37_DFU_2.1 / DFU_Dopolnenie_2cr

Я кщо значення питомої електропровідності, визна­ чене у кроці 4 етапу 2, перевищує це значення або значення рН виходить за межі 5.0-7.0, субстанція не витримує випробуван ня на п итому електро­ провідність.

Таблиця 1 927.-2

Етап З - Граничні значення питомої електропровідності для певнихзначеньрН (для зразків, урівноважених з оточуючими атмосферою та температурою)

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Прозора, безбарвна рідина.

ВИПРОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Нітрати. Не більше 0.00002 % (0.2 ррт). 5 мл субстанції поміщають у пробірку, занурену в льодяну баню, до­ дають 0.4 мл розчину 1 00 г/л калію хлориду Р, 0. 1 мл розчинудифеніламіну Рі краплями, при перемішуванні,

5 мл кислоти сірчаної, вільної від азоту, Р. Потім про­ бірку переносять у водяну баню, нагріту до темпера­ тури 50 ОС; через 1 5 хв блакитне забарвлення випро­ бовуваного розчину має бути не інтенсивнішим за забарвлення еталона, приготованого паралельно з ви­ пробовуваним розчином із використанням суміші

4.5 мл води, вільної від нітратів, Р і 0.5 мл еталонного розчину нітрату (2ррт NOJ Р.

Алюміній (2.4. 17). Не більше 0.00000 1 % ( 1 0 ррЬ), якщо субстанція призначена для виробництва розчинів для діалізу.

Випробовуваний розчин. До 400 мл субстанції додають

1 О мл ацетатного буферного розчинурВ 6.О Р і 1 ОО мл води дистильованоїР.

Розчин порівняння. Змішують 2 мл еталонного розчину алюмінію (2ррт А!) Р, 1 О мл ацетатного буферногороз­ чинурН 6.О Р і 98 мл води дистильованоїР.

Холостий розчин. Змішують 1 0 мл ацетатного буфер­ ногорозчинурН 6.О Р і 1 ОО мл води дистильованої Р.

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.00001 % (0. 1 ррт). 200 мл субстанції упарюють у скляній ви­ парній чашці на водяній бані до об'єму 20 мл. 1 2 мл одержаного розчину мають витримувати випробуван­ ня на важкі метали. Еталон готують із використанням

1 О мл еталонногорозчину свинцю (І ррт РЬ) Р.

Бактеріальніендотоксини (2.6. 14). Менше 0.25 МО/мл.

МАРКУВАННЯ

Якщо необхідно, зазначають:

-субстанція придатнадля виробництва розчинів для діалізу.

ВОДА для ІН'ЄКЦІЙ

Aqua ad iniectabilia

Вода для ін'єкцій - вода, яка використовується як роз­ чинник при приготуванні лікарських засобів для па­ рентерального застосування (вода для ін'єкцій «іп bulk») або для розчинення або для розведення суб­ станцій або лікарських засобів для парентерального застосування перед використанням (вода для ін'єкцій стерильна).

Вода ДЛЯ ін'єкцій «іп bulk»

ВИРОБНИЦТВО

Воду для ін'єкцій «in bulk» одержують із води питної або води очищеної шляхом дистиляції на обладнанні, частини якого, що контактують із водою, виготовлені з нейтрального скла, кварцу або підхожого металу. Обладнання має бути забезпечене ефективним при­ строємдля запобігання захоплення крапель. Необхід­ не належне утримування та технічне обслуговування обладнання. Першу порцію води, одержану на почат­ ку роботи, відкидають, потім дистилят збирають.

П ід час виробництва і подальшого зберігання належ­ ним чином контролюють і відстежують загальне чис­ ло життєздатних аеробних мікроорганізмів. Для про­ стежування несприятливих тенденцій установлюють підхожу межу, що попереджає, і межу, що вимагає вжи­ вання заходів. У нормальних умовах підхожою межею, що вимагає вживання заходів, є вміст 1 О життєздатних аеробних мікроорганізмів (2.6. 12) у 1 00 мл. Визначен­ ня проводять методом мембранної фільтрації, викори­ стовуючи не менше 200 мл води для ін'єкцій «іп bulk» і густе живильне середовище S. Інкубацію проводять при температурі від ЗО ОСдо З5 ОС протягом 5 діб.

При виробництві води для ін'єкцій « іп bulk» в асептич­ них умовах може виникнути необхідність встановити більщ жорсткі межі, що попереджають.

Загальннй органічннй вуглець (2.2.44). Н е більше

0.5 мгjл.

",Питомаелектропровідність. Визначають питому елек­ тропровідність oiT-liпе або іп-lіпе як описано нижче.

П РИЛАД

Вимірювальна комірка:

-електроди із підхожого матеріалу, наприКJIад, із не­ ржавіючої сталі;

-стала вимірювальної комірки: у межах 2 % від,зна­ чення, визначеного для сертифікованого розчину

порівняння з питомою електропровідністю менше 1 500 мксм,см-1 •

Кондуктометр: роздільна здатність 0. 1 мксм,см-1 для найменшого значення робочого діапазону.

Калібрування системи (вимірювальної комірки та кон­ дуктометра):

-із використанням одного або більще підхожих сер­ тифікованих стандартних розчинів;

-правильність: у межах З % від вимірюваної питомої. електропровідності плюс 0. 1 мксм,см-1•

Калібрування кондуктометра: із використанням пре­ цизійних резисторів або еквівалентних пристроїв після від'єднання вимірювальної комірки, для всіх діапа­ зонів вимірювання та калібрування вимірювальної комірки (із правильністю в межах 0. 1 % від значення, установленого за допомогою офіційного стандарту).

Якшо іп-Ііпе-вимірювальна комірка не може бути від'єднана від системи, калібрування систем и може бути проведене з використанням каліброваної вимі­ рювальної комірки, яку поміщають поряд із коміркою, що калібрують, у струмінь води.

МЕТОДИКА

Етап І

1 . Вимірюють питому електропровідність без темпе­ ратурної компенсації, одночасно реєструючи тем-

пературу. Вимірювання із температурною компен­ сацією може проводитися після відповідної валі­ дації.

2.Використовуючи дані, наведені в Таблиці 0 1 69.- 1 , знаходять найближче значення температури, що не перевищує значення виміряноїтемператури. Відпо­ відне значення питомої електропровідності є гра­ ничним для даної температури.

З. Якщо виміряна питома електропровідність не пе­ ревищує значення, наведене в Таблиці 0 1 69.- 1 , ви­ пробовувана субстанція витримує випробування на питому електропровідність. Якщо значення пито­ мої електропровідності перевищує наведене в Таб­ лиці 0 1 69.- 1 , продовжують випробування (етап 2).

Таблиця 0 1 69.- 1

Етап І - Граничні значення питомої електропровідності для певних значень температури (для вимірювання питомоїелектропровідностібез температурноїкомпенсації)

Етап 2

4.Достатню кількість випробовуваної субстанції ( 1 00 мл або більше) переносять у підхожий контей ­ нер і перемішують. Доводять температуру, якщо необхідно, до (25± 1 ) ос і, підтримуючи цю темпе­ ратуру, починають ретельно струшувати випробову­ ваний зразок, періодично реєструючи питому елек­ тропровідність. Коли зміни у значенні питомої електропровідності, що зумовлені поглинанням вyr­ лецю діоксиду повітря , не перевищуватимуть

0. 1 мксм·см-1 протягом 5 хв, записують значення

п итомої електропровідності.

5.Субстанція витримує випробування на питому елек­ тропровідність, якщо значення питомої електро­

провідності не перевищує 2. 1 МКСМ'СМ- І . Якщо зна­ чення п итомої електропровідності біл ьше

2. 1 mkCm·cm-1 , продовжують випробування (етап З).

ВодаДЛЯ ін'єкцій

Етап 3

6. Випробування проводять протягом близько 5 хв після визначення п итомої електропровідності (крок 5, етап 2), підтримуючи температуру випро­ бовуваного зразка (25± І) ас У випробовуваний зра­ зокдодають свіжоприготований насичений розчин калію хлориду Р (0. 3 мл в 1 00 мл випробовуваного зразка) і вимірюють рН (2.2.3) із точністю 0. 1 .

7 . Використовуючи Таблицю 0 1 69.-2, із значен ня рН, виміряноro у кроці 6, визначають граничне значен­ ня питомої електропровідності. Я кщо значення питомої електропровідності, визначене у кроці 4 етапу 2, не перевищує вимог до питомої електро­ провідності для визначеного рН, субстанція витри­ мує випробування на питому електропровідність. Якщо значення питомої електропровідності, визна­ чене у кроці 4 етапу 2, перевищує це значення або значення рН виходить за межі 5.0-7.0, субстанція не витри мує випробування на п итому електро­ провідність.

Таблиця 0 1 69.-2

Етап 3 - Значення питомоїелектропровідності для певнихзначеньрН (для зразківурівноважених з оточуючими атмосферою

та температурою)

Для забезпечення належної якості води слід викорис­ товувати валідовані процедури і регулярний контроль питомої електропровідності та мікробіологічної чис­ тоти у процесі виробництва.

Воду для ін'єкцій «іп bulk» зберігають і використову­ ють в умовах, що дозволяють запобігти росту мікро­ організмів і УНИКНУТJ.'! будь-яких інших забруднень.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Прозора, безбарвна рідина.

ВИПРОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Нітрати. Не більше 0.00002 % (0.2 ррт). 5 мл субстанції поміщають у пробірку, занурену в льодяну баню, до­ дають 0.4 мл розчину 1 00 г/л калію хлориду Р, 0. 1 мл розчинудифеніламіну Р і краплями, при перемішуванні,

5 мл кислоти сірчаної, вільної від азоту, Р. Потім про­ бірку переносять у водяну баню, нагріту до темпера­ тури 50 аС; через 1 5 хв блакитне забарвлення випро­ бовуваного розчину має бути не інтенсивнішим за забарвлення еталона, приготованого паралельно із випробовуваним розчином із використанням суміші

4.5 мл води, вільної від нітратів, Р і 0.5 мл еталонного розчину нітрату (2ррт NОзJ Р.

Алюміній (2.4. 17). Не більше 0.000001 % ( 1 0 ррЬ), якщо субстанція призначена для виробництва розчинів для діалізу.

Випробовуваний розчин. До 400 мл субстанції додають

1 0 мл ацетатного буферногорозчину рН 6.0 Р і 100 мл води дистильованої Р.

Розчин порівняння. Змішують 2 мл еталонного розчину алюмінію(2рртАІ) Р, 1 О мл ацетатного буферногороз­ чинурН 6.0 Р і 98 мл води дистильованоїР.

Холостий розчин. Змішують 1 О мл ацетатного буфер­ ногорозчинурН 6.О Р і 1 ОО мл води дистильованої Р. .ООІІІІ

Важ.кі метали (2.4.8, Meтvд А). Не більше 0.0000 І % (0. 1 ррт). 200 мл субстанції упарюють у скляній ви­ парній чашці на водяній бані до об'єму 20 мл. 1 2 мл одержаного розчину мають витримувати випробуван­ ня на важкі метали. Еталон готують із використанням

1О мл еталонногорозчину свинцю (І ррт РЬ) Р.

Бактеріальніендотоксини (2.6. 14). Менше 0.25 МО/мл.

Вода для ін'єкцій стерильна

Вода для ін'єкцій стерильна - вода для ін'єкцій « іп bulk» , розфасована у підхожі контейнери, укупо­ рена і стерилізована нагріванням в умовах, які гаран­ тують, що одержаний продукт витримує випробуван­ ня на бактеріальні ендотоксини. Вода для ін'єкцій стерильна не має містити ніяких доданих речовин.

Вода для ін'єкцій стерильна має бути прозорою і без­ барвною.

Кожний контейнер має містити достатню кількість води для ін'єкцій, щоб забезпечити можливість витягання номінального об'єму.

ВИП РОБУВАНН Я НА Ч ИСТОТУ

Кислотністьаболужність. До 20 мл субстанціїдодають

0.05 мл розчину фенолового червоного Р; якщо розчин забарвлюється у жовтий колір, забарвлення розчину має перейти у червоне при додаванні не більше 0. 1 мл

0.01 Мрозчину натрію гідроксиду. Якщо розчин забар-

забарвлення еталона, приготованого паралельно з ви­ пробовуваним розчи ном із використанням суміші

4.5 мл води, вільної від нітратів, Р і 0.5 мл еталонного розчину нітрату (2ррт NOJ Р.

АгІюміній(2.4. 1 7 ). Не більше 0.00000 1 % ( 1 О ррЬ), якщо субстанція призначена для виробництва розчинів для діалізу.

Випробовуваний розчин. До 400 мл субстанції додають

1 О мл ацетатного буферногорозчинурИ 6.О Р і 1 ОО мл

.' води дистильованої Р.

Розчин порівняння. Змішують 2 мл еталонного розчину алюмінію (2ррт АО Р, 1 О мл ацетатного буферногороз­ чинурН 6.О Р і 98 мл водидистильованоїР.

Холостий розчин. Змішують 1 О мл ацетатного буфер­ ногорозчинурН 6.О Р і 1 ОО мл води дистильованоїР.

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.0000 1 % (0. 1 ррт). 200 мл субстанції упарюють у скляній ви­ парній чашці на водяній бані до об'єму 20 мл. 12 мл одержаного розчину мають витримувати випробуван­ ня на важкі метали. Еталон готують із використанням І О мл еталонногорозчину свинцю (1ррт РЬ) Р.

Бактеріальніендотоксини (2.6. 14). Менше 0.25 МО/мл,

якщо субстанція призначена для виробництва роз­ чинів для діалізу без подальшої процедури видалення бактеріальних ендотоксинів.

МАРКУВАННЯ

Якщо необхідно, зазначають:

-субстанція придатна для виробництва розчинів для діалізу.

Вода очищена в контейнерах

Вода очищена в контейнерах - це вода очищена «іп bulk» , розфасована у підхожі контейнери, яка збері­ гається в умовах, що забезпечують мікробіологічну чистоту, що вимагається, і яка не містить ніяких дода­ них речовин.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Прозора, безбарвна рідина.

ВИП РОБУВАН НЯ НА Ч ИСТОТУ

Вода очищена в контейнерах має витримувати вимо­ ги розділу « Випробування на чистоту» для води очи­ щеної «іп bulk» , а також випробування, наведен і н иж­ че.

Кислотність або лужність. До 10 мл субстанції, свіжо­ прокип'яченої та охолодженої у пробірці з боросилі-

катного скла, додають 0.05 мл розчинуметилового чер­ воного Р; одержаний розчин не має забарвлюватися у червони й колір.

До 1 0 мл субстанції додають 0. 1 мл розчину бромтимо­ лового синього Р1; розчин не має забарвлюватися у синій колір.

Речовини, що окиснюються. До І ОО мл субстанції до­ дають 1 О мл кислоти сірчаноїрозведеноїР, 0. 1 мл 0.02 М розчину калію перманганату і кип'ятять протягом 5 хв;

розчин має залишатися слабко-рожевим.

Хлориди. До І О мл субстанції додають І мл кислоти азотноїрозведеної Р і 0.2 мл розчину срібла нітрату Р2;

протягом не менше 1 5 хв не має бути видимих змін розчину.

Сульфати. До І О мл субстанції додають О. I .мл кислоти хлористоводневоїрозведеної Рі 0. 1 млрозчинубаріюхло­ риду Р1; протягом не менше І год не має бути види­ мих змін розчину.

Амонію солі. Не більше 0.00002 % (0.2 ррт). До 20 мл субстанції додають 1 мл розчину калію тетрайодомер­ курату лужного Р; через 5 хв переглядають розчин за вертикальною віссю пробірки; забарвлення випробо­ вуваного розчину має бути не інтенсивнішим за забар­ влення еталона, приготованого одночасно з випробо­ вуваним розчином додаванням І мл розчину калію тетрайодомеркуратулужного Рдо суміші 4 мл еталон­ ногорозчину амонію (1 ррт NН) Р і 1 6 мл води, вільної від аміаку, Р.

Кальцій і магній. До 1 ОО мл субстанції додають 2 мл

аміачного буферного розчинурН 10.0 Р, 50 мг протрав­ ного чорного 11 індикаторної суміші Р і 0.5 мл о.оІ М розчинунатрію едетату; з'являється чисте синє забар­ влення.

Сухийзалишок. І ОО мл субстанції упарюють насухо на водяній бані та сушать при температурі від 1 00 ОС до 105 ос Маса сухого залишку не має перевищувати 1 мг

(0.00 1 %).

Мікробіологічначистота. Загальне число життєздатних аеробних мікроорганізмів (2.6. 12) має бути не більше 1 02 в 1 мл. Визначення проводять методом мембран­ ної фільтрації, використовуючи густе живильне сере­ довище В.

МАРКУВАН НЯ

Якщо необхідно, зазначають:

-субстанція придатна для виробництва розчинів для діалізу.

ВУГІЛЛЯ АКТИВОВАНЕ

СагЬо activatus

CHARCOAL, ACTIVATED

Вугілля активоване одержують із рослинної сировини з використанням підхожого процесу карбонізації, що забезпечує високу адсорбційну активність субстанції.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Легкий порошок чорного кольору, вільний від сторонніх включень.

Розчинність. Практично не розчинний у всіх звичай­ них розчинниках.

І НДЕТИФІКАЦІЯ

А. Субстанція, що нагріта до червоного жару, згоряє повільно без полум'я.

В. Субстанція має відповідати вимогам щодо адсорб­ ційної активності, зазначеним у розділі « Випробуван­ ня на чистоту» .

ВИ П РОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Розчин S. 2.0 г субстанції поміщають у кон ічну колбу із притертою скляною пробкою і додають 50 мл кисло­ ти хлористоводневоїрозведеної Р. Обережно кип'ятять зі зворотним холодильником протягом І год і фільтру­ ють, фільтр промивають кислотою хлористоводневою розведеною Р. Фільтрат і промивну рідину поєднують і упарюють насухо на водяній бані. Одержаний залишок розчиняють в 0. 1 Мрозчині кислоти хлористоводневої

та доводять об'єм тим самим розчинником до 50.0 мл.

Кислотність або лужність. До 2.0 г субстанції додають

40 мл води Рі кип'ятять протягом 5 хв. Одержаний роз­ чин охолоджують, доводять до початкового об'єму во­ дою, вільноювідвуглецю діоксиду, Рі фільтрують. Перші

20 мл фільтрату відкидають. До 10 мл фільтрату дода­

ють 0.25 млрозчину бромтимолового синього Рl i 0.25 мл 0. 02 Мрозчину натрію гідроксиду; з'являється синє за­ барвлення, шо переходить у жовте при додаванні не більше 0.75 мл 0. 02 Мрозчину кислоти хлористоводне-

Речовини, розчинні в.кислоті. До 1 .0 г субстанції дода­ ють 25 мл кислоти азотноїрозведеної Рі кип'ятять про­ тягом 5 хв, одержаний гарячий розчин фільтрують крізь скляний фільтр ( І О) (2. 1.2), фільтр промивають 1 0 мл гарячої води Р. Фільтрат і промивну рідину по­ єднують, упарюють насухо на водяній бані. До одер-

жаного залишку додають І мл кислотихлористоводне­ вої Р і знову упарюють насухо на водяній бані. Одер­ жаний залишок сушать до постійної маси при темпе­ ратурі від 1 00 аС до 1 05 ас. Маса залишку не має перевищувати 30 мг (3 %).

Забарвленіречовини, розчиннівлузі.До 0.25 г субстанції додають І О мл розчину натрію гідроксидурозведеного Р,

кип'ятять протягом 1 хв, охолоджують і фільтрують. Одержаний фільтратдоводятьводою Рдо об'єму 1 О мл. Забарвлення одержаного розчину має бути не інтен­ сивнішим за еталон GY4 (2.2.2, метод П).

Речовини, розчинні в 96 % спирті. До 2.0 г субстанції додають 50 мл 96 % спирту Р, кип'ятять зі зворотним холодильником протягом І О хв, відразу фільтрують та охолоджують. Одержаний розчин доводять 96 % спир­ том Р до об'єму 50 мл. Забарвлення одержаного роз­ чину має бути не інтенсивнішим за еталон У6 або ВУ6 (2.2.2, метод /1). 40 мл фільтрату упарюють насухо, одержаний залишок сушатьдо постійної маси при тем­ пературі від 1 00 аС ДО 1 05 ас. Маса залишку не має пе­ ревищувати 8 мг (0.5 %).

Флуоресціюючіречовини. 1 0.0 г субстанцїі обробляють І ОО мл циклогексану РІ в апараті пульсаційної екст­ ракціїпротягом 2 год. Одержану рідину збирають і до­ водять циклогексаном РІдОоб'єму І ОО мл. Випробування проводять за довжини хвилі 365 нм. Флуоресценція одержаного розчину має бути не інтенсивнішою за флуоресценцію розчину 83 мкг хініну Р У І ООО мл

0. 005 Мрозчину кислоти сірчаної.

Сульфіди. 1 .0 г субстанції поміщають у конічну колбу,

додають 5 мл кислоти хлористоводневої РІ і 20 мл во­ ди Р і нагрівають до кипіння. Пара, що виділилася, не має забарвлювати свинцево-ацетатний папір Ру корич­ HeBий колір.

Мідь. Не більш 0.00250 % (25.0 ррт Си). Визначення

Розчини порівняння. Готують відповідними розведення­ ми еталонногорозчинуміді (0. 1 % Си) Р 0. 1 Мрозчином кислоти хлористоводневої.

Вимірюють поглинання одержаних розчинів задовжи­ н и хвилі 325.0 нм, використовуючи як джерело ви­ промінювання лампуз порожнистим мідним катодом і повітряно-ацетиленове полум'я.

Свинець. Не більш 0.00 1 0 % ( 10.0 ррт РЬ). Визначен­ ня проводять методом атомно-абсорбційної спектро­

Розчини порівняння. Готують відповідними розведення­ ми еталонногорозчину свинцю (100ррт РЬ) Р 0. 1 Мроз­ чином кислоти хлористоводневої.

Вимірюють поглинання одержаних розчинів за довжи­ ни хвилі 283.3 нм, використовуючи як джерело ви­ промінювання лампу з порожнистим свинцевим ка­ тодом і повітряно-ацетиленове полум'я. У залежності від приладу може використовуватися довжина хвилі

2 1 7.0 нм.

Цинк. Не більш 0.00250 % (25.0 ррт Zn). Визначення проводять методом атомно-абсорбційної спектро­ метрії (2.2.23, метод 1).

Випробуваний розчин. Розчи н s.

Розчини порівняння. Готують відповідними розведення­ ми еталонного розчину цинку (100ррт Zn) Р 0. 1 Мроз­ чином кислоти хлористоводневої.

Вимірюють поглинання одержаних розчинів задовжи­ ни хвилі 2 1 4.0 нм, використовуючи як джерело ви­ промінювання лампу з порожнистим цинковим като­ дом і повітряно-ацетиленове полум'я.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більш 1 5 % . 1 .00 г субстанції сушать температурі 1 20 ас протягом 4 год.

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 5.0 % . В изначення проводять з 1 .0 г субстанції.

Адсорбційна активність. 0.300 г субстанції поміщають у конічну колбу місткістю 1 00 мл із притертою скля­ ною пробкою і додають 25.0 мл свіжоприготованого розчину 0.5 г феназону Ру 50 мл води Р. Енергійно стру­ шують протягом 1 5 хв, фільтрують і відкидають перші 5 мл фільтрату. До 1 0.0 мл фільтрату додають 1 .0 г ка­ лію броміду Р, доводять кислотою хлористоводневою

розведеною Рдо об'єму 20 мл і повільно ( І крапля кожні

j

1 5 с) титрують 0.0167 М розчином калію бромату до зникнення червоного забарвлення, використовуючи як індикатор 0. 1 мл розчинуметилового червоного Р.

Паралельно проводять контрольний дослід із викори­ станням 10.0 мл розчину феназону.

Кількість феназону, що адсорбується в 1 ОО г субстанції, обчислюють за формулою:

2.353 х (а -Ь)

т

де:

а- об'єм 0.0167 Мрозчину калію бромату, викорис­

таний на титрування в контрольному досліді, у мілілітрах;

Ь- об'єм 0.0167 Мрозчину калію бромату, викорис­

таний на титрування випробуваного розчину, у мілілітрах;

т- маса наважки субстанції, у грамах.

У І ОО г вугілля активованого, у перерахунку на суху речовину, має адсорбуватися не менше 40 г феназону. .

Мікробіологічначистота. Загальне число житгєздатних аеробних мікроорганізмів (2..6. 12): не більше 1 03 (аеробних бактерій і грибів сумарно) у грамі. Визна­ чення проводять методом висівання на чашки.

ЗБЕРІГАН НЯ

У повітронепроникному контейнері.

__N

Речовини, розчинні у воді. Не більше 1 .0 %. 2.5 г суб:­

станції поміщають у колбу місткістю 200 мл із притер­ тою скляною пробкою, додають 50 мл води Р і кип'я­ тять зі зворотним холодильником протягом 5 хв. Вміст колби охолоджують, фільтрують крізь беззольний фільтр і доводять водою Рдо об'єму 50 мл. 20 мл одер­ жаного фільтрату упарюють насухо на водяній бані. Одержаний залишок сушать при температурі від 1ОО ас до 105 ас до постійної маси.

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.2 % . 5 мл фільтрату, одер­ жаного у випробуванні « Речовини, розчинні у воді» доводять водою Р до об'єму 1 00 мл. 1 0 мл одержаного розчину доводять водою Рдо об'єму 1 5 мл. Одержаний розчин має витримувати випробування на хлориди.

Сульфати (2.4. 13). Не більше 0.02 % . 3.75 г субстанції поміщають у колбу місткістю 200 мл, додають 50 мл води дистильованоїРі кип'ятять зі зворотним холодиль­ н иком протягом 5 хв. Вміст колби охолоджують, фільтрують крізь беззольний фільтр і доводять водою дистильованою Р до об'єму 50 мл. 1 0 мл одержаного розчину мають витримувати випробування на сульфа­ ти.

Залізо (2.4.9). Не більше 0.06 % . Розчин, одержаний у випробуванні «Сульфіди» , охолоджують, доводять во­ дою Рдо об'єму 20 мл, перемішують і фільтрують крізь беззольний фільтр. 0.8 мл одержаного фільтратудово­ дять водою Рдо об'єму 25 мл. 1 0 мл одержаного розчи­ ну мають витримувати випробування на залізо.

Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.000 І %. 1 .0 г суб­ станції має витримувати випробування на арсен.

ГВОЗДИКА

Caryophylli flos

CWVE

Цілі квіткові пуп'ЯНКИ SYzYgium aromaticum (L.) Мегill et L.M. Репу (Eugenia caryophyllus (с. Spreng.) ВиН. et

Нап.), висушені до червонувато-коричневого кольо­ ру. Сировина містить не менше 1 50 мл/кг ефірної олії.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Сировина має характерний ароматний запах.

ІДЕНТИФІ КАЦІЯ

А. Квітковий пуп'янок червонувато-коричневого ко­ льору, складається із фрагмента квітконіжки чотири­ гранної форми, гіпантію від 1 О мм до 1 2 мм завдовжки та від 2 мм до 3 мм у діаметрі, увінчаного чотирма ло­ патями чашолистків, що розходяться і оточують куля­ сту голівку діаметром від 4 мм до 6 мм. Двогнізда за­ в'язь містить численні насінні зачатки, розташовані у верхній частині гіпантію. Голівка куляста, куполопо­ дібна, утворена чотирма пелюстками, що черепичас­ то перекриваються, містить численні зігнуті тичинки та короткий прямий стовпчик із дископодібним не­ ктарником біля основи. При надавлюванн і гіпантію нігтем виділяється ефірна олія.

В. Сировину подрібнюють на порошок (355) (2. 9. 12). Порошоктемно-коричневого кольору, має запах і смак цільної сировини. Переглядають під мікроскопом, використовуючи розчин хлоральгідрату Р. У порошку виявляються: фрагменти гіпантію, представлені епі­ дермою та паренхімою, що розташована нижче, із ве­ ликими ефіроолійними вмістищами; поодинокі або розташовані невеликими групами короткі волокна із потовщеними здерев'янілими оболонками та нечис­ ленними порами; численні фрагменти паренхіми із друзами кальцію оксалату; численні трикутні пилкові зерна близько 1 5 мкм У діаметрі із трьома порами по кутах. Крохмальні зерна відсутні.

с. Випробування проводять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар

силікагель СР254 Р.

Випробовуваний розчин. 0. 1 г здрібненої на порошок сировини (500) (2.9. 12) струшують із 2 мл метиленхло­ риду Р протягом 1 5 хв, фільтрують і фільтрат обережно випарюють насухо на водяній бані. Одержаний осад розчиняють у 2 мл толуолу Р

Розчин порівняння. 20 мкл евгенолу розчиняють у 2 мл толуолу Р.

На лінію старту хроматографічної пластини смугами 20 мм х 3 мм наносять 1 0 мкл розчину порівняння та 20 мкл випробовуваного розчину. Пластинку поміща­ ють у ненасичену камеру, використовуючи як рухому фазу толуол Р Коли фронт розчинника пройде 1 О см від лінії старту, пластинку виймають із камери, витри­ MyюTь протягом 5 хв і хроматографують повторно в тих самих умовах. Пластинку сушать на повітрі, перегля­ дають в УФ-світлі за довжин и хвилі 254 нм і визнача­ ють зони поглинання.

У середній частині хроматограми випробовуваного розчину має виявлятися зона поглинання (евгенол), розташована на рівні зони поглинання на хромато­ грамі розчину порівняння. На хроматограмі випробо­ вуваного розчину може бути наявна й слабка зона по­ глинання (ацетилевгенол), розташована нижче зони евгенолу.

Пластинку обприскуютьрозчином анісового альдегіду р,

використовуючи 1 0 мл розчину на пластинку площею 200 мм2 і переглядають при денному світлі при на­ гріванні при температурі від 1 00 °С до 1 05 аС протя­ гом від 5 хв до 1 0 хв.

На хроматограмах випробовуваного розчинута розчи­ ну порівняння мають виявлятися зони насиченого коричнювато-фіолетового кольору (евгенол). На хро­ матограмі випробовуваного розчину, за наявності, зона ацетилевгенолу набуває світло-фіолетово-синього ко­ льору. На хроматограмі випробовуваного розчину ма­ ють виявлятися й інші забарвлені зони: зона світло­ червоного кольору у нижній частині хроматограми та зона червонувато-фіолетового кольору (каріофілен) у верхній частині хроматограми.

ВИПРОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Сторонні домішки (2.8.2). Не більше 6 % квітконіжок, черешків і плодів, не більше 2 % пошкоджених гвоз­ дик; не більше 0.5 % інших сторонніх домішок.

Загальна зола (2. 4. 16). Не більше 7.0 % .

К ІЛ ЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Проводять визначення (2.8. 12), використовуючи кол­ бу місткістю 250 мл, І ОО мл води Р як дистиляційну рідину та 0.50 мл ксилОЛУ Ру градуйованій трубці. 5.0 г сировини розтирають із 5.0 г діатоміту Рдо дрібного, гомогенного порошку та відразу проводять визначен­ ня, використовуюч и 4.0 г суміші. Переганяють зі швидкістю від 2.5 мл/хв до 3.5 мл/хв протягом 2 год.

ЗБЕРІГАН НЯ

У захищеному від світла місці.

ГВОЗДИЧНА ОЛІЯ

CaryophyIli floris aetheroleum

CWVEO/L

Ефірна олія, одержана з висушених квіткових пуп'ян­ ків SYJJ!gium aromaticum (L.) Мегіll et L.M. Реггу (Eugenia caryophyllus С. Spreng. Виll. et Нагг.) методом перегон­ ки з водяною парою.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Прозора рідина жовтого кольору, що під впли­ вом повітря стає коричневою.

Розчинність. Змішується з метиленхлоридом Р, толуо­ лом Р і жирними оліями.

ІДЕНТИФІКАШЯ

Перша ідентифікація: В. Друга ідентифікація: А.

А. Визначення проводять методом тонкошарової хро­ матографії (2.2.27), використовуючи ТШХпластинки із шаром силікагелю F254 Р.

Випробовуваний розчин. 20 мкл субстанції розчи няють у 2.0 мл толуолу Р.

Розчин порівняння. 1 5 мкл евгенолу Р і 1 5 мкл ацетилев­ генолу Р розчиняють у 2.0 мл толуолу Р.

На лінію старту ХРОЩіТографічної пластинки смугами наносять 20 мкл випробовуваного розчину та 1 5 мкл розчину порівняння. Пластинку поміщають у ненаси­ чену камеру і хроматографують, використовуючи як рухому фазу толуол Р. Коли фронт розчинника прой­ де І О см від лінії старту, пластинку виймають із каме-

ри, витримують протягом 5 хв і повторюють хромато­ графування у тих самих умовах. Потім пластинку вий­ мають із камери, сушать на повітрі, переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм і відмічають зони поглинання.

На хроматограмі випробовуваного розчину у середній частині має виявлятися зона поглинання (евгенол) на рівні зони поглинання на хроматограмі розчину по­ рівняння; безпосередньо нижче зони поглинання ев­ генолу має виявлятися зона слабкого поглинання (аце­ тилевгенол ) на рівні зон и ацетилевгенолу на хроматограмі розчину порівняння.

Пластинку обприскуютьрозчином анісового альдегіду Р

і переглядають при денному світлі при нагріванні при температурі від 1оо ОС дО 1 05 ОС протягом 5- 1 О хв.

На хроматограмах випробовуваного розчину та розчи­ ну порівняння мають виявлятися зони евгенолу інтен­ сивного коричнювато-фіолетового кольору; на хрома­ тограмі випробовуваного розчину має виявлятися зона ацетилевгенолу слабко-фіолетово-блакитного кольо­

ру.

На хроматограмі випробовуваного розчину мають ви­ являтися інші забарвлені зони, переважно зона слаб­ ко-червоного кольоруу нижній частині та зона черво­ нувато-фіолетового кольору ( -каріофілен) у верхній частині.

В. Переглядають хроматограму, одержану у випробу­ ванні на хроматографічний профіль. Часи утримуван­ ня трьох основних піків на хроматограмі випробовува­ ного розчину мають співпадати із часами утримуванні трьох основних піків на хроматограмі розчину по­ рівняння.

ВИПРОБУВАН НЯ НА Ч ИСТОТУ

Відносна густина (2.2.5). Від 1 .030 до 1 .063.

Показник заломлення (2.2.6). Від 1 .528 до 1 .537.

кут оптичного обертання (2.2. 7). Від ОО дО _20.

Жирні олії й осмолювані ефірні олії (2.8. 7). Субстанція має витримувати випробування на жирні олії й осмо­ лювані ефірні олії.

Розчинністьу спирті (2.8. 10). 1 .0 мл субстанції має роз­ чинятися у 2.0 мл або більше спирту (70 % об/об) Р.

Хроматографічнийпрофіль. Визначення проводять ме-

тодом газової хроматографії (2.2.28).

Випробовуваний розчин. 0.2 г субстанції розчиняють у

1 О ггексануР.

Розчин порівняння. 7 мг {З-каріофілену Р, 80 мг евгено­ ЛУ Рі 4 мг ацетuлевгенолу Ррозчиняють у 1 О г гексану Р.

Хроматографування проводять на газовому хромато­ графі із полуменево-іонізаційним детектором за таких умов: