37_DFU_2.1 / DFU_Dopolnenie_2cr

ІДЕНТИФІ КАШЯ

А. Корінь зовні та на зламі білого, жовтаво-білого ко­

льору (Althaea off icinalis L.) або сіруватого кольору

(Althaea агтеnіаса Ten.).

Зазначена сировина має витримувати наведені вище ви­ моги ;з такими змінами.

Сторонні домішки (2.8.2). Не більше 3 % дерев'янистих коренів; не більше 3 % коренів, погано очищених від корка; не більше І % сторонніх часток.

Втрата вмасіпри висушуванні (2.2.32). Не більше 14.0 %.

1 .000 г здрібненої на порошок сировини (71 О) (2. 9. 12) сушать при температурі 105 ос

Випробування, що рекомендується.

Вміст:

-полісахаридів: не менше 14.0 %, у перерахунку на суху сировину.

КІЛ ЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕН НЯ

Близько 5 г (точна наважка) здрібненої на порошок сировини (lООО) (2. 9. 12) поміщають у колбу зі шліфом місткістю 250 мл, додають 75 мл води Р, кип'ятять зі зворотним холодильником протягом 30 хв, охолоджу­ ють, центрифугують зі швидкістю 5000 об/хв протя­ гом 1 0 хв і декантують у мірну колбу місткістю 250 мл крізь 5 шарів марлі, попередньо змоченої водою Р. Ек­ страгування продовжують 3 порціями, по 50 мл кож­ на, води Р, потім 25 мл води Р, кожний раз проводячи кип'ятіння зі зворотн им холодильником протягом 30 хв. Кожний витяг охолоджують, центрифугують зі швидкістю 5000 об/хв протягом І О хв і декантують у ту саму мірну колбу. Фільтр промивають 1.0 мл 96 % спир­ ту Р і доводять об'єм розчину водою Р до позначки.

25 мл одержаного розчину поміщають у центрифужну пробірку, додають 50 мл 96 % спирту Р, перемішують, нагрівають на водяній бані при температурі 30 ОС про­ тягом 5 хв, витримують протягом І год і центрифугу­ ють зі швидкістю 5000 об/хв протягом 30 хв. Надоса­ дову рідину фільтрують під вакуумом за залишкового тиску від 1 3 кПа до lб кПа крізь скляний фільтр ПОРІб, попередньо висушений при температурі від 1 00 ОС до 1 05 ОС до постійної маси. Осад кількісно пе­ реносять на фільтр за допомогою 15 мл суміші вода Р - 96 % спирт Р ( І :2) і послідовно промивають 10 мл 96 %

спирту Р, 1 5 мл ацетону Р, 1 5 мл етилацетату Р. Фільтр

із осадом сушать на повітрі, потім висушують до по­ стійної маси при температурі від 100 ОС до 105 ос

Вміст полісахаридів, у перерахунку на суху сировину, у відсотках, обчислюють за формулою:

(т2 - тl ) Х 1 00000

m x (l OO - W)

де:

т - маса наважки випробовуваної сировини, у грамах,

тJ - маса фільтра, у грамах,

т2 - маса фільтра із залишком, у грамах,

W - втрата в масі при висушуванні, у відсотках.

АЛТЕЇ ЛИСТЯ

Althaeae [оliит

MARSHMALWWLEAF

Цілі або різані висушені листки Althaea off icinalis L.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. Листки близько від 7 см до 1 0 см завдовжки, мають довгі черешки; пластинка від серцеподібної до яйце­ подібної форми із від 3 до 5 неглибокими лопатями та із краями від городчастих до зубчастих; жилкування пальчасте. Черешки таобидві поверхні пластинки сіру­ вато-зелені та густо опушені. Зрідка наявні фрагмен­ ти суцвіть або нестиглих плодів.

В. Сировину подрібнюють на порошок (355) (2. 9. 12). Порошок сірувато-зеленого кольору. Переглядають під мікроскопом , використовуючи розчин хлоральгідра­ ту Р. У порошку виявляються: численні довгі, жорсткі одноклітинні товстостінні покривні волоски, загост­ рені на верхівці, кутасті та пористі біля основи, де вони зрідка нерухомо з'єднані, та формують зірчасті струк­ тури із до 8 компонентів; нечисленні секреторні во­ лоски з одноклітинними ніжками та кулястими бага­ токлітинними голівками; фрагменти епідерми листка із продиховими апаратами аномоцитного або парацит­ ного типів (2.8.3); друзи кальцію оксалату, ізольовані або у паренхімі мезофілу; фрагменти жилок із дрібни­ ми спіральними або кільчастими судинами. Перегля­ дають під мікроскопом, використовуючи розчин руте­ нію червоного Р. У порошку виявляються групи клітин паренхіми, що містять оранжево-червоний слиз.

С. Тонкошарова хроматографія (2. 2.27).

Випробовуваний розчин. До І г здрібненої на порошок сировини (355) (2. 9. 12)додають 10 мл метанолу Р, на­ грівають у водяній бані зі зворотним холодильником протягом 5 хв, охолоджують і фільтрують. Одержаний фільтрат упарюють під зниженим тиском до загально­ го об'єму близько 2 мл.

Розчин порівняння. 2.5 мг кверцитрину Р і 2.5 мг кисло­ ти хлорогенової Р розчиняють у 10 мл метанолу Р.

Пластинка: ТШХпластинка із шаром силікагелю Р.

Рухома фаза: кислота мурашина безводна Р - кислота оцтовальодяна Р - вода р- етилацетат P(l l: 1 1 :27: 100).

Об'єм проби, що наноситься: 1 0 мкл, смугами.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 15 см від лінії

старту.

Висушування: при температурі від І ОО ОС дО 105 ос.

Виявлення: пластинку обприскують розчином 10 гjл

аміноетилового ефіру дифенілборної кислоти Р у мета­ нолі Р, потім розчином 50 гjл макроголу 400 Р у мета­

нолі Рі висушують на повітрі протягом 30 хв. Перегля­ дають в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

Результати: нижче наведено послідовність зон на хро­ матограмах випробовуваного розчину та розчину по­ рівняння. На хроматограмі випробовуваного розчину можуть виявлятися також інші флуоресціюючі зони.

Верхня частина пластинки

блакитна флуоресціююча зона

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Сторонні домішки (2. 8.2). Не більше 4 % листків, зара­ жених Риссіnіа malvacearum, із червоними плямами; не більше 2 % інших сторонніх домішок.

Втрата вмасіпривисушуванні (2.2.32). Небільше 10.0 %.

1 .000 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9. /2) сушать при температурі 105 ОС протягом 2 год.

Загальна зола (2. 4. /6). Не більше 1 8.0 %.

Зола, нерозчинна у хлористоводневій кислоті (2.8. /). Не

більше 2.0 %.

Показник набухання (2.8.4). Не менше 1 2. Визначення

проводять із 0.2 г здрібненої на порошок сирови­

ни (355) (2. 9. /2).

348

AJITEЇ TPAВAN

Althaeae herba

Ціла або різана, висушена трава Althaea offi cinalis L. Сировина містить не менше 5.0 % полісахаридів, у пе­ рерахунку на суху сировину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Сіровина слизувата на смак.

ЩЕНТИФІКАШЯ

А. Нездерев'янілі пагони із цільними або поламаними листками, що частково обсипалися; квітками, пуп'ян­ ками та плодами різного ступеня розвитку. Стебла ок­ руглі, із подовжніми переривчастими борозенками, сірувато-зелені, бархатисто опушені. Листки чергові, черешкові, три- п'ятилопатеві; нижні тасередні яйце­ подібні або серцеподібні; верхні довгасто яйцеподібні. Листкові пластинки з городчасто-зубчастим краєм, із обох боків повстисто опушені, бархатисті на дотик. Квітки розташовані по декілька у пазухах верхніх листків. Чашечка неопадаюча, із 5 чашолистків, у пу­ п'янку стулчаста, із підчашею із від 8 до 1 2 лінійних, зрослих біля основи приквітків. Віночок блідо-роже­ вий, зрідка білий або червонувато-рожевий із 5 обер­ ненояйцеподібних, у пуп'янку згорнутих, неглибоко виїмчастих на верхівці та звужених у нігтик пелюсток від 1 0 мм до 20 мм завдовжки. Плід - дископодібний розпадний калачик (розпадна сім'янка) із від 1 5 до 25 жовтаво-сірих плодиків.

В. Сировину подрібнюють на порошок (355) (2. 9. /2). Порошок сірувато-зеленого кольору. Переглядають під мікроскопом, використовуючи розчин хлоральгідра­ ту р. У порошку виявляються: клітини епідерми стеб­ ла або верхньої епідерми листка з іноді намистоподіб­ но потовщеними оболонками; клітин и н ижньої епідерми зі звивистими оболонками; дещо видовжені клітини епідерми, що розташована уздовж жилок; про­ дихові апарати верхньої або нижньої епідерми аномо­ цитного типу (2.8.3); покривні волоски частіше зірчасті із від 4до 8 товстостінних, біля основи пористих і час­ то здерев'янілих променів; залозисті волоски з одно­ двоклітинною ніжкою і голівкою із від 2 до 12 виділь­ них клітин, розташованих ярусами, по 2-4 клітини у кожному; фрагменти мезофілу листка з численними друзами кальцію оксалату; паренхіма стебла із круп­ ними слизовмісними ідіобластами; фрагменти жилок із дрібними кільчастими, спіральними або пористи­ ми судинами, волокнами та клітинами іздрузами каль­ цію оксалату.

С. Тонкощарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. До І г здрібненої на порошок сировини (355) (2. 9. 12) додають 20 мл спирту (70 %,

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОП ЕЯ УКРАЇН И 1 .2

об/об) Р, нагрівають на водяній бані зі зворотним хо­ лодильником протягом 10 хв, охолоджують і фільтру­ ють. Одержаний фільтрат упарюють до об'єму близь­ ко 5 мл, екстрагують 5 мл бутанолу Р. Бутанольний витяг упарюють насухо й одержаний залишок розчи­ няють у 2 мл спирту Р.

Розчин порівняння. 2.5 мг гіnерозиду Р і 2.5 мгрутину Р

розчиняють у 10 мл ме'!'анолу Р.

Пластинка: тшхпластинка із шаром сuлікагелю Р.

Рухома фаза: кислота мурашина безводна Р - кислота оцтовальодяна Р- вода Р- етшюцетат Р( 1 1 : 1 1:27: 100).

Об'єм проби, що наноситься: 10 мкл, смугами.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 1 5 см від лінії

старту.

Висушування: при температурі від І ОО ОС дО 105 ос

Виявлення: пластинку обприскують розчином 10 г/л

аміноетШlOвого ефіру дифенілборної кислоти Р у мета­ нолі Р, потім розчином 50 г/л макроголу 400 Р у мета­

нолі Рі висушують на повітрі протягом ЗО хв. Перегля­ дають в УФ-світлі за довжини хвилі З65 нм.

Результати: нижче наведено послідовність зон нахро­ матограмах випробовуваного розчину та розчину по­ рівняння. На хроматограмі випробовуваного розчину можуть виявлятися також інші флуоресuіюючі зони.

Верхня частина пластинки

зворотним холодильником протягом ЗО хв, охолоджу­ ють, uентрифугують зі швидкістю 5000 об/хв протя­ гом 10 хв і декантують у мірну колбу місткістю 250 мл крізь 5 шарів марлі, попередньо змоченої водою Р. Ек­ страгування продовжують З порuіями, по 50 мл кож­ на, води Ро потім 25 мл води Ро кожний раз проводячи кип'ятіння зі зворотним холодильником протягом ЗО хв. Кожний витяг охолоджують, uентрифугують зі швидкістю 5000 об/хв протягом 1О хв і декантують уту саму мірну колбу. Фільтр промивають 10 мл 96 % сnир­ ту Р і доводять об'єм розчину водою Р до позначки.

50 мл одержаного розчину поміщають у uентрифужну пробірку, додають ІОО мл 96 % спирту Р, перемішують, нагрівають на водяній бані при температурі ЗО ОС про­ тягом 5 хв, витримують протягом І год і uентрифугу­ ють зі швидкістю 5000 об/хв протягом зо хв. Надоса­ дову рідину фільтрують під вакуумом за залишкового тиску від І З кПа до 1 6 кПа крізь скляний фільrр ПОРІ6, попередньо висушений при температурі від 100 ОС дО 105 ОС дО постійної маси. Осад кількісно пе­ реносять на фільтр задопомогою 15 мл суміші вода Р - 96 % спирт Р ( 1 :2) і послідовно промивають І О мл

96 % спирту Ро 1 5 мл ацетону Ро 1 5 мл етилацетату Р.

Фільтр із осадом сушать на повітрі, потім висушують до постійної маси при температурі від 1 ОО ОС дО 105 ос

Вміст полісахаридів, у перерахунку на суху сировину, у відсотках, обчислюють за формулою:

(т2 - тІ ) х 50000

m x (lOO - W)

де:

т- маса наважки випробовуваної сировини, у грамах,

тІ - маса фільтра, у грамах, т2 -маса фільтра із залишком, у грамах,

W - втрата в масі при висушуванні, у відсотках.

АМБРОКСОЛУ ГЩРОХЛОРИД

Ambroxoli hydrochloridum

AMBROXOL HYDROCHWRIDE

транс-4-[(2-Аміно-3,5-дибромбензил)аміно)цикло­ гексанол гідрохлорид.

Вміст: не менше 99.0 % і не більше 1 0 1 .0 %, у перера­ хунку на суху речовину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або жовтавого кольору.

Розчинність. Помірно розчинний у воді Р, розчинний у

метанолі Р, практично не розчинний уметиленхлори­ ді Р.

ЩЕНТИФІКАШЯ

Перша ідентифікація: В, О. Друга ідентифікація: А, С, О.

А. 20.0 мг субстанції розчиняють у 0.05 Мрозчині кис­ лоти сірчаноіта доводять об'єм розчину тим самим роз­ чинником до 1 00.0 мл. 2.0 мл одержаного розчину до­

водять 0.05 М розчином кислоти сірчаної до об'єму

1 0.0 мл. Ультрафіолетовий спектр поглинання (2.2.25) одержаного розчину в області від 200 нм до 350 нм по­ винен мати два максимуми: за довжин хвиль 245 нм і 3 1 О нм. Відношення оптичної густини в максимумі за довжини хвилі 245 нм до оптичної густини в макси­ мумі за довжини хвилі 3 1 О нм має бути від 3.2 до 3.4.

В. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Відповідність: спектру Фе]амброксолу гідрохлориду.

С. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. 50 мг субстанції розчиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз­ чинником до 5 мл.

Розчин порівняння. 50 мг Фе] амБРОКСОJIУ гідрохлориду

розчиняють уметанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 5 мл.

Пластинка: ТШХпластинка із шаром силікагелю F]54 Р.

Рухома фаза: розчин аміаку концентрований Р - l-nро­ nанол Р - етилацетат Р - гексан Р ( 1 : 1 0:20:70).

Об'єм проби, що наноситься: 10 мкл ( 100 мкг) випробо­

вуваного розчину, 1 О мкл ( 1 ОО мкг) розчину порівнян­ ня.

Відстань, щомає пройтирухома фаза: 2/3 довжини пла­

стинки.

Висушування: на повітрі.

Виявлення: в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.

Результати: на хроматограмі випробовуваного розчи­ ну має виявлятися основна пляма на рівні основної плями на хроматограмі розчину порівняння, відповідна їй за розміром.

О. 25 мг субстанції розчиняють у 2.5 мл води Р, змішу­

ють із 1 .0 мл розчину аміакурозведеного РІ, відстоюють

протягом 5 хв, фільтрують і підкислюють кислотою азотною розведеною Р. Одержаний фільтрат дає реак­ цію (а) на хлориди (2.3. J).

В И П РОБУВАН НЯ НА Ч ИСТОТУ

Розчин S. 0.75 г субстанції розчиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до

1 5 мл.

Прозорість розчину (2.2. І). Розчин S має бути прозо­ рим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод /1) . Забарвлення

розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон У6•

рИ (2.2.3). Від 4.5 до 6.0. 0.2 г субстанції розчиняють у

воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм роз­

чину тим самим розчинником до 20 мл.

Супровідні домішки. Визначення проводять методом рідинної хроматографії (2.2.29).

Розчини готують безпосередньо перед використанням.

Випробовуваний розчин. 50.0 мг субстанції розчиняють у воді Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинни­ комдо 50.0 мл.

Розчин порівняння (а). 5.0 мл випробовуваного розчи­ нудоводять водою Рдо об'єму 250.0 мл. 1 .0 мл одержа­ ного розчину доводять рухомою фазою до об'єму

20.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 5 мг субстанції розчиняють у

0.2 мл метанолу Р, додають 0.04 мл суміші розчин фор­

мальдегіду Р - вода Р ( 1 :99), нагрівають при темпера­ турі 60 аС протягом 5 хв та упарюють насухо у стру­ мені азоту. Одержаний залишок розчиняютьу 5 мл вади Р і доводять об'єм розчину рухомою фазою до 20 мл.

І

t

АМІТРИПТИЛІНУ ГІДРОХЛОРИД

Amitriptylini hydrochloridum

AMITRIPТYLlNEHYDROCHWRIDE

, неІ

[549- 18-8]

Амітриптиліну гідрохлорид містить не менше 99.0 % і не більше 1 0 1 .0 % 3 - ( 1 0, I I -дигідро- 5 Н-дибен ­ зо[а,d) [7]анулен-5-іліден)-N, N-диметилпропан- l ­ амін гідрохлориду, у перерахунку на суху речовину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Порошок білого або майже білого кольору або безбарвні кристали.

Розчинність. Легко розчинний у воді Р, 96 % сnирті Р і

метиленхлориді Р.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: С, Е. Друга ідентифікація: А, В, О, Е.

А.Температура плавлення (2.2. /4). Від 1 95 ОСдо 199 ос

В. 25.0 мг субстанuії розчиняють у метанолі Р і дово­

дять об'єм розч ину тим самим розчинником до 100.0 мл. 5.0 мл одержаного розчину доводять мета­ нолом Р до об'єму 100.0 мл. Ультрафіолетовий спектр поглинання (2.2.25) одержаного розчину в області від 230 нм до 350 нм повинен мати максимум за довжини хвилі 239 нм. Питомий показник поглинання в мак­ симумі має бути від 435 до 475.

с. Інфрачервоний спектр (2.2.24) субстанuїі має відпо­

відати еталонному спектру ДФУамітриnтиліну гідро­ хлориду.

О. 0. 1 г субстанuії розчиняють у І О мл кислоти сірчаної розведеної Р, до одержаного розчину додають 2 мл на­ сиченого розчину калію перманганату Р; фіолетове за­ барвлення швидко зникає. Одержану суміш нагріва­ ють на водяній бані до майже повного розчинення

коричневого осаду. Охолоджують, струшують із 1 5 мл ефіру Рдо зникнення білої каламуті та видаляють ефір­ ний шар. До водного шару додають 5 мл розчину аміа­ ку концентрованого Р, струшують протягом 2 хв, дода­ ють 3 мл метиленхлориду Р і знову струшують; У нижньому шарі з'являється фіолетово-червоне забар­ влення.

Е.50 мг субстанuіїдають реакuію (Ь) на хлориди (2.3. /).

В И П РОБУВАН НЯ НА Ч ИСТОТУ

Прозорість розчину (2.2. 1). 1 .25 г субстанuії розчиня­

ють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим роз­ чинником до 25 мл. Одержаний розчин має бути про­ зорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод /1). Забарвлення

розчину, приготованогодля випробування « Прозорість розчину» , має бути не інтенсивнішим за еталон В7•

Кислотність аболужність. 0.20 г субстанuїі розчиняють у воді, вільніu від вуглецю діоксиду, Р, доводять об'єм роз­

чину тим самим розчинником до І О мл и додають 0. 1

мл розчину метилового червоного Р і 0.2 мл 0. 01 Мроз­

чину натрію гідроксиду; з'являється жовте забарвлен­ ня, що переходить у червоне при додаванні 0.4 мл

0. 01 Мрозчину кислоти хлористоводневої.

Супровідні домішки. Визначення проводять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую­

чи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р.

Розчини готують у захищеному від яскравого світла місці, хроматографування проводять у захищеному від світламісці.

Випробовуваний розчин. 0.20 г субстанuії розчиняють у 96 % сnирті Р і доводять об'єм розчину тим самим роз­ чинником до 10 мл.

Розчин порівняння (а). 1 0 мг Фе] дибензосуберону роз­

чиняють у 96 % сnирті Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл. І мл одержаного розчи­ ну доводять 96 % спиртом Рдо об'єму 1 00 мл.

Розчин порівняння (Ь). ІО мг Фе]циклобензаnрину гідро­

хлориду розчиняють у 96 % сnирті Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до ІО мл. 2 мл одер­ жаного розчину доводять 96 % спиртом Р до об'єму

50 мл.

На лінію старту хроматографічної пластинки наносять 5 мкл ( 1 00 мкг) випробовуваного розчину, 5 мкл (0.05 мкг) розчину порівняння (а) і 5 мкл (0.2 мкг) роз­ чину порівняння (Ь). Пластинку поміщають у ненаси­ чену камеру із сумішщю розчинників діетиламін Р -

етилацетат Р - циклогексан Р (3: 1 5:85). Коли фронт

розчинників пройде 14 см від лінії старту, пластинку виймають із камери, нагрівають при температурі від 1 00 ОС до 1 05 ОС протягом 1 0 хв та обприскують свіжоприготованою сумішщюрозчин формальдегіду Р ­ кислота сірчана Р (4:96). Пластинку нагрівають при

температурівід І ОО ос до105 ос протягом І О хв і відразу переглядають в УФ-світлі за довжин хвиль 365 нм і

254 нм.

На хроматограмі випробовуваного розчину плями, відповідні дибензосуберону та uиклобензаприну гідрохлориду мають бути не інтенсивнішими за пля­ ми на хроматограмі розчину порівняння (а) (0.05 %) і розчину порівняння (Ь) (0.2 %), відповідно. Будь-яка пляма, крім основної плями та плям, відповідних ди­ бензосуберону та uиклобензаприну гідрохлориду, має

бути не інтенсивнішою за пляму на хроматограмі роз­ чину порівняння (Ь) (0.2 %).

Важкі метали (2.4.8, метод F). Не більше 0.002 %

(20 ррт). 1.0 г субстанuїі має витримувати випробу­ вання на важкі метали. Еталон готують із використан­

ням 2 мл еталонного розчину свинцю (JO ррт РЬ) Р.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32).Не більше 0.5 %.

1.000 г субстанuїі сушать при температурі 105 ОС протягом 2 год. .,

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення проводять з 1.0 г субстанuії.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

0.250 г субстанuії розчинять у 30 мл 96 % спирту Р і

титрують 0.1 М розчином натрію гідроксиду потенuіо­ метрично (2.2.20).

І мл 0.1 М розчину натрію гідрооксиду відповідає

31.39 мг CZO"Z4CIN.

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місиі.

ДОМІШКИ

А. 10,II-дигідро-5Н-дибензо[а,dI[7]анулен-5-0Н (ди­ бензосуберон),

/СНз

N

І

СНз

Амітриптиліну гідрохлорид

В. 3-(5Н-дибензо[а,d][7]анулен-5-іліден)-N,N-диме­ тилпропан-І-амін (uиклобензаприн),

о. -

С. 3-(1О, II-дигідро-5Н-дибензо[а,d][7]анулен-5-

іліден)-N-метилпропан-І-амін,

=-

СНз

І

N """"' СНз

D. 5-[3-(диметиламіно)пропіл]-1О,II-дигідро-5Н­ дибензо[а,d][7]анулен-5-0Л,

/СНЗ

N

І

снз

Е. 3-(І,2,3,4,4а,ІО,11, Ilа-октагідро-5Н-дибензо[а,d]­ [7]анулен-5-іліден)-N,N-диметилпропан-l-амін,

=-

F. (ІОRS)-5-[3-(диметиламіно)пропіліден]-10,ll-ди­ гідро-5Н-дибензо[a,dl[7]анулен-IО-0Л.

Амоксициліитригідрат

АМОКСИЦИЛІН ТРИГІДРАТ

Amoxicillinum trihydricum

AMOXICILLINTHRIHYDRATE

(2S,5R,6R)-6-11(2R)-2-Аміно-2-(4-гідроксифеніл)аце­

тил lаміноl-3,3-диметил-7-оксо-4-тіа-l-азабіцикло [3.2.0Iгеnтан-2-карбоновоїкислоти тригідрат.

Напівсинтетичний продукт, одержаний із продукту ферментації.

Вміст: не менше 95.0 % і J"He більше 102.0 % , у пере­ рахунку на безводну речовину.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло­ го кольору.

Розчинність. Мало розчинний у воді Р, дуже мало роз­ чинний у 96 % спирт; Р, практично не розчинний у

жирних оліях.

(Розчиняється в розведених кислотах і розведених роз­ чинах гідроксидів лужних металів.)

ІДЕНТИФИКАUИЯ

Перша ідентифікація: А.

Друга ідентифікація: В, С.

А. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Відповідність:спектру ФС3амоксицuліну тригідрату.

В. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. 25 мг субстанції розчиняють у ІО мл розчину натрію гідрокарбонату Р.

Розчин порівняння (0).25 мг ФС3 амоксицuліну тригід­ роту розчиняють у І О мл розчину натрію гідрокарбона­

туР.

Розчин порівняння (Ь). 25 мг ФС3 амоксицuліну тригід­ рату та 25 мг ФС3 амnіцuліну тригідрату розчиняють

у 1О мл розчину натрію гідрокарбонату Р.

Пластинка: ТШХпластинка із шаром силікагелю сила­ нізованого Р.

Рухома фаза: суміш ацетон Р розчин 154 г/л амонію ацетату Р, рН якого попередньо доводять до 5.0 кис­

лотою оцтовою льодяною Р, (І 0:90).

Об'єм проби, що наноситься: І мкл (2.5 мкг) випробо­ вуваного розчину, І мкл (2.5 мкг) розчину порівнян­ ня (а) і І мкл (2.5 мкг амоксициліну тригідрату і 2.5 мкг ампіциліну тригідрату) розчину порівняння (Ь).

Відстань, що має пройти рухома фаза: 15 см від лінії старту.

Висушування: на повітрі.

Виявлення: пластинку витримують у парі йоду до по­ яви плям і переглядають при денному світлі.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння (Ь).

-на хроматограмі виявляються дві чітко розділені плями.

Результати: на хроматограмі випробовуваного розчи­ ну має виявлятися основна пляма на рівні основної плями на хроматограмі розчинупорівняння (а), відпо­ відна їй за розміром і забарвленням.

С. Близько 2 мг субстанції поміщають у пробірку близько 150 мм завдовжки і 15 мм діаметром і змочу­ ють 0.05 мл води Р. Потім додають 2 мл розчину фор­ МШlьдегіду у кислоті сірчаній Рі перемішують оберталь­ ними рухами; одержаний РОЗ'ІИН має бути практично безбарвним. Пробірку нагрівають у водяній бані про­ тягом] хв; з'являється темно-жовте забарвлення.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Розчии S. О.]ОО г субстанції за допомогою ультраЗl УКУ або обережно нагріваючи розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 50.0 мл.

Прозорістьрозчииу (2.2./). 1.0 г субстанції розчиняють

у ІО мл 0.5 М розчину кислоти хлористоводневої. Окре­ мо 1.0 г субстанції розчиняють у 10 мл розчину аміаку розведеного Р2. Одержані розчини відразу після при­ готування за ступенем каламутності не мають переви­ щувати еталон 11.

рИ (2.2.3). Від 3.5 до 5.5. Вимірюють рН розчину S.

Питоме оптичне обертання (2.2.7). Від +2900 до +3 150,

у перерахунку на безводну речовину. Визначення про­ водять, використовуючи розчин S.

J"CynpOBiдHi домішки. Рідинна хроматографія (2.2.29).

Буферний розчин рН 5.0. До 250 мл 0.2 М розчину КШlію дигідрофосфату додають розчин натрію гідроксиду розведений Рдо рН 5.0і доводять об'єм розчинуводою Р до 1000.0 мл.

Випробовуваний розчин (а). 30.0 мг субстанції розчиня­ ють у рухомій фазі А та доводять об'єм розчину тією самою рухомою фазою до 50.0 мл.

Випробовуваний розчин (Ь). 30.0 мг субстанцїі розчиня­ ють у рухомій фазі А та доводять об'єм розчину тією самою рухомою фазою до 20.0 мл. Розчин готують без­ посередньо перед використанням.

Розчин порівняння (а). 30.0 мг Фе]амоксицuліну тригід­ рату розчиняють у рухомій фазі А та доводять об'єм розчину тією самою рухомою фазою до 50.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 4.0 мг Фе] цефадроксuлу розчи­ няють у рухомій фазі А та доводять об'єм розчину тією самою рухомою фазою до 50 мл. До 5.0 мл одержаного розчину додають 5.0 мл розчину порівняння (а) і до­

!водять об'єм розчину рухомою фазою А до 100 мл.

Розчин порівняння (с). 2.0 мл розчину порівняння (а) доводять рухомою фазою А до об'єму 20.0 мл. 5.0 мл одержаного розчину доводять рухомою фазою А до об'єму 20.0 мл.

Колонка:

-розмір: 0.25 м х 4.6 мм,

-нерухома фаза: силікагель октадецuлсuлільний для хроматографії Р (5 мкм).

Рухома фаза:

-рухома фаза А: ацетонітрuл Р - буферний розчин рН 5.0 (І:99);

-рухома фаза В: ацетонітрил Р - буферний розчин рН 5.0 (20:80);

Ін - час утримування амоксициліну на хроматограмі розчину порівняння (с)

Якщо склад рухомої фази було змінено для досягнен­ ня необхідного розділення, змінений склад викорис­ товують за нульового часу у градієнті та кількісному визначенні.

Швидкість рухомої фази: 1.0 мл/хв.

детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 254 нм.

Проби, що вводяться: 50 мкл розчину порівняння (Ь) і 50 мкл розчину порівняння (с) в ізократичному режимі при вихідному складі рухомої фази, 50 мкл випробо­ вуваного розчину (Ь) у градієнті; як контрольний дослід хроматографують рухому фазу А у градієнті.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння (Ь):

- коефіцієнт розділення: не менше 2.0 дЛЯ піків амок­ сициліну та цефадроксилу; якщо необхідно, кори­ гують співвідношення рухомих фаз А:В.

Амоксициліи тригідрат

Нормування:

-будь-яка домішка: площа піка не має перевищувати площу основного піка на хроматограмі розчину по­ рівняння (с) (1 %)...011І

N,N-Диметиланілін (2.4.26, метод А або В). Не більше

0.002 % (20 ррт).

Вода (2.5. 12). Від 11.5 % до 14.5 %. Визначення прово­ дять із 0.1ОО г субстанції.

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 1.0 %. Визначення

проводять із 1.0 г субстанції.

К1ЛЬК1СНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Рідинна хроматографія (2.2.29), як описано у випро­ буванні «Супровідні домішки», із такими змінами.

Рухома фаза: вихідний склад суміші рухомих фаз А та В, змінений, якщо необхідно.

Проби, що вводяться: випробовуваний розчин (а), роз­ чин порівняння (а).

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння (а):

-збіжність: відносне стандартне відхилення після 6 інжекцій має становити не більше 1.0 %.

Вміст СIЬ"19NзОsS, у відсотках, обчислюють, викори­ стовуючи зазначений вміст у Фе] амоксициліну тригідрату...011І

ЗБЕРІГАННЯ

У повітронепроникному контейнері.

ДОМІШКИ

OГ7 /02:H'

h,N---Н--)<СН,

нн

А. (2S,5R,6R)-6-аміно-3,3-диметил-7-оксо-4-тіа-1-

азабіцикло[3.2.0]гептан-2-карбонова кислота (б-амі­ нопеніциланова кислота),

н

о

но

В. (2S,5R,6R)-6-[[(2S)-2-аміно-2-(4-гідроксифеніл)

ацетил]аміно]-3,3-диметил-7-оксо-4-тіа-1-азабіцик­ ло[3.2.0]гептан-2-карбоновакислота(L-амоксицилін),

Амоксицилінтригідрат

но

С. (4S)-2-[5-(4-гідроксифеніл)-3,6-діоксопіперазин- 2-іл]-5,5-ди метилтіазолідин-4-карбонова кислота (амоксициліндикетопіперазини),

н

:

ніл)ацетил]аміно]карбоксиметил]-5,5-диметилтіа­ золідин-4-:карбонова кислота (пеніцилоїнові кислоти амоксициліну),

Е. R = Н (2RS,4S)-2- [[[(2R)-2-аміно-2-(4-гідрокси­ феніл)ацетил]аміно]метил]-5,5-диметилтіазолідин-4- карбонова кислота (пенілоїнові кислоти амоксицилі­ ну),

G. (2S,5R,БR)-Б-[ [(2R)-2-[[(2R)-2-аміно-2-(4-гідрок­ сифеніл)ацетил laMiHO 1-2-(4-гідроксифеніл)ацетил] аміноl-3,3-диметил-7-0ксо-4-тіа- l -азабіцикло [3.2.0]­ гептан-2-карбонова кислота (D-(4-гідроксифеніл)глі­

А)

І. (2R)-2-аміно-2-(4-гідроксиФеніл)оцтова кислота,

о

но

J. ко-олігомери амоксициліну та пеніцилоїнових кис­ лот амоксициліну,

L. (2S,5R,БR)-Б[[(2S,5R,БR)-Б-[[(2R)-2-аміно-2-(4-

гідроксифеніл)ацетилlaMiHO1-3,3-диметил-7-оксо. -4- тіа- І -азабіцикло[3.2.0]гептан-2-карбоніл]аміно1-3,3- диметил-7-0ксо-4-тіа- l -азабіцикло[3.2.0]гептан-2- карбонова кислота (б-АРА амоксицилін амід) ..оІІІ