37_DFU_2.1 / DFU_Dopolnenie_2cr

-нормування: вміст кожного з 9 компонентів, у відсот­ ках, має знаходитися у межах, встановлених для хро­ матограмі ФеЗ ефірної олії.

ЗБЕРІГАН НЯ

У максимально наповнених повітронепроникних кон­ тейнерах.

МАРКУВАН НЯ

На етикетці зазначають:

-наукову назву рослинної сировини, що використовується;

-якщо необхідно, тип і/або хемотип ефірної олії;

-якщо необхідно, метод виробництва;

-якщо необхідно, назву і концентрацію доданого антиоксиданта;

-якщо необхідно, додаткові технологічні стадії, не зазначені в розділі « Визначення».

ІМУНОСИРОВАТКА ТВАРИН ДЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЛЮДИНОЮ

Immunosera ех апітаlе ad usum humanum

ВИЗНАЧ Е Н НЯ

І муносироватка тварин для застосування людиною - рідкі або ліофілізовані препарати, що містять очищені імуноглобуліни або фрагменти імуноглобулінів, одер­ жаних із сироватки або плазми імунізованих тварин різних видів.

Імуноглобуліни абофрагменти імуноглобулінів здатні специфічно нейтралізувати або зв'язувати антигени, які були ви користані при імунізації. До антигенів на­ лежать мікробні або інші токсини, людські антигени, суспензії бактеріальних або вірусних антигенів, отру­ ти змій, скорпіонів і павуків. Лікарський засіб призна­ чений для внутрішньовенного або внутрішньом'язо­ вого уведення після розведення, якщо необхідно.

ВИРОБ Н И UТВО

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Слід показати , що спосіб виробництва дозволяє по­ слідовно одержувати імуносироватку прийнятної без­ пеки, активності в організмі людини і стабільності.

Будь-який реактив біологічної природи, використову­ ваний у виробництві імуносироваток, має бути вільний від забруднень бактеріями, грибами і вірусами. За­ гальні вимоги по статті «5. І. 7. Вірусна безпека» засто­ совні для виробництва і муносироваток тварин для за­ стосування людиною разом з більш специфічними вимогами з вірусної безпеки , наведеними нижче. Ме­ тод приготування має включати етап або етапи, які по­ казано , що видал я ють або і накти вують відом і інфекційні агенти.

В икористовувані методи виробництва мають бути ва­ лідовані, ефективні, відтворювані і не мають зменшу­ вати біологічну активність продукту.

Метод виробництва має бути валідований таким чи­ ном, щоб при проведенні випробування на аномаль­ ну токсичність імуносироваток і вакцин для людсько­ го застосування (2. 6. 9) продукт витри мував випробування.

Стандартні препарати. Серія, яка показана, шо при­ датна в клінічних випробуваннях, або репрезентатив­ на серія, що згодом використовується як стандартний препарат для випробувань на чистоту і наявність ви­ сокомолекулярних білків.

ТВАРИНИ

Використовують затверджені компетентними органа­ м и види тварин, здорові особини яких збері гають ви­ нятководля виробництва імуносироватки. Їх обстежу­ ють на відсутність певного переліку інфекційних агентів. При введенні тварин у закрите стадо слід про­ вести спеціальні заходи, включаючи карантинні. Якщо необхідно, беруть до уваги додаткові специфічні аген­ ти в залежності від географічного розташування уста­ нови, яку використовують для годування і розмножен­ н я тварин . Корми одержують із контрольованих джерел і не додають тваринних білків. Постачальників тварин сертифікують компетентні органи.

Якщо тварин лікують антибіотиками, перед збиран­ ням крові або плазми допускається Їх витримувати певний період часу. Тварин не лікують пеніцилінови­ ми антибіотиками. Якщо застосована жива вакцина, також установлюють необхідний період очікування м іж вакцинацією і збиранням сироватки або плазми для виробництва імуносироватки.

ІМУНІЗА ЦІЯ

Я кщо необхідно, проводять ідентифікацію і опис ви­ користовуваних антигенів, де суттєво, демонструють відсутність сторонніх інфекційних агентів. Антигени ідентифікують за назвою і номером серії; реєструють інформацію щодо джерела і методу приготування.

Відібраних тварин ізолюють не менше як на один тиж­ день перед імунізацією, яку проводять за програмою з використанням бустерних ін'єкцій через відповідні інтервали . Можуть бути використані ад'юванти .

Тварин утримують, проводячи звичайний загальний ветеринарний нагляд, і контролюють утворення спе­ цифічних антитіл на кожному циклі і мунізації.

Перед забором крові або плазми тварин ретельно об­ стежують. При виявленні у тварини будь-якого пато­ логічного ураження, не пов'язаного з процесом імуні­ зації, Ті, як і інших тварин даної групи, не використо­ вують поки достовірно не буде встановлена безпека використання цих тварин для приготування продукту.

ЗАБІР КРОВІ АБО ПЛАЗМИ

Забір крові проводять пункцією вени або плазмофо­ резом . М ісце пункції збривають, очи шають і де­ зінфікують. Тварини можуть бути знеболені за умови, шо це не впливає на якість продукту. ЯКШО немає інших зазначень, може бути використани й анти­ мікробний консервант. Забір крові або плазми прово­ дятьтаким чином, шоб забезпечити стерильність про­ дукту. Цей процес виконують на ділянці, ізольованій від м ісця утримування і годування тварин, а також місця, де проводять очи шення імуносироватки. Я КШО сироватку або плазму потрібно зберігати до подальшої обробки, забезпечують ії захист від забруднень мікро­ бами.

Можна об'єднати окремі проби плазми або сироватки до очишення. Перед очи шенням для окремих або об'єднаних проб проводять випробування, наведен і нижче.

Випробування на наявність вірусних забруднень. Для

проведення випробування беруть пробу до додавання антимікробного консерванта або після його нейтралі­ зації, якшо консервант вже було додано. Кожну об'єд­ нану пробу випробовують на наявність забруднюючих вірусів підхожим випробуванням іn vitro.

Кожну об'єднану пробу випробовують на наявність вірусів інокуляцією на культурі клітин , здатних вия­ вити широку низку вірусів, істотних для даного конк­ peTHoгo продукту.

результат на 6.25. Вміст білка має бути у зазначених межах.

ОЧИЩЕННЯ І ВІРУСНА ІНАКТИВАЦІЯ

І муноглобуліни концентрують і очишають фракцій­ ним осадженням, хроматографуванням, імуноадсор­ бцією або іншими хімічними або фізичними метода­ ми. Потім вони можуть бути оброблені ферментами . Вибирають і валідують методи, які запобігають забруд­ ненню на всіх стадіях процесу і дозволяють уникнути утворення білкових агрегатів, шо впливають на іму­ нобіологічні властивості продукту. Для продуктів, шо мають складаютися із фрагментів імуноглобулінів, ви­ KopиcToByBaHi методи валідують для гарантованої по­ вної фрагментації. Використовувані методи очи шен ­ ня мають виключати утворення додаткових компо­ нентів, які погіршують якість і безпеку продукту.

Я кшо немає інших зазначень, використовують валі­ довані процеси видалення і/або інактиваціі вірусів. Відбирають методи, шо дозволяють уникнути утворен­ ня полімерів або агрегатів і, якшо продукт не має скла­ датися з Fab' фрагментів, зменшити розшеплення

F(ab')2 в Fab' фрагменти.

Після очишення і обробки для видалення і/або інак­ тиваціі вірусів до проміжного продукту може бути до­ даний стабілізатор, який може зберегти його протя­ гом певного часу, виходячи з даних стабільності.

Лише проміжний продукт, шо витримує нижче наве­

дені випробування, може бути використаний для при­ готування кінцевого нерозфасованого продукту.

Чистота. Випробування проводять методом невіднов­ люючого електрофорезу в поліакриламідному гелі (2.2.31), порівнюючи зі стандартним препаратом. На електрофореграмах одержані смуги мають бути іден­ тичні за інтенсивністю і не мають виявлятися н іякі додаткові смуги.

КІНЦЕВИЙ НЕРОЗФАСОВАНИЙ ПРОДУКТ

Активність. Проводять біологічне випробування, заз­ начене в окремій статті, і результати виражають в М іжнародних Одиницях на м ілілітр, якшо необхідно. Може бути використаний також відповідний валідо­ ваний метод іn vitro.

Вміст білка. Випробовуваний продукт розбавляють розчином 9 г/л натрію хлориду Рдо одержання розчи­ ну, ШОмістить близько 15 мг білка у 2 мл. 2 мл одержа­ ного розчину помішають в круглодонну центрифужну пробірку, додають 2 мл розчину 75 г/л натріюмолібда­ ту Р і 2 мл суміші кислота сірчана, вільна від азоту, р ­

вода Р ( 1 :30). Одержану суміш струшують, центрифу­

гують протягом 5 хв, зливають надосадову рідину і, помістивши пробірку догори дном на фільтрувальний папір, зливають залишки рідини. В осаді визначають вміст азоту методом спалення кислотою сірчаною (2. 5.9) і розраховують вміст білка, м ножачи одержани й

Кінцевий нерозфасований продукт виготовляють з окремого або об'єднаного проміжного продукту, одер­ жаного з тварин одного виду. Проміжні продукти різної специфічності можуть бути об'єднані.

Можуть бути додані антимікробний консервант і ста­ білізатор. Якшо до крові або плазми був доданий ан­ тимікробний консервант, ту саму речовину викорис­ товують і в кінцевому нерозфасованому продукті.

Тільки кінцевий нерозфасовани й продукт, шо відпо­

відає вимогам, зазначеним нижче, може бути викори­ стани й для приготування кінцевої серії.

Антимікробні консерванти. Я кшо необхідно, підхожим

фізико-хімічним м етодом проводять визначення кількості антимікробного консерванта. Препарат має містити не менше 85 % і не більше 1 15 % кількості, заз­ наченої на етикетці.

Стерильність (2. 6. 1). Препарат має витримувати вип­ робування на стерильність.

КІНЦЕВА СЕРІЯ

Кінцеву серію імуносироватки в асептичних умовах фасують у стерильні контейнери з контролем першо­ го розкриття . КонтеЙ!1ери закупорюють так, щоб за­ побігти забрудненню.

Тільки кінцева серія , шо відповідає вимогам, зазначе­ ним нижче в розділах «Ідентифікація», « Випробуван­ ня» і « Кількісне визначення» , можє бути випущенадля застосування. Якщо для кінцевого нерозфасованого продукту бул и проведе ні випробування на осмо­ лялність, вміст білка, молекулярно-масовий розподіл , антимікробні консерванти, стабілізатори , чистоту, сто­ ронні білки, альбумін і кількісне визначення і одер­ жані задовільні результати, ці випробування можуть бути пропущені для кінцевої серії.

Випробовуваний препарат розчиняють, як зазначено на етикетці, безпосередньо перед проведенням ідентифі­ кації, випробувань на чистоту (крім випробування роз­ чинність і вода) і кількісне визначення.

ІДЕНТИФІ КАЦІЯ

Ідентифікацію проводять, використовуючи імунобіо­ логічні випробування і, якщо необхідно, визначення біологічної активності. Для підтвердження ідентич­ ності може бути використане і кількісне визначення.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Імуносироватки - прозорі або опалесцентні рідини, безбарвні або блідо-жовтого кольору. Вони вільні від каламуті. Ліофілізовані продукти - білі або жовтаві по­ рошки або являють собою тверду крихку масу. Після розчинення вони мають такі самі властивості, як і рідкі препарати.

В И П РОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Розчинність. До контейнера випробовуваного препа­ рату додають об'єм рідини для розчинення, зазначе­ ний на етикетці. Препарат має повн істю розчинитися протягом часу, зазначеного на етикетці.

Об'єм, що витягається (2. 9. 17). Препарат має витриму­ вати випробування на об'єм, що витягається.

рИ (2.2.3). Значення рН мають знаходитися в межах, затверджених для індивідуального продукту.

Осмолялність (2.2.35). Не менше 240 мосмолlкг після розведення, якщо необхідно.

Вміст білка. Від 90 % до 1 1 О % від вмісту, зазначеного на етикетці, і не більше 1 00 г/л.

Випробовуваний препарат розводять розчином 9 гlл натрію хлориду Р до одержання розчину, шо містить близько 1 5 мг білка в 2 мл. 2 мл одержаного розчину помішають у круглодонну центрифужну пробірку, до­ дають 2 мл розчину 75 гlл натрію молібдату Р і 2 мл суміші кислота сірчана, вільна від азоту р - вода Р( l :30).

Одержану суміш струшують, центрифугують протягом 5 хв, зливають надосадову рідину і дають стекти на фільтрувальний папір залишкам рідини, помістивши пробірку догори дном. В осаді визначають вм іст азоту методом мінералізації кислотою сірчаною (2.5. 9) і роз­ раховують вміст білка, множачи одержаний результат на 6.25.

Молекулярно-масовий розподіл. Випробування прово­ дять методом рідинної хроматографі і (2. 2. 29 або 2.2.30). Препарат має відповідати специфікації, що затверджена для індивідуал ьного продукту.

Антимікробні консерванти. Якшо необхідно, визнача­ ють кількість антимікробного консерванта відповід­ ним фізико-хімічним методом. Його кількість має бути не менша мінімальної ефективної кіл ькості і не більша 1 1 5 % від зазначеної на етикетці.

Фенол (2.5. 15). Не більше 2.5 гlл для препаратів, шо містять фенол.

Стабілізатор. Визначають кількість стабілізатора підхо­ жи м фізико-хімічним методом. Препарат має містити не менше 80 % і не більше 1 20 % кількості від зазначе­

ної на етикетці.

Чистота. Визначення проводять методом невідновлю­ ючого електрофорезу в поліакриламідному гелі, по­ рівнюючи зі стандартним препаратом. На електрофо­ реграмах не мають виявлятися ніякі додаткові смуги .

Сторонні білки. При випробуванні методами преципі­ таціі зі специфіч ними антисироватками в препараті мають виявлятися лише білки заявлених видів тварин, якщо немає інших зазначень, наприклад, випадків, кол и в процесі виробництва використовують матеріал людського походження.

Альбумін. Якщо не має інших зазначе нь в окремій статті , при електрофоретичному випробуванні вм іст альбуміну має бути не більше межі, затвердженої для даного продукту, і, в будь-якому разі, не більше 3 %.

Вода (2.5. 12). Не більше 3 % .

Стерильність (2. 6. 1). Препарат має витримувати вип­ робування на стерильність.

Пірогени (2. 6. 8). Якщо немає ін ших зазначень, препа­ рат має витримувати випробування на пірогени. Якщо немає інших зазначень, уводять на І кг маси кролика І мл препарату.

КІЛ ЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕН НЯ

Проводять біологічне визначення, як зазначено в ок­ ремій статті, і виражають результати в Міжнародних Одиницях на мілілітр, якщо необхідно. Може бути використане валідоване випробування іn vitro.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИННІ ЗАСОБИ

Plantae medicinales praeparatore

ВИЗ НАЧ ЕННЯ

ЗБЕРІ ГАННЯ

У захищеному від світла місці, при тем пературі, заз­ наченій на етикетці. Не допускається заморожування рідких препаратів.

Термін придатності. Термін придатності вираховують від початку кількісного визначення.

МАРКУВАННЯ

На етикетці зазначають:

-кількість Міжнародних Одиниць на мілілітр, якщо необхідно,

-вміст білка в контейнері;

-для ліофілізованих препаратів:

-назву і об'єм рідини, що додаєтьсядля розчинення,

-імуносироватка має бути використана безпосе­ редньо після розчинення,

-час, необхідний для повного розчинення.

-шлях введення;

-умови зберігання;

-термін придатності, крім контейнерів, які містять менше І мл в індивідуальній упаковці. Термін при­ датності може бути пропушений на етикетці кон­ тейнера, якщо це зазначено на упаковці і етикетка на упаковці зазначає про необхідність утримування контейнерів в упаковці до необхідного застосуван­ ня;

-вид тварин;

-назву та кількість будь-якого антимікробного консерванта, стабілізатора й іншої речовини, доданих до імуносироватки.

Лікарські рослинні засоби одержують із лікарської рослинної сировини за допомогою екстракції, дисти­ ляції, віджиму, фракціонування, очищення, концент­ рування або ферментації. До них належать стовчена або подрібнена в порошок рослинна сировина, на­ стойки, екстракти , ефірні олії, віджаті соки й оброб­ лені соки рослин.

Лікарські рослинні чаї мають відповідати вимогам статті «Лікарськірослинні чаї» .

Розчинні лікарські рослинні чаї складаються з порош­ ку або гранул одного абодекількох рослиннихлікарсь­ ких засобів, призначених для приготування орально­ го розчину безпосередньо перед використанням.

__N

ВИЗНАЧ Е Н НЯ

Лікарські рослинні засоби являють собою цілу, різану, стовчену або здрібнену на порошок рослинну сирови­ ну, збори, брикети, чаї, екстракти , настойки, ефірні олії, жирні масла, віджаті соки , оброблені соки рос­ лин, слизи, смоли. Лікарські рослинні засоби одержу­ ють із лікарської рослинної сировини за допомогою екстракції, дистиляції, віджиму, фракціонування, очи­ щення, концентрування або ферментації.

Вимоги до окремих лікарських рослинних засобів на­ ведені також у статтях «Екстракти», «Ефірні олії» , « Рос­ линні жирнімасла», «Лікарськірослинні чаї».

Сировина, що використовується для приготування лікарських рослинних засобів, має витримувати вимо­ ги статті «Лікарська рослинна сировина».

В обгрунтованих випадках допускається встановлюва­ ти термін придатності препарату з моменту завершен­ ня кількісного визначення.

Вміст білка. Випробування на вміст білка в імуносироваткахдопускається проводити іншим методом, наведеним у статті «2. 5.33. Загальний білок».

Species ·

В И З НАЧЕ Н НЯ

Збори являють собою суміші декількох видів здрібне­ ної, рідше цілої, лікарської рослинної сировини з мор­ фологічними ознаками, характерними для ком по­ нентів, що входятьдо складу зборів і використовуються як лікарські засоби . Збори для орального застосуван­ ня аналогічні з рослинними чаями. І ноді до них дода­ ють солі, ефірні олії.

В И РОБ Н И ЦТВО

Складові ком поненти зборів мають витримувати ви­ моги відповідних окремих статей на дану лікарську рослинну сировину. Сировину, що входить до складу зборів, подрібнюють окремо. Ступінь подрібнення сировини, що входить до складу зборів, використову­ ванихдля приготування настоїв і відварів, має відпов­ ідати вимогам нормативної документації на конкрет­ ний лікарський засіб.

Л истя, трави та кору ріжуть; шкірясте листя перетво­ рюють у крупний порошок; коріння і кореневища в залежності від форми, розмірів і твердості ріжуть або дроблять; плоди та насіння подрібнюють на млині або пропускають крізь вальці; деяке насіння й ягоди ви­ користовують цілими; квітки та дрібн і квіткові коши­ ки використовують цілими або подрібнюють.

Ком поненти, що входять до складу збору, перемішу­ ють до одержання рівномірної суміші. Якщо до скла­ ду збору входить сіль, із неї готують насичений роз­ чин і обприскують ним збір при перемішуванні, після чого висушують при температурі не вище 60 °С

Сировину, гігроскоп ічну і що легко псується від зво­ ложення, слід додавати до збору після обприскування інших компонентів розчином солі та висушування з подальшим перемішуванням.

Ефірну олію вносять до збору у вигляді спиртового розчину ( 1 : 1 О) обприскуванням при перемішуванні.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Збори ідентифікують, використовуючи їх макро­ скопічні і, якщо необхідно, мікроскопічні характери­ стики, а також інші необхідні випробування (наприк­ лад, тонкошарову хроматографію).

В И П РОБУВАН НЯ НА ЧИСТОТУ

У зборах визначають запах.

Якщо необхідно, збори мають витримувати вимоги випробування, наприклад, із визначення загальної золи (2. 4. /6), золи, нерозчи нної в кислоті хлористо­ водневій (2. 8. 1), речовин, що екстрагуються, показни­ ка набрякання (2. 8. 4), показника гіркоти (2. 8. /5), важ­ ких м етал і в (2. 4. 2 7, 2. 4. 8) , втрати в масі при висушуванні (2. 2.32) або визначення води (2.2. ІЗ)дЛЯ зборів із високим вм істом ефірних олій, мікробіологі­ чної чистоти (5. /. 4) та ін.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧ Е Н НЯ

Де можливо, проводять кількісне визначення вмісту діючих речовин компонентів збору підхожим методом.

Брикети

ВИЗНАЧ Е Н НЯ

Брикети являють собою лікарську рослинну сирови­ ну або збори спресовані у брикети і використовують­ ся як лікарські засоби. Вони мають витримувати ви­ моги, наведені для лікарської рослинної сировини або зборів, відповідно.

ЛІКАРСЬКА РОСЛИННА

СИРОВИНА

Plantae medicinales

ВИЗНАЧ ЕННЯ

Л і карська рослинна сировина - переважно цілі , здрібнені або різані рослини, частини рослин, водо­ рості, гриби, лишайники у необробленому, звичайно висушеному, іноді свіжому вигляді. Деякі соки , що не були піддані спеціальній обробці, також є лікарською росли нною сировиною. Назва лікарської рослинної сировини точно визначається ботанічною назвою відповідно до біномінальної системи (рід, вид, різно­ вид, автор).

В И РОБНИЦТВО

Лікарську рослинну сировину одержують культивуван­ ням або збором дикорослих рослин. Для гарантії якості рослинної сировини суттєвими є умови культивуван­ ня, збору, сортування, сушіння, здрібнення та збері­ гання.

Лікарська росли нна сировина має бути, по можли­ вості, вільною від забруднень, таких як грунт, пил, сміття, а також грибів, комах та інших забруднень тва­ ринного походження. У сировині не мають виявляти­ ся ознаки гниття.

Якщо проводилася деконтамінація , слід показати, що компоненти рослинної сировини не пошкоджені і в сировині не залишилося шкідливих домішок. При про­ веденні деконтамінації лікарської рослинної сирови­ ни забороняється застосування етиленоксиду.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Лікарську рослинну сировину ідентифікують, викори­ стовуючи її макроскопічні і, якшо необхідно, мікроскопічні характеристики, а також інші необхідні випробування (наприклад, тонкошарову хроматографію).

Однорідність маси. Визначають середню масу 20 випад­ ково обраних одиниць у такий спосіб: зважують ко­ жен повний пакетик лікарського рослинного чаю, відкривають його без втрати будь-якого фрагмента, звільняють його цілком, використовуючи щітку. Зва­ жують порожній пакетик і визначають масу вмісту за допомогою віднімання. Повторюють операцію з інши­ ми дев'ятнадцятьма пакетиками. Якщо немає відпо­ відного обrрунтуванl-яt , не більше двох із двадцяти індивідуальних мас вмісту можуть відхилятися від се­ редньої маси вмісту більш як на величину, зазначену нижче в таблиці, і жодна маса не може виходити за межі, що у два рази перевищують цю величину.

Стаття не застосовна до модифікованих живих організмів, наприклад, до живихвакцин, призначених для безпосереднього застосування людиною або тваринами.

ВИЗНАЧЕННЯ

Продукти, одержуванні за допомогою технології р­ Д Н К, вироблють, використовуючи генетичні моди­ фікації, при яких Д Н К, щО кодує цільовий продукт, вводять звичайно з допомогою плазміди або вірусно­ го вектора у підхожий мікроорганізм або культуру клітин , де цЯ ДН К експресується і транслюється у білок. Цільовий продукт потім екстрагують і очища­ ють. Клітина або мікроорганізм до введення вектора називається клітиною хазяїном; стійка сполука двох організмів, використовуваних у виробничому процесі, називається системою хазяїн-вектор.

ЗА ДОПОМОГОЮ ТЕХНОЛОГІЇ

РЕКОМБІНАНТНОЇ ДНК

Producta аЬ ADN recombinante

Уданій статті наведені загальні вимоги з розробки і ви­ робництва продуктів, одержуваних за допомогою тех­ нологіїрекомбінантноїДНК (р-ДНК). Уконкретних ви­ падках ці вимоги можуть бути не повними і можуть бути доповнені, або додаткові вимоги можуть бути встановлені в окремій статті або компетентнимиупов­ новаженими органами.

Документація стратегії клонування гена і характерис­ тика рекомбінантного вектора, що включає такі кри­ терії:

і. походження і характеристи ку гена;

іі. аналіз нуклеотидної послідовності клонованого гена

іконтрольованих фланкуючих ділянок вектора експ­ ресїі. Клоновані послідовності мають бути мінімальні

івсі важливі експресовані послідовності мають бути чітко ідентифіковані і підтверджені на рівні РН К.

Д Н К послідовн ість клонован ого гена звичайно підтверджується на стадії посівної серії, до і після под­ воєння популяції при повномасштабному культиву-

ванні. У певних системах, наприклад, там , де у геном безперервної клітинної лінії вводять безліч копій гена, визначення послідовності клонованого гена на рівні виробництва може бути недоцільним. У такому разі може бути корисним проведення саузерн-блотингу всієї клітинної ДНК або аналіз послідовності інфор­

маційної РН К (і-РНК), при цьому особливу увагу слід

звернути на характеристику білка, що с интезується ;

ііі. конструкція, генетика і структура всього експресу­ ючого вектора.

Характеристика системи хазяїн-вектор включає:

і. механізм перенесення вектора у клітин и хазяїна;

іі. число копій, фізичний стан і стабільність вектора всередині клітин и хазяїна;

ііі. заходи, використовувані для промотування і конт­ ролю експресії.

СИСТЕМА БАНКУКЛІТИН

Головний банк клітин - гомогенна суспензія вихідних клітин, трансформованих експресуючим вектором, що

містить цільовий ген , розфасована у рівних об'ємах в

окремі контейнери для зберігання (наприклад, у рідко­

му азоті). У деяких випадках може бути необхідне ство­

рення окремих головних банків клітин для векторів експресії і клітин хазяїна.

Робочий банк клітин - гомогенна суспензія клітинно­

го матеріалу, одержаного з головного банку або банків клітин на рівні кінцевого пасажа, розфасована у рівних об'ємах в окремі контейнери для зберігання ( наприк­

лад, у рідкому азоті) .

Усі контейнери обох банків клітин зберігають в одна­ кових умовах. Вилучені зі сховища контейнери з куль­ турою не підлягають поверненню до банку клітин .

Банк клітин може бути використаний для виробницт­ ва з обмеженим числом пасажів і для безперервного культивування.

Необхідно надавати і нформацію про молекулярну

цілісність вбудованого гена, характеристики феноти­ пу і генотипу клітин хазяїна після тривалої культиваціі.

Придатність одержаного продукту для подальшої об­

робки має бути чітко пов'язана з графіком застосову­

ваного контролю, необхідне також чітке визначення «партії продукту» для подальшої обробки.

ВАЛІДАЦТЯ БАНКІВ КЛІТИН

Валідація банків клітин включає:

і. стабільність шляхом визначення життєздатності і збереження вектора;

іі. ідентифікацію клітин за властивостям и Їх феноти­

пу;

ііі. там , де це застосовне, наводятьдані проте, що банк клітин вільний від можливих онкогенів або сторонніх інфікуючих агентів (вірусних, бактерійних, грибкових або мікоплазмених). Особливу увагу слід звернути на віруси, якими звичайно контаміновані види, з яких

були одержані кліти нні лінії. Деякі кліти нні л інії

містять ендогенні віруси, наприклад, ретровіруси, які

важко видалити повністю. Необхідно протестувати ек­ спресію в таких організмах у різних умовах, у яких

можлива і ндукція цих вірусів;

іу. для клітин ссавців мають бути одержані докладні дані про можливу канцерогенну активність банку клітин .

КОНТРОЛЬ КЛІТИН

Усі банки клітин в умовах зберігання і відновлення мають бути повністю документовані, має бути відоб­ ражене Їх походження, форма, зберігання, викорис­ тання і стабільність при очікуваному рівні викорис­ танн я . Н о ві банки кл ітин мають бути повн істю валідовані.

ВАЛІДА ЦІЯ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ

Виробництво з обмеженим числом nасажів

Цей метод культивування визначається обмеженим числом пасажів або подвоєнь культури , яке не має бути перевищеним у ході виробництва. Встановлюється максимальне число подвоєнь клітин або рівень па­ сажів, протягом яких виробничий процес задовольняє критерії, наведені нижче.

Виробництво в безперервній культурі

При використанн і цього методу культивування ч исло пасажів або подвоє ь з моменту початку виробництва не обмежується. Критерії якості одержуваного продук­ ту і терміни заверщення ферментації встановлюються виробником. Необхідно контролювати культуру про­ тягом їіжиття ; необхідна частота і тип контролю зале­ жить від природи виробничої систем и і продукту.

Екстракція й очищення

Н еобхідно валідувати придатність кожного етапу ек­ стракції й очишення шодо видалення і/або інактиваціі забруднюючих речовин з клітин хазяїна або живиль­

ного середовиша, включаючи , зокрема, вірусні част­ ки , білки, нуклеїнові кислоти і допоміжні речовини.

Валідаційні дослідження проводять для того, щоб­ підтвердити, що процес виробництва регулярно вит­ римує такі критерії:

-з продукту видалені сторонні агенти . У досліджен­ ня включають, наприклад, віруси, для яких відомі найбільш важливі фізико-хімічні властивості, і для кожної значущої стадії очишення визначають здатність до зменшення вмісту таких забруднень;

-з продукту в достатній мірі видалені вектор, кліти­ ни хазяїна, живильне середовище і залишки реак-

тивів. Здатність до зменшення вмісту Д Н К визна­ чають з допомогою спайкінгу. Зменшення вмісту білків тваринного походження може бути визначе­ не імунохімічними методами ;

-вихід продукту з культури підтримується у встанов­ лених межах;

-будь-які проміжні продукти приготування і/або ви­ робництвадосить стабільні, якшо в процесі припус­ кається намір використати проміжне зберігання.

Характеристика субстанції

Ідентичність, чистоту, активність і стабільність кінце­ вого нерозфасованого продукту встановлюють у почат­ ковій стадії, виконуючи цілий ряд хімічних, фізичних, імунохімічних і біологічних випробувань. Перед випус­ ком кожної партії виробник випробовує продукт на ідентичність, чистоту і проводить відповідне кількісне визначення.

Відтворюваність виробництва

Проводять відповідні випробування, шо підтверджу­ ють відтворюваність виробництва й очишення. Вип­ робування включають високо специфічні тести, внут­ ріш н ьовироб н и ч и й постадlИН И Й контрол ь випробування кінцевого продукту, наприклад:

АМІНОКИСЛОТНИЙ СКЛАД

Аналіз кінцевоїамінокислотноїпослідовності. Результати секвенування дозволяють підтвердити правильність процесингу N-кінцевих ділянок і виявити втрату амі­ нокислот на С-кінці.

Пеnтидне картування. Пептидне картування з вико­ ристанням хімічного і/або ферментативного гідролізу білкового продукту та аналізу підхожими методам и (двомірний гель-електрофорез, капілярний електро­ форез або рідинна хроматографія) не мають виявляти значних відмінностей між випробовуваним білком і препаратом порівняння. Пептидне картування може бути так само використане для доказу правильного розташуван ня дисульфідних зв'язків.

ВИЗНАЧЕННЯ МОЛЕКУЛЯРНОї МАСИ

Збереження клонованого гена. Мінімальна кількість клітин, що містять після культивування вектор або клонований ген, у відсотках, затверджується уповно­ важеним органом.

Загальний білок. Визначають вихід білка.

Хімічна чистота. Ч истоту білкового продукту аналізу­ ють у порівнянні з препаратом порівняння за допомо­ гоютаких методів, як рідинна хроматографія, капіляр­ ний електрофорез або електрофорез у поліакриламід­ ному гелі з використанням натрію додецилсульфату.

Залишковібілки клітинхазяїна. Якщо немає інших заз­ начень, зал ишкові білки клітин хазяїна визначають імунохімічними методами із застосуванням, наприк­ лад, поліклональних антисироваток проти білкових компонентів, використаних при виробництві продук­ ту хазяїн-векторної системи. Можуть бути використані методи рідинного імуноаналізу. ( наприклад, радіо­ імуноаналіз), рідкофазового прямого скріплення і пря­ мого скріплення з використанням антигенів, іммобі­ л ізованих на н ітроцел юлозі ( або аналогічн их) мембранах (наприклад, Дот-імуноблот або вестерн­ блот). Загальні вимоги щодо валідаціі імунохімічних методів наведені у статті «2. 7. 1. /мунохімічні методи». Крі м того, і мунохімічні методи визначення залишків клітин хазяїна мають витримувати такі критерії:

-Антигенні препарати. Одержують антисироватки до препаратів антигенів, одержаних із тих, що ВИкористовуються В процесі виробництва клітин хазяїна і не несуть специфічний ген, що кодує продукт. Куль­ тивують клітин и хазяїна і екстрагують білки в тих самихумовах, що і в процесі виробництва. Для при­ готування антисироваток також можуть бути вико­ ристані частково очищені препарати антигенів, одержані на деяких стадіях очищення виробничого процесу.

-Кал ібрування і стандартизація. Одержують кількісні результати , порівнюючи криві доза-відповідь зі стандартни м и препаратами білкових антигенів, одержаних із клітин хазяїна. Оскільки ці препарати є сумішами погано охарактеризованих білків, готу­ ють стандартни й препарат і калібрують підхожими методам и визначення білків. Цей препарат зберіга­ ють у стабільних умовах, що гарантують викорис­ тання препарату протягом тривалого часу.

-Антисироватки. Антисироватки містять високо­ авідні антитіла, що розпізнають якомога більше різних білків в антигенній суміші, але не вступають у перехресну реакцію з продуктом.

Залишкова ДНК клітин хазяїнів і вектора. Залишкову Д Н К визначають методом гібридизаціі, використову­ ючи підхожий чутливий, незалежний від послідовності ДНК аналітичний метод, або інший підхожих чутли­ вий аналітичний метод.

Гібридизаційний аналіз

Д Н К випробовуваних зразків денатурують для одер­ жання однониткової ДН К, іммобілізують на нітроце­ люлозі або іншому підхожому фільтрі і гібридизують з міченою ДНК, приготованою з виробничої системи господар-вектор (ДН К зонди). Незважаючи на дос­ тупність найрізноманітніших експериментальних підходів, м етоди гібридизаціі для визначення хазяїн­ векторної ДНК мають відповідати таким критеріям :

-ДНКзонди. Очищену ДНК одержують з хазяїн-век-

торної системи, вирощеної в тих самих умовах, що і в процесі виробництва. Хромосомна ДНК хазяїна і ДН К вектора можуть бути приготовані окремо і ви­ користані як зонди .

-Кал ібрування і стандартизація. Одержують кількісні

результати , порівнюючи відгуки, одержані зі стан­ дартними препаратами. Зонди хромосомної ДНК хазяїна і векторної ДНК використовуютьзі стандар­ тами хромосомної ДНК хазяїна і векторної Д Н К, відповідно. Стандартні препарати калібрують спек­ трофотометричними вимірюваннями і зберігають в стабільних умовах, що гарантують використання препаратів протягом тривалого часу.

-Умови гібридизаціі. Обгрунтованість умов гібриди­

зації має бути такою, щоб гарантувати специфічну гібридизацію між зондами і стандартними препара­ тами ДН К, а лікарські речовин и у використовува­ них концентраціях не мають впливати на гібриди­

зацію.

Незалежні від послідовності ДНК методики

Підхожі методи включають: визначення сульфонова­ них ЦИТОЗИНОВІІХ залишків в однонитковій Д Н К (з

іммобілізацією ДНК на фільтрі та дериватизацією іn situ цитозинів, до детекції і кількісного визначення із

використанням антитіл до сульфонованих груп) ; ви­ користання для визначення однониткових ДНК фраг­ ментів однониткових ДНК, пов'язаних з білком , і ан­ титіл до цього білка. Для жодного методу не потрібне використання ні специфічних хазяїнових, ні вектор­ них ДН К як стандарту для аналізу. Однак використо­ вуван ий метод має бути валідований, для того щоб за­ безпечити паралельність з використовуваними ДНК стандартами, лінійність відгуків і відсутність взаємодії між будь-якою лікарською субстанцією або допоміж­ ними речовинами лікарської форми в процесі розве­ день, використовуваних в аналізі.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ, ВИ П РОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ І КІЛ ЬКІСНЕ В ИЗНАЧ Е Н Н Я

Вимоги , які має витримувати кінцевий продукт (не­ розфасований матеріал або дозована форма) протягом усього терміну придатності, як і специфічні методи випробування, зазначені в окремій статті.

ЗБЕРІ ГАН НЯ

Як зазначено в окремій статті.

МАРКУВАН НЯ

Як зазначено в окремій статті.

РАДІОФАРМАЦЕВТИЧНІ

ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

Radiopharmaceutica

ВИЗНАЧЕННЯ

Урамках даної статті розглядаються:

-радіофармацевтичні лікарські засоби - будь-які ме­ дичні продукти , що містять у готовому до вживан­ ня вигляді один або більше радіонуклідів (радіоак­ тивних ізотопів), введених до складу з медичною метою,

-генератор радіонуклідів - будь-яка система, що містить фіксований материнський радіонуклід, із якого утворюється дочірній радіонуклід, що виді­ ляється елюцією або будь-яким іншим методом і ви­ користовується як радіофармацевтичний лікарсь­ кий засіб,

-набір для радіофармацевтичних лікарських за­ собів - будь-який препарат, який слід розчиняти і/або комбінувати з радіонуклідами в готовому рад­ іофармацевтичному лікарському засобі, звичайно безпосередньо перед застосуванням,

-радіофармацевтичний прекурсор - будь-який ра­ діонуклід, що використовується для радіоактивної мітки іншої речовини, безпосередньо перед засто­ суванням.

Нуклід - вид атома, що характеризується числом про­ тонів і нейтронів у ядрі (і, отже, своїм атомним номе­ ром Z і масовим числом А), а так само станом ядерної е нергії. Ізотопи елемента - нукліди з тим самим атом­ ним номером , але різні за масовим числом. Нукліди, що містять нестабільну структуру протонів і нейтронів, спонтанно перетворюються або в стабільні, або не­ стабільні комбінації протонів і нейтронів із стійкою статистичною імовірністю. Про такі нукліди кажуть, що вони радіоактивні і називаються радіонуклідами. Первинні нестабільні нукліди називають материнсь­ кими радіонуклідами , а утворені - дочірніми нукліда­

ми.

Радіоактивний розпад або перетворення може приво­ дити до емісії заряджених часток, електронного захоп­ лення ( ЕС) або ізомерного переходу (lТ). Заряджені частки , в ипро мі нювані ядром , можуть бути ал ь­ фа-частками (ядра гелію з масовим числом 4) або бе­ та-частки (негативно заряджені, звичайно називані електронами, або позитивно заряджені, звичайно називані позитронами). Емісія ядром заряджених часток може супроводитися емісією гамма-променів, які так само можуть випромінюватися в процесі ізомерного переходу. Гамма-промені можуть вступати у взаємодію із електронами даного атома, відриваючи Їх від нього. Цей ефект відомий під назвою « внутрішня конверсія» . Цей феномен, як і процес електронного захоплення , викликає вторинну емісію Х-променів (внаслідок ре­ організації електронів в атомі). Ця вторинна емісія