносною густиною від 1 . \8 до 1 .20 •. У

кожному диску просвердлені сім отворів діаметром (З. 1 5±0. 1 ) мм, один з них розташований в центрі дис­ ка, інші ш ість - рівномірно по колу радіусом (4.2±0. \ ) мм від центра диска. Трубки втримуються вертикально зверху і знизу двома накладними жор­ сткими пластмасовими пластинами діаметром 97 мм, завтовшки 9 мм з трьома отворами. Отвори рівновід­ далені від центра пластини і знаходяться на рівній відстані один від одного. До нижньої поверхні ниж­ ньої пластини прикріплено сітку з нержавіючого ста­ левогодротудіаметром (0.6З±0.03) мм, з розміром от­ ворів (2.0±0.2) мм. Пластини утримуються жорстко на